Постанова № 9609128, 22.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:23

22.03.2010 р. Справа № 2а - 4747/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О.М.

при секретарі судового засідання Меленчук М.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "А.С.Д.", вул. 7 Поперечна, 3, м.Миколаїв,54010 доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А, м.Миколаїв,54029 провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102301/0, визнання нечинним та скасування окремих положень податкового повідомлення-рішення №0000112301/0,, За участю представників:

від позивача: Кочубей О.В., дов. №15/04-09, від 15.04.09;

від відповідача: Єленич О.В., дов. № 1/9/100-00, від 11.01.10;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.С.Д." (далі-позивач) звернувся в Миколаївський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва (далі-відповідач) з вимогою про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102301/0, визнання не чинним та скасування окремих положень податкового повідомлення-рішення №0000112301/0 від 06.02.2009 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2009 року було відкрито провадження за вищезазначеним адміністративним позовом та присвоєно справі номер 2а-4747/09/1470.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ “А.С.Д.” з питань дотримання податкового законодавства та складеного Акту від 12.01.2009 № 22-600/23084442, було повідомлено ТОВ “А.С.Д.” податковими повідомленнями рішеннями № 0000102301/0 та 0000112301/0 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) товариству з обмеженою відповідальністю “А.С.Д.” усього у сумі 32 892,2 грн. Податкове повідомлення рішення № 0000102301/0 є протиправним та має бути скасовано повністю, а № 0000112301/0-в частині донарахованого податку у сумі 8936, 5грн. і штрафних санкцій 4403,5 грн., оскільки суму 211 грн. зобовязань по ПДВ, на яку було завищено податковий кредит за червень 2008 року по податковій накладній, отриманій від ВАТ “Миколаївобленерго”, та 170 грн. штрафних санкцій на вказану суму, ТОВ “А.С.Д.” узгодило та сплатило. Позивачем норми п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3, ст. 5, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” і порушення п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”- не порушувались, тому не було підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень. При їх прийнятті було порушено процедуру визначення звичайної ціни, визначення періоду до якого необхідно було віднести суми витрат до складу валових витрат, внаслідок неповноти перевірки. Крім того, платник податків самостійно виявив помилки, наявні у раніше поданій (податковій) декларації, ї мав право подати в податковий орган уточнюючий розрахунок. При цьому платнику податків надано право не надавати уточнюючий розрахунок, якщо показники, які уточнюються, зазначаються їм у складі податкової декларації за будь-який податковий період, на протязі якого такі помилки були самостійно виявлені, якщо внаслідок такої помилки недоплати до бюджету не виникає, то фінансові санкції згідно п.17.2 ст. Закону № 2181 не нараховуються. Таке зазначення помилки у декларації наступного періоду і було зроблено ТОВ “А.С.Д.”

Відповідач позов не визнав, надав свої письмові заперечення і вважає, що перевірку було проведено повно всебічно, на підставі наданих позивачем первинних документів та наданої в письмовому вигляді інформації, відповідно до вимог діючого законодавства. Висновки перевірки є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам діючого законодавства України. Податкові повідомлення-рішення №0000102301/0 та №0000112301/0 від 06.02.2009 року прийняті на підстав результатів перевірки, що закріплені актом від 12.01.2009 №22-600/23084442, є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновків про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

12.01.2009 року за результатами планової виїзної перевірки позивача-ТОВ “А.С.Д.” з питань дотримання податкового законодавства було складено акт № 22-600/23084442. Даним актом відповідач встановив порушення позивачем норм п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3, ст. 5, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і порушення п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (а.с.43-85).

Сутність одного з порушень полягає в тому, що ТОВ “А.С.Д.” при реалізації повязаній особі ТОВ “Ранг” ПММ застосувало ціни, нижче за звичайні, у результаті чого занизило валовий дохід. Що було покладено у підстави прийняття повідомленнярішення № 0000102301/0 від 06.02.2009 року.

Сутність другого порушення, що послугувало підставою для прийняття податковим органом податкового повідомленнярішення № 0000102301/0 є викладені в Акті перевірки висновки про те, що ТОВ “А.С.Д.” збільшило валові витрати у ІІІ кварталі 2007 року на послуги по оренді обладнання АЗС РГ “Степовий”, а саме ТОВ “А.С.Д.” послуги оренди за період 2006 та I-II кв. 2007 років у сумі 9000 грн. мало віднести до складу витрат не у III кварталі 2007 року, а у період 2006 та I-II кв. 2007 років.

Сутність третього порушення п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість», що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення 0000112301/0 від 06.02.2009 року, полягає в тому, що позивачем невірно визначено базу оподаткування щодо поставки товарів (робіт, послуг) повязаній з продавцем особі.

Таким чином, 06.02.3009 року відповідачем на підставі висновків акту №22-600/23084442, було видано податкові повідомленнярішення № 0000102301/0 та 0000112301/0 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) товариству з обмеженою відповідальністю “А.С.Д.” у розмірі 32 892,2 грн. (а.с. 10-11).

Згідно п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на момент здійснення оспорюваних операцій), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом п.1.20.2. вказаного закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п.1.20.8. зазначеного закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, при проведенні перевірки відповідачем було зроблено письмовий запит №5880/23-609/2 від 16.12.2008 року, на який отримано відповідь ТОВ “А.С.Д.” від 17.12.2008 року №17/12-08 (а.с.115) відповідно до якої, надано дані щодо цін продажу та придбання ПММ з 31.07.07 по 30.09.08 року з розбивкою по датах та найменуванню ПММ, але інформації щодо знижок надано не було. Про що й зазначив в своїх запереченнях відповідач. Слід зазначити, що в судовому засіданні брала участь у якості представника відповідача ОСОБА_3, яка, як головний держподатревізор інспектор приймала безпосередньо участь у проведенні перевірки і на запитання суду щодо того, чи запитувалась при перевірці інформація щодо системи знижок, відповіла негативно.

Тобто при проведенні перевірки вповноважені відповідачем особи не запитували інформацію щодо наявності системи знижок взагалі.

Твердження позивача щодо того, що ТОВ “А.С.Д.”, як і ТОВ “Ранг”, працює у загальноукраїнських системах знижок: Дисконтній програмі “Татнефть”, Дисконтній програмі “Український експрес”, Акції “Ночний експрес” у рамках яких близько 30 відсотків усього пального реалізується ТОВ “А.С.Д.” зі знижкою до 6 (шести) відсотків, на підтвердження чого надано копії фіскальних чеків (а.с. 89-114), договір № Д/49 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.01.2007р. між ТОВ “А.С.Д.” та ТОВ «Ранг»(а.с.86-88)-відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду справи спростовано не було.

Таким чином, встановлено, що відповідач не діяв у межах приписів п.п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За таких обставин, не може вважатись доведеним факт, що ціна договору, визначена у договорах позивача з повязаною особою ТОВ «Ранг», не відповідає рівню звичайної ціни.

Порушення позивачем п. 4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", з приводу якого було винесено податкове повідомлення-рішення №0000112301/0 від 06.02.2009 року не знайшло підтвердження. Так, згідно норм п. 4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість": «у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.»

Також, згідно п.п. 7.4.1. Закону України “Про податок на додану вартість”: «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги)...»

Згідно п. 1.17 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" термін "пов'язана особа" розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами і доповненнями. Пунктом 1.18 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як вже було встановлено судом, факт реалізації ТОВ «А.С.Д.»паливо-мастильних матеріалів ТОВ „Ранг", яке відповідно до п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями є пов'язаною особою, за цінами, менші за звичайні ціни, що діяли на дати такого продажу, доведено відповідачем не було.

Таким чином, факт порушення позивачем п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”- не знайшов підтвердження в процесі судового розгляду адміністративної справи.

Слід зазначити, що позивачем частково визнані порушення податкового законодавства щодо завищення податкового кредиту за червень 2008 року по податковій накладній, отриманій від ВАТ “Миколаївробленерго”, 211 грн. зобовязань по ПДВ, на яку було завищено податковий кредит, та 170 грн. штрафних санкцій на вказану суму, ТОВ “А.С.Д.” узгодило та сплатило (а.с. 12-13) до бюджету.

Також в акті перевірки було встановлено порушення, що стало підставою для прийняття податковим органом податкового повідомленнярішення № 0000102301/0, щодо збільшення ТОВ “А.С.Д.” валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року з послуг по оренді обладнання АЗС РГ “Степовий”. Порушення полягає в тому, що послуги оренди за період 2006 та I-II кв. 2007 років у сумі 9000 грн. було віднесено неправомірно до складу витрат у III кварталі 2007 року, а не у період 2006 та I-II кв. 2007 років, внаслідок чого, на думку відповідача, порушено положення п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. ст..5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону „ Про оподаткування прибутку підприємств " „До складу валових витрат включаються : суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом перевіряємого періоду у зв'язку з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції...."

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону „ Про оподаткування прибутку підприємств " „....Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону „ Про оподаткування прибутку підприємств" збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що склалася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг)...або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)»

Як вбачається з п.1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": „підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення."

Відповідачем було зроблено висновок, що витрати на послуги оренди АЗС, отримані від Радгоспу "Степовий" в 2006 році та І-ІІ кварталах 2007 року, підприємством повинні бути відображені в відповідних звітних періодах, а саме - в 2006 році та І-ІІ кварталах 2007 року, оскільки у разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду, а підприємством не було письмово заявлено про не включення даних витрат до складу валових в попередніх податкових періодах.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи ( а.с. 181-185), податковий період 2006 рік повністю та І-ІІ квартали 2007 року, були перевірені фахівцями ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, про що було складено акт №3276/23-600/23084442 від 12.10.07, який не містив інформації щодо не відображення у складі валових витрат у вказаних періодах послуг оренди обладнання АЗС в радгоспі «Степовий»у розмірі 9000 грн.

Проте, як вбачається з пояснень головного бухгалтера позивача ОСОБА_4, (Денисюк-прізвище до браку), та наданих позивачем доказів, що не заперечувалось відповідачем, первинні документи, які засвідчують надані ТОВ «А.С.Д»послуги оренди РГ “Степовий”, не були прийняті до розрахунку податкового зобовязання у 2006 році та у I-II кв.2007 років за їх відсутністю. Зважаючи на що, головний бухгалтер ТОВ «А.С.Д»прийняв до уваги первинні документи контрагенту у податковому періоді, в якому була виявлена помилка - у ІІІ-му кварталі 2007 року, що відповідає положенням підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та підпункту 5.2.7 пункту 5.2 ст. 5 , згідно якого: «до складу валових витрат відносяться…суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах в з вязку з допущенням помилок та виявлені в звітному періоді».

Твердження відповідача, відносно не відображення за період з 01.07.2005р. по 30.06.2007 в акті від 12.10.2007р., яким не зафіксовано інформації щодо не відображення у складі валових витрат у 2006 році та у I-II кв.2007 років, витрат на послуги оренди, надані РГ “Степовий” є такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги. Так, слід зазначити, що на момент проведення зазначеної перевірки не було первинних документів на підставі яких можна було б відобразити витрати на послуги оренди в складі валових витрат, тому така інформація е могла бути відображена взагалі. Крім того, відповідно до норм п. 1.3. “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р.): “за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно п. 1.6 та п. 1.7 зазначеного Порядку «За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.»«Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.”

Крім того, згідно п.5.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- «в разі, якщо платник податків самостійно виявив помилки, наявні у раніше поданій (податковій) декларації, він має право подати в податковий орган уточнюючий розрахунок. При цьому платнику податків надано право не надавати уточнюючий розрахунок, якщо показники, які уточнюються, зазначаються їм у складі податкової декларації за будь-який податковий період, на протязі якого такі помилки були самостійно виявлені. І, якщо внаслідок такої помилки недоплати до бюджету не виникає, то і фінансові санкції згідно п.17.2 ст. Закону № 2181 не нараховуються.

З огляду на викладене необхідно зробити висновок про недодержання відповідачем вимог ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо обґрунтованості рішень субєкта владних повноважень, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тобто не оцінивши висновки в акті перевірки № 22-600/23084442 відповідач прийняв, як наслідок, неправомірне в повному обсязі податкове повідомленнярішення № 0000102301/0 та неправомірне частково податкове повідомленнярішення № 0000112301/0.

Слід зауважити, що посилання відповідача на притягнення директора ТОВ «А.С.Д.»до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ст.. 163-1 ч.1 КУпАП (а.с. 141), як на преюдиційний факт, суд вважає таким, що не може бути прийняте до уваги, оскільки позивачем частково визнано встановлені актом порушення, та сплачено узгоджені суми до бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "А.С.Д." до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва щодо визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102301/0, визнання не чинним та скасування окремих положень податкового повідомлення-рішення №0000112301/0 від 06.02.2009 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 71, 72, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "А.С.Д." до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва щодо визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102301/0, визнання не чинним та скасування окремих положень податкового повідомлення-рішення №0000112301/0 від 06.02.2009 року- задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва №0000102301/0-повністю.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва №0000112301/0 в частині нарахування основного платежу в сумі 8936 грн., та штрафних санкцій в сумі 4403 грн. 50 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О.М. Мельник