Рішення № 96086763, 02.04.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/65/21

Провадження № 2/459/355/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 квітня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

12.01.2021 року представник позивача звернувся до суду із даним позовом, в якому просить солідарно стягнути з відповідачів 91 307,07 грн. заборгованості за кредитним договором №CL-153839 від 05.12.2018 р., 2 102, 00 грн. судового збору та 9 130,70 грн. витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позову послався на те, що 05.12.2018 р. між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-153839, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 56 210, 00 грн. на поточні потреби, зі сплатою 52,99% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 04.12.2023 р.. Зазначає, що на час підписання між сторонами Анкети-заяви від 05.12.2018 р., ОСОБА_1 зазначила інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 , при цьому факт шлюбних відносин підтверджується штампом у паспорті ОСОБА_1 про реєстрацію шлюбу із ОСОБА_2 від 22.02.1984 р.. Умов укладеного договору ОСОБА_1 належним чином не виконала, відтак узв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором заборгованість останньої станом на 03.11.2020 року становить 91 307,07 грн..

Ухвалою від 26.01.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 01.03.2021 року з повідомленням сторін, яке в подальшому було відкладено на 02.04.2021 р. у зв`язку із неявкою відповідачів.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі у судові засідання 01.03.2021, 02.04.2021 рр. не з`явилася, заяв чи клопотань про розгляд справи за їх відсутності не подавали, про причини неявки не повідомили. Відзиву на позовну заяву відповідачами не було подано.

На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

05.12.2018 р. ОСОБА_1 було подано до АТ «Кредобанк», Анкету-Заяву фізичної особи на отримання готівкового кредиту № CL-153839, в якій вона зазначила свої персональні дані, такі як: ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу реєстрації та фактичного проживання, номера робочого та мобільного телефонів, сімейний стан, освіту, наявність майна у власності, інформацію про зайнятість, інформацію про свої доходи та витрати, а також другого з подружжя.

05.12.2018 р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №CL-153839, відповідно до умов якого, остання отримала кредит у розмірі 56 210, 00 грн. на поточні потреби, зі сплатою 52,99% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 04.12.2023 р..

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною у пункті 4.1. кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі; якщо інше не випливає із умов цього кредитного договору.

Пунктом 4.4. кредитного договору визначено, що загальні витрати позичальника по кредиту за цим кредитним договором становлять 106 726,19 грн..

Відповідно до п. 4.6 кредитного договору, загальна вартість кредиту для позичальника за цим кредитним договором становить 162 936, 19 грн..

За змістом пунктів 6.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.

Відповідно до п. 6.9. кредитного договору банк у випадках, передбачених п. 3.3. кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Пунктом 6.10. кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п. 6.9. кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні ( згідно п. п. 3.3.2., 3.3.3. кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п. 6.9. Кредитного договору).

Як вбачається з п. 7.1. кредитного договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за цим кредитним договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту кредитного договору, не може перевищувати 15 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

В пункті 7.3. кредитного договору зазначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань позичальника на підставі цього кредитного договору, не може перевищувати 50 % від суми кредиту.

Відповідно до меморіального ордеру № 68958986 від 05.12.2018 р., на рахунок відповідачки було зараховано кошти у розмірі 56 210,00 грн., відповідно до кредитного договору №CL-153839 від 05.12.2018 р..

13.11.2020 р. банк скерував на адресу відповідачки ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій вимагав від останньої дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, у 30-денний термін з моменту отримання цієї вимоги, у розмірі 91 307,07 грн., та попередив, що у разі невиконання даної вимоги, банк змушений буде звернутися за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду з метою стягнення заборгованості в судовому порядку.

У встановлені строки відповідач ОСОБА_1 не виконала умови укладеного кредитного договору, а тому внаслідок порушення відповідачем вказаних умов, згідно з наданими позивачем розрахунками, заборгованість відповідачки станом на 03.11.2020 р. становить - 91 307,07 грн. та складається із: 54 322,02 грн. заборгованості за тілом кредиту; 35 982,26 грн. заборгованості за відсотками; 1 002, 79 грн. заборгованості за пенею по простроченому тілу кредиту.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом ч. 2 ст. 1046 ЦК України, яка застосовується до відносин за кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий належним чином обґрунтований та мотивований. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.

З огляду на вище наведене, суд приходить до переконання, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань по кредитного договору №CL-153839 від 05.12.2018 р., та внаслідок цього заборгувала позивачу кошти в загальній сумі 91 307,07 грн..

За таких обставин, позов АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає задоволенню.

Щодо вирішення позовних вимог АТ «Кредобанк» до відповідача ОСОБА_2 суд приходить до висновку про їх безпідставність з таких підстав.

В обґрунтування позовних вимоги до ОСОБА_2 , позивач посилається на те, що кредит було взято ОСОБА_1 в інтересах сім`ї, а отже її чоловік може бути співвідповідачем навіть без укладення договору поруки.

При цьому, позивач посилається на правову позицію, висловлену КЦС ВС у справі №205/5882/18 від 07.10.2020 року.

Суд вважає таку позицію позивача помилковою виходячи із такого.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів про те, що на момент укладення кредитного договору від 05.12.2018 року №CL-153839, відповідач ОСОБА_1 взагалі перебувала у офіційному шлюбі. Наявність штампу в паспорті не виключає можливості існування судового рішення про розірвання шлюбу.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що подружжя (якщо вони і перебували на той час в шлюбі) проживали разом і взяті ОСОБА_1 кошти дійсно були витрачені в інтересах сім`ї. Більше того, згідно інформації наданої відділом реєстрації Червоноградської міської ради (довідка №751 від 15.01.1961 р.), відповідач ОСОБА_2 30.04.2013 р. був знятий з реєстрації за адресою проживання відповідачки ОСОБА_1 , та з цього часу зареєстрований за іншою адресою. Разом з цим, відсутні будь-які докази обізнаності відповідача ОСОБА_2 про існування вказаного вище кредитного договору.

Помилковим є і посилання представника позивача на правовий висновок, висловлений КЦС ВС у справі №205/5882/18 від 07.10.2020 року, оскільки в даній справі судами було встановлено, що кредит дійсно брався в інтересах сім`ї, оскільки його метою було придбання будинку, в якому і проживало подружжя. Отже такий кредит очевидно не був дрібним побутовим правочином і очевидно був взятий в інтересах подружжя для задоволення їх спільних потреб у житлі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у даній справі кредит ОСОБА_1 було взято як дрібний побутовий правочин, що прямо зазначено у кредитному договорі.

Таким чином, у задоволення позову АТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити таке.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висловлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Проте, в даному випадку, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи не долучено жодних доказів.

Так, до справи долучено: 1) копію ордеру серії КС №573217 від 16.06.2020 р.; 2) копію договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 р. без додатків (на 2 аркушах з 17-ти, а саме перший та останній), де відсутні будь-які положення про розмір витрат.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, оскільки не доведено тих обставин, що позивач такі витрати поніс.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 у користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2102,00 грн..

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862, м. Львів, вул. Сахарова, 78) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №CL-153839 від 05.12.2018 р. у сумі 91 307 (дев`яносто одну тисячу триста сім) грн. 07 коп., з яких: 54 322,02 грн. заборгованості за тілом кредиту; 35 982,26 грн. заборгованості за відсотками; 1 002, 79 грн. заборгованості за пенею по простроченому тілу кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк»» 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.04.2021 р.

Суддя: Н. Я. Отчак