Ухвала суду № 9619771, 27.01.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2010 р.Справа № 22-а-14076/08 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Ребриста С.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 20.05.2008 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Кайсар-ЛТД»до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.08 року № 0001622301/0,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Кайсар-ЛТД»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2008 року № 0001622301/0, яким ТОВ фірма «Кайсар-ЛТД»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 42 002 грн. 99 коп., з якої за основним платежем 28 001 грн. 99 коп., за штрафними (фінансовими)санкціями 14 001 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті перевірки від 28.03.2008 року, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 07.04.2008 року, не відповідають положенням Закону України «Про податок на додану вартість»

Відповідач у письмовому запереченні від 13.05.2008 року № 6254/9/10-105, позовні вимоги не визнає і стверджує, що ДПІ у м. Херсоні була проведена перевірка, в результаті якої встановлено, що контрагент позивача ТОВ «ТК Україна», який надав йому податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ були віднесені позивачем до складу податкового кредиту не мав права на складання таких податкових накладних, оскільки рішенням господарського суду м. Києва по справі № 21/28 від 19.01.2004 року скасовано державну реєстрацію ТОВ «ТК-Україна»та анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТК-Україна», згідно реєстру № 97 від 01.03.2004 року по наказу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 37 від 01.08.2002 року. ДПІ у м. Херсоні вважає, що первинні документи видані цим контрагентом позивача не мають юридичної сили та не впливають на документальне підтвердження податкового кредиту ТОВ фірма «Кайсар-ЛТД», а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою господарського суду Херсонської області від 20.05.2008 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Херсоні від 07.04.2008 року № 0001622301/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Кайсар-ЛТД»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42 002 грн. 99 коп., з якої за основним платежем 28 001 грн. 99 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 001 грн. 00 коп.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу на постанову господарського суду Херсонської області від 20.05.2008 року, в якій вказується, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права. Апелянт просить суд скасувати вищезазначену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що посадовою особою ДПІ у м.Херсоні 28.03.2008р. проведено невиїзну документальну перевірку TOB фірми "Кайсар-ЛТД" з питань правових відносин з TOB "ТК-Україна" за період з 01.04.2006р. по 31.05.2006р. та складено акт перевірки.

Зі змісту вищезазначеного акту перевірки слідує, що позивач -TOB фірма "Кайсар-ЛТД" мав правовідносини з TOB "ТК-Україна". Відповідачем направлено запит УПМ ДПА у Херсонській області від 15.06.2007р. №3822/7/26-375 до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва по підприємству TOB "ТК-Україна" про надання інформації стосовно даного підприємства. Від ДПІ у Голосіївському районі м.Києва було отримано відповідь від 12.07.2007р. №12312/7/23-1110 про наявність рішення Господарського суду м.Києва №21/28 від 10.01.2004р. про скасування державної реєстрації TOB "ТК-Украіна" і копію реєстру №97 від 01.03.2004р. до наказу ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №37 від 01.08.2002р., яким скасовано свідоцтво платника ПДВ. В акті перевірки зафіксовано порушення п.п.7.2.4, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97р №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та встановлено, що TOB фірма "Кайсар-ЛТД" включено до складу податкового кредиту, відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних за квітень та травень 2006р., сум податку на додану вартість, вказаних в податкових накладних, які видані підприємством TOB "ТК-Україна", не зареєстрованим як платник ПДВ в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 28001,99 грн., в тому числі по періодах: квітень 2006р. -7684,49 грн.; травень 2006р. -20317,50 грн. Позивачем 31.03.2008р. за №37 було подано заперечення на даний акт перевірки.

На підставі акту перевірки від 28.03.2008р. №1094/23-4/23137670 ДПІ у м.Херсоні 07.04.2008р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001622301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42002 грн. 99 коп., з якої за основним платежем -28001,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14001 грн. 00 коп. Дане податкове повідомлення-рішення обґрунтовується податковим органом посиланнями на положення п.п. "б" п.п. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову та скасування оскарженого податкового повідомлення рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між позивачем та TOB "ТК-Україна" 28.03.2008р. було укладено договір на виконання робіт та надання послуг №16, відповідно до якого замовник позивач доручає, а підрядник забезпечує роботу машин та механізмів на об'єктах замовника строки виконання робіт: початок квітень 2006р., закінчення липень 2006р. Договір сторонами виконано в повному обсязі. Позивачем від контрагента -TOB "ТК-Україна" було отримано податкові накладні на всю кількість товару та послуг, придбаних відповідно до укладеного договору, який був оплачений позивачем в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Відповідач не оспорює факт оплати позивачем вартості товару (послуг) на користь контрагента за даним договором та правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаного позивачем товару (послуг). Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які свідчили б про оспорювання ним договору від 28.03.2006р. на виконання робіт та надання послуг №16, або визнання його недійсним із застосуванням встановлених законом наслідків.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем податкові накладні складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу ДПА України "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.97р. №165.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача підлягають відхиленню.

Вимогами пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено термін "бюджетне відшкодування" і не визначено жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит. Так, п.1.8 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Даний пункт дає визначення загального розуміння терміну "бюджетне відшкодування" і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Зокрема, такою нормою Закону України "Про Податок на додану вартість є п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Згідно вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов'язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинне податкове законодавство України, в тому числі і Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару або послуг.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Херсоні від 07.04.2008р. №0001622301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42002 грн. 99 коп. з якої за основним платежем - 28001,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14001 грн. 00 коп. підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; ст. 198; ст. 200; ст. 205; ст. 206; ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 20.05.2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 29.01.2010 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький