Постанова № 9610907, 26.04.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-6660/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

при секретарі судового засідання Кравець Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського міського центру зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю «Де-факто» про стягнення 6475 гривень 78 копійок, суд -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського міського центру зайнятості до товариства з о обмеженою відповідальністю «Де-факто» (далі ТОВ «Де-факто»), в якому позивач просить стягнути з ТОВ «Де-факто» на користь Одеського міського центру зайнятості штраф у розмірі 6475,78 грн.

В своєму позові позивач зазначив, що ним була проведена перевірка додержання ТОВ «Де-факто» законодавства України про зайнятість населення та загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, за результатами якої встановлено, що при вивільнені підприємством за п. 1 ст. 40 КЗпП України працівника з 07.11.2008 року відповідач не повідомив у письмовій формі державну службу зайнятості за два місяці про заплановане вивільнення працівника, що є порушенням п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», та обкладається штрафом у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 57-58), в яких зазначив, що підприємство самостійно виявило порушення та виправило його шляхом прийняття наказу від 19.01.2009 року № 01-К, яким скасовано наказ від 07.11.2009 року № 21-К про звільнення ОСОБА_1 Про прийняття вищевказаного наказу позивач повідомив обласний центр зайнятості.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечували, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданому суду запереченні.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши доводи адміністративного позову, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

27.02.2009 року інспекцією Одеського обласного центру зайнятості була проведена перевірка додержання ТОВ «Де-факто» законодавства України про зайнятість населення та загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, за результатами якої було складено акт від 27.02.2009 року № 12-19/7 (а.с. 5-8).

В зазначеному акті перевірки встановлено, що у 2008 році ТОВ «Де-факто» проведено вивільнення одного працівника ОСОБА_1 з 07.11.2008 року згідно із наказом від 07.11.2008 року № 21-к.

Актом інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення про порушення законодавства України про занятість населення від 27.02.2009 року № 12-14/8 (а.с. 9-10) було встановлено порушення ТОВ «Де-факто» п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у звязку з неповідомленням відповідачем у встановлений термін Одеський міський центр зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення працівника, та запропоновано відповідачу добровільно у десятиденний строк внести штраф у розмірі річної заробітної плати за вивільненого працівника у загальній сумі 6475, 78 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається із наданої до суду копії наказу директора ТОВ «Де-факто» від 07.11.2008 року № 21-к (а.с. 11), ОСОБА_1 було звільнено з посади з 07.11.2008 року у звязку із скороченням штату відповідно до п.1. ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно із ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, в десятиденний строк після вивільнення направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

До суду не надано доказів подання передбаченої вищевказаними нормами законодавства України інформації до Одеського міського центру зайнятості, у звязку з чим суд вважає обґрунтованим висновок інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення щодо порушення відповідачем ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Суд критично оцінює посилання відповідача на прийнятий ним наказ від 19.01.2009 року № 01 (а.с. 70), яким наказ від 07.11.2008 року № 21-К про скорочення ОСОБА_1А було признано недійсним. До прийняття вищезазначеного наказу ОСОБА_1 фактично була вивільнена, про що був зроблений відповідний запис у трудовій книжці, та в подальшому стала на облік у центрі зайнятості. Визнання роботодавцем недійсним наказу про звільнення працівника, звільнення якого фактично вже відбулось, не має правовим наслідком поновлення такого працівника на роботі, оскільки є одностороннім рішенням роботодавця, не враховує волевиявлення такого працівника та є протиправним. Статтею 42-1 КЗпП України закріплено переважне право на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, яке передбачає укладання нового трудового договору у разі поворотного прийняття працівника на роботу. Повернення на роботу працівника шляхом скасування наказу про його звільнення чинним законодавством України не передбачено. Крім того, відповідачем не надано доказів, що працівник фактично поновлений на роботі, трудовий договір з ним не укладений. Вищевказане порушення законодавства про зайнятість населення відбулось з моменту прийняття відповідачем наказу від 07.11.2008 року № 21-К, а поворотне прийняття на роботу працівника, звільненого у звязку із скороченням штату, не відміняє юридичних наслідків такого порушення.

Згідно із абзацом другим ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Згідно із довідкою, наданою директором ТОВ «Де-факто» від 27.02.2009 року річна заробітна плата вивільненого працівника ОСОБА_1 складала 6475,78 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованим застосування до відповідача штрафу у розмірі 6475, 78 грн.

На підставі встановленого, суд вважає, вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Одеського міського центру зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю «Де-факто» про стягнення 6475 гривень 78 копійок - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Де-факто» на користь Одеського міського центру зайнятості штраф у розмірі 6475, 78 (шість тисяч чотириста сімдесят пять гривень сімдесят вісім копійок) на рахунок: код ЄДРПОУ 35358018, одержувач Одеський міський центр зайнятості, ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, р/р 37176305900002, код бюджетної класифікації 50040500, символ банку 405.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 26. 04.2010 року.

СуддяС.М.Корой

26 квітня 2010 року