Ухвала суду № 9615924, 11.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-3958/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року

у справі № 6/137 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обознівське»

до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, скасування актів, визнання задоволеними заяв, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2007 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обознівське»(далі СТОВ, позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ, відповідач) від 16 жовтня 2003 року № 0001572600/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість (штрафна санкція) в розмірі 200171 грн., а саме слідуючих його складових частин: податку на додану вартість в сумі 181571 грн., в сумі 15000 грн., в сумі 3600 грн.; скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 23 лютого 2004 року № 806/25-036; визнати повністю задоволеними на користь платника податків подані до відповідача заяви про списання безнадійного податкового боргу в звязку з форс-мажорними обставинами № 112 від 14 червня 2004 року, № 121 від 29 червня 2004 року, № 181 від 23 грудня 2004 року.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 04 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, суд вважав доведеним факт нецільового використання позивачем перерахованих на спеціальний рахунок коштів, а тому стягнення суми в розмірі 200171 грн. до державного бюджету визнано правомірним. Вимоги щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 23 лютого 2004 року № 806/25-036 та визнання задоволеними заяв про списання безнадійного податкового боргу визнано протиправними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року постанову Господарського суду Кіровоградської області від 04 червня 2007 року скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2003 року № 0001572600/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом в межах строків давності, визначених підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181-ІІІ). Також суд вказав на відсутність у податкового органу правових підстав для нарахування податкових зобовязань згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, оскільки в спірному випадку заниження або завищення податкових зобовязань на суму 200171 грн. позивач не допускав. Відсутні підстави для такого нарахування і згідно підпунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР) та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»(далі Постанова № 271) в звязку з тим, що даними правовими нормами податковому органу надано право стягувати з платника податку до державного бюджету в безспірному порядку самостійно визначену ним суму податкового зобовязання щодо якої встановлено факт нецільового використання.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, МДПІ оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року в частині задоволення позову та залишення без змін постанови Господарського суду Кіровоградської області від 04 червня 2007 року.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судами, фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2003 року № 0001572600/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 200171 грн. слугували висновки акта від 16 жовтня 2003 року № 60/26-21/26-113/05527410 позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства СТОВ за період з 01 квітня 2001 року по 01 липня 2003 року.

Даним актом зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР та пункту 5 Постанови № 271, в результаті чого встановлено нецільове використання коштів перерахованих на спеціальний рахунок у розмірі 200171 грн.

Нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобовязання з податку на додану вартість здійснено відповідачем згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ та відповідно до пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, пункту 5 Постанови № 271.

Відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заниження або завищення податкових зобовязань, заявлених у деклараціях з податку на додану вартість, на суму 200171 грн. позивач не допускав.

Положеннями пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР та пункту 5 Постанови № 271 також не передбачено право органу державної податкової служби нараховувати податкове зобовязання, а надано право стягнути з платника податку до державного бюджету в безспірному порядку самостійно визначену ним суму податкового зобовязання щодо якої встановлено факт нецільового використання.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, що є підставою для його скасування.

Погоджується колегія суддів також з висновком суду апеляційної інстанції про те, що строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону № 2181-III і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення, а не згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає річний строк звернення з позовом до адміністративного суду.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що право на звернення до суду повязано з узгодженням податкового зобовязання, оскільки відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до МДПІ.

Рішенням МДПІ від 16 грудня 2003 року № 7113/2600 скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся із скаргою до ДПА у Кіровоградській області.

Рішенням ДПА у Кіровоградській області від 23 лютого 2004 року № 806/25-036 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2003 року № 0001572600/0 та рішення МДПІ від 16 грудня 2003 року № 7113/2600. Позивач отримав вказане рішення 23 лютого 2004 року. Доказів подальшого адміністративного оскарження даного рішення ДПА матеріали справи не містять, а тому відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III днем узгодження податкового зобовязання було 04 березня 2004 року. Позов до суду позивачем подано 23 лютого 2007 року, тобто в межах строку давності, передбаченого статтею 15 Закону № 2181-III.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а тому вони не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко