Постанова № 9618141, 15.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року № 3639/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 року у справі за позовом приватного підприємства «Артдизайнзахід» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2008 року ПП «Артдизайнзахід» звернулось до суду з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач посилався на те, що при винесенні оскаржуваних повідомлень-рішень відповідачем порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», стандартів бухгалтерського обліку та порядку проведення перевірок.

Позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0000022309/0/801 від 15.01.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 23914 грн., № 0000012309/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 35516,9 грн., № 0000252309/1/28501 від 24.04.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ на суму 4057 грн., № 0000242309/1/28503, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 537 грн., № 0000022309/1/28502, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ на суму 23914 грн., № 0000012309/1/28504, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 35516,9 грн., № 0000022309/2/40103 від 23.06.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 23914 грн., №0000012309/2/40104, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 35519,9 грн., № 0000252309/3/47382, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 4057 грн., № 0000242309/3/47383, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 537 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0000022309/0/801 від 15.01.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 23914 грн., № 0000012309/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 35516,9 грн., № 0000252309/1/28501 від 24.04.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ на суму 4057 грн., № 0000242309/1/28503, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 537 грн., № 0000022309/1/28502, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ на суму 23914 грн., № 0000012309/1/28504, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 35516,9 грн., № 0000022309/2/40103 від 23.06.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 23914 грн., №0000012309/2/40104, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 35519,9 грн., № 0000252309/3/47382, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 4057 грн., № 0000242309/3/47383, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 537 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Тернопільська ОДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним встановленням обставин у справі та неправильним застосуванням норм матеріального права, в звязку з чим, вона підлягає скасуванню.

Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді обставин справи в їх сукупності.

Суд не взяв до уваги, що позивач, всупереч вимогам закону, не вів податкового обліку приросту балансової вартості запасів, яка не приймала участі в обчисленні податку на прибуток, зайво включив до валових витрат суми в 4-му кварталі 2006р. та 1-му кварталі 2007р., які не підтверджені платіжними документами, безпідставно включив до складу валових витрат витрати на орендоване складське приміщення та необґрунтовано включив до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в звязку з придбанням активів, які не призначалися для їх використання в господарській діяльності.

Апелянт просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Тернопільської ОДПІ, який апеляційну скаргу підтримав, представника ПП «Артдизайнзахід», яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ПП «Артдизайнзахід» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 22.11.2006р. по 30.09.2007р., за наслідками якої складено акт №11654/23-09/34699567 від 28.12.2007р.

На підставі акту перевірки 15.01.2008р. Тернопільською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022309/0/801, яким визначено позивачу податкове зобовязання з ПДВ на суму 23914 (17515,00 грн. основного платежу, 9399,00 грн. штрафних санкцій) та №0000012309/0/, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 35516,90 грн. (26726,00 грн. основного платежу та 8790,00 грн. штрафних санкцій).

За наслідками розгляду первинної скарги позивача зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Рішеннями ДПА в Тернопільській області від 18.06.2008р. та ДПА України від 3.09.2008р. всі податкові повідомлення- рішення ОДПІ в м.Тернополі були залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Артдизайнзахід», Тернопільський окружний адміністративний суд виходив з того, що податковий орган прийшов до безпідставного висновку про заниження позивачем валового доходу за 1 та 2 квартал 2007р., завищення валових витрат на суму проведених ремонтних робіт орендованого складського приміщення, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок чого необґрунтовано визначив податкові зобовязання позивачу та застосував до нього штрафні санкції.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

З матеріалів справи видно, що Тернопільською ОДПІ встановлено заниження скоригованого валового доходу ПП «Артдизайнзахід» за 4-й квартал 2006р. та 1-й квартал 2007р. За вказані періоди податковий орган визначав позивачу податкові зобовязання, а не за 1-й та 2-й квартали 2007р., як про це вказав суд.

Суть виявленого порушення з боку позивача полягає в тому, що позивач протягом періоду, охопленого перевіркою, не вів обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, внаслідок чого балансова вартість запасів не брала участі у перерахунку відповідно до вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закону).

Відповідно до вказаної норми платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, які були отримані безкоштовно).

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. Коли вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у тому ж звітному періоді.

Тернопільською ОДПІ під час проведення перевірок було встановлено, що станом на 22.11.2008р. (час взяття підприємства на податковий облік), а отже, на початок звітного періоду 4-го кварталу 2006р., балансова вартість запасів складала 0,00 грн. В даному звітному періоді придбано товаро-матеріальних цінностей на суму 86422,68 грн., з них реалізовано товарів на суму 80839,67 грн., балансова вартість запасів на кінець 4-го кварталу 2006р. складала 5583,00 грн., яка підлягала включенню до складу валового доходу ПП «Артдизайнзахід» в даному звітному періоді.

В 1-му кварталі 2007р. балансова вартість запасів позивача складала 5583,00 грн., в цьому звітному періоді було придбано товаро-матеріальних цінностей на суму 232137,67 грн., реалізовано на суму 216079,65 грн. На кінець кварталу балансова вартість запасів складала 21641,03 грн. Різниця між балансовою вартістю запасів на початок звітного періоду та його кінець складала 16058,00 грн., яка підлягала включенню до складу валового доходу підприємства в 1-му кварталі 2007р.

Таким чином, приріст балансової вартості запасів в 4-му кварталі 2006р. та в 1-му кварталі 2007р. безпідставно не був включений позивачем до складу валового доходу. Висновки окружного адміністративного суду в тій частині, що запаси були включені до балансу підприємства за первісною ціною, а вартість реалізації таких товарів була включена до складу валових доходів, в звязку з чим доводи податкового органу є помилковими, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки мова в даному випадку йде про не- включення приросту балансової вартості запасів до валового доходу в певних звітних періодах в силу того, що підприємство не вело податковий облік таких запасів.

Далі, як видно з матеріалів справи, податковий орган прийшов до висновку про те, що позивач зайво включив до складу валових витрат в 4-му кварталі 2006р. 450,00 грн., в 1-му кварталі 2007р. 2708,00 грн., в 2-му кварталі 2007р. 1345,00 грн., оскільки такі витрати не підтверджені платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції вважав, що позивач обґрунтовано включив дані витрати до валових та подав всі необхідні документи для підтвердження таких витрат як суми поквартально розбитої плати за оренду складського приміщення в смт. Муроване Пустомитівського району Львівської області згідно договору оренди від 9.01.2007р.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що договір оренди складського приміщення між ПП «Артдизайнзахід» та ПП «Гритуал» укладений 9.01.2007р., податкова накладна виписана позивачу 22.01.2007р. щодо валових витрат позивача в 4-му кварталі 2006р. не має правового відношення. Податкова накладна була виписана на попередню оплату за оренду складського приміщення, проте будь-які платіжні документи щодо оплати оренди відсутні. Тому висновки Тернопільської ОДПІ в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат зазначених вище сум позивачем є правомірними.

В червні 2007р. позивач здійснив поліпшення орендованого складського приміщення, яке згадувалося вище, на суму 129018,00 грн., яка була включена до складу валових витрат підприємства з податку на прибуток за 1-ше півріччя 2007р., а суму ПДВ відніс до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2007р., що визнав правомірним окружний адміністративний суд.

Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів. Поточний та капітальний ремонт, реконструкція та модернізація кваліфікуються як поліпшення основних фондів і порядок відображення витрат на таке поліпшення визначено в ст..8 Закону.

Згідно з пп.8.71 п.8.7 ст.8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок такого звітного періоду.

Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону у разі, коли договір лізингу (оренди) зобовязує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення обєкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого обєкта.

В процесі перевірки податковим органом позивача встановлено, що основні фонди на підприємстві відсутні, отже, їх балансова вартість станом на 1.01.2007р. становила 0,00 грн., що виключало правову можливість включення витрат на ремонт орендованого складського приміщення до валових витрат підприємства.

Крім того, суд першої інстанції, всупереч доводам Тернопільської ОДП, не дав правову оцінку договору оренди складського приміщення між ПП «Артдизайнзахід» та ПП «Гритуал» від 9.01.2007р. та не взяв до уваги, що такий договір укладений без дотримання встановленої законом обовязкового нотаріального його посвідчення, а , отже, є нікчемним. Стороною в договорі є ПП «Гритуал», яке не є законним власником чи користувачем майна.

Тернопільська ОДПІ правильно керувалася положеннями пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважаючи, що сума ПДВ 21503,00 грн., сплачена позивачем при здійсненні оплати ремонту складського приміщення, була безпідставно включена до податкового кредиту. Згідно вказаної норми закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про повну відповідність прийнятих Тернопільською ОДПІ податкових повідомлень-рішень, які оскаржені позивачем, вимогам чинного законодавства, тому підстав для їх скасування не знаходить.

Суд першої інстанції, неповно зясувавши обставини справи, порушивши норми матеріального права, прийняв незаконну постанову про задоволення позову, яка підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в його задоволенні з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 року у справі № 2а-6493/08 скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : В.В. Ніколін

Д.М. Старунський

Повний текст виготовлено 19.03.2010 року.