Ухвала суду № 9615033, 16.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

< Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9891/09/7/0170

16.02.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник" - Аметова Ейла Мустафаївна довіреність б/н, дійсна до 31.12.12 ; представник позивача Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник" - Кафадарова Гульнар Ебубекірівна довіреність б/н, дійсна до 31.12.12 ; представник відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі та АР Крим - Макієнко Наталія Юріївна довіреність № 1/10 від 15.01.10 ; прокурор м. Сімферополя не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник", Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, Прокуратури м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 10.11.09 у справі №2а-9891/09/7/0170 за позовом Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник" (проспект Перемоги 15,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000) доДержавної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053) за участю Прокуратури м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 11, Сімферополь, 95011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 (суддя Маргарітов М.В.) у справі 32а- 9891/09/7/0170 частково задоволений позов Приватного підприємства «Паливно-енергетичний комплекс «Современник»до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі. Постановлено: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим№0010142301/0 від 13.08.2009 про нарахування Приватному підприємству Паливно-енергетичній компанії «Современник»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 5922196,25 грн., в тому числі 3062445грн. основного платежу та 2859751,25 грн. штрафних санкцій. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0010152301/0 від 13.08.2009 у частині нарахування Приватному підприємству Паливно-енергетичній компанії «Современник»податкового зобовязання з податку на додану вартість всього у розмірі 162057,49 грн., з яких основний платіж 108038,33 грн., штрафні санкції 54019,16 грн. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0000772200 від 13.08.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Приватного підприємства Паливно-енергетичній компанії «Современник»в розмірі 1595295 грн. В решті позову відмовити.

Не погодившись з постановою суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції в частині визначення протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення №0010152301/0 від 13.08.2009 про визначення ПП ПЕК «Современник»податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 264084 грн., в тому числі 108038 грн. основного платежу та 88028 грн. штрафних санкцій скасувати, прийняти нову постанову , якою визнати протиправною та скасувати частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі №0010152301/0 від 13.08.2009 про визначення ПП ПЕК «Современник»податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 264084 грн., в тому числі 169705 грн. основного платежу та 88028 грн. штрафних санкцій. В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не врахований той факт, що позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладними, з операції придбання легкового автомобілю. Позивач вважає, що оскільки автомобіль використовується підприємством у власній господарській діяльності, то суми ПДВ, сплачені у складі вартості товару, повинні бути відображені у складі відповідного податкового періоду. Крім того, заявник вказав, що порушення у вигляді заниження податку на додану вартість за жовтень 2008 у розмірі 54019 грн. в акті перевірки взагалі не мотивоване та не вказано по яких операціях виявлено це заниження податкового зобовязання.

Відповідач також не погодився з судовим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду АР Крим скасувати у частині задоволених вимог, у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач повинен був зменшити валові витрати на суму кредиторської заборгованості у розмірі 6170399,94 грн. у 2008 році, оскільки термін позовної давності стягнення вартості отриманих товарів сплинув, а позивач не поніс витрат відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Заявник вважає, що ця сума заборгованості, яка залишилась після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою. Податковим органом вказано, що сума заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 54019 грн. встановлена при співставленні аналізу рахунка 6415: за даними цього рахунку податкове зобовязання з ПДВ за січень 2008 складає 1526954,74 грн., по даним підприємства 1472935 грн. Крім того, заявник не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно пропуску строку нарахування пені за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності, який встановлений ст..250 Господарського Кодексу України. Також заявник апеляційної скарги посилається на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 28.09.2009, відповідно до якої головного бухгалтера Кафадарову Г.Е., притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.163-1 КУпАП. В апеляційній скарзі відповідач просить здійснити заміну по справі, а саме Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі АР Крим замінити на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі АР Крим. Колегія суддів встановила, що Наказом Державної податкової адміністрації в АР Крим від 08.09.2009 від 535 припинено юридичну особу державну податкову інспекцію у м. Сімферополі шляхом поділу, створено державну податкову інспекції в м. Сімферополі, спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі з правами юридичних осіб, які є правонаступниками ДПІ у м. Сімферополі. Колегія суддів вважає за можливе замінити відповідача по справі на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

З апеляційною скаргою звернувся прокурор м. Сімферополя, в якій просить постанову суду першої інстанції у частині задоволених вимог скасувати, у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга містить посилання на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст..250 ГК України, оскільки заборгованість зі сплати пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності виникла за результатами перевірки при винесені рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2009.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої апеляційні скарги з підстав, що викладені в них.

Представник прокуратури м. Сімферополя в судове засідання в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що з 30.06.2009 по 27.07.2009 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі проводилась планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Паливно-енергетичний комплекс «Современник»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009.

В ході перевірки встановлені порушення п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток на суму 3062444,70 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 371015 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 2387559,11 грн., за 9 міс. 2008 рок в сумі 1891108,73 грн., за 2008 рік в сумі 3062444,70 грн.; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 , п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість», п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, а саме заниження податку на додану вартість за січень 2008 в сумі 54019 грн., за жовтень 2008 року в сумі 115686 грн., за листопад 2008 року в сумі 6351 грн.; ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження імпортного товару по контракту №2 від 13.09.2007, укладеному з ТОВ Торговельний Дім «Євразія Петролеум Газ и Оил Трейдинг»(Казахстан), ст..9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порушення строків надання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2008, 01.07.2008, 01.10.2008, 01.01.2009 та 01.04.2009.

За результатами перевірки складено акт №7235/23-7/24870616, який є підставою спірних податкових повідомлень - рішень та рішень про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Сімферополі №0000772200 від 13.08.2009 згідно зі ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті»до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1595295 грн.

Відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Сімферополі №0000782200 від 13.08.2009 згідно зі ст..16 Декрету кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»до позивача застосована штрафна санкція у сумі 850 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі №0010142301/0 від 13.08.2009 позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 5922196,25 грн., у томі числі основний платіж 3062445 грн., штрафні санкції 2859751,25 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі №0010152301/0 від 13.08.2009 позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 264084 грн., в тому числі 176056 грн. основний платіж, 88028 грн. штрафна санкція.

З акту перевірки вбачається, що підставою для визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за 2008 стали наступні обставини: не включення позивачем до складу валового доходу сум кредиторської заборгованості перед юридичними особами, термін позовної давності по яких сплинув, у сумі 7404479,92 грн., а також завищення валових витрат підприємства за 2008 рік на суму 6170399,94 грн., у звязку з визначенням валових витрат по операціях придбання товарів без їх оплати, по яких сплинув термін позовної давності.

Податковий орган вважає, що кредиторська заборгованість набуває статусу безповоротної фінансової допомоги у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності.

Відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення суми заниження зобовязання з податку на прибуток є висновки податкового органу про сплив терміну позовної давності стягнення вартості товарів, які отримані за договорами з ТОВ «Ніка»ЛТД ( листопад 2005), МПП «ЛугКонд»(квітень 2005), ТОВ «Визар»(лютий 2005), ТОВ «Дан»(червень 2005), ТОВ «Комтекс»(лютий 2005), ТОВ «Оилмаш»(березень 2005), ПП «Корал і К»(лютий 2005), ТОВ «Леокос»(березень 2005), ТОВ «Спринт-СА»(квітень 2005), ПП «Дон-Промтехніка»(липень 2005), ПП «ВесМастер»(липень 2005), ПП «Домініка»(квітень 2005), ПП «Древал»(квітень 2005), ПП «Нертус-Ц»(травень 2005), ПП «НИО»(травень 2005), ПП «Час»(березень 2004), ПП «Карат-Центр»(квітень 2005), ПП «Югавара»(березень 2005), ДП «Донбаспромресурси»(грудень 2005), ТОВ «Ерматекс»(грудень 2005), ПП «Кортех»(грудень 2005), ПП «Лугпромснаб»(грудень 2005), ПП ВКФ «Демітра»(грудень 2005).

Відповідно до ст. 251. Цивільного Кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідні норми Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України не визначають закінчення (сплив) строку позовної давності як підставу для повернення без розгляду позовної заяви. З огляду на викладене, сплив строку позовної давності не обмежує права на звернення за судовим захистом, оскільки зі спливом строку припиняється не право особи на судовий захист, а лише можливість реалізації у примусовому порядку порушеного права.

Частиною 5 статті 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З договору від 14.01.2005, укладеного між позивачем та ТОВ «Леокос»вбачається, що покупець зобовязується сплатити за товар з відстроченням платежу на протязі 30 днів з моменту виставлення рахунку.

З змісту акту перевірки вбачається, що податковий орган зробив висновок про виникнення зобовязання по сплаті з березня 2005, тобто з моменту поставки продукції. Однак податковим органом не надано доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару. Крім того, з додаткових відомостей, наданих відповідачем, про існуванні підприємств контрагентів позивача у Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій вбачається, що ТОВ «Леокос»на даний момент включено до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, триває ліквідаційна процедура цього підприємства. За таких обставин, судова колегія вважає, що ліквідаційна комісія підприємства не позбавлена можливості здійснення певних дій по виконанню договору, а саме надання рахунку позивачеві та прийняття заходів по стягненню заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів. З цього впливає, що висновки податкового органу про сплив строку позовної давності по стягненню заборгованості за договором купівлі-продажу від 14.01.2005 є помилковими.

З договору купівлі продажу нафтопродуктів від 03.12.2004, укладеного між позивачем та ТОВ «Комтекс» вбачається, що покупець зобовязується сплатити за товар з відстроченням платежу на протязі 30 днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Податковим органом зазначено, що рішенням Київського районного суду м. Донецька від 17.04.2003 визнані недійсними державна реєстрація та установчі документи ТОВ «Комтекс», триває ліквідаційна процедура. Таким чином, оскільки підприємство на даний час не ліквідовано, умови договору для отримання сплати за поставлений товар не виконало, то висновки податкового органу про строк виникнення зобовязання з лютого 2005, та, відповідно, сплив строку позовної давності у лютому 2008 неправильні.

З договору купівлі продажу нафтопродуктів від 02.03.2005, укладеного між позивачем та ПП «НИО» вбачається, що покупець зобовязується сплатити за товар з відстроченням платежу на протязі 30 днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Податковим органом зазначено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2004 визнані недійсними установчі документи ПП «НИО»та свідоцтво платника податку на додану вартість, триває ліквідаційна процедура. Таким чином, оскільки підприємство на даний час не ліквідовано, умови договору для отримання сплати за поставлений товар не виконало, то висновки податкового органу про строк виникнення зобовязання з травня 2005, та, відповідно, сплив строку позовної давності у травні 2008 неправильні.

Договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.01.2005, укладеного між позивачем та ПП «Час» вбачається, що покупець зобовязується сплатити за товар з відстроченням платежу на протязі 30 днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Податковим органом зазначено, що рішенням місцевого Перевальського суду від 27.01.2006 визнані недійсними установчі документи ПП «Час»та свідоцтво платника податку на додану вартість, триває ліквідаційна процедура. Таким чином, оскільки підприємство на даний час не ліквідовано, умови договору для отримання сплати за поставлений товар не виконало, то висновки податкового органу про строк виникнення зобовязання з березня 2005, та, відповідно, сплив строку позовної давності у березні 2008 помилкові.

Договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.01.2005, укладеного між позивачем та ТОВ «Ерматекс» вбачається, що покупець зобовязується сплатити за товар з відстроченням платежу на протязі 30 днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Крім того, з додаткових відомостей, наданих відповідачем, про існуванні підприємств контрагентів позивача у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що ТОВ «Ерматекс»на даний момент включено до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, триває ліквідаційна процедура цього підприємства. За таких обставин, судова колегія вважає, що ліквідаційна комісія підприємства не позбавлена можливості здійснення певних дій по виконанню договору, а саме надання рахунку позивачеві та прийняття заходів по стягненню заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів. З цього впливає, що висновки податкового органу про сплив строку позовної давності по стягненню заборгованості за договором купівлі-продажу від 10.01.2005 є помилковими.

Договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 04.03.2005, укладеного між позивачем та ТОВ «Дан» вбачається, що покупець зобовязується сплатити за товар з відстроченням платежу на протязі 30 днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Доводи відповідача про те що підприємство не включено до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Реєсту (а.с.215 т.1) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зі змісту витягу випливає, що інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 отримується в органі, в якому проводилась державна реєстрація. Згідно даних підприємства, вказаних в договорі купівлі-продажу, ТОВ «Дан»зареєстроване в м. Києві, вул.. Тимошенко, 29-а. Посилання відповідача на ту обставину, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва визнані недійсними статутні документи та свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства, а також впроваджено справу щодо визнання недійсними держреєстрації не є доказом припинення юридичної особи. Таким чином, визначення податковим органом дати виникнення зобовязання за договором від 20.01.2005 у червні 2005, та сплив строку позовної давності у червні 2008, є неправильним.

Договором №034 від 20.01.2005, укладеного між позивачем та ПП «Древал» вбачається, що покупець зобовязується провести оплату послуг на протязі 30 днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Доводи відповідача про те що підприємство не включено до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Реєсту (а.с.237 т.1) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зі змісту витягу випливає, що інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 отримується в органі, в якому проводилась державна реєстрація. Згідно даних підприємства, вказаних в договорі, ПП «Древал»зареєстроване в м. Луганську, вул.. Молодіжна,22. Посилання відповідача на ту обставину, що підприємство знято з податкового обліку 26.12.2005 за рішенням суду від 03.10.2005 щодо ненадання податкової звітності більш року не є доказом припинення юридичної особи. Таким чином, визначення податковим органом дати виникнення зобовязання за договором від 20.01.2005 у квітні 2005, та сплив строку позовної давності у квітні 2008, є неправильним.

Відповідно до договору про надання маркетингових послуг від 09.02.2005, укладеного між позивачем та ПП «Домініка»замовник виплачує виконавцю плату за надання послуг відповідно рахунку, строк оплати протягом 20 днів з моменту надання рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.238-239 т.1) Приватне підприємство «Домініка»не виключено з Державного реєстру, вказаний стан юридичної особи припинення підприємницької діяльності. Посилання відповідача на зняття підприємства з податкового обліку 26.12.2005 за рішенням суду від 03.10.2005 щодо ненадання податкової звітності більш року не є доказом припинення самої юридичної особи. Тому, визначення ДПІ у м. Сімферополі дати виникнення зобовязання по сплаті за отримані послуги з квітня 2005, та сплив строку позовної давності у квітні 2008 є помилковим.

Договором поставки нафтопродуктів від 16.05.2005, укладеного між позивачем та ПП «ВесМастер» вбачається, що покупець зобовязується сплатити за паливно-мастильні матеріали з відстроченням платежу на протязі 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Податковим органом зазначено, що підприємство не виключено з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, рішенням суду від 10.05.2006 визнано недійсною державна реєстрація або установчі документи підприємства, триває ліквідаційна процедура. Таким чином, оскільки підприємство на даний час не ліквідовано, умови договору для отримання сплати за поставлений товар не виконало, то висновки податкового органу про строк виникнення зобовязання з липня 2005, та, відповідно, сплив строку позовної давності у липні 2008 неправильні.

Договором поставки нафтопродуктів від 01.02.2005, укладеного між позивачем та ПП «Нертус-Ц» вбачається, що покупець зобовязується сплатити за паливно-мастильні матеріали з відстроченням платежу на протязі 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Податковим органом зазначено, що підприємство не виключено з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, рішенням суду від 09.06.2006 визнано недійсною державна реєстрація або установчі документи підприємства, триває ліквідаційна процедура. Таким чином, оскільки підприємство на даний час не ліквідовано, умови договору для отримання сплати за поставлений товар не виконало, то висновки податкового органу про строк виникнення зобовязання з травня 2005, та, відповідно, сплив строку позовної давності у травні 2008 неправильні.

Договором поставки нафтопродуктів від 01.03.2005, укладеного між позивачем та ТОВ «Оілмаш» передбачено, що покупець зобовязується сплатити за паливно-мастильні матеріали з відстроченням платежу на протязі 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Податковим органом зазначено, що підприємство не виключено з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, рішенням суду від 28.02.2006 визнано недійсною державна реєстрація або установчі документи підприємства, триває ліквідаційна процедура. Таким чином, оскільки підприємство на даний час не ліквідовано, умови договору для отримання сплати за поставлений товар не виконало, то висновки податкового органу про строк виникнення зобовязання з березня 2005, та, відповідно, сплив строку позовної давності у березні 2008 неправильні.

Відповідно до договору по наданню інформаційно-консультаційних послуг №46 від 25.02.2005, укладеного між позивачем та МПП «Лугконд», замовник призводить сплату послуг по виставленим рахункам з відстрочкою 20 банківських днів. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Доводи відповідача про те що підприємство не включено до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Реєсту (а.с.1 т.2) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зі змісту витягу випливає, що інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 отримується в органі, в якому проводилась державна реєстрація. Згідно даних підприємства, вказаних в договорі купівлі-продажу, МПП «Лугконд»зареєстроване в м. Луганську, пер. Мирний,8 Посилання відповідача на ту обставину, що підприємство знято з податкового обліку 14.12.2005 за рішенням суду щодо визначення недійсними державної реєстрації або установчих документів не є доказом припинення юридичної особи. Таким чином, визначення податковим органом дати виникнення зобовязання за договором №46 від 25.02.2005 у квітні 2005, та сплив строку позовної давності у квітні 2008, є неправильним.

Згідно договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31.01.2005, укладеного між позивачем та ПП «Карат-Центр», встановлені порядок, форма і строки оплати відповідно рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.232 т.1) вказана дата реєстрації юридичної особи 01.06.2005, також вказаний стан юридичної особи припинено. Між тим, з документів, наданих відповідачем вбачається, що підприємство знято з обліку 31.05.2005 за рішенням суду від 19.05.2005 щодо ненадання податкової звітності більш року. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи відповідача про припинення юридичної особи , яка зареєстрована у червні 2005, раніше її реєстрації у травні 2005, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані факти суперечать один одному.

Договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.04.2005, який укладено між позивачем та ПП «Дон-Промтехніка», передбачено, що покупець зобовязується сплатити за паливно-мастильні матеріали з відстроченням платежу на протязі 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.242-243 т.1) Приватне підприємство «Дон-Промтехніка»не виключено з Державного реєстру, вказаний стан юридичної особи припинення підприємницької діяльності. Посилання відповідача на зняття підприємства з податкового обліку 04.12.2003 за рішенням суду від 01.02.2002 щодо ненадання податкової звітності більш року не є доказом припинення самої юридичної особи. Тому, визначення ДПІ у м. Сімферополі дати виникнення зобовязання по сплаті за отримані послуги з липня 2005, та сплив строку позовної давності у липні 2008 є помилковим.

Договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 17.12.2004, який укладено між позивачем та ПП «Корал і К», передбачено, що покупець зобовязується сплатити за паливно-мастильні матеріали з відстроченням платежу на протязі 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. В 2006 році підприємство змінило назву на Приватне підприємство «Райдуга-М». Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.246-247 т.1) Приватне підприємство «Райдуга - М»не виключено з Державного реєстру, вказаний стан юридичної особи припинення підприємницької діяльності. Посилання відповідача на внесення 08.07.2009 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про рішення засновников щодо припинення не є доказом припинення самої юридичної особи. Тому, визначення ДПІ у м. Сімферополі дати виникнення зобовязання по сплаті за отримані послуги з лютого 2005, та сплив строку позовної давності у лютому 2008 є помилковим.

Договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.02.2005, який укладено між позивачем та ТОВ «Спринт - СА», передбачено, що покупець зобовязується сплатити за паливно-мастильні матеріали з відстроченням платежу на протязі 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.244-245 т.1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спринт СА»не виключено з Державного реєстру, вказаний стан юридичної особи припинення підприємницької діяльності, дата державної реєстрації 04.08.2004. Посилання відповідача на ту обставину, що рішенням суду від 04.11.2005 визнано недійсною державну реєстрацію або установчі документи та триває ліквідаційна процедура не є доказом припинення самої юридичної особи. Тому, визначення ДПІ у м. Сімферополі дати виникнення зобовязання по сплаті за отримані послуги з квітня 2005, та сплив строку позовної давності у квітні 2008 є помилковим.

Договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 20.12.2004, який укладено між позивачем та ТОВ «Візар», передбачено, що покупець зобовязується сплатити за паливно-мастильні матеріали з відстроченням платежу на протязі 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Доказів виставлення рахунку контрагентом позивача на сплату отриманого товару суду не надано. Податковим органом надані відомості, що підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Доводи відповідача про те що підприємство не включено до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Реєсту (а.с.2 т.2) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зі змісту витягу випливає, що інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 отримується в органі, в якому проводилась державна реєстрація. Згідно даних підприємства, вказаних в договорі купівлі-продажу, ТОВ «Візар»зареєстроване в м. Києві, вул.. Менделєєва,57. Тому, визначення ДПІ у м. Сімферополі дати виникнення зобовязання по сплаті за отримані послуги з лютого 2005, та сплив строку позовної давності у лютому 2008 є помилковим.

Договори позивача з ТОВ «Ніка ЛТД», ПП «Югавара», ДП «Донбаспромресурси», ПП «Кортех», ПП «Лугпромснаб», ПП ВКХ «Демітра», по яких податковим органом встановлено сплив строку позовної давності на стягнення заборгованості, ні позивачем, ні відповідачем суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції не надані.

В акті перевірки (а.с.32-33 т. 1) відповідачем визначені розмір суми заборгованості та дата виникнення. Зі змісту таблиці, яка приведена в акті відповідача не можливе встановити дата виникнення саме якої обставини визначена позивачем.

Так, при оформленні матеріалів виїзних планових перевірок посадові особи органів державної податкової служби повинні керуватися “Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного і іншого законодавства”, затвердженим наказом ДПАУ від 10.08.2005р. №327.

Згідно підпункту 1.3 пункту 1 зазначеного Порядку встановлено, що акт це службовий документ, що підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової або позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного й іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 1 зазначеного Порядку факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 зазначеного Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушенням податкового законодавства необхідно: - висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання в податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання; - у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, при цьому додати до акту письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; - зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; - у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення факти відмови відобразити в акті.

Отже, Порядком № 327 передбачено чіткий перелік відомостей, показників та первинних документів, які повинні бути відображені в акті перевірки, що у свою чергу є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідач в Акті перевірки не вказав ані перелік відомостей, ані первинні документи, не навів кореспонденцію рахунків операцій по вказаних порушеннях, які б чітко, об'єктивно та в повній мірі вказували на виявлені факти порушень, що привели до заниження зобов'язань з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідач вказав тільки періоди і суми порушень, однак фактів та первинної документації позивача про виявлені порушення не наведено.

Відповідно до ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки вищевказаними договорами був передбачений строк виконання зобов'язання, а саме сплата з дати предявлення рахунку, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що строк позовної давності починається з дати виставлення рахунку.

Тому, доводи акту перевірки про неправомірне не включення позивачем до складу валових витрат сум безнадійної заборгованості, по якій минув строк позовної давності, за вищезазначеними договорами, а також визначення суми заниження податкового зобовязання з податку на прибуток у звязку з вказаними обставинами, судова колегія визнає помилковими.

З акту перевірки вбачається, що сума заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість визначена виходячи з наступних порушень: 54019 грн. заниження суми податкового зобовязання у січні 2008, 61667 грн. завищення суми податкового кредиту у жовтні 2008, 60370 грн. порушення порядку заповнення декларацій з податку на додану вартість.

Заниження суми податкового зобовязання на суму 54019 грн. за січень 2008 встановлено на підставі співставлення даних податкового та бухгалтерського обліку підприємства. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2008 не була включена до податкових зобовязань сума ПДВ 54019 грн. які сплачені позивачу ТОВ «Росстрой»у складі вартості товару на суму 326908,70 грн. згідно накладної №0020264 від 10.01.2008. Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що до початку перевірки позивачем була самостійно виправлено помилка шляхом подання уточнюючої декларації. А також нарахований штраф у звязку з самостійним виправленням помилки у сумі 2701 грн.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивачем після подання уточнюючої декларації був поданий додаток 5 до Порядку та подання податкової декларації з податку на додану вартість, в якому в рядку 2.3 сума ПДВ 54019 грн. визначена зі знаком «мінус», не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки зі звітної податкової декларації за серпень 2008 вбачається, що ця сума увійшла до складу податкових зобовязань позивача. Надання додатку до податкової декларації не спростовує показників, що відображені у самій декларації.

Висновки суду першої інстанції стосовно існування факту подвійного включення суми податкового зобовязання в розмірі 54019 грн. на підставі висновків акту перевірки є правильними та підтверджуються матеріалами справи.

Також судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно необґрунтованості визначення заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 60370 грн. Виявлення порушень Порядку заповнення декларації з податку на прибуток (а.с.63 т.1) не може бути підставою для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги позивача стосовно неправомірності висновків суду щодо правильного визначення податковим органом завищення суми податкового кредиту у розмірі 61667 грн. судова колегія вважає такими, що не спростовують судового рішення у цій частині.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2008 включені суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні легкових автомобілів за податковими накладними, які виписані ВАТ «Таврія-Авто».

Відповідно до ч.2 п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. Факт використання автомобіля, які не є таксомотором, у власній господарській діяльності не є підставою для включення ПДВ при придбанні автомобілів до складу податкового кредиту звітного періоду.

З акту перевірки вбачається, що позивач має дебіторську заборгованість у сумі 1170000 дол. США, яка виникла за договором від 13.09.2007, укладеним позивачем з ТОВ Торговельний дім «Євразія Петролеум Газ і Оіл Тренінг»(Казахстан).

На виконання вказаного договору позивачем платіжним дорученням №1 від 02.10.2007 було перераховано нерезиденту 1170000 дол. США. Граничний термін надходження імпортного товару становить 31.12.2007.

31.03.2008 позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до нерезидента про стягнення суми основного боргу та пені. Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2008 постановлено: стягнути з ТОВ Торговельний дім «Євразія Петролеум Газ і Оіл Тренінг»(Республіка Казахстан) на користь Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник»заборгованість в сумі 1170000 дол. США, 20% штрафних санкцій в сумі 234000 дол. США, пеню в сумі 2375100 дол. США, всього 3545100 дол. США.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом за період з 01.01.2008 по 30.03.2008 нарахована пеня у розмірі 0,3 відсотка за кожний день прострочення поставки, що відображено у рішенні відповідача №0000772200 від 13.08.2009.

Відповідно до ч.1 ст.241 Господарського Кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст..250 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судова колегія погоджується з висновками апеляційного суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст. 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є конфіскаційними.

Аналіз норм ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема, дають підстави для висновку, що вони за своїм регулятивним механізмом не можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування зазначених штрафних санкцій чи пені.

Строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, так як сума пені не є сумою податкового зобов'язання.

Посилання відповідача на факт здійснення адміністративного правопорушення головним бухгалтером позивача, встановлений постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 28.09.2009 (а.с.212 т.1), як на підставу звільнення від доказування за ст..72 Кодексу адміністративного судочинства України, не приймаються судовою колегією до уваги у звязку з наступним.

З постанови суду вбачається, що головний бухгалтер Приватного підприємства «Паливно-енергетичний комплекс «Современник»Кафадарова Гульнара Ебубекирівна визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 85 грн.

Відповідно до ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином диспозиція вищевказаної статті передбачає порушення у вигляді відсутності податкового обліку або порушення порядку його ведення.

Притягнення до адміністративної відповідальності за саме ці порушення не є підтвердженням факту порушення у вигляді заниження податкових зобовязань та не звільняє від доказування факту порушень податкового законодавства по справі про визнання протиправними та скасування певних рішень податкового органі про визначення заниження податкових зобовязань та притягнення платника податків до фінансової відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені у судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, прокурора м. Сімферополя, Приватного підприємства «Паливно-енергетичний комплекс «Современник»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 у справі 32а- 9891/09/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 лютого 2010 р.

Головуючий суддя< підпис >О.В.Дугаренко

Судді <підпис >Т.В. Дадінська <підпис >В.А.Омельченко <З оригіналом згідно >

<Підпис ><Довідник працівників >