Постанова № 9618853, 23.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.19

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2010 року Справа № 2а-1295/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смішливої Т.В.,

при секретарі Попові М.Г.

За участю представників сторін:

прокурор-заявник:не зявився

від позивача: Бачура О.В., дов. № 2/10 від 11.01.2010

від відповідача: Кучеров І.А., дов. №3 від 05.01.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Камянобрідського району м.Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську до відкритого акціонерного товариства «Луганський ремонтно-механічний завод» про стягнення податкової заборгованості шляхом звернення стягнення на активи ,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2010 прокурор Камянобрідського району м.Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що відкрите акціонерне товариство «Луганський ремонтно-механічний завод»» (далі - ВАТ«Луганський ремонтно-механічний завод») зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.07.2002 за № 13821200000005217.

Зазначив, що станом на 12.02.2010 ВАТ«Луганський ремонтно-механічний завод» має заборгованість перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість у сумі 132703,00 грн.

ВАТ«Луганський ремонтно-механічний завод» не забезпечило виконання зобовязань перед бюджетом по сплаті податків та погашенню податкового боргу за рахунок коштів на його розрахункових рахунках.

У подальшому Ленінською міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську надано заяву про уточнення позовних вимог, а саме зазначено, що станом на 22 квітня 2010 року за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 110500 грн., у звязку з частковою сплатою боргу ВАТ«Луганський ремонтно-механічний завод».(а.с.76,77).

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив стягнути податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 110500 грн..

Відповідач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав, зазначив, що не має підстав для звернення стягнення на активи та на деклараціях відсутні підписи посадових осіб та печатки ВАТ«Луганський ремонтно-механічний завод». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ«Луганський ремонтно-механічний завод» зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.07.2002 за № 13821200000005217.(а.с.5).

Станом на 22 квітня 2010 року за відповідачем обліковується податковий борг, а саме з податку на додану вартість у розмірі 110500 грн.

Наявність податкового боргу у відповідача підтверджується деклараціями, наданими до Ленінської МДПІ у м. Луганську та платіжними дорученнями (а.с.7-19, 40-57, 53-67, 69-74, 77), а саме:

-декларація з податку на додану вартість №135354 від 20.01.2009 на суму 12860грн.;

-декларація з податку на додану вартість №9240 від 19.02.2009 на суму 5178 грн.;

-декларація з податку на додану вартість №14460 від 18.03.2009 на суму 14846 грн.;

-декларація з податку на додану вартість №27138 від 15.04.2009 на суму 14999 грн.;

-декларація з податку на додану вартість №43914 від 19.05.2009 на суму 11333 грн.;

-декларація з податку на додану вартість №49678 від 18.06.2009 на суму 10608 грн.;

-декларація з податку на додану вартість №62346 від 16.07.2009 на суму 26005 грн.;

-декларація з податку на додану вартість №76457 від 14.08.2009 на суму 6784 грн.;

-декларація з податку на додану вартість №81578 від 17.09.2009 на суму 10547 грн.;

-декларація з податку на додану вартість №95294 від 20.10.2009 на суму 15000 грн.;

-декларація з податку на додану вартість №109302 від 19.11.2009 на суму 14007грн.;

-декларація з податку на додану вартість №114272 від 21.12.2009 на суму 8104грн.;

-декларація з податку на додану вартість № 123048 від 18.01.2010 на суму 19369грн.;

-платіжне доручення № 76 від 28.01.2010 на суму 11937 грн.;

-платіжне доручення № 83 від 29.01.2010 на суму 6000 грн.;

-платіжне доручення № 84 від 29.01.2010 на суму 19000 грн.;

-платіжне доручення № 145 від 24.02.2010 на суму 5491 грн.;

-платіжне доручення № 171 від 25.02.2010 на суму 8000 грн.;

-платіжне доручення № 256 від 19.03.2010 на суму 5000 грн.;

-платіжне доручення № 275 від 24.03.2010 на суму 3712 грн.;

Відповідно до п.1.3 ст. Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк.

Таким чином до складу податкового боргу відносяться податкові зобов'язання визначені платником податків в деклараціях (розрахунках).

На даний час суми податкових зобов'язань, визначених платником податків в деклараціях, є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не перераховані, тобто визнаються сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509 ХІІ органи державної податкової служби наділені функціями з контролю за додержанням законодавства про податки та правильністю їх обчислення і сплати до бюджету.

Згідно п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон 2181) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Активами платника податків за змістом п.1.7 ст.1 Закону № 2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509 ХІІ органи державної податкової служби наділені функціями з контролю за додержанням законодавства про податки та правильністю їх обчислення і сплати до бюджету.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 3,5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов прокурора Камянобрідського району м.Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Луганський ремонтно-механічний завод" код ЄДРПОУ 05470578 податковий борг з податку на додану вартість у сумі 110500 грн.(сто десять тисяч п'ятсот грн.) на користь державного бюджету.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 27 квітня 2010 року.

СуддяСмішлива Т.В.