Постанова № 9619691, 14.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

доповідач 1 інстанції - Борзаниця С.В.

суддя-доповідач - Малашкевич С.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2010 року справа №2а-24862/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий: Малашкевич С.А.

судді:

при секретарі судового засідання:

за участю представників сторін:

від позивача

від відповідача

< Текст >Попов В.В. Губська Л.В.

Заверюха Т.С.

не з'явився

не з'явився

< Текст >

розглянувши апеляційну скаргуЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 26 листопада 2009 р.

по адміністративній справі№2а-24862/09/1270 (суддя Борзаниця С.В. )

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерготопсервіс"

до

треті особи Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську <Третя особа позивача ><Третя особа відповідача >

провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень про накладення штрафних санкцій ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року по справі №2а-24862/09/1270 задоволенні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготопсервіс» (надалі - Позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області, визнані неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 31.07.2009 року № 0001012310/0 на суму 340,00 грн., № 0001002310 на суму 11991,00 грн.

Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Енерготопсервіс» відмовити.

Представники відповідача та позивача у судове засідання не зявилися. Про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, встановила наступне.

Судом було встановлено , що податкові повідомлення-рішення № 0001012310/0 та № 0001002310/0 прийняті відповідачем на підставі акту планової виїзної перевірки від 20.07.2009 року №649/23/33765874 (надалі «акт перевірки»), яким було зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.6.1, п. 8.6 ст. 8, п.п. 11.2.1 п.11.2, п.п 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10537 грн., у тому числі за 1 квар-тал 2008 року на 5039 грн. та за 3 квартал 2008 року на 5498 грн. Актом також встановлено факти порушення відповідачем п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 4.1.4 п.4.1. ст. 4 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - позивачем не надано декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року та 3 квартал 2008 року

Також, під час розгляду справи, було встановлено, що згідно повідомлень про вручення поштових відправлень за №№ 1344903,1591751 позивач на адресу відповідача направляв, а відповідач отримував цінні листи з описами вкладення, згідно яких, на адресу відповідача було направлені супровідні листи від 24.04.08 р. та 22.10.2008 р., оригінали декларацій з податку на прибуток підприємства за 1,3 квартали 2008 року, додатки К1/1 до декларацій з податку на прибуток позивача за 1-й, 3-й квартали 2008 року.

Відповідно до листа відповідача від 07.05.2008 року за № 15758/28-521 адресованого на імя позивача вказано, що у складі цінного листа від 24.04.2008 року замість оригіналу додатку К1/1 до декларації за 1 квартал 2008 р. була надіслана його копія, а тому у відповідності до п.4.1.2, п. 4.1 ст. 4 Закону № 550-IV від 20.02.2003 року декларація не може бути прийнятою. Згідно листа відповідача від 28.10.2008 року за № 41171/28-521 адресованого позивачу вказано, що відповідачем у складі цінного листа від 22.10.2008 року надіслана декларація з податку на прибуток в якій замість повної назви позивача вказана його скорочена назва, тому подана декларація не визнається такою, що подана.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про незаконність прийнятих відповідачем рішень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.п. 4.1.2 п.4.2 ст. 4. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»( надалі Закон№ 2181), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Проте, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто прийняття або відмова у прийнятті податкової звітності (декларації) заповненої в супереч встановленим правилам є правом податкового органу, передбаченим законом, а правом платника податку в цьому випадку є або подання нової декларації та усунення недоліків, вказаних в листі податкового органу, або оскарження дій контролюючого органу в установленому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, позивач дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій не оскаржив, нових декларацій не подав. Предметом судового розгляду у справі в суді першої інстанції не було визнання дій контролюючого органу з цього приводу правомірними чи неправомірними, тому суд апеляційної інстанції не виходячи за рамки позивних вимог також не розглядає справу у цьому контексті. З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що, не визнавши подані позивачем документи податковою звітністю та відмовивши у прийнятті декларацій позивача, надісланих ним на адресу відповідача цінними листами від 24.04.2008 р та від 22.10.2008 року, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 2181. За таких умов, податкова звітність (декларації) не може вважатися наданою позивачем у встановлений строк та у належному порядку. У звязку з чим, висновок відповідача, за актом перевірки, слід визнати обґрунтованим, що обумовлює правомірність прийнятих, на підставі такого акта, рішень про визначення позивачу податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за виявлені перевіркою порушення.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неможливості визнання належними доказами відправки на адресу позивача листів 07.05.2008 року за № 15758/28-521 та 28.10.2008 року за № 41171/28-521, повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстру відправленої кореспонденції № 823706 з мотивів того, що вказані документи не містять інформації про зміст поштових відправлень.

Так згідно п. 38 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155 у внутрішніх простих і рекомендованих листах пересилаються письмові повідомлення, ділові папери, фотокартки, художні картки, схеми, рекламно-інформаційні матеріали та інші аналогічні вкладення.

Правила не передбачають обовязкового оформлення описів вкладення до внутрішніх рекомендованих поштових відправлень. Позивач не спростував отримання від відповідача кореспонденції за вказаними відправками, не надав відомості та докази отримання за такими відправками іншої, ніж та яку вказує відповідач, кореспонденції. Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що повідомлення позивача щодо неприйняття податкових декларацій було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому, скарга Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, п.4ст.202, ст.ст.205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 р. у справі №2а-24862/09/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 р. у справі №2а-24862/09/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготопсер-віс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготопсервіс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001012310/0 від 31.07.2009 року на суму 340,00 грн., та № 0001002310 31.07.2009 на суму 11991,00 грн. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Вступна та резолютивна частина постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 травня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 19 травня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: С. А. Малашкевич

Судді: В.В. Попов

Л.В. Губська