Постанова № 9614177, 12.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-849/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кузьменка В.В., Шостака О.О.,

при секретарі: Приходько Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Діавест+»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ «Діавест+» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392306/1 від 28.08.2008 року на загальну суму 3250965 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція не може погодитись з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Діавест+»з питань взаємовідносин з ПП «Офісленд»за період з 01.10.06р. по 30.09.07р., за результатами якої складено акт перевірки № 214/1/23-06-23585747 від 10.06.08р.

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення №0000392306/0 від 26.06.08р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3 250 965, 00 грн., в тому числі: 2 167 310,00 грн. за основним платежем та 1083 655,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження дане повідомлення-рішення залишене без змін.

Згідно з пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

11.10.06 р. ЗАТ „Діавест +"(Покупець) укладено договір купівлі-піродажу №1/10 з ПП „Офісленд"(Постачальник) про наступне: постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність покупцю комп'ютерне та офісне обладнання на умовах даного Договору.

На виконання умов даного договору ПП «Офісленд»поставлено товар, на що виписані податкові накладні та сума ПДВ по зазначеним податковим накладним включена до складу податкового кредиту у жовтні 2006 року у сумі 590 442, 89 грн., у листопаді 2006 року у сумі 396 433, 47 грн., у грудні 2006 року у сумі 31 024, 55 грн., у січні 2007 року у сумі 2 159, 67 грн., у лютому 2007 року у сумі 11 128, 70 грн., у березні 2007 року у сумі 2 412, 58 грн., у квітні 2007 року у сумі 40 652, 77 грн., у травні 2007 року у сумі 2 118, 03 грн., у червні 2007 року у сумі 241 546, 18 грн., у липні 2007 року у сумі 818 396, 26 грн., у серпні 2007 року у сумі 31 000,00 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва №2-3027 від 10.04.2008 року визнано недійсним статут ПП „Офісленд" з моменту реєстрації та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його видачі.

На підставі вказаного рішення, ДПІ у Деснянському районі складено акт від 21.05.08 р. № 141 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №35367823, виданого 06.10.06 р. дата анулювання реєстрації 06.10.06 р.

Згідно з п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.07 р. та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97 №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ. При цьому податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не є зареєстрована як платник ПДВ в додатковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 25.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість визначено, що за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату подання заяви або затвердження акта анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва або дата втрати особою статусу платника податку на додану вартість, або коли є підстави для анулюваня до закінчення терміну дії Свідоцтва.

Таким чином, не підлягають включенню до складу податкового кредиту підприємства суми ПДВ на підставі податкових накладних, що видані суб'єктами господарювання, реєстрація платників ПДВ яких анульована з моменту реєстрації на підставі рішення районного суду про визнання установчих документів такого суб'єкта господарювання недійсними.

Оскільки, згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2008 р. по справі №2-3027 визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Офісленд" з моменту його видачі, а саме з 06.10.2006 р. та анульовано згідно акту ДПІ у Деснянському районі з 06.10.06 р., то ПП „Офісленд" не є платником ПДВ та не мали право на складання податкових накладних.

Слід взяти до уваги той факт, що засновником та директором ПП „Офісленд" був ОСОБА_2, який дізнався про це у податковій міліції під час надання пояснень щодо його причетності до діяльності ПП „Офісленд". ОСОБА_2 зазначив, що в серпні 2006 р. він за грошову винагороду зареєстрував ПП „Офісленд", але державною реєстрацією він не займався, лише підписував документи, що йому надавала знайома. Про те, що підприємство працює та ведеться фінансова-господарська діяльність, він дізнався лише в податковій міліції.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку не здійснення самих операцій.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що судом не досліджено жодних первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту. Таким чином, судом не зясовано, чи мала операція з придбання товарно-матеріальних цінностей реальний товарний характер.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України, по справі № К-27096/06 від 22.01.09 року.

На підставі зазначеного, апеляційна інстанція приходить до висновку, що виставляючи податкові вимоги, працівники ДПІ у Голосіївському районі м. Києва діяли на підставі та в межах повноважень наданих податковим законодавством України.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про законність та обґрунтованість позовних вимог, встановивши правові обставини для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про відмову в позові.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2009 року та постановлення нової.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 99, 100,101, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2009 року скасувати.

Постановити нову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 17 травня 2010 року.