Рішення № 96125482, 08.04.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9407/20

провадження № 2/753/3632/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Комаревцевої Л.В.

з секретарем Гаврилюк О.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту № 10-29/3061 від 01.03.2007, яка станом на 01.06.2020 становить 1287163, 97 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 01.07.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 10-29/3061, відповідно до умов якого банк на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надав позичальнику кредит в сумі 55000 доларів США, а останній зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у сумі, строки та умовах, що передбачені вказаним договором. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вищевказаним договором, 01.03.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 02-10/659 , згідно умов якого третя особа передала банку в іпотеку нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу.

Як вбачається з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.09.2019 (а.с.51-53) право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за відповідачем. Разом з тим, іпотекодержатель згоду на відчуження майна не надавав.

Відтак, особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Оскільки третьою особою не виконуються умови кредитного договору, позивач направив вимогу про усунення порушень, на яку відповіді не отримав, відтак просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.07.2020 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання з викликом сторін.

04.09.2020 третьою особою надано заперечення на позову якому вказано на наступні обставини. Позивач не надав доказів правонаступництва від АКБСР «Укрсоцбанк», в тому числі для пред`явлення вимог за Договором кредиту № 10-29/3061 від 01.03.2007. Крім того, іпотечний договір третьою особою не укладався, запис в реєстрі відсутній. Надані позивачем розрахунки є нечитабельні, відтак не можливо в них розібратися. Третя особа вказує на сплив строків позовної давності, як до тіла кредиту, так і до нарахованих відсотків. При цьому зазначає, що відповідач є власником лише 5/32 спірної квартири , і ця частка визначена рішення суду, відтак підстави у задоволенні позову відсутні.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 19.11.2010 розгляд справи призначено по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подав письмову заяву, зі змісту якої вбачається, що останній позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, своїх представників до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав. Надав заяву про застосування строків давності.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, представником третьої особи надано клопотання про розгляд справи без участі.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, вивчивши заяви сторін суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 01.03.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 10-29/3061, відповідно до умов якого банк на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надав позичальнику кредит в сумі 55000 доларів США, а останній зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у сумі, строки та умовах, що передбачені вказаним договором. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вищевказаним договором, 01.03.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 02-10/659 , згідно умов якого третя особа передала банку в іпотеку нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена у розмірі 12,35 % річних. Дата остаточного повернення кредиту - 28.02.2022.

Судом встановлено, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальникові кредит.

Пунктом 3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі. Повернення кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється позичальником у порядку передбаченому Додатком № 1.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вищевказаним договором, 01.03.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 02-10/659 , згідно умов якого третя особа передала банку в іпотеку нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 5/32 квартири АДРЕСА_1 , іпотекодержателем виступає АТ «Альфа-Банк». Вказана інформація підтверджена витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.06.2020.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Вирішуючи спід по суті, суд виходить з доказів, наданих сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, суду надано копію іпотечного договору № 02-10/659 від 01.03.2007 на трьох аркушах (а.с. 17-19). Натомість надана копія правочину здійснена не в повному обсязі, оскільки аркуші договору суду надано вибірково. Іпотечний договір підписано між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , що не виступає стороною у справі та вказано адресу, що не є іпотечним майном.Відтак, суд позбавлений можливості встановити відносини між сторонами з врахуванням умов іпотечного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, ч.1 ст. 611 ЦК України.

Частиною 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 7 (ч.ч.1, 2) Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

За змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1, 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Суд вважає важливими доводи позивача, разом з тим не може їх врахувати виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є власником 5/32 квартири АДРЕСА_1 , іпотекодержателем виступає АТ «Альфа-Банк».

При цьому, позивачем заявлено вимоги про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . До інших власників майна позовні вимоги не заявлено.

Відтак, визначений позивачем спосіб захисту буде порушувати права власника, що не залучений відповідачем до участі у справі.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості здійснено за період з 01.03.2007 по 31.03.2021. Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).

Згідно із ч. 1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, враховуючи подану відповідачем заяву, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок здійснено за межами строку позовної давності, тому не може бути взятий судом до уваги.

Натомість, враховуючи відсутність в повному обсязі копії іпотечного договору між сторонами судового провадження, розрахунку боргу в межах строку позовної давності та непред`явлення вимог до власника іншої частини нерухомого майна, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Інші доводи позивача не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 08.04.2021

Суддя Комаревцева Л.В.