Постанова № 9603956, 16.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.04.10Справа №2а-6536/09/8/0170 (15:11 год.) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта

про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача: Ресницький Вячеслав Ул'янович, довіреність № б/н від 14.12.09;

від відповідача: Володькін Сергій Анатолійович, довіреність № 5904/9/10-0 від 19.08.09;

експерт: ОСОБА_3, свідоцтво НОМЕР_1 від 03.03.04;

Сутність спору: Позивач Дочірнє підприємство «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта від 13.05.2009р. № 0000902301/0, яким ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» визначена сума податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища» 85839,00грн. та від 13.05.2009р. № 0000892301/0, яким ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» визначена сума податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств 11447,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки про завищення амортизаційних відрахувань по котельній на даху клубу-їдальні (1 група основних засобів) як такої, що була введена в експлуатацію до 01 січня 2004р. на суму 23460,75грн., та машині посудомийній (3 група основних засобів), яка за висновком ДПІ у м.Ялта, не є новим обєктом основних засобів, придбаним після 01 січня 2004р., на суму 1106,25грн. є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи.

Зокрема, зазначає, що будівництво обєкту основних засобів «Котельня на даху клубу-їдальні» було закінчено у 2005 році. До перевірки підприємством були надані технічний паспорт на дахову котельню (інвентаризаційна справа № 3423/5468 від 05.10.2005р.) та акт робочої комісії про приймання в експлуатацію закінченої будівництвом будівлі, споруди, приміщення, підписаний 09.12.2005р., у п. 7 якого вказано, що роботи проводилися з квітня 2004р. по липень 2005р. У п. 10 вказаного акту також зазначено, що технологічні та архітектурно-будівельні рішення обєкту характеризуються тим, що обєкт є окремо стоячою даховою блочною котельнею, але вказаний акт безпідставно не був прийнятий ДПІ у м. Ялта до уваги при проведенні перевірки.

Позивач також вважає необґрунтованими висновки ДПІ про те, що обєкт основних засобів 3-ї групи машина посудомийна є не новим, та зазначає, що до перевірки ним були надані накладна № 68 від 18.07.2008р. на отримання від ФОП ОСОБА_4 машини посудомийної МПУ-1400 в кількості 1шт. на суму 54000,00грн., у т.ч. ПДВ 9000,00грн., та лист на імя ДП «Санаторій «Лівадія» про те, що продана машина посудомийна є новою та в експлуатації не була.

Безпідставним вважає позивач і донарахування йому збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 та 4 квартали 2008р. на загальну суму 26668,80грн., оскільки таке донарахування стало наслідком неприйняття ревізором-інспектором при перевірці журналу обліку фактично відпрацьованих люмінесцентних ламп та актів на списання ТМЦ, а прийняття до уваги лише даних бухгалтерського обліку.

Зокрема, вказує, що у 2кв. 2008р. фактично було відпрацьовано 102 лампи, в той час як інспектором-ревізором необґрунтовано встановлено заниження збору за 2 кв. за 48шт. ламп в сумі 10000,85грн., а у 4кв. 2008р. було списано 100шт. ламп люмінесцентних для заміни ламп, що вийшли з ладу, а відпрацьовані лампи було передано на утилізацію згідно акту приймання-передачі виконаних робіт № 567, 568 від 29.12.2008р. відповідно до укладеного договору № 106 від 14.06.2006р. КФ ТОВ «Вікторія», у звязку з чим на 100шт. люмінесцентних ламп, які були списані у 4 кв. 2008р. та утилізовані у тому ж кварталі, збір за забруднення позивачем не нараховувався з огляду на розяснення, викладені в листі Голови Рескомприроди Криму від 20.09.2006р. № 7262/6-1. Однак, ДПІ у м. Ялта, посилаючись на той же лист, безпідставно дійшла висновку про заниження збору за 4 кв. 2008р. на 100 шт. ламп в сумі 16667,95грн.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.05.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6536/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач ДПІ у м. Ялта проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (том 1 а.с. 72-77).

