Ухвала суду № 9615101, 30.03.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1369/09/2/0170

30.03.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Омельченка В. А. при секретарі судового засідання Люфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим - Османов Ескендер Рустемович довіреність № 457/0/10 від 24.03.10, представник позивача Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим - Шенягіна Тетяна Юріївна довіреність № 278 від 22.02.10, представник відповідача Фермерського господарства "Вайоц Дзор"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МИС КО ЛТД"- не зявився, у матеріалах справи відсутні відомості про належне сповіщення, розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим ( Яковлєв С.В. ) від 14.07.09 у справі №2а-1369/09/2/0170

за позовом Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)

доФермерського господарства "Вайоц Дзор" (Провулок Зелений, 17,с. Завітне м.Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400) Товариства з обмеженою відповідальністю "МИС КО ЛТД" (вул. Артема, 37-41,Київ 53,04053) про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим до Фермерського господарства "Вайоц Дзор" Товариства з обмеженою відповідальністю "МИС КО ЛТД" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник позивача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2009 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщались.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Фермерським господарством "Вайоц Дзор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МИС КО ЛТД" 24.04.2008 був укладений договір купівлі - продажу, предметом якого є придбання Фермерським господарством "Вайоц Дзор" товару.

Відповідно до договору загальна кількість товару визначалась згідно з накладними (п.3.1). Ціна товару визначалась на час проведення закупівлі відповідно до накладних (п.4.1). У п. 6.1. договору встановлено, що оплата товару здійснювалось шляхом передачі Господарством м'ясопродукції або проведенням розрахунків за готівкові кошти.

Відповідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 Господарського кодексу України визначено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Колегія суддів зазначає, що санкція, зазначена в ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не може застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч.2 ст.203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Апелянти посилалися на те, що правочин, укладений 24.04.2008 між відповідачами, були вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства тим, що у Господарства були відсутні можливості здійснювати розрахунки за товар шляхом постачання мясопродукції, а Товариство за юридичною адресою не знаходиться, податкову звітність не надає, що робить неможливим перевірку факту виконання ним умов договору та отримання оплати за проданий товар, сплату податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено невиїзну документальну перевірку Господарства, в результаті якої було складено акт № 312/23/35878316 від 09.12.2008, в якому зафіксовані результати проведення документальної перевірки його діяльності за період часу з 01.05.2008 по 30.06.2008, правильності формування ним податкового кредиту з ПДВ.

При проведенні зазначеної перевірки працівниками податкового органу було встановлено, що у травні - червні 2008 за податковими накладними в №153 від 12.05.2008, № 171 від 10.06.2008, № 163 від 25.06.2008 № 172 від 27.06.2008 Господарством отримані корма на загальну суму 1768320 грн.

Податковим органом визначено, що згідно з бухгалтерською звітністю Господарства на час проведення перевірки його кредиторська заборгованість перед Товариством за отримані корми складала 553560,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що з наданих Господарством податкових накладних, накладних вбачається, що товар на зазначену у був дійсно отриманий ним від Товариства. До матеріалів справи були залучені копії декларації по ПДВ, оформлених Господарством у зазначений період часу, в яких найшли відображення суми ПДВ, сплачені під час здійснення розрахунків з Товариством за отриманий у нього товар.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що невірність складання товарно-транспортних накладних, передчасне оформлення Декларацій по ПДВ є підставою зменшення Господарству сум податкового кредиту по ПДВ за відповідні періоди часу, а не належним доказом існування наміру у сторін досягнення мети, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність накладних, податкових накладних, підтвердження представником Господарства наявності у бухгалтерської звітності останнього кредиторської заборгованості перед Товариством за отримані товари, надання доказів вирощування ним худоби у період часу, який перевірявся, суд приходить до висновку, що укладений між відповідачами 24.04.2008 правочин були вчинений з метою набуття, зміни або припинення цивільних прав та обовязків між зазначеними сторонами.

При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які місцевий суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого суду, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.09 у справі №2а-1369/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко