Ухвала суду № 96107618, 07.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 квітня 2021 року м. Київ № 320/3870/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

2 квітня 2021 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась Всеукраїнська громадська організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України з позовом до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У позовній заяві Всеукраїнська громадська організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 24 грудня 2020 р. № 18 в частині присвоєння поштової адреси (вул. Жуків хутір, 4, с. Буча, Київська область) об`єктам нерухомого майна Бучанського риболовного господарства виробничо-комерційного підприємства "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, які вже мають іншу поштову адресу (вул. Лісова, 2/2, с. Буча, раніше село Гурівщина, Києво-Святошинський район, Київська область) згідно з рішенням виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошиснького району Київської області від 14 грудня 2001 р. № 168.

В обґрунтування цієї вимоги вказує, що про зазначену адресу вже було вказано у рішенні Київського окружного адміністративного суду у справі № 369/2080/19.

Із наданих до позову матеріалів справи встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 р. в адміністративній справі №369/2080/19 за позовом Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до Виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 8 серпня 2018р. за № 123 «Про відмову у присвоєнні адреси об`єктам нерухомого майна військового містечка № 265», що належить на праві оперативного управління Національному університету оборони імені Івана Черняховського;

- зобов`язано виконавчий комітет Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 22 січня 2018р. за №182/298 щодо присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомого майна військового містечка №265.

Після винесення цього рішення суду виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення від 24 грудня 2020 року № 168, яким присвоєно адресу не тільки об`єктам нерухомого майна військового містечка № 265 (м. Київ, 32 км Житомирського шосе), а й об`єктам нерухомого майна Бучанського риболовного господарства виробничо-комерційного підприємства «Військовий мисливець» Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, які за твердженням позивача вже мають поштову адресу (вул. Лісова, 2/2, село Буча, раніше село Гурівщина, Києво-Святошинський район, Київська область) відповідно до рішення виконавчого комітету Вузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 грудня 2001 року № 168.

Судом також встановлено, що у червні 2019 р. Міністерством оборони України видано наказ від 4 червня 2019 р. № 276 "Про закріплення фондів військового містечка № 265 (м. Київ, 32 км. Житомирського шосе)", до якого увійшли об`єкти і нерухоме майно риболовецького господарства, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинського район, с. Буча, вул. Лісова, 2/2.

На підставі пунктів 1, 2 зазначеного наказу Міністерства оборони України об`єкти і нерухоме майно Бучанського риболовецького господарства закріплено на праві оперативного управління за Київським квартально-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Національним університетом оборони України імені Івана Черняхівського.

29 серпня 2019 р. Всеукраїнською громадською організацією Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України подано позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства оборони України від 4 червня 2019 р. № 276 "Про закріплення фондів військового містечка № 265 (м. Київ, 36, км. Житомирського шосе)". 9 вересня 2019 р. за цим позовом Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі №640/16395/19.

Отже, судом встановлено, що Всеукраїнською громадською організацією Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України в Окружному адміністративному суду м. Києва фактично вирішується питання про наказ, який надає право (власності, користування, оперативного управління) військовій установі щодо об`єкта нерухомого майна Бучанського риболовного господарства виробничо-комерційного підприємства "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Саме цьому спірному об`єкту присвоєна певна поштова адреса, яка є предметом розгляду у цій справі.

Разом з тим, обґрунтовуючи свої права на вказаний об`єкт, заявник вказує на подання ним позову до Окружного адміністративного суду міста Києва, хоча згідно зі змістом позовної заяви рішення в адміністративній справі №640/16395/19 не прийнято і належність цього об`єкта заявнику не підтверджена.

Що стосується рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 369/2080/19, то воно також винесено в інтересах військової установи - Національного університету оборони України імені Івана Черняховського і жодних прав заявника на об`єкти за вказаною ним адресою (Києво-Святошинського район, с. Буча, вул. Лісова, 2/2) не підтвердило.

В оспорюваному рішенні виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради вказано, що зазначені об`єкти нерухомості є об`єктом нерухомого майна - майновим комплексом військового містечка №265 Гостомельського гарнізону, в т.ч. с. Бужа, Жуків хутір, 4.

Згідно з наданим витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявником зареєстровано право колективної власності на нежитлові будівлі по вул. Лісова, 2/2 в с.Буча.

Фактично, як встановлено судом на підставі наданих документів і позовної заяви, між позивачем та іншими юридичними особами існує спір щодо належності вказаних об`єктів нерухомого майна та можливості володіння, користування ними.

Суд зазначає, що поштова адреса присвоюється, зокрема, об`єктам нерухомого майна. Однією з вимог до будь-якого об`єкта нерухомого майна є чітке визначення його власника (користувача).

Отже, цим позовом заявник, оспорюючи офіційне присвоєння поштової адреси на спірні об`єкти нерухомого майна, фактично по суті намагається визначити належність цих об`єктів за собою і захистити своє право на володіння, користування цими об`єктами в обхід передбаченого законом порядку розв`язання цивільно-правових чи господарських спорів між суб`єктами цивільного права та без застосування передбачених законом способів захисту права.

Це означає, що по суті цим позовом заявник захищає порушене цивільне право, тобто це не є публічно-правовий спір.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, рішення стосовно якого існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з присвоєнням поштового адресу, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що в залежності від суб`єктного складу сторін, формулювання позовних вимог та інших обставин цей спір може бути віднесено до юрисдикції господарського суду за правилами підсудності, визначеними ГПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/3870/21 за позовом Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення.

2. У порядку виконання вимог частин п`ятої-шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя роз`яснює заявнику, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції господарського суду за правилами підсудності, визначеними ГПК України. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Журавель В.О.