Постанова № 9610892, 26.04.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-11822/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

при секретарі судового засідання Кравець Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства «Тарнада» про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.06.2007 року № 0000272200 та від 22.11.2007 року № 0000482200, суд, -

В С Т А Н О В И В :

До Одескього окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі ВАТ «Українське Дунайське пароплавство») до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області, в якому позивач просить скасувати рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області від 27.06.2007 року № 0000272200 та від 22.11.2007 року № 0000482200.

В своєму позові позивач зазначив, що на підставі акта перевірки від 18.06.2007 року, складеного за результатами виїзної планової перевірки ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 464872,50 грн. за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а за результатами процедури оскарження було прийнято рішення про збільшення суми пені та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 184627,79 грн. Позивач вважає, що вказані рішення не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки вважають невірними висновки відповідача, що товар, отриманий ними за зовнішньоекономічним контрактом, який поставлявся на умовах поставки DDP, не був отриманий позивачем через те, що суми товару у вантажних митних деклараціях не відповідають сумам товару, який було сплачено за контрактом. Позивач зазначає, що митне оформлення проводилось за договором консигнації, укладеним між поставщиком та декларантом, та відповідно до чинного законодавства України відповідальність за відомості, викладені у ВМД, несе саме декларант, а факт отримання товару у повному обсязі підтверджується актами приймання-передавання товару від 29.06.2005 року. Крім того, позивач вказує на пропущення строку, протягом якого відповідно до ст. 250 ГК України можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

Відповідач Ізмаїльська обєднана державна податкова інспекція - позов не визнала, та подала до суду заперечення (а.с. 47-50), в яких зазначила, що перевіркою було встановлено, що позивачем на виконання зобовязань за контрактом від 30.12.2004 року № 1295 СПРФ було перераховано кошти на загальну суму 127796,4 доларів США, що складає 645371,82 грн. За договорами консигнації контрагентом позивача за контрактом ПП «Тарнада» було передано товар, вартість якого складає 38350,93 євро, у тому числі вартість товару, яка була передана позивачу 29736,70 євро, у звязку з чим відповідачем було встановлено неповернення товару на суму 91592,12 доларів США. ПП «Тарнада» при передачі товару до ВАТ «УДП» збільшило його ціну на території України. Таким чином було встановлене порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Також позивач зазначає, що положення ст. 250 ГК не можуть бути застосовані у даному випадку.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 04.03.2009 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено приватне підприємство «Тарнада» (а.с. 66-67).

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі, та надав додаткові пояснення (а.с. 55-58), в яких вказує що за актами приймання-передачі від ПП «Тарнада» від імені та за дорученням компанії «International Paint Ltd» ним отримано товар на загальну суму 127796,4 доларів США, що підтверджується актом приймання-передачі, що дорівнює сумі, яка була сплачена позивачем за визначеним контрактом. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК господарське зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зазначене зобовязання було виконане належним чином. Крім того, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, у той час як у діях позивача відсутній склад правопорушення, та навіть якщо припустити, що вартість товару була завищена на території України, позивач участі в цьому не приймав. На підтвердження можливості застосування норм ст. 250 ГК України позивач вказує на постанову Вищого адміністративного суду України від 01.03.2007 року у справі № 18/59.

29.04.2009 року позивач надав додаткові пояснення (а.с. 78-79), в яких вказує, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Позивачем було перераховано 127796,40 доларів США, а розмір застосованих до нього санкцій складає 128613,92 доларів США, що на 817,52 долара більше.

Представник відповідача Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданих до суду запереченнях.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ПП «Тарнада» - надіслала до суду лист с проханням розглянути справу без її участі (а.с. 71).

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією Одеської області була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, за результатами якої було складено акт від 18.06.2007 року № 01012301/01125821 (а.с. 26-31).

Під час проведення перевірки було встановлене порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На підставі визначеного акту перевірки Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією Одеської області прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.06.2007 року № 0000272200 (а.с. 8), яким до ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 464872,50 грн.

Не погодившись із визначеним рішенням, позивач розпочав процедуру його оскарження, та за результатами розгляду повторної скарги від 14.09.2008 року № ЮС-1076, поданої голові Державної податкової адміністрації в Одеській області (а.с. 9-11), було прийнято рішення, яким збільшено суму пені, визначену у рішення Ізмаїльської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.06.2007 року № 0000272200 на 184627,79 грн. (а.с. 12-16).

На підставі вказаного рішення про результати розгляду повторної скарги та акта перевірки від 18.06.2007 року № 01012301/01125821 Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією Одеської області було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.11.2007 року № 0000482200, яким до ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 184627,79 грн. (а.с. 17).

Судом встановлено, що 30.12.2004 року між компанією «International Paints Ltd» (Великобританія) (продавець) та ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» (покупець) було укладено контракт на поставку лакофарбувальної продукції № 1295 СПРФ, відповідно до якого продавець зобовязується поставити та продати, а покупець прийняти та оплатити лакофарбувальні матеріали на умовах DDP-Кілія. (а.с. 18-23). Пунктом 2 цього Договору також визначено, що відвантаження товару здійснюється продавцем зі складу у м. Одеса. Оплата усіх витрат, повязаних із митним оформленням поставки фарби і доставкою у пункт призначення здійснюється за рахунок продавця. Умовами договору також визначено, що прийом-передача товару здійснюється уповноваженим представником Продавця і покупця з оформленням та підписанням акта приймання-передачі товару, який засвідчується печаткою обох сторін.

Умови поставки товару DDP-Кілія (DELIVERED DUTY PAID) відповідно до правил Інкотремс - офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2000 року означають поставку зі сплатою мита у Кілію. Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обовязки продавця при таких умовах, зокрема, включають умови поставки, відповідно до яких продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Таким чином, даним зовнішньоекономічним контрактом не передбачено обовязку позивача самостійно здійснювати митне очищення товару, а за умовами поставки він отримує визначений товар після проходження процедури митного оформлення.

29.09.2005 року на підставі інвойсу від 01.07.2005 року № IN 593352 (а.с. 92) платіжним дорученням в іноземній валюті № 589 позивачем було перераховано 77714,00 дол. США на рахунок компанії «International Paints Ltd» (а.с. 93). Граничний термін розрахунків у відповідності із вимогами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - 28.12.2005 року.

21.12.2005 року на підставі інвойсу від 01.12.2005 року № IN624240 (а.с. 97) платіжним дорученням в іноземній валюті № 823 позивачем було перераховано 50082,40 дол. США на рахунок компанії «International Paints Ltd» (а.с. 98). Граничний термін розрахунків у відповідності із вимогами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 21.03.2006 року.

Всього позивачем за визначеним контрактом за перевіряємий період було перераховано 127796,40 дол. США, що складає 645371,82 грн.

31.08.2001 року між компанією «International Paints Ltd» (консигнант) та ПП «Тарнада» (консигнатор) було укладено контракт № 376 (а.с. 32-39), відповідно до якого консигнатор приймає товар та надає консигнанту складські послуги, необхідні для розміщення та зберігання продукції консигнанта під митним контролем на ліцензійному митному складі «відкритого типу», організовує та забезпечує всі необхідні послуги, враховуючи зберігання і поставку товару, митне очищення і документацію, організацію транспорту для доставки вантажу консигнанта на території України у відповідності із його розпорядженнями, забезпечує маркетингове посередництво в руху товару для всіх клієнтів консигнанта на території України та за її межами без передачі прав власності або з правом власності на товар консигнатору у відповідності із інструкціями консигната, забезпечує формування партій товару, їх митне оформлення, дроблення партій товару по відправкам, доставку вантажу для всіх клієнтів як від свого імені, так і від імені консигнанта.

Відповідно до акту приймання-передачі лакофарбувальної продукції на підставі контракту № 1295 СПРФ від 30.12.2004 року, який датується 29.06.2005 року, ПП «Тарнада» за дорученням компанії «Інтернешнл Пейнт Лтд» здійснило митне очищення партії лакофарбувальних матеріалів та передало ВАТ «Українське дунайське пароплавство» продукцію на загальну суму 77714,00 доларів США ( копія а.с. 105), зокрема, Інтерплейт 408 NEA 407/409 410 банок по 20 літрів, за ціною 6,29 доларів США, на загальну суму 51578,00 доларів США, Інтерград 400 КВА 400/403 88 банок по 20 літрів, за ціною 6,15 доларів США, на загальну суму 10824,00 доларів США, Інтерград 400 КВА 402/403 88 банок по 20 літрів, за ціною 6,15 доларів США, на загальну суму 10824,00 доларів США, розчинник GTA 220 44 банки по 25 літрів, за ціною 4,08 доларів США, на загальну суму 4488,00 доларів США.

Відповідно до акту приймання-передачі лакофарбувальної продукції на підставі контракту № 1295 СПРФ від 30.12.2004 року, який датується 29.10.2005 року, ПП «Тарнада» за дорученням компанії «Інтернешнл Пейнт Лтд» здійснило митне очищення партії лакофарбувальних матеріалів та передало ВАТ «Українське дунайське пароплавство» продукцію на загальну суму 50082,40 доларів США ( копія а.с.95 ), в тому числі Інтергард 269 ЕGА 088/089 88 банок по 20 літрів, за ціною 5,54 доларів США, на загальну суму 9750,40 доларів США; Інтегард 400 КВА 400/403 154 банки по 20 літрів, за ціною 6,15 доларів США, на загальну суму 18942,00 доларів США; Інтергард 400 КВА 402/403 154 банки по 20 літрів, за ціною 6,15 доларів США, на загальну суму 18942,00 доларів США; розчинник GTA 220 24 банки по 25 літрів, за ціною 4,08 доларів США, на загальну суму 2448,00 доларів США.

Судом досліджена копія додатку до контракту на поставку лакофарбувальної продукції від 30.12.2004 року № 1295-СПРФ (а.с. 89), та встановлено, що ціни на продукцію, передбачені умовами визначеного контракту, відповідають цінам на продукцію, зазначеним у актах приймання-передачі такої продукції, з підписанням яких у відповідності із положеннями контракту відбувся перехід права власності на визначену продукцію.

Згідно із п. 31 Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затверджених постановою Верховної Ради України від 27.06.1995 року № 247/95-ВР консигнаційною операцією вважається господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності (консигнанта), що передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого суб'єкта підприємницької діяльності (консигнатора) з дорученням реалізувати зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах. Порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 р. № 445, містить більш розгорнуту характеристику консигнаційних операцій. Згідно із п. З цього документа до операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів консигнації, належать операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту. В договорах консигнації консигнатор виступає від свого імені, проте діє за дорученням та за рахунок консигнанта. Це положення є аналогічним положенням ЦК України щодо договору комісії, за якими комісіонер діє від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента. Таким чином, розрахунки за реалізовану продукцію проводяться безпосередньо між консигнатором та третіми особами.

Однак, у п. 4.2. вищевказаного договору консигнації між компанією «International Paints Ltd» (консигнант) та ПП «Тарнада» (консигнатор), визначено, що вартість вантажу, реалізованого консигнатором, сплачується на рахунок консигнанта. Враховуючи умови зазначеного договору консигнації, суд вважає, що за своїм змістом він виходить за межі консигнаційної операції, визначеної чинним законодавством України, та містить у собі обовязки консигнатора, які збігаються з діяльністю митного брокера, взаємовідносини з яким відповідно до ст. 177 повинні оформлюватися договором доручення. Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Таким чином, відповідно до вказаного договору ПП «Тарнада» під час митного оформлення товару повинно виступати від імені консигнанта; підприємство отримує товар та надає складські послуги, що є характерною рисою договору консигнації, проте, в подальшому під час реалізації продукції виступає не від свого імені, що повинно відповідати змісту консигнаційної операції, а від імені компанії «International Paints Ltd». За таких обставин, здійснюючи процедуру митного оформлення товару за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним між консигнантом та резидентом, ПП «Тарнада» повинна виходити з того, що оформлення має здійснюватися в межах такого контракту, що передбачає деякі особливості процедури митного оформлення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції на момент здійснення позивачем авансового платежу за контрактом) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Момент перетину товаром митного кордону України збігається із засвідченням митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136 банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Тобто, датою здійснення імпортної операції слід вважати саме момент фактичного перетину митного кордону та надходження товару до митної території України, проте, при обовязковому оформленні в подальшому ВМД типу IM-40 «Імпорт».

До суду надана копія вантажно-митної декларації ІМ 40 № 500050000/5/020949 від 22.06.2005 року (а.с. 106). У графі 8 ВМД «Одержувач/імпортер» визначено ПП «Тарнада». У графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» також зазначено ПП «Тарнада».

Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307, передбачено, що у графі 8 «Одержувач» якщо описом цієї графи не передбачено інше, зазначаються відомості про одержувача товарів.

У графі 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" якщо описом цієї графи не передбачено інше, зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.

При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) консигнації та пов'язаним з ним договором купівлі-продажу, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про резидента-покупця, вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про резидента-консигнатора.

Таким чином, зі змісту наданої до суду вантажної митної декларації не вбачається, що лакофарбувальна продукція, яка пройшла процедуру митного оформлення, отримана ПП «Тарнада» саме в межах виконання компанією «International Paints Ltd» зобовязання за зовнішньоекономічним контрактом на поставку лакофарбувальної продукції від 30.12.2004 року № 1295 СПРФ, укладеного нею із ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», у звязку з чим така декларація не є документом, що засвідчує факт здійснення імпортної операції ВАТ «Українське Дунайське пароплавство».

Копія вантажної митної декларації ІМ 40 № 500050000/5/032828 від 15.09.2005 року, на яку міститься посилання в акті приймання-передачі лакофарбувальної продукції від 20.10.2005 року як таку, що засвідчує факт митного очищення партії продукції, що передавалась за цим актом, до суду не надана.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 4 ст. 70 КАС України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Чинне законодавство України, як було зазначено, повязує здійснення імпортної операції із моментом перетину митного кордону та надходження товару до митної території України, проте, при обовязковому оформленні в подальшому ВМД типу IM-40 "Імпорт». Позивачем такі вантажні митні декларації до суду не надані, у звязку з чим факт поставки товару за цим контрактом та факт здійснення імпортної операції суд вважає недоведеним.

Висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики про подовження встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» терміну здійснення імпортної операції, а також докази про звернення позивачем до суду відповідно до вимог ст. 4 Закону до суду не надані.

Враховуючи наведене, судом встановлене порушення ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» строку, передбаченого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що відповідно до ст. 4 цього Закону є підставою для стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що норми цивільного законодавства не повязують виконання договору з наявністю вантажно-митної декларації, виписаної на його імя, оскільки штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача не через порушення цивільно-правового зобовязання, а через порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, положення якого повязують здійснення імпортної операції із наявністю відповідної вантажної митної декларації.

Суд відхиляє як не правове посилання позивача на норми ст.250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, з наступних підстав.

Статтею 4 Господарського кодексу України встановлений перелік відносин, які не є предметом регулювання Господарського кодексу України. Так, до таких не відносяться до сфери дії цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Виходячи із наведеної норми права, правові відносини підлягають правовому регулюванню ст. 250 Господарського кодексу України лише за умови, що орган, який застосовує до субєкта господарювання адміністративно-господарські санкції, є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо здійснює організаційно-господарські повноваження щодо суб'єкта господарювання, у той час як відповідач не є таким субєктом.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно із п.17.1. цього Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до пп. 15.1.1. цього Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Тобто, у даному випадку відповідач, застосовуючи штрафні (фінансові) санкції до ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» не порушив термінів для можливого їх застосування.

Загальний розмір пені відповідно до оскаржуваних рішень складає 649500,29 грн., що за курсом долара США на момент виникнення заборгованості (5,05 UAH) складає 128613,91 доларів США, а розмір заборгованості ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» за зовнішньоекономічним контрактом складає 127796,4 доларів США, що становить 645371,82 грн.

Оскаржувані рішення приймались відповідачем 27.06.2007 року та від 22.11.2007 року. На момент прийняття цих рішень Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 31.05.2007 року № 1108-V стаття 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» була доповнена реченням такого змісту: «Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)».

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Встановлення обмеження розміру пені за порушення порядку розрахунків в іноземній валюті має помякшуючий характер відносно позивача, тому, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач повинен був застосовувати норми ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в редакції Закону від 21.05.2007 року. Виходячи з цього, загальний розмір застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій не повинен перевищувати розміру заборгованості, тобто 645371,82 грн. Таким чином, судом встановлено необґрунтоване застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 4128,47 грн. (649500,29-645371,82=4128,47).

Рішенням Ізмаїльської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.11.2007 року № 0000482200 на підставі рішення ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги № 28929/7/25-007 від 16.11.2007 року було донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 184627,79 грн. Згідно із пп. 6.6. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

Оскільки судом було встановлене необґрунтоване завищення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4128,47 грн., суд вважає, що вищевказане рішення підлягає скасуванню у цій частині.

На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства «Тарнада» про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.06.2007 року № 0000272200 та від 22.11.2007 року № 0000482200 - задовольнити частково.

Скасувати рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.11.2007 року № 0000482200 в частині застосування до відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» суми штрафних санкцій у розмірі 4128 гривень 47 копійок.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 26. 04.2010 року.

СуддяС.М.Корой

26 квітня 2010 року