Ухвала суду № 9619672, 14.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

доповідач 1 інстанції - Галатіна О.О.

суддя-доповідач - Малашкевич С.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2010 року справа №2а-15450/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий: Малашкевич С.А.

судді:

при секретарі судового засідання:

за участю представників сторін:

від позивача

від відповідача

< Текст >Попов В.В. Губська Л.В.

Заверюха Т.С.

не прибули

Совпеля О.В. (дов. № 1015/с/10.013 від 22.01.10),

Сафронова Я.С. (дов. № 9738/с/10.13 від 06.05.10)

< Текст >

розглянувши апеляційну скаргуПриватного підприємства "Гарантия качества"

на постановуДонецького окружного адміністративного суду

від 10 листопада 2009 р.

по адміністративній справі№2а-15450/09/0570 (суддя Галатіна О.О. )

за позовомПриватного підприємства "Гарантия качества"

до

треті особи Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька <Третя особа позивача ><Третя особа відповідача >

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Гарантія качества» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 0001311500/0 від 08.09.2009 року.

10.11.2009 року своєю постановою суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог посилаючись на те, що відповідачем у судовому процесі було доведено правомірність своїх дій, неправомірність дій позивача, наявність у діях позивача порушень чинного законодавства, та відповідність санкції, накладеної відповідачем, вчиненому позивачем правопорушенню.

Не погодившись з рішенням Донецького окружного адміністративного суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись при цьому на неправильне застосування норм матеріального права (п.4.4.1 ст. 4, п. 17.1.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» (надалі Закон 2181), та ст.. 163-1 КУпАП).

Сторони про день, час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, проте позивач до суду свого представника не надіслав, що не перешкоджає розгляду справи без участі позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечень відповідача, колегія суддів вважає останню такою, що не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено наступне.

Позивач зареєстрований як юридична особа 28.01.2005 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію А00 № 304359.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309 від 03.06.2008 року були внесені зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме до п. 22.13 ст. 22 наведеного Закону. Відповідно до зазначеної норми, у 2008 році платники податку за результатами одинадцяти місяців 2008 року зобовязані подати декларацію, складену за правилами, встановленими для повного податкового періоду, з урахуванням приросту (убутку) матеріальних запасів за одинадцять місяців 2008 року, суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за три квартали поточного року, та двох третин амортизаційних відрахувань четвертого кварталу цього року і сплатити податкове зобовязання, нараховане згідно із зазначеною декларацією в строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

01.09.2009 року відповідачем було проведено перевірку за результатами якої складено акт № 2927/15-1/33371461 від 01.09.2009 року, яким встановлено факт порушення позивачем п.п. 4.1.4 «а» п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п. 22.13 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. зі змінами та доповненнями. На підставі цього відповідач нарахував суму податкового зобовязання у вигляді штрафних санкцій в сумі 170 гривень, про що прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001311500/0 від 08.09.2009 року.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятого рішення з огляду на наступне.

Обовязок подати декларацію, та порушення цього обовязку передбаченого нормами п.п. 22.13 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач не заперечує та визнає. Позивачем оспорюються дії відповідача щодо правомірності застосування до відповідача вищезазначеної штрафної санкції. Так, позивач наполягає на тому, що, відповідач не мав права застосовувати до позивача санкцію, передбачену в п.п. 17.1.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а мав скласти протокол про адміністративне правопорушення передбачений ст. 163-1 КУпАП.

Судова колегія не може погодитися з позицією позивача з огляду на те, що нормами п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та нормами ст. 163-1 КУпАП встановлені різні субєкти правопорушень. Так, штрафні санкції передбачені п.п. 17.1.1 ст. 17 вказаного Закону можуть застосовуватися виключно до платників податків (фізичних чи юридичних осіб) які зобовязані подавати декларації в яких декларувати власні податкові зобовязання, а ст. 163-1 КУпАП встановлює відповідальність посадових осіб, на яких покладено обовязки подати до податкового органу декларацію із задекларованою сумою податкового зобовязання юридичної особи від імені якої вони наділені організаційно-розпорядчими функціями та обовязками подати такі декларації. Тобто, ці норми права, за своїм субєктним складом, встановлюють відповідальність різних осіб за правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Вищенаведене дає підстави стверджувати, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гарантия качества» на постанову Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 10.11.2009 року у справі № 2а-15450/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 10.11.2009 року у справі № 2а-15450/09/0570 за позовом Приватного підприємства «Гарантия качества» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 08.09.2009 року за № 0001311500/0 залишити без змін.

У судовому засіданні 14 травня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Ухвала в повному обсязі виготовлена 19 травня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийС. А. Малашкевич

СуддіВ.В. Попов

Л. В. Губська