Ухвала суду № 9616379, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. м. КиївК-40442/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКонюшка К.В.

Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представників сторін

позивачаПясецької К.В.

Фадєєвої О.О.

відповідача Змеул Є.О.

Стеценка О.Л.

Генеральної прокуратури УкраїниКомаси О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Кіровограді та Заступника прокурора Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009

у справі № 2-а-2139/09/1170

за позовомПриватного підприємства «Балтимор»

до1.Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

2.Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Балтимор»(далі по тексту позивач, ПП «Балтимор») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі по тексту відповідач 1, ДПІ у м. Кіровограді), Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області (далі по тексту відповідач 2, ГУ ДКУ у Кіровоградській області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.10.2008 №0000502350/0 та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3336869,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Кіровограді просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Кіровоградської області просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 1 було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Балтимор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.10.2008 №101/23-50/140/32892810.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги підпункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на суму 3298764,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 1 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2008 №0000502350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року в розмірі 3298764,00 грн.

Згідно висновків відповідача 1, ПП «Балтимор»не має права на бюджетне відшкодування з тих підстав, що договір укладено в простій письмовій формі, тому є нікчемним та у позивача не виникло права на одержання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з відсутністю факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем обґрунтовано включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2008, укладеного між ПП «Балтимор»та ПП «Юліус», з наступних підстав.

Відповідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, основною причиною виникнення бюджетного відшкодування за серпень 2008 року є відображення у складі податкового кредиту за липень 2008 року суми податку на додану вартість в розмірі 3301666,67 грн. по здійсненій попередній оплаті згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з ПП «Юліус»30.07.2008.

Суди перевірили та встановили, що факт господарської операції між ПП «Балтимор»та ПП «Юліус»підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: податковими накладними, виданими належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2008 у справі №9/235, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.07.2008, укладений між ПП Юліус»та ПП «Балтимор», витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, згідно якого право власності на нежитлове приміщення зареєстровано за ПП «Балтимор». До того ж судами встановлено, що сам факт наявності зазначеної господарської операції не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Суди також перевірили обставини щодо надходження сум податку на додану вартість до бюджету у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та обґрунтовано дійшли висновку про правомірність позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність податкових накладних виписаних ПП Юліус», яке зареєстроване платником податку на додану вартість, на користь ПП «Балтимор»та перерахування коштів ПП Юліус» на розрахунковий рахунок продавця в сумі 19810000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3301666,67 грн.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За змістом Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.1997 N209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86), бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації. Термін, протягом якого належна платнику сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, установлюється в залежності від виду операцій, які здійснюються платником у звітному періоді.

Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, підпунктів 6.1, 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що виявлені відповідачем 1 обставини не можуть бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПП «Балтимор», тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Кіровограді та Заступника прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)А.І. Брайко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук