Ухвала суду № 9615171, 19.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7659/09/7/0170

19.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Єланської О.Е. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняЗелінська С.В.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства Санаторій "Сонячна долина"- Соловйова Олена Вікторівна, посвідчення НОМЕР_1 від 06.10.2005, довіреність № б/н від 01.12.09

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 29.09.2009 у справі № 2а-7659/09/7/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства Санаторій "Сонячна долина" (вул.Єліссєєва, 25, с.Оленівка, Чорноморський район, АРК, 96440)

до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (вул. Щорса, 4, смт.Чорноморське, Чорноморський район, АРК, 96400)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 задоволені позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Санаторій "Сонячна долина" до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим №0000201502/0 від 02.06.2009, яким Закритому акціонерному товариству Санаторій "Сонячна долина" нараховане податкове зобов'язання на загальну суму 195092,7 грн., з яких 177357 грн. сума основного платежу з податку на додану вартість та 17735,7 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.

На підставі та за правилами статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Санаторій "Сонячна долина", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000201502/0 від 02.06.09р., яким позивачу нараховане податкове зобовязання на загальну суму 195092,7грн., з яких 177357грн. сума основного платежу з податку на додану вартість та 17735,7грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Пізніше позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Позов мотивовано тим, що відповідачем під час здійснення перевірки з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість, на підставі висновків якої прийняте податкове повідомлення рішення, дійшов неправильних висновків, перевірка зроблена по неповно зясованим обставинам, без урахування даних податкових документів позивача, в звязку з чим податкове повідомлення рішення є протиправним.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Рішення суду мотивовано тим, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”є необґрунтованими, в звязку з чим податкове повідомлення рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Закрите акціонерне товариство “Санаторій “Сонячна долина” зареєстроване як юридична особа Чорноморською районною державною адміністрацією 31.08.2004, перереєстроване 07.08.2008, взято на облік ДПІ в Чорноморському районі 15.07.2002.

Відповідачем відносно позивача була проведена невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої відповідачем складений акт №456/15-2/31833727 від 28.05.2009.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки податкової декларації за квітень 2009 року встановлено, що платник податків занизив суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 177357 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0000201502/0 від 02.06.2009, яким позивачу було нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 177357 грн. за основним платежем та 17735,7 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З акту перевірки вбачається, що позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року задекларований податковий кредит минулих періодів по 6 податковим накладним. Обєм постачання (без ПДВ) складає 886787,50 грн., сума ПДВ складає 177357,50грн., періоди виписки податкових накладних червень, серпень, вересень 2007 року.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що під час проведення попередньої перевірки Закритого акціонерного товариства “Санаторій “Сонячна долина” за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 було зафіксовано, що на час проведення цієї перевірки бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні та надані в повному обсязі, а додаткові документи (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання за період, що перевірявся, відсутні, що підтверджується актом №5/2301/31833727 від 17.03.2008.

З матеріалів справи вбачається, що висновок відповідача про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 177357 грн. ґрунтується на тому, що позивач додатково подав до органів державної податкової служби відомості про нарахування податкового кредиту на підставі зазначених вище податкових накладних та включив ці відомості в період, що перевірявся, тоді як на час перевірки, яка відбулася раніше (акт перевірки №5/2301/31833727 від 17.03.2008) такі документи позивачем не надавалися.

Допитана судом першої інстанції у якості свідка громадянка ОСОБА_1, яка працює на посаді старшого державного податкового інспектора відділу адміністрування юридичних осіб ДПІ в Чорноморському районі, пояснила, що нею проводилася перевірка позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість, за результатами якої складений акт №456/15-2/31833727 від 28.05.2009.

ЯК вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у звязку з чим думка ДПІ про необхідність включення ПДВ в податковий кредит в періодах до одержання податкової накладної не ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами у серпні, червні та вересні 2007р.

Фактично податкові накладні були отримані позивачем у квітні 2009 року, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції та книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг).

За таких підстав, відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем виконані вимоги п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень Закону в цій частині.

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило.

Абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обовязок.

Акт перевірки не містить більш жодного обґрунтування порушення позивачем п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення Закритим акціонерним товариством “Санаторій “Сонячна долина” положень Закону України “Про податок на додану вартість” в частині донарахування ПДВ в сумі 177357грн.

Відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства, свідчить про необґрунтоване застосування відповідачем фінансових санкції у сумі 17735,7грн.

З акту перевірки та змісту податкового повідомлення рішення, щодо зазначення встановленого порушення, вбачається, що відповідач посилається на положення п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.7 п.7.7. ст.7”Закону України “Про податок на додану вартість”.

Однак, вказаними нормами Закону України “Про податок на додану вартість” не встановлений порядок, якого повинен додержуватися платник податку при формуванні податкового кредиту, а встановлений порядок проведення податковим органом перевірки відповідачем правильності заявленого бюджетного відшкодування та наслідки невідповідності суми бюджетного відшкодування, сумі, заявленій у податковій декларації з податку на додану вартість.

Вказане свідчить про недодержання відповідачем положень Порядку оформлення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.05р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2005 за №925/11205 та Порядку направлення податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001. за №567/5758.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованими, в звязку з чим податкове повідомлення рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 29.09.2009 у справі № 2а-7659/09/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.Е.Єланська підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська