Рішення № 96059960, 15.03.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/6852/20

Провадження №2/487/819/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2020 до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (скорочена назва АТ «А-БАНК») до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором 24 440,42 грн та судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 07.11.2018 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору №SAMABWFC00001790620 та отримання кредитної картки.

Також зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладенні на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Через порушення відповідачем грошових зобов`язань, станом на 30.09.2020 утворилася заборгованість в сумі 24 440,42 грн, яка складається із 11 690,00 грн заборгованості за кредитом, 12 750,42 грн заборгованості по відсоткам, яку банк просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

18.12.2020 ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якій просив в задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи тим, що 07.11.2018 він не звертався до позивача з метою укладення кредитного договору, не надавав своїх документів, не підписував анкету заяву, не отримував кредитної карти і відповідно не знімав коштів з неї. Також зазначив, що за даних обставин спірний кредитний договір є нікчемний, а отже в нього відсутній обов`язок щодо сплати зазначеної заборгованості.

Крім того відповідач зазначає, що на момент укладення кредитного договору у нього був інший паспорт ніж той, копія якого долучена до позовної заяви та на підставі якого укладено спірний кредитний договір. Згідно анкети-заяви кредитну картку було видано на його ім`я за паспортом НОМЕР_1 виданим Заводським РВ у м. Миколаєві УДМС в Миколаївській області 23.02.2014. В даній копії паспорту вклеєна фотокартка сторонньої особи, друга сторінка копії не відповідає оригіналу, оскільки в оригіналі текст надрукований, а в копії долученій до позову текст написаний від руки та з граматичними помилками. Також в копії паспорту, відрізняється підпис в ОСОБА_1 .

Також зазначено, що деякі, викладені у анкеті-заяві відомості, не відповідають дійсності, зокрема дівоче прізвище матері, наявність дітей і т.і.

З огляду на вищевикладене, невідома особа, використовуючи її персональні дані та викрадений паспорт отримала кредит. Даний правочин не можна вважати правомірним, оскільки він не звертався до банку для отримання кредиту, не підписував анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у A-Банку та не отримував кредитку і як наслідок не отримувала кошти.

До відзиву позивач долучив, копії своїх документів, копію його заяви до Начальника СБ АТ «Акцент-Банк», в якій зазначено обставини викладені у відзиві, а також витяг з ЄРДР кримінального провадження №12019150030001655 від 24.04.2019 за ч. 1 ст. 190 КК України.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.12.2020 витребувано докази та відкладено судове засідання.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі.

Відповідач 15.03.2021 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві від 18.12.2020.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів справи 07.11.2018 відповідач ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «A-Банку» правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк», з метою укладання кредитного договору №SAMABWFC00001790620 та отримання кредитної картки, шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, у зв`язку з чим, відповідачу банком було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Особа позичальника була встановлена на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданного 25.02.2014 Заводським РВ в м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області (копія паспорта міститься в матеріалах справи).

Зазначено, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору №SAMABWFC00001790620 від 07.11.2018 не виконав.

Борг станом на 30.09.2020 складає 24 440,42 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору №SAMABWFC00001790620 від 07.11.2018, наданого позивачем. Сума заборгованості складається з заборгованості за кредитом в розмірі 11 690,00 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 12 750,42 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини третя-п`ята статті 203 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі №674/461/16-ц (провадження №61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Судом встановлено, що відповідачу стало відомо проте, що 03.05.2019 має відбутися візит робочої групи кредитора за адресою: АДРЕСА_1 з підстав неповернення боргу 22 314,16 грн відповідно до договорів №1800848624 від 07.11.2018, №1561193 від 07.11.2018, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк».

24.04.2019 відповідач звернувся до служби безпеки АТ «Акцент-Банк» із заявою, в якій повідомив, що ніякого відношення до даного кредитного договору немає та зазначив, що ніяких кредитів він не брав. Натомість вказав, що даний кредит оформлений на його ім`я за підробленим паспортом, що підтверджується заявою представника АТ «А-Банк» Шкапенко О.В. вх. №7035 від 02.03.2021.

Крім того, 24.04.2019 відповідач ОСОБА_1 звернувся до Заводського ВП в Миколаївській області з заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується копією витягу з ЄРДР №12019150030001655 від 24.04.2019, яка знаходиться в матеріалах справи.

28.12.2019 у кримінальному провадженні №12019150030001655 від 24.04.2019, було закрито провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, що підтверджується довідкою т.в.о. начальника СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області Біліченка С. від 03.02.2021 №1921/50-21.

Так, позивач разом з позовною заявою долучив паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РС в м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області 25.02.2014.

Відповідач разом з відзивом також надав копію свого паспорту серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області 25.02.2014 та копію ID-картки № НОМЕР_2 , яку він отримав на підставі попереднього.

Відповідно до довідки начальника УДМС України в Миколаївській області Лопатіна В. вх. №ЕП-1197 від 05.02.2021, ОСОБА_1 був документований 13.02.2019 паспортом громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_2 Заводським РВ у місті Миколаєві УДМС в Миколаївській області на підставі паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 25.02.2014 Заводським РВ у місті Миколаєві УДМС України в Миколаївській області.

Оглянувши в судовому засіданні, вищевказані копії паспортів, наданих стронами, суд дійшов висновку, що надана позивачем копія паспорту серії НОМЕР_1 , має суттєві відмінності від тої, яку надав відповідач, а сааме: в копії паспорту, наданої позивачем, вклеєна фотокартка сторонньої особи.

Крім того, друга сторінка копії паспорту, наданої позивачем, не відповідає оригіналу, оскільки в оригіналі текст надрукований, а в копії, долученій до позову, текст написаний від руки та з наявними граматичними помилками, а саме вказано: видано Заводським РС у м. Миколаєві УДМС України в Миколаевской обл., що викликає обґрунтовані сумніви його достовірності.

Також в копії паспорту, наданій позивачем, відрізняється підпис ОСОБА_1 від підпису в копії паспорту НОМЕР_1 , виданого 25.02.2014 Заводським РВ у місті Миколаєві УДМС України в Миколаївській області та ID-картці № НОМЕР_2 , наданих відповідачем.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, якіб підтверджували факт отримання саме відповідачем ОСОБА_1 в АТ «А-Банк» кредитних коштів за кредитним договором №SAMABWFC00001790620 від 07.11.2018, оскільки договір було укладено з іншою невстановленою фізичною особою, яка використала персональні дані відповідача, тобто було відсутнє волевиявлення відповідача на укладення будь-яких угод, в тому числі кредитного договору.

Встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив позивача та правоохоронні органи про цей факт, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року справа №127/23496/15-ц та 20 червня 2018 року справа №691/699/16-ц.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 22.03.2021.