Постанова № 9606272, 08.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а- 6493/09 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Кубар А.В.

представників відповідача - Гриценко Ю.В., Нагієва Т.О., Заєць І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агродар Україна"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2008 року Приватне підприємство "Агродар Україна" ( надалі по тексту - позивач, ПП " Агродар Україна") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ( надалі по тексту - відповідач, ДПІ у м Полтаві) про визнання незаконними дій відповідача, що проводив перевірку позивача в липні 2008 року і акт, що склав, перевірки № 1320/23-8//33574817 від 17 липня 2008 року, оскільки розголосив таємницю слідства, взяв на себе функції адміністративного суду по визнанню угод між позивачем і контрагентами недійсними, не надав позивачеві при врученні копії акту перевірки № 1320/238//33574817 від 17 липня 2008 року всіх додатків, зазначених в акті,змушував позивача заплатити податки за інші субєкти підприємницької діяльності шляхом направлення податкових повідомлень рішень, привласнив право не передбачене статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визнавати податкові накладні недійсним, а також про визнання недійсними податкового повідомлення рішення за № 0000562310/0 від 28.07.2008 на суму основного боргу з податку на додану вартість 1130 841,00 грн та податкового повідомлення рішення за № 0000572310/0 від 28.07.2008 на суму основного боргу з податку на прибуток 28869,91 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у першій половині липня 2008 року працівниками ДПІ в м. Полтава була проведена перевірка приватного підприємства «Агродар Україна», та позивачу був вручений акт перевірки № 1320/ 23-8//33574817 від 17 липня 2008 року, в якому відповідачем була звернена увага на взаємини позивача з контрагентами, а саме: з ТОВ «Янтар і Ко», ТОВ «Схид-Буд», ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, Проте, вказував, що акті перевірки відповідач не привів ніякої інформації про визнання недійсними свідчень про державну реєстрацію контрагентів позивача, скасування свідоцтв про реєстрацію як платників ПДВ, ні про зняття з обліку в органах ДПІ і в органах статистики по місцю реєстрації на момент здійснення угод з позивачем. Також, наголошував, що товари, придбані позивачем у контрагентів («Янтар і КО», ТОВ «Схид Буд», ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6) протягом 2007 року, були надалі реалізовані позивачем своїм клієнтам, оскільки позивач є оптовим трейдером продовольчих товарів, однак перевіркою не досліджувався даний аспект, тому що це спростовує висновки про безтоварність операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги не визнали просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись обставини встановлені в акті перевірки та викладені в письмових запереченнях, зазначили, що ДПІ у м.Полтаві проведено виїзну планову перевірку ПП «Агродар-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 (акт перевірки від 17.07.2008 1320/23-8/33574817). В ході перевірки виявлено порушення підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, пункту 5.9, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 в розмірі 28569,40 грн, а також статті 3, підпункту 7.4.1 підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1130841 грн. За результатами перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000562310/0 від 28.07.2008 щодо донарахування податку на прибуток на суму 42854,87 грн (з урахуванням штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення № 0000572310/0 від 28.07.2008 щодо визначення суми податку на додану вартість в сумі 1696261,5 грн (з урахуванням штрафних санкцій). Зазначав, що в порушення вимог пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємство на протязі 2007 року здійснювало оплату міжнародних розмов та послуг міжнародного роумінгу ЗАТ »(код за ЄДРПОУ 14333937) в сумі 9659,67 грн хоча зовнішньо економічною діяльністю підприємство не займалось, в результаті чого підприємством завищено скориговані валові витрати за 2007 року в сумі 9659,67 грн, а в порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем до складу скоригованого валового доходу не включено приріст балансової вартості запасів в результаті чого занижено скоригований валовий дохід на суму 100649,05 грн, також в порушення підпункту 5.39. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємство видавало під звіт кошти на закупівлю сільськогосподарської продукції з каси, в ході перевірки встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 4760,83 грн, в т.ч. ПДВ 793,47 грн. Наголошував, про заниження позивачем податку на додану вартість у серпні, вересні, жовтні 2007 року на загальну суму 1130841 грн, чим порушено вимоги статті 3, підпункту 7.4.1 підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при цьому посилаючись на нікчемність правочину між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Янтар і Ко», оскільки перевіряючими при перевірці взято до уваги копію протоколу допиту відібраного слідчим ОВС СВ ПМ ДПА в Донецькій області у директора ТОВ «Янтар і Ко»Черненка В.М від 29.02.2008 і згідно пояснень якого останній ніколи не заключав договори із ПП «Агродар Україна»не виписував податкових накладних та інших первинних документів для ПП «Агродар України», з директором ПП «Агродар України»Супруненком А.В. не знайомий та ніколи не зустрічався.

Відповідно до частини 3 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор вступив у справу для захисту інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві, згідно листа № 05/1-133 вих.08 від 09.12.2008, що наявний в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, висновки комісійної судово-економічної експертизи №7072 від 14.12.2009, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Приватне підприємство "Агродар Україна" зареєстровано, як юридична особа 25.06.2005 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 083123, ідентифікаційний код 33574817. ПП «Агродар Україна»взято на облік в органах державної податкової служби ( ДПІ у м. Полтаві) 04.07.2005 за № 1079.

Також, судом встановлено, що на підставі направлення від 30.05.2008 № 445 працівниками ДПІ у м. Полтаві, проведено планову виїзну перевірку ПП «Агродар Україна»(код ЄДРПОУ 33574817) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2007. Перевірка проводилась з 30.05.2008 по 10.07.2008. Термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу ДПІ у м. Полтаві від 23.06.2008 та направлення від 26.06.2008 №528.

За результатами перевірки 17.07.2008 складено акт № 1320/23-8/33574817 у якому відображено, зокрема, наступні порушення:

- підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, пункту 5.9, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 в розмірі 28569,40 грн, у тому числі за І півріччя 2006 року в сумі 243,54 грн (в т.ч. II квартал в сумі 243,54 грн), за 9 місяців 2006 року в сумі 12266,71 грн (в т.ч. ІІІ квартал 2006 року в сумі 12023,18 грн), за 2006 рік в сумі 26003,4 грн ( в т.ч. за IV квартал 2006 року в сумі 13736,74 грн), за І квартал 2007 року в сумі 456,08 грн, за 9 місяців 2007 року в сумі 566,23 грн ( в т.ч. за ІІІ квартал 2007 року в сумі 110,65 грн), за 2007 рік в сумі 2565,95 грн ( в т.ч. за IV квартал 2006 року в сумі 1999,72 грн).

- статті 3, підпункту 7.4.1 підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1130841 грн , в тому числі по періодах за серпень 2007 року в розмірі 94190 грн, вересень 2007 року в розмірі 226000 грн, за жовтень 2007 року в розмірі 810651 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом 28.07.2008 складено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000562310/0 яким визначено ПП «Агродар Україна»суму податкового зобовязання за платежем “податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000”в розмірі 42854 грн 87 коп ( в тому числі за основним платежем 28569 грн 91 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 14284 грн 88 коп).

- № 0000572310/0, яким визначено ПП «Агродар Україна»суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг), 3014010100” в розмірі 1696 261 грн 50 коп ( в тому числі за основним платежем 1130 841 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 565 420 грн 50 коп).

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом залишені без змін податкові повідомлення - рішення № 0000562310/0 від 28.07.2008 та №0000572310/0 від 28.07.2008, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач не погодився із визначеними податковими зобовязаннями та складеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність визначення ДПІ у м. Полтаві податкових зобовязань та складення оспорюваних податкових повідомлень рішень, суд приходить до наступних висновків.

Що стосується порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР, то слід зазначити наступне.

Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем до складу скоригованого валового доходу не включено приріст балансової вартості запасів в результаті чого занижено скоригований валовий дохід на суму 100649,05 грн в т.ч. за І півріччя 2006 року в сумі 215,61 грн, за 9 місяців 2006 року в сумі 46461,99 грн. та за 2006 рік в сумі 100649,05 грн.

Однак, суд не погоджується із таким висновком податкової інспекції з врахуванням наступного.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток врегульований Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 цього пункту).

Відповідно до положень пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

При цьому ДПІ у м. Полтаві у акті з посиланням на порушення вказаної норми права, зазначив, що ПП «Агродар України»здійснює бухгалтерський облік товарів на рахунку 281 «Товари на складі». За дебетом цього рахунку щомісячно згідно журналу ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками»на підставі первинних документів, а саме видаткових накладних виданих постачальниками товарів відображається збільшення товарів (оприбуткування).

За кредитом рахунку 281 «Товари на складі» щомісячно згідно журналу - ордеру по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»на підставі первинних документів , а саме видаткових накладних виданих покупцям товарів відображається зменшення товарів (вибуття).

Згідно даних головної книги підприємства за період з 01.04.2006 по 31.12.2006 порахунку 281 «Товари на складі»залишки товарів станом на кожне перше число звітного кварталу відсутні.

По податковому обліку та поданих деклараціях по податку на прибуток та додатку К 1 таблиця 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів»балансова вартість запасів на початок звітного року та на кінець звітного періоду відсутня.

Разом із тим, відповідно до положень пункту 1.7 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

ДПІ у м. Полтаві в акті перевірки в обґрунтування висновків про заниження скоригованого валового доходу в розмірі 100649,08 грн за 2006 рік зазначені виключно дані бухгалтерського обліку ПП «Агродар України».

В ході судового розгляду справи податковим органом відомостей, додаткових до викладених в акті перевірки, суду не надано. На вимогу суду про надання первинних документів в підтвердження встановлених перевіркою даних, відповідачем не виконано та суду не надано, враховуючі при цьому, що відповідно до протоколу виїмки від 08.07.2008 декларації з податку на прибуток, розшифровки суми валових витрат, головну книгу, оборотно-сальдові відомості, податкові накладні, авансові звіти з документальним підтвердженням витрат були вилучені у позивача.

Відповідно, перевірити правомірність висновків податкової шляхом дослідження первинних бухгалтерських документів ПП «Агродар України»не вбачається можливим.

До того ж відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є покладення обов'язку щодо доказування на відповідача субєкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

Таким чином, суд вважає, що висновки про порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” необґрунтовані та недоведені відповідачем.

Що, також, стосується і висновків акту перевірки № 1320/23-8/33574817 від 17.07.2008 про те що ПП «Агродар Україна»в порушення підпункту 5.39. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», видавало під звіт кошти на закупівлю сільськогосподарської продукції з каси, а в ході перевірки встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 4760,83 грн, в т.ч. ПДВ 793,47 грн.

Як зазначено судом вище, відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 року № 327 ( надалі - Порядок № 327), акт є службовим документом, який засвідчує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8. Порядку № 327 факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 327 передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Висновок в акті перевірки ПП “Агродар Україна”, щодо порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 "Про оподаткування прибутку підприємств”, що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, всупереч зазначеним законодавчим вимогам не містить обґрунтувань зафіксованого порушення, додаткових доказів та пояснень в ході судового розгляду справи суду не надано.

Враховуючи, наведене, донарахування відповідачем податку на прибуток за вказане порушення та відповідно нарахованих штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованим.

Крім того, податковий орган дійшов висновку про порушення ПП «Агродар Україна»вимог пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємство на протязі 2007 року здійснювало оплату міжнародних розмов та послуг міжнародного роумінгу ЗАТ »(код за ЄДРПОУ 14333937) в сумі 9659,67 грн, хоча зовнішньо економічною діяльністю підприємство не займалось, в результаті чого підприємством завищено скориговані валові витрати за 2007 року в сумі 9659,67 грн.

Проте, суд знаходить вказані твердження такими, що не узгоджуються з вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994, № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Проведеною ДПІ у м. Полтаві перевіркою та в ході судового розгляду справи не зафіксовано жодного факту користування працівниками ПП «Агродар Україна»послугами мобільного зв'язку в цілях, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, на підставі наявних у ПП «Агродар Україна»документів чи інших встановлених у належний спосіб обставин.

А також, у підпунктах. 5.3-5.8. цього ж Закону не зазначено про неправомірність віднесення до складу валових витрат послуг мобільного зв'язку.

Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат (стаття 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” не належить до складу валових витрат будь - які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході судового розгляду справи позивачем, подано до суду копії договорів (№ 2765765/1.11362386 від 22.03.2006, № 2765771/1.11362386 від 22.03.2006, № 1.11362386 від 29.03.2007) про надання послуг мобільного звязку укладеними між Закритим акціонерним товариством «Український мобільний звязок»(UMC) та Приватним підприємством «Агродар Україна»(Абонент).Відповідно до умов яких, UMC надає Абоненту послуги мобільного звязку в межах України. Міжнародний телефонний звязок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором UMC (пункт 1.1. Договорів). При цьому у графі договору № 2765765/1.11362386 від 22.03.2006 «Бажаю замовити наступні послуги»стоїть відмітка про замовлення послуг звязку, в тому числі, «Міжнародна лінія»та «Міжнародний роумінг».

Відповідно до пункту 10 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005, № 720 телекомунікаційні послуги надаються підприємствами зв'язку на підставі укладених договорів між підприємством зв'язку та юридичними або фізичними особами. Отже, одним з документів, що підтверджує зв'язок витрат на телефонні послуги з господарською діяльністю, є договір про надання послуг звязку.

Вищевказані документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІV щодо первинних облікових документів (стаття 9).

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що встановлення додаткових обмежень по віднесенню до складу валових витрат платника податку, крім зазначених у дійсному Законі, не дозволяється.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних послуг мобільного зв'язку.

В даному випадку, суд також дійшов висновку, що податковим органом порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 року № 327, відповідно до якого у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Проте, судом під час вирішення спору не було встановлено, що посадові особи позивача в період проведення перевірки відмовлялися від надання витребуваних податковим органом документів та працівниками контролюючого органу не було відображено даний факт в акті перевірки, враховуючі при цьому, що в ході перевірки відповідно до протоколу виїмки від 08.07.2008 документи бухгалтерського та податкового обліку були вилучені у позивача, про що зазначено у акті перевірки № 1320/23-8/33574817 від 17.07.2008.

За таких умов, факти вказані в акті перевірки № 1320/23-8/33574817 від 17.07.2008. № 1320/23-8/33574817 від 17.07.2008 про порушення Приватним підприємством «Агродар Україна»підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, пункту 5.9, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 в розмірі 28569,40 грн, слід вважати недоведеними.

В судовому процесі, також, не знайшло підтвердження, що до виявлених перевіркою порушень Закону України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997 № 168/97-ВР з огляду на слідуюче.

Так, податковим органом в періоді, що перевірявся встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1130841 грн , в тому числі по періодах: за серпень 2007 року в розмірі 94190 грн, вересень 2007 року в розмірі 226000 грн, за жовтень 2007 року в розмірі 810651 грн.

Донарахована сума податку на додану вартість складається з того ( сторінка 47 акту перевірки № 1320/23-8/33574817 від 17.07.2008), що позивачем включено до реєстрів отриманих податкових накладних та віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Янтар і Ко», а саме:

- податкова накладна від 01.08.2007 № 154.1 на загальну суму 79986, 42 грн (в т.ч. ПДВ 12831,07 грн);

- податкова накладна від 06.08.2007 № 156 на загальну суму 121354,12 грн (в т.ч. ПДВ 20225,69 грн);

- податкова накладна від 13.08.2007 № 163 на загальну суму 78034,14 грн (в т.ч. ПДВ 13005,69 грн);

- податкова накладна від 20.08.2007 № 168 на загальну суму 64769,22 грн (в т.ч. ПДВ 10794,87 грн);

- податкова накладна від 23.08.2007 № 169.1 на загальну суму 84248,98 грн (в т.ч. ПДВ 14041,50 грн);

- податкова накладна від 27.08.2007 № 170 на загальну суму 103611,01 грн (в т.ч. ПДВ 17268,50 грн);

- податкова накладна від 25.09.2007 № 186 на загальну суму 1356000,00 грн (в т.ч. ПДВ 226000,000 грн);

- податкова накладна від 01.10.2007 № 190.1 на загальну суму 1257750,18 грн (в т.ч. ПДВ 209625,03 грн);

- податкова накладна від 02.10.2007 № 191.3 на загальну суму 1302723,96 грн (в т.ч. ПДВ 217120,66 грн);

- податкова накладна від 03.10.2007 № 192 на загальну суму 271327,27 грн (в т.ч. ПДВ 45221,21 грн);

- податкова накладна від 04.10.2007 № 193.2 на загальну суму 816619,12 грн (в т.ч. ПДВ 136103,19 грн);

- податкова накладна від 05.10.2007 № 194.4 на загальну суму 711405,72 грн (в т.ч. ПДВ 118567,62 грн);

- податкова накладна від 01.08.2007 № 165 на загальну суму 36134,16 грн (в т.ч. ПДВ 6022,36 грн);

- податкова накладна від 31.12.2007 № 198 на загальну суму 504081,34 грн (в т.ч. ПДВ 84013,56 грн);

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до копії довідки АА №09/2-1969 з Єдиного державного реєстру підприємство та організацій України (ЄДРПОУ) ПП «Агродар Україна» здійснює діяльність за КВЕД: оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин (51.21.0), оптову торгівлю паливом (51.51.0), інші види оптової діяльності (51.90.0).

А відповідно до копій, наданих суду видаткових накладних, виписаних ТОВ «Янтар і Ко», у відповідності до вищевказаних податкових накладних, позивач придбавав продовольчі продукти, які, як встановлено в ході судового розгляду справи із пояснень представника позивача, використовував у подальшому при здійсненні ним господарської діяльності згідно видів діяльності визначених зазначеною довідкою.

В свою чергу, контролюючий орган дійшов висновку про заниження податку на додану вартість у серпні, вересні, жовтні 2007 року на загальну суму 1130841 грн посилаючись на нікчемність правочину між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Янтар і Ко», оскільки згідно пояснень директора ТОВ «Янтар і Ко», Черненка В.М від 29.02.2008, останній ніколи не заключав договори із ПП «Агродар Україна», не виписував податкових накладних та інших первинних документів для ПП «Агродар України»та з директором ПП «Агродар України»Супруненком А.В. не знайомий та ніколи не зустрічався.

Проте, суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим, враховуючі слідуюче.

Законом України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997, № 168/97-ВР визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість,присвоюється індивідуальний податковий номер,який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як випливає із приписів вищенаведених правових норм Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що контрагент позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Янтар і Ко», зареєстровано як юридична особа, 07.07.2006 Виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 180159, копія приєднана до матеріалі справи). А, насамперед, відповідно до копії свідоцтва № 060930907 серії НВ № 873243 (копія корінця свідоцтва приєднана до матеріалів справи) ТОВ «Янтар і Ко», являється платником податку на додану вартість з 23.08.2006.

При цьому, суд наголошує на тому, що контролюючим органом не ставиться під сумнів право контрагента позивача складати податкові накладні, що також не встановлено в ході судового розгляду справи, а також не заперечується наявність відповідних податкових накладних на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки ( сторінка 46,49 акту), при цьому, позивач здійснював ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному вигляді, у відповідності до затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244 “Порядку ведення реєстру отриманих та податкових накладних”.

Крім того, суд дійшов думки, що Законом України “Про податок на додану вартість” або іншими нормативно-правовими актами України не передбачені повноваження органів податкової служби визнавати або вважати податкові накладні, до яких не внесені (не заповнені) всі обовязкові реквізити, відсутніми або недійсними (нечинними), документами, що не мають сили податкових накладних, тощо.

Враховуючі наведене, перевіряючими не було зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.4.5. Закону України “ Про податок на додану вартість ”, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідач в акті перевірки посилається на податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Таким чином, факт порушення ґрунтується на суб'єктивних припущеннях ревізорів та не підтверджено будь-якими доказами у справі.

Твердження відповідача про те, що правочин між ПП «Агродар Україна»та ТОВ «Янтар і Ко», укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та з метою завищення ПП «Агродар Україна»податкового кредиту і як наслідок, несплати податків до бюджету, з посиланням на свідчення директора ТОВ «Янтар і Ко»Черненка В.М від 29.02.2008, суд вважає помилковими та спростовуються з урахуванням наступного.

Частинами 1,2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. А також, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд, зазначає, що вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТОВ «Янтар і Ко»та ПП «Агродар Україна. А згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, для висновку про нікчемність договорів необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаного контрагенту позивача та сомого позивача на момент укладання спірного правочину.

А пояснення Черненка В.М. (директора ТОВ «Янтар і Ко») в якості свідка по кримінальній справі № 180-404 по обвинуваченню гр. ОСОБА_6, не можуть бути належними та допустимими доказами, враховуючи наступне.

В силу частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається із копії наявного в матеріалах справи протоколу допиту свідка Черненка Віктора Миколайовича - директора ТОВ «Янтар і Ко»від 29.02.2008, на які і посилається відповідач, будь - яких свідчень щодо Приватного підприємства «Агродар Україна»він не давав

Крім того, суд зауважує, що згаданий протокол допиту свідка Черненка Віктора Миколайовича від 29.02.2008 не містить жодного підпису самого свідки, насамперед у графі попередження про кримінальну відповідальність у відповідності до статей 384,85 Кримінального кодексу України, а також не містить підпис слідчого,що допитав свідка окрім відмітки «копія вірна».

Отже, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, що правочин між ПП «Агродар Україна»та ТОВ «Янтар і Ко»був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, перевіряючі на свій розсуд визначили у акті перевірки, що сторони спірного правочину прагнули уникнути оподаткування, тобто спрямовували свої дії на завдання збитків державі.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Слід зазначити, що Закон України “ Про податок на додану вартість ”не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд також дійшов висновку, що на порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених статтями 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" відповідачем в акті перевірки визначено нікчемним правочин, вчинений ПП «Агродар Україна».

І тому, суд приходить до висновку, що ПП «Агродар Україна»правомірно віднесено до складу податкового кредиту у суми податку на додану вартість згідно податкових накладних отриманих від ТОВ «Янтар і Ко»” у серпні, вересні, жовтні 2007 року на загальну суму 1130841 грн, а отже донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1130841 грн та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій у в розмірі 565 420 грн 50 коп суд вважає безпідставними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому суд зауважує, що стосується заперечень відповідача на висновок комісійної судово-економічної експертизи №7072 від 14.12.2009, то висновок експертизи був взятий судом до уваги, як один із доказів, поряд з висновками акту перевірки, первинними документами тощо, на підставі яких судом встановлено наявність та відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та було надано цим обставинам належну правову оцінку.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не доведено факти заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 в розмірі 28569,40 грн, а також, не доведено факт заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1130841 грн.

За таких обставин, відповідно, донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 28569,40 грн є необґрунтованим, а застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 14284,96 - безпідставним. А також донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1130841 грн є необґрунтованим, а застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на в розмірі 565420,50 грн безпідставним.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, то згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне, згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог ПП «Агродар Україна»про визнання недійсними податкових повідомлень рішень та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві:

- № 0000562310/0 від 28.07.2008, яким визначено ПП «Агродар Україна»суму податкового зобовязання за платежем “податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000”в розмірі 42854 грн 87 коп ( в тому числі за основним платежем 28569 грн 91 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 14284 грн 88 коп).

- № 0000572310/0 від 28.07.2008, яким визначено ПП «Агродар Україна»суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг), 3014010100” в розмірі 1696 261 грн 50 коп ( в тому числі за основним платежем 1130 841 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 565 420 грн 50 коп).

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача, що проводив перевірку позивача в липні 2008 року і акт, що склав, перевірки № 1320/23-8//33574817 від 17 липня 2008 року, оскільки розголосив таємницю слідства, взяв на себе функції адміністративного суду по визнанню угод між позивачем і контрагентами недійсними, не надав позивачеві при врученні копії акту перевірки № 1320/238//33574817 від 17 липня 2008 року всіх додатків, зазначених в акті,змушував позивача заплатити податки за інші субєкти підприємницької діяльності шляхом направлення податкових повідомлень рішень, привласнив право не передбачене статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визнавати податкові накладні недійсними, то суд вважає такі вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки такі дії відповідача не створили для позивача правових наслідків. Юридично значимі наслідки визначення податкових зобовязань Державною податковою інспекцією у м. Полтаві створюють складені податкові повідомлення рішення № 0000562310/0 від 28.07.2008 та № 0000572310/0 від 28.07.2008.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути з Держбюджету України на користь позивача судовий збір частково в розмірі 1 гривні 70 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агродар Україна " до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 28.07.2008 № 0000562310/0 яким визначено Приватному підприємству «Агродар Україна» суму податкового зобовязання за платежем “податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000” в розмірі 42854 /сорок дві тисячі вісімсот пятдесят чотири/ гривні 87 копійок ( в тому числі за основним платежем 28569 / двадцять вісім тисяч пятсот шістдесят девять/ гривень 91 копійка та за штрафними (фінансовими) санкціями 14284/ чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири / гривні 88 копійок).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000572310/0, яким визначено Приватному підприємству «Агродар Україна» суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг), 3014010100” в розмірі 1696 261 /один мільйон шістсот девяносто шість тисяч двісті шістдесят одна/ гривня 50 копійок (в тому числі за основним платежем 1130841 / один мільйон сто тридцять тисяч вісімсот сорок одна/ гривня 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями 565420/ пятсот шістдесят пять тисяч чотириста двадцять/ гривень 50 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агродар Україна " витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 / одна/ гривня 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 12 квітня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко