Постанова № 9611641, 17.02.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3218/09/1770

17 лютого 2010 року 15год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник Приварський Ю.Ю.

відповідача1: представник не з'явився

відповідача2: представники Томашевська Н.В, Андрійчук О.В. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у м. Рівне <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

додо відповідача1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо торгівельне підприємство "Волиньагропродукт"відповідача2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - державна податкова інспекція у м.Рівне - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду, залучивши відповідачами у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо торгівельне підприємство "Волиньагропродукт" та товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" з позовом про стягнення в доход держави з ТзОВ «ВТП Волиньагропродукт» кошти отримані від ТзОВ «УкрТехноФос» в сумі 12 800 000,00 грн. на виконання договорів купівлі-продажу амофосу та належні з нього ТзОВ «УкрТехноФос» на відшкодування одержаного амофос в кількості 17777,78тон.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "УкрТехноФос" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 06 жовтня 2008 року за № 1393/23-400/30946915.

В ході перевірки податковим органом було встановлено що ТОВ «УкрТехноФос» укладено договори купівлі - продажу з TOB «ВТП «Волиньагропродукт» від 24 червня 2008року №24/06-08 та від 23.06.2008р. №23/06-08 на поставку товару: амофосу на суму 25 603 200 грн. На виконання даних договорів ТОВ «УкрТехноФос» 27 червня 2008року перерахувало TOB "ВТП "Волиньагропродукт" кошти в сумі 12 800 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 2133333,33грн.) згідно платіжного доручення № 2935000 на суму 4800000 грн. та платіжного доручення на суму 8000000 грн., як авансові платежі на поставку товару.

Сума перерахованого авансу без ПДВ в розмірі 10666667грн. включена ТзОВ «УкрТехноФос» складу валових витрат.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Працівниками ДПІ у м.Рівне неодноразово протягом березня - липня 2008року було здійснено виходи за юридичною та фактичною адресою TOB "ВТП "Волиньагропродукт": м, Рівне вул.Кавказька,5. В результаті встановлено, що за даною адресою товариство не знаходиться.

До єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис №6 від 10.06.2008 року про відсутність юридичної особи за адресою .

Податкова звітність керівником TOB «ВТП «Волиньагропродукт» направлялася до податкового органу поштою.

Згідно поданих до ДПІ у м.Рівне звітів , у TOB «ВТП «Волиньагропродукт» відсутні основні засоби та залишки товарно-матеріальних цінностей.

Крім того в зв'язку з відсутністю товариства постановою Рівненського адміністративного окружного суду від 05.08.2008року, ухвалено рішення про застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках TOB «ВТП «Волиньагропродукт».

Позивач приходить до висновку, що враховуючи відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, відсутність посадових осіб TOB „ВТП Волиньагропродукт", найманих працівників, основних фондів, у податкового органу наявні підстави стверджувати щодо неможливості виконання договорів купівлі-продажу амофосу.

Зазначені обставини свідчать про те, що господарські зобовязання, що виникли на підставі укладених між ТОВ «УкрТехноФос» та TOB "ВТП "Волиньагропродукт" договорів купівлі - продажу амофосу від 24 червня 2008року №24/06-08 та від 23.06.2008р. №23/06-08 укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки умисел цих двох сторін був спрямований на ухилення від сплати податків, так як внаслідок вчинення зазначених зобов'язань ТзОВ «УкрТехноФос» сформувало собі валові витрати, тим самим занизило податкові зобов'язання.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 08.10.2004 №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

У відповідності до ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток внаслідок порушення встановленого порядку формування, валових витрат, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

На думку позивача підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, внаслідок чого порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже с нікчемним.

Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Правові наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачено ч. 1 ст. 208 ГК України, згідно якої якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Просить позов задоволити.

Відповідач1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо торгівельне підприємство "Волиньагропродукт" - подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги заперечує. В заперечення позовних вимог зазначає, що податковим органом стверджується, що, ніби-то, договори купівлі - продажу № 24/06-08 та №23/06 -08 від 23.06.08року, укладені між TOB «ВТП «Волиньагропродукт» та TOB «УркТехноФос» не були спрямовані на реальне настання наслідків передбачених умовами договору.

Відповідач1 не погоджується з такими твердженнями, оскільки умови договору та пропозиція укладення виникла в результаті надіслання йому прайсів та специфікації від УНЗК «ВАШМАШИМПЕКС» проте, що продукція наявна на складах і обсяги поставок можуть бути по 2 - 3 тисячі тонн на місяць.

Уклавши договір з ТзОВ «УкрТехноФос» та отримавши передоплату відповідач отримав відповідь від УНЗК «ВАШМАШИМПЕКС» про те, що внаслідок виробничих проблем, виконати поставку замовленого амофосу є не можливим.

Враховуючи дану відповідь та телефоні переговори з УНЗК «ВАШМАШИМПЕКС» відповідач повернув предоплату, яку отримав від ТзОВ «УркТехноФос» по договорам в зв'язку з неможливістю виконати умови договору.

Оскільки виконання договорів не відбулось то вони були розірвані в порядку передбаченому законодавством.

В позові просить відмовити.

Відповідач2 - товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" - подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги заперечує. У заперечення позовних вимог зазначає, що виникнення правовідносини TOB "УкрТехноФос" та TOB "ВТП "Волиньагропродукт" щодо укладення договорів купівлі-продажу амофосу розпочалося з листа TOB "ВТП "Волиньагропродукт" № 87 від 12.06.2008 року, яким останнє запропоновувало TOB "УкрТехноФос" придбати товар у зв'язку з наявністю зв'язків з його виробниками.

20 червня 2008 року TOB "УкрТехноФос" листом № 135 не заперечувало проти поставки йому амофосу та підтвердило свою зацікавленість в укладенні договорів купівлі-продажу.

23 червня 2008 року між TOB "ВТП "Волиньагропродукт" та TOB "УкрТехноФос" укладено договір № 23/06-08 купівлі-продажу, предметом якого був амофос загальною кількістю 1778 тон. Загальна вартість товару склала 12801600,00 грн.

Відповідно до п. 3,1. вказаного договору TOB "УкрТехноФос" здійснює повну оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок TOB "ВТП "Волиньагропродукт" на підставі виставленого рахунка.

На виконання умов договору № 23/06-08 від 23.06.2008 року TOB "ВТП Волиньагропродукт" виставлено рахунок-фактуру б/н від 26.06.2008 року на суму 4 800 000,00 грн., оплаченого TOB "УкрТехноФос" 27 червня 2008 року (платіжне доручення №293500).

24 червня 2008 року між TOB "ВТП "Волиньагропродукт" та TOB "УкрТехноФос" укладено договір № 24/06-08 купівлі-продажу, предметом якого був амофос загальною кількістю 1 778 тон. Загальна вартість товару склала 12 801 600,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору TOB "УкрТехноФос" здійснює повну оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок TOB "ВТП "Волиньагропродукт" на підставі виставленого рахунка.

На виконання умов договору № 24/06-08 від 24.06.2008 року TOB "ВТП Волиньагропродукт" виставлено рахунок-фактуру б/н від 26.06.2008 року на суму 8 000 000,00 грн., оплаченого TOB "УкрТехноФос" 27.06.2008 року (платіжне доручення №296444).

Таким чином, між сторонами вказаних договорів виникли правовідносини з купівлі-продажу амофосу.

Разом з тим, під час дії між TOB "УкрТехноФос" та TOB "ВТП "Волиньагропродукт" договірних зобов'язань з'ясувалося, що один з виробників амофосу, який повинен був поставити товар TOB "ВТП "Волиньагропродукт", втратив можливість його поставки.

У зв'язку з цим, TOB "ВТП "Волиньагропродукт" листом № 90 від 01.07.2008 року повідомило TOB "УкрТехноФос" про неможливість виконання договірних зобов'язань та здійснити продаж амофосу в кількості, передбаченому договорами купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, Відповідачі припинили договірні зобов'язання по купівлі-продажу амофосу за згодою, уклавши 10 липня 2008 року Угоди про розірвання Договору № 23/06-08 від 23.06.2008 року, Договору № 24/06-08 від 24.06.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У зв'язку з домовленістю сторін договірні зобов'язання між ними припинилися, а відтак, TOB "ВТП "Волиньагропродукт" 15.07.2008 року повернуло усе отримане за договорами купівлі-продажу, а саме: 12 800 000,00 грн.

Також відповідач2 наводить у запереченнях детальні обгрунтування. В позові просить відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачу у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд виходив з такого.

Як вбачається із матеріалів справи TOB "ВТП "Волиньагропродукт" литсом № 87 від 12.06.2008 року запропоновувало для TOB "УкрТехноФос" придбати товар у зв'язку з наявністю зв'язків з його виробниками (а.с.75).

20 червня 2008 року TOB "УкрТехноФос" листом № 135 (а.с.76) не заперечило проти поставки йому амофосу та підтвердило свою зацікавленість в укладенні договору купівлі-продажу.

23 червня 2008 року між TOB "ВТП "Волиньагропродукт" та TOB "УкрТехноФос" укладено договір № 23/06-08 купівлі-продажу, предметом якого був амофос загальною кількістю 1778 тон. Загальна вартість товару склала 12801600,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору TOB "УкрТехноФос" здійснює повну оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок TOB "ВТП "Волиньагропродукт" на підставі виставленого рахунка.

На виконання умов договору № 23/06-08 від 23.06.2008 року TOB "ВТП Волиньагропродукт" виставлено рахунок-фактуру б/н від 26.06.2008 року на суму 4 800 000,00 грн., оплаченого TOB "УкрТехноФос" 27 червня 2008 року (платіжне доручення №293500).

24 червня 2008 року між TOB "ВТП "Волиньагропродукт" та TOB "УкрТехноФос" укладено договір № 24/06-08 купівлі-продажу, предметом якого був амофос загальною кількістю 1 778 тон. Загальна вартість товару склала 12 801 600,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору TOB "УкрТехноФос" здійснює повну оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок TOB "ВТП "Волиньагропродукт" на підставі виставленого рахунка.

На виконання умов договору № 24/06-08 від 24.06.2008 року TOB "ВТП Волиньагропродукт" виставлено рахунок-фактуру б/н від 26.06.2008 року на суму 8 000 000,00 грн., оплаченого TOB "УкрТехноФос" 27.06.2008 року (платіжне доручення №296444).

Таким чином, між сторонами вказаних договорів виникли правовідносини з купівлі-продажу амофосу.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами по справі не заперечується, що під час дії між TOB "УкрТехноФос" та TOB "ВТП "Волиньагропродукт" договірних зобов'язань з'ясувалося, що один з виробників амофосу, який повинен був поставити товар TOB "ВТП "Волиньагропродукт", втратив можливість його поставки (а.с.90-93).

TOB "ВТП "Волиньагропродукт" листом № 90 від 01.07.2008 року (а.с.77) повідомило TOB "УкрТехноФос" про неможливість виконання договірних зобов'язань та здійснити продаж амофосу в кількості, передбаченому договорами купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, відповідачі припинили договірні зобов'язання по купівлі-продажу амофосу за згодою, уклавши 10 липня 2008 року угоди про розірвання договору № 23/06-08 від 23.06.2008 року (а.с.79), договору № 24/06-08 від 24.06.2008 року (а.с.80).

Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У зв'язку з домовленістю сторін договірні зобов'язання між ними припинилися, а відтак, TOB "ВТП "Волиньагропродукт" 15.07.2008 року повернуло усе отримане за договорами купівлі-продажу, а саме: 12 800 000,00 грн. (а.с.109).

Твердження податкового органу, що договори купівлі - продажу № 24/06-08 та №23/06 -08 від 23.06.08року, укладені між TOB «ВТП «Волиньагропродукт» та TOB «УркТехноФос» укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки умисел цих двох сторін був спрямований на ухилення від сплати податків, так як внаслідок вчинення зазначених зобов'язань ТзОВ «УкрТехноФос», є необґрунтоване та безпідставне, як безпідставним є і висновок позивача, що зазначені договори нікчемні по причині, що вони суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Така позиція позивача спростовується наступним.

Щодо відсутності TOB "ВТП "Волиньагропродукт" за юридичною адресою.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

У силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Чинне законодавство України пов'язує момент виникнення правосуб'єктності (дієздатності) юридичної особи з днем її державної реєстрації, а отже, саме з вказаним днем пов'язане право суб'єкта господарювання на вчинення будь-яких правочинів, не заборонених законом.

На час існування договірних відносин TOB "ВТП "Волиньагропродукт" існувало як юридична особа, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру, а отже, мало усі правові підстави для вчинення правочинів.

На момент розгляду справи TOB "ВТП "Волиньагропродукт" також існувало, що стверджується поданням заперечень на позов, копією довідки про включення до ЄДРПОУ №141207, копією податкової звітності до податкового органу, тощо (а.с.84-92).

Як встановлено ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, саме з моментом державної реєстрації, а не з відсутністю чи наявністю за юридичною адресою, чинне законодавство України пов'язує факт виникнення цивільної правоздатності у юридичної особи, тобто можливості набуття цивільних прав та виконання цивільних обов'язків, у тому числі вчинення правочинів.

Факт відсутності TOB "ВТП "Волиньагропродукт" за юридичною адресою стверджується лише одним актом виходу за юридичною адресою № 31/23-100, датованим 18.03.2008 року, тобто до укладення спірних договорів купівлі-продажу (а.с.37, абз. 9 стор. 21 акта).

Відповідно до ч.1, 4 ст. 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Посилання ДПІ у м. Рівне на відсутність TOB "ВТП "Волиньагропродукт" за юридичною адресою у період з квітня по липень 2008 року, протягом якого відбулося вчинення договорів купівлі-продажу та їх розірвання, є необґрунтованим, оскільки не підтверджується належними доказами.

Щодо твердження ДПІ у м. Рівне про відсутність посадових осіб та найманих працівників у TOB "ВТП "Волиньагропродукт".

Актом перевірки № 1393/23-400/30946915 від 06.10.2008 року підтверджується, що керівництво TOB "ВТП "Волиньагропродукт" здійснював його директор - Гордійчук В.В. (а.с. 37, абз. 10 стор. 21 Акта).

Податковим органом самостійно встановлено той факт, що на підставі звіту 1ДФ, поданого TOB "ВТП "Волиньагропродукт", на підприємстві рахувалося дві людини, у тому числі дві за сумісництвом (а.с.38, абз. 5 стор. 22 Акта).

Згідно із ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Договори купівлі-продажу амофосу підписані належною особою - директором TOB "ВТП "Волиньагропродукт", а відтак, породили договірні зобов'язання між його учасниками.

Законодавство України не містить такої підстави, що впливає на дійсність чи оспорюваність господарських договорів купівлі-продажу, як наявність найманих працівників, оскільки даний вид договору не передбачає вирощення, виготовлення тощо самим товариством товару, який є їх предметом, а лише його продаж, що надає можливість укладати та виконувати їх виключно однією особою, зокрема директора, оскільки не впливає на його здатність одноособово укласти договір, а також знайти, наприклад, виробника амофосу для його подальшої реалізації своїм контрагентам.

Щодо відсутності основних фондів у TOB "ВТП "Волиньагрпродукт" теж не може визнаватися однією з підстав, що унеможливлює виконання Договору № 23/06-08 купівлі-продажу від 23.06.2008 року та Договору № 24/06-08 від 24.06.2008 року, оскільки TOB "УкрТехноФос", як зазначалося, на їх виконання було перераховано TOB "ВТП "Волиньагропродукт" аванс в розмірі 10 666 667,00 грн. без ПДВ.

TOB "ВТП "Волиньагропродукт" не є виробником товару, який є предметом спірних договір купівлі-продажу, то за наявності грошових коштів, перерахованих йому TOB "УкрТехноФос" останнє мало можливість придбати його у виробника або іншого реалізатора, а відтак, виконати договірні зобов'язання.

Щодо застосування до спірних правовідносин ст. 228 ЦК України, ст. ст. 207,208 ГК України.

Застосування положень ст.ст. 207 та 208 ГК України можливе з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок.

У свою чергу, для застосування ст. 228 ЦК України необхідно, по-перше, довести наявність умислу, а по-друге, мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Умислом визнається усвідомлення учасниками договірних зобов'язань суспільно протиправного характеру правочину, який ними вчиняється, передбачається настання негативних для держави наслідків - незаконне заволодіння державним майном, а також наявне бажання у настанні таких протиправних наслідків.

Метою визнається уявний результат, якого домагалися сторони правочину, коли його вчиняли.

Зі змісту позовної заяви не вбачається доведення ДПІ у м. Рівне необхідних умов для застосування до спірних правовідносин ст. 228 ЦК України, оскільки позивачем не надано доказів, які б стверджували умисел та мету Відповідачів, які б суперечили інтересам держави та суспільства.

Представники TOB "УкрТехноФос" у судовому засіданні також стверджують, що товариство, інтереси якого вони представляють, не мало на меті укладати правочин без його спрямування на настання правових наслідків, обумовлених ним, у тому числі, щоб занизити податкові зобов'язання шляхом збільшення валових витрат.

Крім того, застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Як зазначалося вище у цій постанові виконання договору № 23/06-08 купівлі-продажу від 23.06.2008 року та договору № 24/06-08 від 24.06.2008 року не відбулося, оскільки останні були розірвані в порядку, передбаченому чинним законодавством, а тому стягнення в доход держави всього отриманого за ними є неможливим.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій ст. 238 ГК.

Встановлені ч.1 ст.208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст.250 цього Кодексу, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачу в позові слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відносяться на позивача відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Державній податковій інспекції у м. Рівне - в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Юрчук М.І.

Постанова складена в повному обсязі 06.05.10р.