Постанова № 9603936, 06.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.04.10Справа №2а-11604/09/8/0170 (13:06) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі МалярК.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Роздольненському районі АРК до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в смт.Роздольне АРК

про стягнення

за участю представників:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1, довіреність №6 від12.01.2010р.

Обставини справи: Управління ПФУ в Роздольненському районі АРКрим звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в смт.Роздольне АРК про стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку ОСОБА_2 в сумі 1632,00 грн.

Відповідач у запереченнях на позов просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та зазначає наступне. Позивач включив до ціни позову щомісячну державну адресну допомогу у розмірі 1356,60 грн., яка здійснюється за рахунок коштів державного бюджету ї відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду не підлягає.

Як вказує відповідач, єдиним документом, який передбачає відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві позивачу коштів є Порядок відшкодування, визначений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, а згідно його положенням не передбачено відшкодування адресної допомоги, а лише пенсії та цільової допомоги на прожиття.

Відповідач стверджує, що форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року і не містить рядка про включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги. Виплати адресної допомоги введені з 1 квітня 2008 року. Станом на час підписання актів звірки спільні рішення щодо відшкодування коштів на виплату адресної допомоги Пенсійним Фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не приймалися, відповідні зміни до Порядку № 5-4/4 не вносилися.

Таким чином відповідач вважає, що у нього відсутні повноваження щодо самостійного врегулювання включення витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги до щомісячних актів звірки з Управлінням Пенсійного фонду в Роздольненському районі.

Крім того відповідач вказує, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права, не відповідає змісту Управління Пенсійного фонду в Роздольненському районі щодо відшкодування понесених витрат.

16.02.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої він просить суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в смт.Роздольне АРК на користь Управління Пенсійного Фонду України в Роздольненському районі АРКрим 1632,00грн. та розглянути справу без участі його представника.

У судовому засіданні, що відбулося 06.04.2010р., відповідач заперечував проти позову за мотивами, викладеними у запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до п. 1.1 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 жовтня 2005р. №43Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.

Згідно до п. 2.1 Положення основними завданнями виконавчої дирекції Фонду є серед іншого забезпечення дотримання положень Конституції України та вимог чинного законодавства, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності; збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.

Згідно до п. 1.2 Положення робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення, які є самостійними юридичними особами і реалізують завдання та основні принципи страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Отже, позивач та відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Судом встановлено, що позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача суму невідшкодованих витрат Управління Пенсійного фонду України в смт.Роздольне АРК на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_2 в розмірі 1632,00грн. за період з 01.07.2009р. до 30.09.2009р.

Судом встановлено, що сума в розмірі 1632,00грн. складається з 266,13грн. - сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 9,27грн. -щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, яка надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; 1356,60грн. державна адресна допомога (відповідно до постанови КМУ від11.03.2009р. №198) потерпілому - ОСОБА_2 за період з 01.07.2009р. по 30.09.2009р. (а.с.4).

Судом встановлено, що щомісячно позивач та відповідач підписували акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Судом також встановлено, що 14.07.2009р. між позивачем та відповідачем підписаний акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень 2009року (а.с.5).

Відповідно до списку осіб, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до відшкодування Фондом за липень 2009р. розбіжності в сумі 10836,94грн. виникли в результаті непогодження Фондом соціального страхування відшкодувати Управлінню ПФУ суму пенсій, які виплачені 26 особам, в тому числі потерпілому - ОСОБА_2 в розмірі 544,00грн., з яких 88,71грн. - основний розмір пенсії, 3,09грн. - щомісячна цільова грошова допомога, 452,20грн. державна адресна допомога (відповідно до постанови КМУ від11.03.2009р. №198) (а.с.7).

Судом встановлено, що 13.08.2009р. між позивачем та відповідачем підписаний акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень 2009року (а.с.9).

Відповідно до списку осіб, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до відшкодування Фондом за серпень 2009р. розбіжності в сумі 12099,41грн. виникли в результаті непогодження Фондом соціального страхування відшкодувати Управлінню ПФУ суму пенсій, які виплачені 27 особам, в тому числі потерпілому - ОСОБА_2 в розмірі 544,00грн., з яких 88,71грн. - основний розмір пенсії, 3,09грн. - щомісячна цільова грошова допомога, 452,20грн. державна адресна допомога (відповідно до постанови КМУ від11.03.2009р. №198) (а.с.10).

Також встановлено судом, що 11.09.2009р. між позивачем та відповідачем підписаний акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вересень 2009року (а.с.11).

Відповідно до списку осіб, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до відшкодування Фондом за вересень 2009р. розбіжності в сумі 11422,15грн. виникли в результаті непогодження Фондом соціального страхування відшкодувати Управлінню ПФУ суму пенсій, які виплачені 27 особам, в тому числі потерпілому - ОСОБА_2 в розмірі 544,00грн., з яких 88,71грн. - основний розмір пенсії, 3,09грн. - щомісячна цільова грошова допомога, 452,20грн. державна адресна допомога (відповідно до постанови КМУ від11.03.2009р. №198) (а.с.13).

Перевіряючи наявність підстав для відшкодування УПФ в Роздольненському районі АРК витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_2 за липень-вересень 2009р. в розмірі 1632,00грн., судом перевірена пенсійна справа ОСОБА_2 та було встановлено наступне.

Пенсія по інвалідності ОСОБА_2 призначена на підставі Акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким ОСОБА_2 у серпні 1976 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с.15), довідки Серії СК №058632, витягу з акту огляду у МСЕК до довідки сер. МСЕ №039254, висновку про умови та характер праці (а.с.16, зворотній бік а.с.16).

Перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо відмови прийняти до відшкодування витрати позивача по виплаті пенсій суд враховує наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до статті 12 Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

- допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацем третім пункту 3 розділу XI встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Обовязок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, повязані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-IIІ від 22.02.2001 року.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272-IIІ від22.02.2001 року передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Судом перевірено, що відповідно до пенсійної справи ОСОБА_2 пенсія за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується йому позивачем правомірно, на підставі документів, визначених діючим пенсійним законодавством України, яким і керується позивач.

Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у звязку з виплатою таких пенсій є обґрунтованими.

Крім того, посилання позивача та відповідача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, є необґрунтованим.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктами 6 та 7 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Суд зазначає, що зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до Окружного адміністративного суду АРК для вирішення спірних відносин.

Відповідно до вимог Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

Відповідно до п.4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 7 червня 2002 року №120 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за №595/6883.

Судом встановлено, що позивачем обраний вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач просить стягнути суми не відшкодованих витрат Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим на виплату та доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Обраний позивачем спосіб захисту прав також відповідає і Угоді від 30.07.2004 року про реструктуризацію заборгованості Фонду ССНВ ВПЗ Пенсійному фонду України, оскільки, прийняття до відшкодування відповідачем витрат дозволить провести у подальшому взаєморозрахунки на централізованому рівні згідно з Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4.

Крім того, суд також враховує, що зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Таким чином, судом встановлено, що будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.

Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 року усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Таким чином, зазначеним Законом визначені як обєкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і обєкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21, 22, 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Стосовно діяльності органів Пенсійного фонду то їх повноваження стосуються призначення та виплати пенсій, які є гарантією з боку Держави на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Суд звертає увагу учасників процесу, що правовідносини між органами Пенсійного фонду та органами фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України мають різну природу. Законодавцем недарма розрізняються основи та принципи діяльності цих органів, які перетинаються лише в частині відшкодування Фондом витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виключно за рахунок сум, що одержані ним від страхувальників.

За пунктом 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом -суми що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним та не має норм посилання чи розширених норм.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми не відшкодованих витрат Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АРКрим, які повязані з виплатою по інвалідності внаслідок нещасного випадку на підприємстві або професійного захворювання і пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з липня 2009р. по вересень 2009р. у розмірі 275,40грн. (в тому числі 266,13грн. - сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 9,27грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, яка надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію) обґрунтовані, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1356,60грн. державної адресної допомоги відповідно до постанови КМУ від11.03.2009р. №198 та підвищення до пенсії згідно постанови КМУ від26.03.2008р. №265 адміністративний позов задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Судом встановлено, що не прийняті до заліку витрати на виплату пенсій зазначеній особі не були включені відповідачем до Актів щомісячної звірки за липень - вересень 2009р. у звязку з тим, відшкодування державної адресної допомоги не передбачено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991р. здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

В доповнення зазначених статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від09.07.2003р. Кабінетом Міністрів України приймається постанова № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.

Постановою КМУ від 26.03.2008р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009р. №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін Кабінетом Міністрів України встановлено у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 грн., з 1 липня його збільшено до 14,2 грн., а з 1 жовтня - до 28,4 грн.

Але відповідно до ч.3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.р пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008р. № 265 та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. №198 не включається.

Отже суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та Постанови КМУ від 11.03.2009р. №198 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат на виплату та доставку адресної допомоги, виплату та доставку підвищення до пенсії за постановою №198, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обовязки саме органів Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу учасників процесу, що правовідносини між органами Пенсійного фонду та органами фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України мають різну природу. Законодавцем недарма розрізняються основи та принципи діяльності цих органів, які перетинаються лише в частині відшкодування Фондом витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виключно за рахунок сум, що одержані ним від страхувальників.

За пунктом 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001року №1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом суми що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено «державну адресну допомогу до пенсії», яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008р. №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», «підвищення до пенсії», яке призначено та виплачено згідно Постанови КМУ від 11.03.2009 року № 198.

Вищенаведені виплати відсутні й у переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Також зазначений перелік не має норм посилання чи розширених норм, що, також, враховуючи вищенаведені доводи, не дозволяє суду застосувати його за аналогією закону.

Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008р. №265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009р. №198 є самостійними видами пенсійних виплат та виплачуються пенсіонеру окрім інших видів виплат.

Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Однак в даному випадку нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату пенсій по інвалідності є Постанова Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5, якою не передбачено відшкодування адресної допомоги.

Правові підстави і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги відсутні. З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1356,60грн. державної адресної допомоги відповідно до постанови КМУ від11.03.2009р. №198 задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 3 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 06.04.2010р.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.04.2010р.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі (96200, АРК, смт.Роздольне, вул. Леніна,14; ЄДРПОУ 24408906; р/р 36219824208402 в Управлінні Державного казначейства, МФО 824026, або з іншого рахунку) на користь Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АРКрим (96200, АРК, смт.Роздольне, пр..30- річчя Перемоги,6; ЄДРПОУ 22259425; р/р25603010047201, МФО 324805 в КРУ ВАТ «Державний Ощадний банк України») суми не відшкодованих витрат Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим, які повязані з виплатою по інвалідності внаслідок нещасного випадку на підприємстві або професійного захворювання і пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2009р. по 30.09.2009р. у розмірі 275,40грн.

3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, постанова набирає законної сили через десять днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кушнова А.О.