На думку відповідача, оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені законно та обґрунтовано.

Зокрема, вважає, що документом, який підтверджує фактично понесені субєктом господарювання витрати у звязку з придбанням або спорудженням нового окремого обєкта основних фондів групи 1 є Державне свідоцтво на право власності на кожний окремий обєкт основних фондів групи 1, яке надається власнику окремого обєкта на підставі акту державної комісії про введення в експлуатацію закінченої будівництвом будівлі або споруди. В свою чергу, зазначає, що акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 09.12.2005р., затверджений заступником Голови Правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» 12.04.2006р., є внутрішнім документом засновника ДП «Санаторій «Лівадія» і не може являтися підставою для нарахування амортизації згідно норм, які зазначені у ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР, оскільки не відображає фактичні витрати, понесені позивачем у звязку з придбанням або спорудженням дахової газової котельної, будівництво якої здійснювалося без державного затвердження проектно-кошторисної документації.

Щодо посудомийної машини, то відповідач зазначає, що до перевірки йому була надана технічна документація на посудомийну машину МПУ-1400, в якій вказано рік випуску 1991р., у звязку з чим лист ФОП ОСОБА_4 про те, що машина є новою та не експлуатувалася, не може бути прийнятий до уваги.

За таких обставин, відповідач вважає, що в акті виїзної планової документальної перевірки правомірно відображено заниження податку на прибуток за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. у загальній сумі 8008грн. у звязку з завищенням амортизаційних відрахувань за перевірений період у сумі 32035грн.

Правомірним вважає відповідач і донарахування позивачу збору за забруднення навколишнього середовища, у звязку з чим зауважує, що згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.11.1999р., бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вказує, що при проведенні перевірки правильності нарахування та сплати до бюджету збору за забруднення навколишнього середовища за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. ревізором-інспектором були використані всі надані ДП «Санаторій «Лівадія» до перевірки первинні документи, ведення та облік яких передбачені Законом України № 996-ХІV, а саме: журнали-ордери і відомості по рахунку № 205 «Матеріали», картка рахунку 20: ТМЦ: Лампа ДС, Лампа ел ДС; усі матеріальні звіти; щомісячні акти на встановлення тех. виробів; обладнання та акти списання матеріалів; договори підряду, акти приймання виконаних підрядних робіт (Типова форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (Типова форма № КБ-3); банківські документи;розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. Перевіркою наданих документів було встановлено, що фактично за 2008р. списано відпрацьованих люмінесцентних ламп в кількості 451штук, у тому числі: в 1 кв. 2008р. 101шт., у 2кв. 2008р. 150шт., у 3кв. 2008р. 100шт., в 4кв. 2008р. 100шт., а позивач у перевіреному періоді у порушення ст. 1 Закону України «Про відходи», ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 2 Постанови КМУ «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і перерахування цього збору» № 303 від 01.03.1999р., декларував збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп не в повному обсязі.

Ухвалою від 17.09.2009р. по даній справі була призначена судово-економічна експертиза, у звязку з чим провадження у справі було зупинено (том 1 а.с. 93).

Після надходження до суду висновку експерта № 2449 від 11.12.2009р., ухвалою від 16.12.2009р. провадження у даній справі було поновлено (том 1 а.с.126)

У судовому засіданні 30.03.2010р. позивач, ознайомившись з дослідницькою частиною висновку експерта № 2449 від 11.12.2010р. та вважаючи його обґрунтованим, надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій відкликав свої позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 13.05.2009р. № 0000902301/0, яким визначена сума податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2327,64грн. та податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 13.05.2009р. №0000892301/0, яким визначена сума податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 1822,00грн. В іншій частині позовні вимоги позивач залишив без змін (том 1 а.с. 219).

У судовому засіданні 16.04.2010р. позивач, уточнивши позовні вимоги, відкликав свої позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 13.05.2009р. № 0000902301/0, яким визначена сума податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2327,64грн. та штрафних санкцій в розмірі 1163,82грн., та податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 13.05.2009р. №0000892301/0, яким визначена сума податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 1822,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 1046,34грн. В іншій частині позовні вимоги позивач залишив без змін (том 2 а.с. 20).

Ухвалою суду від 16.04.2010р. позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 13.05.2009р. № 0000902301/0, яким визначена сума податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2327,64грн. та штрафних санкцій в розмірі 1163,82грн., та податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 13.05.2009р. №0000892301/0, яким визначена сума податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 1822,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 1046,34грн. залишені без розгляду.

У цьому ж судовому засіданні представник ДПІ у м. Ялта, у звязку з допущеною помилкою при складанні розрахунку штрафних санкцій в сумі 8756,84грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища, в даній частині визнав адміністративний позов (том 2 а.с. 21).

Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

Слухання справи відкладалось відповідно до ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» має статус юридичної особи з 14.03.2003р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 446126, виданим Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим (том 1 а.с. 10)

12.03-08.04.2009р. Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 1376/23-1/02650788/96 від 27.04.2009р. (том 1 а.с. 151-183).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 8.3.2 п. 8.3, .п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 8008грн., в тому числі за 3 кв. 2007р. в сумі 1188грн., за 4 кв. 2007р. в сумі 1128грн., за 1 кв. 2008р. в сумі 1182грн., за 2 кв. 2008р. в сумі 1479грн., за 3 кв. 2008р. в сумі 1406грн., за 4 кв. 2008р. в сумі 1625грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про відходи» № 187 від 05.03.1998р., зі змінами і доповненнями, ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-ХІІ від 25.06.1991р., зі змінами і доповненнями, п. 2, п. 4 Постанови КМУ «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і перерахування цього збору» № 303 від 01.03.1999р., зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища в загальній сумі 57226,14грн., в тому числі в 3 кварталі 2007р. в сумі 3507,94грн., в 4 кварталі 2007р. в сумі 380,60грн., в 1 кв. 2008р. в сумі 4208,67грн., в 2 кв. 2008р. в сумі 17251,43грн., в 3 кв. 2008р. в сумі 17918,10грн., в 4 кв. 2008р. в сумі 13959,40грн.

Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта АРК №0000892301/0 від 13.05.2009р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 11447грн., в тому числі 8008грн. основного платежу та 3439грн. штрафних санкцій, а також №0000902301/0 від 13.05.2009р., яким позивачу визначена сума податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 85839грн., в тому числі 57226грн. основного платежу та 28613грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 28, 29).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд встановив наступне.

За даними Акту перевірки, у порушення п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями, позивачем невірно були застосовані норми амортизаційних відрахувань до витрат, понесених платником податку після 1 січня 2004р. у звязку з придбанням не нових основних засобів групи 2 і 3 (легковий автомобіль «Опель Омега» та машина посудомийна МПУ-1400), а також витратам на поліпшення окремих обєктів основних засобів групи 1, які були введені в експлуатацію і враховувались на балансі підприємства до 1 січня 2004р., у тому числі: котельня на даху клубу-їдальні, склад ПМТО 1, склад ПМТО 2, тепломережі.

У звязку з цим, проведеним ДПІ в м. Ялта дослідженням встановлено завищення позивачем сум амортизаційних відрахувань, відображених ним у рядку 07 декларації з податку на прибуток підприємства в загальній сумі 7288грн. за період з 01.07.2007р по 31.12.2008р.

Дослідивши висновок судово-економічної експертизи № 2449 від 11.12.2009р. по даній справі, суд встановив, що при проведенні дослідження експертом застосовувався метод документальної перевірки повноти і зіставлення: даних первинних облікових документів і регістрів бухгалтерського обліку з даними податкової та бухгалтерської звітності, перевірялась правильність арифметичних підрахувань і виведених підсумків, установлювалась повнота і правильність заповнення реквізитів досліджуваних документів (наявність дат, підписів, печаток); а також економічний метод: застосовувався метод подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку та проводилися математичні розрахунки і обчислення.

Згідно з даним висновком, проведеною судово-економічною експертизою встановлені розбіжності з даними акту перевірки ДПІ у сумі 24747,01грн. (981868 1006615,01грн.) у сторону зменшення донарахованих відповідачем позивачу за результатами документальної перевірки сум амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. (том 1 а.с. 117-119).

Ці розбіжності встановлені:

-у сумі 180,00грн. внаслідок арифметичної помилки в підрахунках амортизаційних відрахувань по першій групі основних фондів з нормою амортизації 2%, які слід застосовувати, на думку перевіряючих ДПІ, у 3 кварталі 2007р., що складає 7621,11грн. (6565,76грн. + 204,92грн. + 204,92грн. + 645,51грн.), а не 7441,11грн., як відображено у підсумковому рядку графи 4 таблиці без номеру на сторінці 18 акту перевірки ДПІ;

-у сумі 24567,01грн. внаслідок невірного застосування перевіряючими ДПІ норм амортизаційних відрахувань по наступним обєктам основних засобів: групи 1 котельня на даху клубу-їдальні та групи 3 машина посудомийна МПУ-1400.

Згідно з висновком експертизи, за наданими на дослідження документами котельня на даху клубу-їдальні є окремо стоячим обєктом, будівництво якого закінчено в 2005 році.

Вказане підтверджується: 1) актом робочої комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 09.12.2005р., відповідно до п. 16 якого кошторисна вартість основних засобів, прийнятих до експлуатації, складає 672,6тис.грн., у тому числі вартість будівельно-монтажних робіт 642,1тис.грн., враховуючи ПДВ (том 1 а.с. 34-35); 2) технічним паспортом бюро технічної інвентаризації на громадський будинок «Дахова котельня № 44 вул. Батуріна смт. Ліва дія» по інвентарній справі № 3423/5468 від 05.10.2005р. (том 1 а.с. 36-39).

Таким чином, вказаними доказами підтверджується, що позивач фактично поніс (нарахував) витрати щодо нового обєкту основних фондів першої групи, спорудженим після 1 січня 2004р.

Твердження відповідача про те, що документом, який підтверджує фактично понесені субєктом господарювання витрати у звязку з придбанням або спорудженням нового окремого обєкту основних фондів групи 1 є Державне свідоцтво на право власності на кожний окремий обєкт основних фондів групи 1, яке надається власнику окремого обєкта на підставі акту державної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом будівлі або спорудження, не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України, чинного у перевіреному періоді.

Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів незалежного від джерел фінансування їх будівництва, а також порядок утворення державної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта визначаються у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004р., із змінами, з п. 11 якого слідує, що державна приймальна комісія утворюється у вичерпному переліку випадків, зокрема, якщо обєкти збудовано із залученням коштів державного бюджету, коштів республіканського бюджету АРК або місцевих бюджетів у встановлених даним Порядком розмірах або із залученням іноземних кредитів під гарантію КМУ, а також у разі розташування обєкта на території двох і більше областей тощо.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004р. втратила чинність 01.01.2009р. на підставі постанови КМУ № 923 від 08.01.2008р. і в перевіреному періоді з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. була чинною.

Акт робочої комісії про прийомку в експлуатацію закінченої будівництвом котельні від 09.12.2005р. був затверджений 12.04.2006р. заступником голови Правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_5 і містить підписи представників генерального підрядника, субпідрядної організації, генерального проектувальника, експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, державного пожежного нагляду, промислової безпеки, охорони праці, державного енергетичного нагляду, державної екологічної інспекції охорони навколишнього природного середовища, державної інспекції з енергозбереження, які здійснюють державний нагляд відповідно до призначення обєкта, що відповідає вимогам п. 6 вищезгаданого Порядку № 1243.

Враховуючи викладене, позивачем нормативно обгрунтовано були застосовані до вказаного обєкту першої групи основних фондів норма амортизаційних відрахувань у розмірі 2% відповідно із п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 1957 від 01.07.2004р., а не 1,25%, як за висновками акту документальної перевірки ДПІ.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» № 1344 від 27.11.2003р. і Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 1957 від 01.07.2004р. встановлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесено.

П. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 1957 визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у ст. 8 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3 застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у звязку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у звязку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004р., здійснюється за норами амортизації, що діяли до 1 січня 2004р.

При цьому, для цілей податкового обліку платники податку зобовязані вести окремий облік витрат, понесених у звязку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004р.

Судом встановлено, що до 01.01.2004р., відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації були встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 1,25%, група 2 6,25%, група 3 3,75%.

Згідно з п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР (в редакції Закону від 24.12.2002р. № 349) норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 2%, група 2 10%, група 3 6%, група 4 15%.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року та доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Стосовно обєкту 3 групи основних фондів машина посудомийна МПУ-1400, то її придбання підтверджене накладною № 68 від 18.07.2008р., виписаною фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 на підставі рахунку № 16 від 02.06.2008р. та податкових накладних № 60 від 25.06.2008р. і № 68 від 18.07.2008р. на загальну суму 54000,00грн., враховуючи ПДВ 9000,00грн. (том 1 а.с. 30-32).

Крім того, наявною є технічна документація та засвідчена належним чином копія довідки підприємця ОСОБА_4 на імя директора ДП «Санаторій «Лівадія» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», якою вона повідомляє, що продана 18.07.2008р. за накладною № 68 посудомийна машина МПУ-1400 є новою і в експлуатації не була (том 1 а.с. 33).

Доказів того, що вказана посудомийна машина є 1991 року випуску, як стверджує відповідач, матеріали справи, зокрема керівництво по експлуатації машини з миття посуду, не містять (том 1 а.с. 185-214).

Актом технічного огляду посудомийної машини від 18.06.2008р., складеним згідно договору купівлі-продажу №03106 від 03.06.2008р. між ФОП ОСОБА_4 та позивачем комісією у складі чотирьох уповноважених осіб позивача та представника обслуговуючої організації МПП «Травень» проведено технічний огляд, в результаті якого встановлено, що посудомийна машина МПУ-1440 надійшла на склад новою, упакована в деревяну тару, деталі були оброблені мастилом, дане устаткування знаходиться в повній комплектності і у відповідності до вимог завода-виробника (а.с.223, том 1).

Крім того, відповідачем у справі не доведено, що продавець цієї посудомийної машини ФОП ОСОБА_4 не є покупцем від виробника цієї посудомийної машини або експертом за оцінкою обладнання.

Таким чином, згідно з висновком експерта, позивачем нормативно обґрунтовано були застосовані до вказаного обєкту третьої групи основних фондів норма амортизаційних відрахувань у розмірі 6% відповідно із п. 1 Перехідних положень Закону № 1957 та на підставі акту вводу в експлуатацію від 25.07.2008р. на суму 49166,67грн., а не 3,75%, як за висновками акту документальної перевірки ДПІ в м. Ялта. В свою чергу, позивачем у дослідженому періоді були понесені витрати, повязані з придбанням нового обєкту основних засобів третьої групи, які підтверджені первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, оформленими відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.4 ст. 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, наданими на дослідження судово-економічної експертизи.

Судом встановлено, що вищевказані документи надавалися позивачем відповідачу і при проведенні документальної перевірки, але безпідставно не були враховані ним або висновки відповідача їм суперечать.

Враховуючи викладене, за результатами проведеного дослідження, експерт дійшов висновку про те, що донарахуванню позивачеві за актом документальної перевірки ДПІ податок на прибуток у сумі 1822,00грн. (7288грн. х 25%) за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р.

Згідно наданого експертом розрахунку штрафних санкцій, за умови донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 1822,00грн. застосуванню підлягають штрафні санкції в розмірі 1046,34грн. (том 2 а.с. 18).

Таким чином, позивачу було безпідставно донараховано за податковим повідомленням-рішенням № 0000892301/0 від 13.05.2009р. податок на прибуток в розмірі 6186,00грн. (8008,00грн. 1822,00грн.), що потягло за собою безпідставне застосування штрафних санкцій в розмірі 2392,66грн. (3439,00грн. 1046,34грн.), всього на суму на суму 8578,66грн.

Оцінивши вказаний висновок експертиз в порядку ст. 86 КАС України та зіставивши його з іншими доказами у справі, а також враховуючи, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384, ст. 385 КК України за надання свідомо неправдивого висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків, суд не вбачає підстав не довіряти висновкам експерта.

За таких обставин, суд вважає протиправним донарахування позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим № 0000892301/0 від 13.05.2009р. податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств на суму 8578,66грн.

Що стосується уточнених позовних вимог позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим № 0000902301/0 від 13.05.2009р. в частині визначення податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 82347,54грн., суд встановив наступне.

З акту перевірки ДПІ слідує, що перевіркою встановлене заниження позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища в загальній сумі 57226,14грн. за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., яке сталося внаслідок порушення ст. 1 Закону України «Про відходи» № 187 від 05.03.1998р., зі змінами і доповненнями, ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-ХІІ від 25.06.1991р., зі змінами і доповненнями та п.п. 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і перерахування цього збору» від 01.03.1999р. № 303, зі змінами і доповненнями.

П. 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та ДПА України від 19.07.1999р. № 162/379 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за №544/3837 (надалі Інструкція), визначає, що платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіреному періоді позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища: 1) із стаціонарного джерела забруднення транспортних засобів, 2) з пересувних джерел забруднення транспортних засобів; 3) за розміщення відходів масла машинного, автомобільних шин та люмінесцентних ламп.

Ст. 1 Закону України «Про відходи» № 187/98-ВР від 05.03.1998р. визначає, що відходи це речовини, матеріали та предмети, які створюються в процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем створення або виявлення та від яких їх власник повинен позбавитися шляхом утилізації або знищення.

Згідно зі ст. 39 вказаного Закону за розміщення відходів із субєктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303, та п. 1.4 Інструкції, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти; розміщення відходів.

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку (в редакції, яка діяла у перевіреному періоді) суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючи коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 1.6 додатка 1 і визначених за місцем реєстрації платників коригуючи коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.

Відповідно до п. 8 Порядку № 303 за понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в пятикратному розмірі.

Платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату збору згідно із законодавством.

Не внесені своєчасно кошти збору стягуються з платників у встановленому законодавством порядку (п.13 Порядку № 303).

Наказом ДПА України № 111 від 17.03.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2005р. за № 357/10637, затверджені форми податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та Інструкції щодо його складання (Наказ № 111), у п. 1.4 якого зазначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища за квартал, півріччя, 9 місяців та рік розраховується за правилами, встановленими вказаним Порядком та Інструкцією про обчислення збору, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року. Дані, наведені в розрахунку, мають підтверджуватись первинними документами обліку та звітності.

Розрахунок складається відповідальною особою, визначеною розпорядчими документами підприємства, або підприємцем (уповноваженою особою).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника або фізичної особи підприємця і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства (підприємця за наявності).

Як вбачається з висновку експертизи, проведеним дослідженням встановлені розбіжності з даними позивача по нарахованому ним збору за розміщення відходів в 3 і 4 кварталах 2007р. в сумі 2327,64грн. (4271,91грн. 1944,27грн.) у сторону збільшення задекларованого позивачем збору за розміщення відходів, відображеного ним у податковій звітності за досліджений період.

Причинами розбіжностей є нормативно необґрунтоване застосування позивачем у податкових розрахунках за 9 місяців 2007р. і 2007 рік коригуючого коефіцієнту, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Враховуючи те, що розміщення відходів відпрацьованих люмінесцентних ламп, автомобільних мастил та автошин здійснювалося позивачем на його власних обєктах, то застосуванню підлягає коефіцієнт «3», як за місцем розміщення відходів в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них, відповідно до таблиці 2.4 Додатку № 2 до Порядку № 303, в той час як ДП «Санаторій «Лівадія» у податкових розрахунках за 9 місяців 2007р. та 2007 рік застосовувало коригуючий коефіцієнт «1», який застосовується у разі розміщення відходів за межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від їх меж), також відповідно до таблиці 2.4 Додатку № 2 Порядку № 303, що є порушенням позивачем п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», із змінами, та п. 1.4, п. 1.5 ст. 1 Наказу ДПА України № 111 від 17.03.2005р. «Про затвердження форми податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2005р. за № 357/10637.

В свою чергу, як зазначено у висновку експерта, проведеним експертним дослідженням встановлені також розбіжності з даними акту документальної перевірки ДПІ у сумі 1560,90грн. у сторону зменшення донарахованого позивачу збору за 9 міс. 2007р. та 2007р. (4271,91грн. 5832,81грн.), які склалися внаслідок того, що перевіряючими при донарахуванні збору за 3 кв. 2007р. із-за невірного застосування позивачем коригуючого коефіцієнту, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі була збільшена загальна сума збору за розміщення відходів, задекларована позивачем у податковому розрахунку за 9 міс. 2007р. в сумі 1753,97грн., і таким чином ДПІ встановлене заниження збору у сумі 33507,94грн. (1753,97грн. х 2).

Як встановлено експертом, позивачу слід було донарахувати збір за розміщення відходів за 3 кв. 2007р. у сумі 1947,04грн. (973,52 х 2), в той час було донараховано за 3 кв. 2007р. 3507,94грн., тобто на 1560,90грн. більше (1947,04грн. 3507,94грн.), що є необґрунтованим та не підтверджується документально, оскільки півріччя 2007р. у даному випадку перевірці не підлягає.

Крім того, експертом встановлено розбіжності з даними перевірки ДПІ у сумі 53337,60грн. у сторону зменшення донарахованих по акту перевірки сум за 2008р. при визначенні збору за розміщення відходів, а саме ламп люмінесцентних, дозволений ліміт накопичування яких, виданий Рескомприродою Криму на 2007-2008р.р., складає 165 штук (за даними акту перевірки).

Ст. 1 Закону України «Про відходи» № 187/98-ВР від 05.03.1998р. визначає, що збір відходів це діяльність, повязана з вилученням, накопиченням та розміщенням відходів у спеціально відведених місцях або обєктах; зберігання відходів це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях або обєктах (місця знищення відходів, полігони тощо), на використання яких необхідно мати дозвіл спеціально уповноважених органів на утилізацію відходів або здійснення інших операцій з відходами; розміщення відходів збереження та поховання відходів у спеціально відведених для цього місцях або обєктах; спеціально відведені місця чи обєкти це місця чи обєкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Згідно Класифікатору відходів ДК 005-96 лампи люмінесцентні і відходи, що містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані, віднесені до категорії відходів, які сортують і збирають окремо.

Згідно висновку експертизи, на дослідження судової експертизи позивач надав картку балансового рахунку 20: ТМЦ: Лампа ДС за 2008р., за даними якої, підтвердженими актами списання, за 2008р. позивачем було відпрацьовано люмінесцентних ламп у кількості 475шт., які були розміщені за місцем їх зберігання на матеріальному складі у відповідальної особи ОСОБА_6

У бухгалтерському обліку позивача за фактами списання у 2008 році відпрацьованих люмінесцентних ламп в загальній кількості 475шт. були зроблені наступні проводки за синтетичними рахунками: Дт 23 «Виробництво» - КТ 205 «Будівельні матеріали».

Залишок люмінесцентних ламп у кількості 246шт. (721-475) підтверджене відповідним записом у Картці станом на 31.12.2008р.

Експертним дослідженням та матеріалами справи підтверджується, що 29.12.2008р. відпрацьовані лампи були вивезені позивачем зі складу та здані на утилізацію Керченській філії ТОВ «Вікторія» відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт № 567, № 568 у кількості 125 штук та 175 штук відповідно, на підставі договору № 106 від 14.06.2006р. (том 1 а.с. 65, 67).

Вказаний договір № 106 від 14.06.2006р, укладений між позивачем та ТОВ «Вікторія», передбачає здачу на утилізацію відходів за номенклатурою і обсягами, перелік яких наведено у його п. 2.1 ст. 2, у тому числі відпрацьованих люмінесцентних ламп із ртутним наповненням. Відповідно до п. 2.2 ст. 2 договору обєм здачі не обмежений і визначається обємами накопичування відходів у Замовника. Після передачі відходів за актами виконаних робіт Замовник знімає з себе право власності на передані Виконавцю вище перелічені відходи (п. 2.3 ст. 2 договору). За умовами п. 4.5 ст. 4 договору передача і прийняття на утилізацію і демеркуризацію відходів здійснюється актом прийому-передачі (том 1 а.с. 68).

Експертом встановлено, що на розміщення відходів КФ ТОВ «Вікторія» має ліцензію, видану Міністерством екології і природних ресурсів України серії АБ № 154896 від 20.12.2006р. (том 1 а.с. 67).

Таким чином, проведеним дослідженням, а також матеріалами справи підтверджується, що позивачу належить нарахувати до сплати збір за розміщення відходів, а саме люмінесцентних ламп, фактичний обсяг яких за 2008р. складає 175 одиниць, розрахований як 475 (125+175) = 175, де 475 загальна кількість відпрацьованих люмінесцентних ламп у 2008 році, а 125+175 кількість одиниць відпрацьованих люмінесцентних ламп, зданих на утилізацію КФ ТОВ «Вікторія» відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт № 567 та № 568 від 29.12.2008р.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач нормативно обгрунтовано відобразив у податковому розрахунку за 2008р. збір за розміщення відходів, а саме люмінесцентних ламп у кількості 175 шт., оскільки це підтверджується первинними документами обліку та звітності, і у розрахунках збору за розміщення відходів мають бути вказані саме фактичні обсяги відходів, що дійсно розміщувалися на території субєкта господарської діяльності (на його власних обєктах) протягом відповідного часу.

Таким чином, згідно висновку експертизи, висновку ДПІ в м. Ялта про заниження позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища обґрунтовані та підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача лише в сумі 2327,64грн., у тому числі за 3 кв. 2007р. в сумі 1947,04грн., за 4 кв. 2007р. 380,60грн.

Згідно наданого експертом розрахунку штрафних санкцій, за умови донарахування позивачу податкових зобовязань з вищевказаного збору в розмірі 2327,64грн. застосуванню підлягають штрафні санкції в розмірі 1163,82грн. (том 2 а.с. 19).

Оцінивши вказаний висновок експертизи в порядку ст. 86 КАС України та зіставивши його з іншими доказами у справі, суд не вбачає підстав не довіряти висновкам експерта.

За таких обставин, суд вважає протиправним донарахування позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим № 0000902301/0 від 13.05.2009р. податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 54898,36грн. (57226,00грн. 2327,64грн.) та застосування штрафних санкцій в розмірі 27449,18грн. (28613,00грн. 1163,82грн.), всього на суму 82347,54грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення у спірних частинах, а не визнати нечинними, як просив позивач у позовних вимогах

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи судом 16.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 21.04.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим № 0000892301/0 від 13.05.2009р. з податку на прибуток підприємств на суму 8578,66грн. та № 0000902301/0 від 13.05.2009р. зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 82347,54грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (98655, АР Крим, м. Ялта, пров. Батуріна, 6, код ЄДРПОУ 02650788) 3,40грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.