Ухвала суду № 9620087, 12.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2010 р. м. КиївК-32424/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

третьої особи: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 р.

у справі №А17/75

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Астра»

доДержавної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

третя особа Дніпропетровська митниця Державної митної служби України

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра»(далі по тексту позивач, ТОВ «Астра») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту відповідач, ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (далі третя особа, Дніпропетровська митниця), про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000062803/0 від 20.02.2006 р.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006р. у справі № А17/75 (суддя Стрілець Т.Г.), яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 р. у справі №А17/75 (головуючий суддя Коршун А.О., судді Виноградник О.М., НауменкоІ.М.), позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000062803/0 від 20.02.2006 року.

ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі, не погоджуючись з постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006 р. та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 р. у справі № А17/75, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2006 р. ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062803/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 14049,97 грн., в тому числі: 10779,14 грн. основного платежу та 3270,83 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки «Про результати тематичної документальної перевірки ТОВ «Астра»з питання правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за листопад 2005 року»від 17.02.06 року №6/23-513/31075914 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем порушено вимоги п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачу донараховано суму ПДВ у розмірі 10779, 14 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснювалась господарська діяльність по імпорту товарів. Загальна фактурна вартість товару, яку отримав позивач від контрагента за контрактом складає 871459,34 грн., а митна вартість визначена у розмірі 930000,43 грн. Позивач, виходячи з митної вартості товару сплатив на рахунок Дніпропетровської митниці суму ПДВ у розмірі 186000,09 грн. та відніс вказану суму до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість у листопаді 2005 року. Водночас, ТОВ «Астра»віднесло до складу валових витрат суму від придбання у нерезидента вказаного товару у розмірі 871459,34 грн., тобто виходячи з фактурної вартості імпортованого товару.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставного завищення позивачем суми податкового кредиту у листопаді 2005 року на суму 11708,22 грн. не спростовують висновків судів щодо правомірності віднесення суми фактурної вартості товару до складу валових витрат та формування податкового кредиту з сум фактично сплаченого податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Підпунктом 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону.

Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість»для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Дніпропетровською митницею підтверджено сплату позивачем податкових зобов'язань на підставі даних вантажних митних декларацій, поданих до митного органу. Тобто фактично сплата ПДВ до Державного бюджету України відбулась.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач правомірно визначив базу оподаткування з податку на додану вартість виходячи з митної вартості товарів, оскільки фактурна вартість товарів була менша ніж митна.

Відповідно до п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 20.02.06р. № 0000062803/0, прийняте на підставі хибних висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки, та є таким, що не відповідає чинному податковому законодавству України.

До того ж, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що доводи касаційної скарги щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 45619,92 грн. та правовідносини сторін з питань неправомірності відшкодування ПДВ за жовтень 2005 року вже було предметом розгляду судом у касаційному провадженні №К-30203/06, за результатами якого Вищим адміністративним судом України ухвалено рішення про відхилення касаційної скарги ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та залишення в силі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006 р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006 р.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006 р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 р. у справі №А17/75 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 р. у справі №А17/75 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 р. у справі №А17/75 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.