Постанова № 9610888, 26.04.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-13117/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

при секретарі судового засідання Кравець Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 138721 гривень 13 копійок, суд, -

В С Т А Н О В И В :

До Одескього окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції, в якому позивач просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232200 від 29.08.2007 року в сумі 138721,13 грн., винесене Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією.

В своєму позові позивач зазначив, що Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією було винесено рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 27.06.2007 року № 0000232200 в сумі 139000,11 грн. на підставі акту перевірки від 18.06.2007 року № 01012301/01125821, складеного за результатами планової виїзної перевірки ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року. Після процедури оскарження відповідачем було прийняте нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.08.2007 року № 000232200 в сумі 138721,13 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки винесено відповідачем з порушенням строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, якою встановлюються строки застосування адміністративно-господарських санкцій до субєктів господарювання.

Відповідач - Ізмаїльська обєднана державна податкова інспекція, позов не визнав та подав до суду заперечення (а.с. 68-72), в яких вказав на порушення валютного законодавства, виявленні під час проведення перевірки позивача та зазначив, що дія норм ст. 250 Господарського кодексу України у даному випадку не застосовується, оскільки відповідно до ст. 4 цього Кодексу не є предметом регулювання Господарського кодексу України адміністративні та інші відносини управління за участю субєктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є субєктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання. Відповідач в даному випадку не є таким субєктом, та виходячи із преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені правовідносини врегульовані цим Законом, який встановлює строк для застосування штрафних (фінансових) санкцій 1095 днів.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала посилаючись на обґрунтування, викладені в наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією Одеської області була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 18.06.2007 року № 01012301/01125821 (а.с. 7-17).

Під час перевірки відповідачем, зокрема, було встановлено та відображено в акті перевірки порушення п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 в частині порушення умов ліцензій НБУ.

На підставі вищевказаного акту Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією Одеської області було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.06.2007 року № 0000232200, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» у розмірі 139000,11 грн. (а.с. 6).

Не погодившись з рішенням позивач звернувся до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції із скаргою (а.с. 18-20), за результатами розгляду якої було прийнято рішення про розгляд первинної скарги від 13.08.2007 року № 4779/10/25 (а.с. 21-24), яким було скасовано визначене рішення у частині 278,98 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

Позивачем була подана повторна скарга до Державної податкової адміністрації в Одеській області від 21.08.2007 року № ЮС-1004 (а.с. 25-27), за результатами розгляду якої Державною податковою адміністрацією в Одеській області було прийнято рішення від 23.10.2007 року № 26196/10-25-00007 про залишення без змін рішення від 27.06.2007 року № 0000232200 (а.с.28-31).

Позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації України від 30.10.2007 року № ЮС-1273 (а.с. 32-34), за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової адміністрації України від 25.12.2007 року № 12877/6/25-0415 було залишено без змін оскаржуване рішення (а.с. 35-37).

В акті перевірки встановлено, а позивачем не заперечувались наступні порушення:

- використання позивачем банківського рахунку № 00573360831 у «Bank Austria Creditanstal AG» (Австрія) у період з 01.01.2006 року по 16.01.2006 року на загальну суму 1747,35 дол. США без наявності на це індивідуальної ліцензії НБУ (строк дії попередньої ліцензії скінчився 31.12.2005 року);

- перерахування коштів по рахунку № 00570200105 у банку «Bank Austria Creditanstalt AG» (Австрія) для погашення відсотків за використання кредитної лінії в сумі 15291,63 Євро наявності на це індивідуальної ліцензії НБУ (індивідуальна ліцензія на розміщення валютних цінностей за межами України від 27.12.2005 року № 240 не передбачає списання коштів для погашення відсотків за використання кредитної лінії);

- перерахування коштів з рахунку № 00684093404 у банку «Bank Austria Creditanstalt AG» (Австрія) для закупівлі ланцюга шкіряного з кроком, призначеного для приладу лінії очищення сталі та частини ланцюга для ГВСП «Кілійського суднобулівельно-судноремонтного заводу» в сумі 4089,88 Євро (індивідуальна ліцензія на розміщення валютних цінностей за межами України від 27.12.2005 року № 240 не передбачає списання коштів для придбання обладнання для суднобудівельних робіт);

- перерахування коштів з рахунку № 200834171020024919 в болгарських левах в «Обєднана Българська Банка АД» (Русе, Болгарія) для закупівлі обладнання на суму 4309,79 болгарських левів (індивідуальна ліцензія на розміщення валютних цінностей за межами України від 27.12.2005 року № 236 по рахунку № 200834171020024919 не передбачено списання коштів для придбання обладнання).

Статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлена відповідальність за порушення валютного законодавства, зокрема, абзацом 3 п. 2 цієї статті за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Позивач у своєму позові не заперечує проти факту здійснення ним порушень валютного законодавства, а також не оскаржує розмір застосованих до нього штрафних (фінансових) санкцій. Обґрунтування своїх вимог позивач будує на факті порушення відповідачем строку, протягом якого до субєкта господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, проте, суд вважає таку позицію позивача безпідставною, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 238. Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Ст. 239 цього Кодексу відносить до адміністративно-господарських санкцій, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Згідно із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, у ст. 4 Господарського кодексу України встановлений перелік відносин, які не є предметом регулювання Господарського кодексу України. Так, до таких не відносяться до сфери дії цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Виходячи із наведеної норми права, правові відносини підлягають правовому регулюванню ст.250 Господарського кодексу України лише за умови, що орган, який застосовує до субєкта господарювання адміністративно-господарські санкції, є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо здійснює організаційно-господарські повноваження щодо суб'єкта господарювання.

Господарська компетенція є сукупністю господарських прав та обов'язків, встановлених чинним законодавством для певного виду господарських організацій. Відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами, тощо.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що відповідач не є субєктом, наділеним господарською компетенцією, і таким, що безпосередньо здійснює організаційно-господарські повноваження щодо суб'єкта господарювання, відтак, дія правових норм, визначених у ст. 250 Господарського кодексу України, не розповсюджується на правові відносини, які мають місце між сторонами по справі.

З метою виконання Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» було розроблено Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 4 жовтня 1999 р. № 542, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 р. за № 712/4005. Відповідно до п.3.3. цього порядкурішення про застосування штрафних санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та в порядку, визначеними наказами ДПА України від 21.06.2001 № 253 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків» та від 17.03.2001 № 110 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби».

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно із п.17.1. цього Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до пп. 15.1.1. цього Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, суд встановив, що твердження позивача щодо винесення Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.08.2007 року № 0000232200 в сумі 138721,13 грн. винесено з порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, не відповідає дійсності.

На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 138721 гривень 13 копійок - відмовити у повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 26. 04.2010 року.

СуддяС.М.Корой

26 квітня 2010 року