Постанова № 9609119, 17.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

17.03.2010 р. Справа № 2а - 5566/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ”Гарант”, Миколаївська область м. Южноукраїнськ

до відповідача: Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, м. Южноукраїнськ

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ ”Андрей строй”, м. Миколаїв

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Богза Н.А.

представники:

від позивача: Захаров А.Д.

від відповідача: Маряненко Н.І.

в засіданні приймає участь прокурор: Брезіцький В.С.

від третіх осіб повноважні представники не зявились

СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

12.10.09 р. товариство з обмеженою відповідальністю ”Гарант” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом, уточненим заявою від 16.12.09 р., про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень від 26.05.09 р. № 0000332301/0, від 22.06.09 р. № 0000332301/1, від 23.07.09 р. № 0000332301/2, від 28.09.09 р. № 0000332301/3, прийнятих Южноукраїнською обєднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області (надалі - відповідач).

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору надали свої пояснення по існуючим між сторонами по справі взаємозвязках на момент проведення перевірки.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.05.09 р. відповідач по справі провів планову документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниковм податків ТОВ ”Андрей строй” за період з 01.05.08 р. по 31.05.08 р. та з 01.07.08 р. по 31.08 08 р., про що склав Акт від 12.05.09 р. № 46/23-01/31203639 (надалі Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки позивач зазначив про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, (надалі Закон № 168/97-ВР) у періоді, що перевірявся, в результаті чого безпідставно завищив дозволений податковий кредит в податкових деклараціях в розмірі ПДВ 53522,14 грн., чим занизив податок на додану вартість на суму 53522,14 грн., а саме:

- травень 2008 р. на суму 5860,86 грн.;

- липень 2008 р. на суму 11661,28 грн.;

- серпень 2008 р. на суму 36000 грн.

За наслідками перевірки та складного Акту відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 26.05.09 р. № 0000332301/0, від 22.06.09 р. № 0000332301/1, від 23.07.09 р. № 0000332301/2, від 28.09.09 р. № 0000332301/3, якими визначив позивачу суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 53522 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 26761 грн.

Приймаючі податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з наступного.

При визначенні порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР відповідач посилався на неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 53522 грн., які були ним сплачені контрагентам за договорами, визнаними нікчемними, оскільки вони суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок.

Так, в ході перевірки перевіряючими встановлено, що на виконання договорів підряду будівельних робіт з ЗАТ ”ОТП Банк” позивачем були укладені договори субпідряду від 05.05.08 р. № 34-08 та від 04.08.08 р. № 57-08 з ТОВ ”Андрей строй”, яке не мало ліцензії на будівництво.

Позивачем отримано від ТОВ ”Андрей строй” акти виконаних робіт від 30.05.08 р. № БК-3, від 29.08.08 р. № БК-3 та податкові накладні від 30.05.08 р. № 183 на суму 5860,86 грн. (ПДВ), від 28.08.08 р. № 801 на суму 36000 грн. (ПДВ). Зазначені суми ПДВ були включені позивачем до податкового кредиту.

Враховуючи, що контрагентом позивача не дотримані вимоги статті 91 ЦК України стосовно наявності ліцензії на здійснення окремих видів діяльності (будівництво), перевіряючі в Акті перевірки визнали зазначені договори нікчемними із посиланням на статі 203, 215, 228, 236 ЦК України.

Крім того, згідно отриманої від ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва інформації, викладеній у Акті від 25.12.08. р. № 1926/23-00/33798098 за результатами перевірки ТОВ ”Андрей строй” - у останнього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали тощо.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що проведеною перевіркою правомірно зменшив позивачу податковий кредит за травень, серпень 2008 р. на загальну суму 41860,86грн.

В ході перевірки також встановлено, що на виконання договорів підряду з ЗАТ ”ОТП Банк”, позивачем був укладений договір поставки будівельних матеріалів від 02.07.08 р. № 54-08 з ТОВ ”Андрей Строй”. Позивачем до Акту перевірки було надано видаткові накладні від 30.07.08 р. № № РН-30/07/2, РН-30/07/3 та податкові накладні від 30.07.08 р. № № 436, на загальну суму ПДВ - 11661,28 грн. Поставка товару та вантажні роботі проводились позивачем за рахунок власних коштів.

Відповідач зазначив у Акті перевірки, що позивачем не були надані накладні на транспортування товару, не були укладені договори зберігання будматеріалів і таке інше.

Враховуючи, що у ТОВ ”Андрей строй” відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали відповідач вважає, що правомірно зменшив позивачу податковий кредит за липень 2008 р. на суму 11661,28 грн.

Стосовно наданих позивачем копій документів на підтвердження факту поставки товару то, на думку відповідача, вони жодним чином не повязані із виконанням договору поставки від 02.07.08 р. № 54-08.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва надала свої пояснення з приводу проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ ”Андрей строй” та складеному Акту перевірки від 25.12.08 р. № 1926/23-00/33798098 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ”Андрей строй” з питань підтвердження правових відносин з контрагентами за період з 01.03.08 р. по 30.09.08 р. за результатами якого встановлено, що останнє не має власних офісних складських приміщень та виробничих потужностей.

В Акті перевірки ТОВ ”Андрей строй” від 25.12.08 р. № 1926/23-00/33798098 вказано, що договори щодо отримання в оренду офісних, складських приміщень не надавались, зареєстрованих транспортних засобів не виявлено. Згідно документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність у ТОВ «Андрей-строй».

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, в тому числі розшифровки руху коштів по рахунках відкритих ТОВ ”Андрей строй” в установах банків, руху готівкових коштів, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В Акті перевірки ТОВ ”Андрей строй” від 25.12.08 р. № 1926/23-00/33798098 зазначено, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В ході проведення перевірки зясовано, що операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших субєктів підприємницької діяльності.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

В Акті перевірки ТОВ ”Андрей строй” від 25.12.08 р. № 1926/23-00/33798098 зазначено, що ТОВ ”Андрей строй” здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення частини 1 статті 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товари, роботи, послуги по вказаних правочинах не були передані контрагентам в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ ”Андрей строй” з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Таким чином, перевіряючи третьої особи, зробили висновок, що діяльність ТОВ ”Андрей-строй” була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобовязань.

В Акті перевірки ТОВ ”Андрей строй” від 25.12.08 р. № 1926/23-00/33798098 зазначено, про встановлення факту відсутності поставок товарів, передбаченими договорами укладених ним із покупцями-контрагентами, зокрема, із ТОВ ”Гарант”, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків, а тому зазначені договори є нікчемним і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Виходячи з вищенаведеного, перевіряючі зробили висновок, що ТОВ ”Андрей строй” здійснював діяльність, яка була спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобовязань, не звітували до податкових органів та здійснювали свої операції через таких же посередників.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ ”Андрей строй” надала свої пояснення з приводу проведення позапланової виїзної перевірки останнього та складеному Акту перевірки від 25.12.08 р. № 1926/23-00/33798098 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ”Андрей строй” з питань підтвердження правових відносин з контрагентами за період з 01.03.08 р. по 30.09.08 р. за результатами якого встановлено, що останнє не має власних офісних складських приміщень та виробничих потужностей.

Із пояснень третьої особи вбачається, що висновки в Акті перевірки про, що зазначені правочини є нікчемними - є незаконним, а тому всі висновки щодо зазначених договорів, в тому числі і щодо корегування суми ПДВ та суми прибутку, як наслідок є неправомірними.

Неправомірними є висновки, що визнання зазначеного правочину недійсним судом не вимагається.

Третя особа вважає, що не можна брати до уваги висновки відповідача, оскільки ним не доведено, в чому саме полягає порушення публічного порядку, в чому полягає суперечність інтересам держави та суспільства, якщо вони вчинені удавано - то у який спосіб реалізована мета приховування сплати податків третіх осіб і таке інше. На теперішній час вказані відповідачем угоди є чинними, ніким не змінені та не оскаржені.

Дослідивши надані сторонами, третіми особами докази, заперечення та пояснення, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно висновків Акту перевірки були встановлені порушення позивачем, які полягали в тому, що він здійснював операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які відображено у наданих до перевірки первинних бухгалтерських, банківських та податкових документів, договорів, які, на думку відповідача, були укладені в порушення частини І статті 203 ЦК України, їх зміст суперечить інтересам держави і суспільства, тому вказані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товари, роботи, послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення статей 662, 655, 656 ЦК України. Таким чином, правочини, укладені позивачем з TOB ”Андрей строй” порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і а суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Такий висновок відповідача спростовується матеріалами справи та поясненнями представників позивача, зокрема, наступним. Під час проведення перевірки позивач надавав відповідачу відповідні документи, якими підтверджував, що договори від 05.05.08 р. № 34-08 та від 04.08.08 р. № 57-08 є реальними, виконувались відповідно з умовами договорів, що підтверджується проведеними оплатами, актами виконаних робіт форми КБ-2 та довідками про вартість виконаних робіт за травень 2008 р., які були підписані керівником позивача та директором TOB ”Андрей строй” і оплату в повному обсязі.

З наведеного суд зазначає, що висновок відповідач є недоведеним стосовно порушення позивачем моральних засад суспільства, оскільки не є доведеним, що вказані вище укладені договори підряду суперечать ЦК України, або іншому закону.

Під час вирішення спору суд ставив перед представниками відповідача питання щодо надання пояснень, а саме, в який спосіб під час невиїзної перевірки було встановлено, що зазначені вище роботи позивачем не виконувались, що не настало жодних реальних наслідків за договорами і які були встановлені перевірячими докази на підтвердження правомірність викладених у Акті перевірки висновків.

Суд зазначає, що відповіді від відповідача, підтвердженої належним чином, не надано.

З наведеного вбачається, що висновки Акту перевірки мають ознаки припущення. А це свідчить про порушення відповідачем підпункту 2.3.2. пункту 2.3 частини 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205), оскільки за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб субєкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно припису пункту 2.3.4. зазначеного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, ”приховування обєкта оподаткування”, ”розкрадання”, ”привласнення”, ”описка” тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не дотримувався при проведенні перевірки та складанні Акту перевірки вищевказаних вимог наказу.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем по справі було укладено договір постачання з TOB ”Андрей строй” від 02.07.08 р. № 54-08., згідно якому останній був зобовязаний передати позивачу товар в кількості, асортименті та в термін, обумовлений договором. На думку перевіряючи дана операція не була підтверджена на момент проведення перевірки товаро-транспортними накладними, посвідченнями про відрядження, авансовими звітами тощо. Як наслідок, передача товару власність позивача від ТОВ ”Андрей строй” не здійснювалась, відсутні докази реальності поставки будівельних матеріалів, оскільки з Акту перевірки TOB ”Андрей строй” встановлено, що у нього відсутні сировина та матеріали для здійснення оптової та роздрібної торгівлі. Тому, фактичної передачі товару від TOB ”Андрей строй” позивачу не здійснювалось, товар на відповідальне зберігання не передавався, тобто відбулося здійснення безтоварної господарської операції.

Такі висновки відповідача є помилковими, оскільки судом зясовано, що перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок позивача, що підтверджується договором від 14.03.08 р. №10-08 про надання послуг з перевезення, укладеним з ТОВ ”Южноукраїнськжилстрой”, про що свідчать: наказ № 51 від 29.07.08 р., посвідчення про відрядження № 100, подорожній лист від 30.07.08 р. № 279 та наказ від 29.07.08 р. №107.

Також факт приймання-передачі товару підтверджується виданою довіреністтю на імя ОСОБА_3 від 30.07.08 р. НОМЕР_1 видатковою накладною від 30.07.08 р. № РН-30/07/3, податковою накладною від 30.07.08 р. № 437, видатковою накладною від 30.07.08 р. № РН-30/07/2, податковою накладною від 30.07.08 р. № 436.

До теперішнього часу договір постачання від 02.07.08 р. № 54-08 відповідає вимогам ЦК України, є дійсними, виконаним та реальним. Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його дійсність прямо не встановлена законом:

а) укладені з недодержанням вимог обовязкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом (наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобовязань стаття 547 ЦК);

б) укладені з недодержанням вимоги закону про обовязкову нотаріальну форму (частина 1 статті 219 ЦК);

в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (стаття 221 ЦК);

г) укладені недієздатною фізичною особою (стаття 226 ЦК);

д) вчинені без дозволу органу опіки та піклування (частина 1 статті 224 ЦК);

ж) які порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК), або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів статті 207 Господарського кодексу України визначення недійсності господарського зобовязання можливе лише у судовому порядку.

Судом встановлено, що законність, правильність відображення податкового зобовязання та податкового кредиту позивачем і відсутність будь-яких порушень підтверджено самими перевіряючими під час проведення документальних (невиїзних) камеральних перевірок, а саме:

- довідка від 18.10.08 р. № 267/1520/31203639 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 р.;

- довідка від 19.09.08 р. № 235/1520/31203639 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008р.;

- довідка від 12.09.08 р. № 183/1520/31203639 про результати документальної невиїзної камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2008 р.

Враховуючи викладене, висновки Акту перевірки про нікчемність і незаконність укладених позивачем договорів є безпідставними.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ”Гарант” - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 26.05.09 р. № 0000332301/0, від 22.06.09 р. № 0000332301/1, від 23.07.09 р. № 0000332301/2, від 28.09.09 р. № 0000332301/3, прийняті Южноукраїнською обєднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

13.04.2010 р.