Ухвала суду № 9615758, 15.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2010 р. м. КиївК-38429/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

за участю представників:

при секретарі: Савченку А.В.

позивача: не явка

відповідача: Бородавки К.П.

Генеральної прокуратури України: Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від 30.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 року

у справі № АС-03/105-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми «Е-Віта»Білдінг-ЛТД»

доДержавної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

за участю Прокуратури Харківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У березні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-Віта»Білдінг-ЛТД»звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000062310/0 від 12.01.2006 року та №0000062310/1 від 13.02.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством правомірно (на підставі належним чином оформлених податкових накладних) було сформовано податковий кредит, а тому донарахування сум податку на додану вартість та застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

Постановою Господарського суду Харківської області від 30.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача та Генеральної прокуратури України у судовому засіданні підтримала доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.

Позивач або його уповноважені представники у судове засідання не зявились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та Генеральної прокуратури України, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено Акт № 760/23-104/23907027 від 30.12.2005 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення підпунктів 7.2.1 та 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0000062310/0 від 12.01.2006 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2566809,00 грн., у тому числі 1711206,00 грн. основного платежу та 855603,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється від дня внесення запису про її припинення до державного реєстру. Позивачем не було надано доказів виключення з ЄДРПОУ юридичних осіб - контрагентів позивача ПП «Коба»та ТОВ «ВІП Інтернешнл». Податкові накладні видані вказаними особами оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, укладені позивачем з такими контрагентами у судовому порядку недійсними не визнано.

Проте, суд касаційної інстанції не може у повній мірі погодитись з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з урахуванням наступного.

В обґрунтування доводів касаційної скарги податкова інспекція зазначила на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2002 року скасовано державну реєстрацію ПП «Коба»та рішенням Господарського суду м. Києва від 28.12.2004 року скасовано державну реєстрацію ТОВ «ВІП Інтернешнл». Відповідно до вказаних рішень податковими органами було анульовано свідоцтва платників податку на додану вартість вказаних юридичних осіб. У звязку з цим, дані контрагенти позивача не мали права на видачу податкових накладних, оскільки не були платниками податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 33 Закону України № 755-IV від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом; юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Суди попередніх інстанції виходили з того, що відповідачем не було надано доказів виключення контрагентів позивача - ПП «Коба» та ТОВ «ВІП Інтернешнл»з ЄДРПОУ на час укладення договорів.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, судами в порушення вищезазначених норм процесуального права не було витребувано з власної ініціативи відомості з ЄДРПОУ щодо наявності чи відсутності на час здійснення господарських операцій у державному реєстрі ПП «Коба»та ТОВ «ВІП Інтернешнл». Також судами не зясовано достовірно, чи дійсно були скасовані податковим органом свідоцтва платників податку на додану вартість ПП «Коба»та ТОВ «ВІП Інтернешнл»на час видачі ними спірних податкових накладних, і чи мали право ці особи видавати податкові накладні на той час.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У даному випадку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наявність у платника податку податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що докази, на які посилалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обовязковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету за господарськими операціями.

Першою та апеляційною інстанціями не було зясовано та встановлено, чи мали операції з реалізації товарно-матеріальних цінностей реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок), можливість здійснення господарських операцій з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного.

Але це має безпосереднє відношення для правильного вирішення даного спору по суті.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обовязків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 30.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 року в даній справі скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Савченко А.В.