Ухвала суду № 9616347, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. м. КиївК-14112/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКонюшка К.В.

Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2006

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2007

у справі №2-10/11170-2006А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Содружество”

доДержавної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Содружество” (далі по тексту позивач, ТОВ “Содружество”) звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (далі по тексту відповідач, ДПІ у Нижньогірському районі АРК) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 15.05.2006 №0000332301/1; від 15.05.2006 №0000221700/1 в частині донарахування податку з доходу фізичних осіб у сумі 3 844,54 грн.; від 15.05.2006 № 0000231700/1; рішення від 13.04.2006 № 0000352301/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 12790,00 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2006, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2007, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення: від 15.05.2006 №0000221700/1 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1906,24 грн.; від 15.05.2006 №0000231700/1 про сплату штрафу у сумі 2601,97 грн.; рішення від 13.04.2006 №0000352301/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 12790,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Нижньогірському районі АРК, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої був складений акт перевірки від 06.04.2006 №211/23-01/32614774.

За результатами перевірки відповідачем були прийнятті податкові повідомлення-рішення:

- від 15.15.2006 №0000332301/1, яким позивачу донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 543,45 грн.;

- від 15.05.2006 №0000221700/1, яким позивачу донараховано податкове зобовязання в сумі 6518,82 грн., у тому числі податок з доходів фізичних осіб у сумі 953,12 грн.;

- від 15.05.2006 №0000231700/1, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з доходів фізичних осіб у сумі 5203, 94 грн. на 240 календарних днів, позивачу нарахований штраф у сумі 2601,97 грн. (50 % від суми узгодженого податкового зобовязання);

- рішення від 13.04.2006 №0000352301/0, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 12790,00 грн. за порушення статті 3, пунктів 2, 5 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2006 №00003323301/1, яким позивачу донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 543,45 грн. є правомірним, оскільки гній, що не пройшов технологічного циклу, у результаті якого він становиться органічним добривом, є при визначених умовах джерелом забруднення навколишнього природного середовища.

В ході розгляду справи судами встановлено, що гній у позивача зберігається у необладнаних траншеях, що не мають бетонного покриття. При таких умовах зберігання відбувається проникнення забруднених речовин в ґрунт. Таким чином це є порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

ТОВ “Содружество” повинно було отримати ліміти на розміщення відходів тваринництва (гною), але не зробило цього, тому відповідачем обґрунтовано застосовані до позивача відповідні штрафні санкції.

Листи і роз'яснення посадових осіб Міністерства охорони навколишньої природної середовищі України і Державною податковою адміністрацією України, що опубліковані у періодичних виданнях і на які посилався позивач, не мають нормативно-правового характеру і не можуть бути прийняті до уваги.

При винесенні податкового повідомлення-рішення від 15.05.2006 №0000221700/1, яким позивачу донараховано податкове зобовязання в сумі 6518,82 грн., у тому числі податок з доходів фізичних осіб у сумі 953,12 грн., відповідач керувався тим, що ТОВ “Содружество” при виплаті доходу у не грошовій формі не був врахований коефіцієнт (1,15). Позивач стверджував, що у відповідача не було підстав для застосування підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки розрахунки з фізичними особами проводилися у не грошовій формі і податок повинний був сплачуватися не в порядку предоплати, а протягом банківського дня, наступним за днем такої виплати.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що дана норма Закону не поширюється на розрахунки у не грошовій формі, тому штраф у сумі 1906,24 грн. нарахований позивачу необґрунтовано. Отже, податкове повідомлення-рішення вірно визнане в цій частині скасованим.

Оспорюючи правомірність нарахованого податку у сумі 646,1 грн., не утриманого позивачем при розрахунку з СПД ОСОБА_1., якому по акту виконаних робіт від 26.01.2005 отриманий доход у сумі 4 970, 00 грн., позивач стверджував, що на підставі пункту 9.12 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” доходи підприємця при їх виплаті не оподатковуються.

Нараховуючи ТОВ “Содружество” податок в сумі 646,1 грн. відповідач посилався на пункт 9.12 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб»стверджуючи, що вона відноситься тільки до громадян-підприємців, що сплачують ринковий збір. Тому недоїмка з доходу, отриманого СПД ОСОБА_1. нарахована правильно.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що дана норма Закону не містить положення про те, що доходи підприємця при їх виплаті податком не оподатковуються і посилання на нього позивачем в обґрунтування своїх вимог є помилковим.

Підпунктом 22.10 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян” втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від занять підприємницької діяльності, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 14 Декрету прибутковий податок обчислюється підприємствами, установами, організаціями при виплаті ними протягом року доходів громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність, про що не пізніше 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян.

Перерахування утриманих сум податку підприємства, установи і організації здійснюється в порядку, передбаченому статті 10 Декрету, тобто щомісячно.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 Інструкції про прибутковий податок з громадян від 21.04.1992 з метою усунення фактів подвійного оподаткування за місцем виплати доходів не утримується податок з громадян, які є суб'єктами підприємницької діяльності і які підтвердили це оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, а також підтвердили платіжним повідомленням сплату авансових платежів прибуткового податку.

Оскільки позивач не предявив платіжне повідомлення про сплату СПД ОСОБА_1. авансових платежів прибуткового податку, нарахований йому по акту від 26.01.2005 доход підлягає оподаткуванню по загальним правилам.

Отже, ТОВ “Содружество” зобов'язано було при нарахуванні доходу СПД ОСОБА_1. утримати відповідний податок, проінформувати про це податковий орган і по закінченню місяця перерахувати податок до бюджету.

Так як позивач не зробив цього, донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 646,1 грн. і штрафних санкцій у сумі 1 292,20 грн. є правильним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.05.2006 №0000231700/1, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку доходів фізичних осіб у сумі 5203, 94 грн. на 240 календарних днів, позивачу нарахований штраф у сумі 2601,97 грн. (50 % від суми узгодженого податкового зобовязання) суди зазначили, що борг по сплаті податку з доходів фізичних осіб у ТОВ “Содружество” виник у результаті розподілу сум податкового боргу між ним і СК “Содружество” згідно рішення від 25.06.2004 № 27/24-0.

Оскільки перенесення податкового боргу з особового рахунку СК “Содружество” на особовий рахунок ТОВ “Содружество” був здійснений за узгодженням останнього, відповідач вважає, що сума податкового боргу була узгоджена та сплачена ТОВ “Содружество” несвоєчасно.

Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання вважається узгодженим в тому випадку, якщо платник податків самостійно визначив його у податковій декларації; при отриманні платником податків податкового повідомлення, якщо його податкове зобов'язання нараховане контролюючим органом; якщо закінчена процедура адміністративного оскарження; при наявності судового рішення.

Передача податкового боргу від одного платника податків другому не є тією подією, з наступом якої Закон пов'язує узгодження податкового боргу.

Оскільки податковий борг по сплаті податку з доходів фізичних осіб у сумі 5 203, 94 грн. не є узгодженим, переданий СК “Содружество” до ТОВ “Содружество” незаконно, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2006 № 0000231700/1 вірно визнано скасованим.

Рішення від 13.04.2006 №0000352301/0, яким до позивача застосовані штрафні санкцій у сумі 12790,00 грн. за порушення статті 3, пунктів 2, 5 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг” вірно скасовано судами попередніх інстанцій з наступних причин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій у 2004 році працівник ТОВ “Содружество” здійснював продаж товарів на ярмарці без використання реєстратора розрахункових операцій і розрахункової книжки. Через касу позивача були реалізовані товарно-матеріальні цінності не власного виробництва.

За допущені порушення 13.04.2006 до ТОВ “Содружество” застосовані штрафні санкції у розмірі 340,00 грн. і 12 450,00 грн. відповідно.

Статтею 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання у відповідний бюджет при порушенні ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Отже, штрафні санкції, що застосовані ТОВ “Содружество” за порушення правил торгівлі, відносяться до адміністративно - господарським санкціям.

Відповідно до статті 250 Кодексу вони не можуть бути застосовані пізніше, чим через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Так як порушення правил торгівлі мали місце у жовтні-листопаді 2004 року і у лютому 2005 року, а рішення №0000352301/0 про застосування штрафних санкцій прийнято 13.04.2006, тобто пізніше чим через один рік, то слід визнати, що воно прийнято з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Кримі від 10.08.2006 та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Кримі від 10.08.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)А.І. Брайко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук