Постанова № 9603853, 27.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.04.10Справа №2а-14329/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягін В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Дуже добре»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача Джуган Н.М. пред-к, дов. від 30.03.2010 р.

від відповідача Ісаєв Н.Р. пред-к,дов. № 81/10-0 від 29.03.2010 р.

Суть спору: Дочірнє підприємство «Дуже добре» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0004782301/3 та №0004812301/3 від 30.11.2009 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники ДПІ у м. Сімферополі (далі відповідач) під час проведення планової виїзної перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 08.02.2010 р. , надав заперечення на позов, в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначено податкові зобовязання по податку на прибуток та по податку на додану вартість , нараховані штрафні санкції.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р. За результатами якої 15.04.2009 р. був складений акт №3605/23-7/32624971.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.1.23, п. 1.31. ст.1, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого йому донараховано податок на прибуток у сумі 133909грн., порушення п. 1.4 ст.1, п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3, п. 4.1. ст..4 п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 107783 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 24.04.2009 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004812301/0, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 189115,4 грн., в тому числі 133909 грн. за основного платежем та 55206,4 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0004782301/0 , згідно з яким йому нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 161674,5 грн., в тому числі 107783 грн. - за основним платежем, 53891,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, діючи відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, надіслав відповідачу скаргу на зазначені вище податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої були прийняти рішення про відмову в її задоволенні.

Відповідачем 10.07.2009 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004812301/1, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 189115,4 грн. , в тому числі 133909 грн. основного платежу та 55206,4 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0004782301/1, згідно з яким йому нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 161674,5 грн., в тому числі 107783 грн. - за основним платежем, 53891,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач надіслав на адресу ДПА в АРК повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті за результатами розгляду матеріалів перевірки, зафіксованих в акті №3605/23-7/32624971.

ДПА в АРК 03.09.2009 р. прийнято рішення № 2244/10/25-023 про відмову в задоволені скарги позивача.

Відповідачем 14.09.2009 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0004812301/2 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 189115,4 грн. , в тому числі 133909 грн. основного платежу та 55206,4 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0004782301/2, згідно з яким йому нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 161674,5грн., в тому числі 107783 грн. - за основним платежем, 53891,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач 16.09.2009 р. звернувся до ДПА України зі скаргою на зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача.

ДПА України 18.11.2009 р. прийняла рішення №11818/6/25-015 про відмову в задоволенні скарги позивача.

Відповідачем 30.11.2009 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0004812301/3, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 189115,4 грн., в тому числі 133909 грн. основного платежу та 55206,4 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0004782301/3, згідно з яким йому нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 161674,5 грн., в тому числі 107783 грн. - за основним платежем, 53891,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встанавлює, що платниками податку з числа резидентів є субєкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

У п.1.4. ст.1 цього Закону визначено, що поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання - це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платником податку у звітному ( податковому ) періоді , яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №3605/23-7/32624971 зазначив, що в період часу, який перевірявся, позивачем завищено валові витрати на суму 73183 грн.

На думку податкового органу, що було підтверджено представником відповідача під час розгляду справи, позивач, в порушення вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», неправомірно відніс до складу валових витрат 39270 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 6544,99 грн.) коштів, сплачених за проведення здійснення ремонтних робіт ТОВ «Аві-Строй», необґрунтовано включив до них витрати на оплату послуг по роботі крану у сумі 41313,56 грн., витрати на придбання шиферу на суму 6435 грн. (в тому числі ПДВ 1072,50 грн.), витрати по сертифікаційним випробуванням склопакетів на суму 6030 грн. Представники податкового органу встановили, що позивачем за період часу з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р. задекларовано податку на прибуток у сумі 14726 грн., що не відповідає дійсності, відповідачем донараховано податок на прибуток у сумі 133909 грн.

Під час розгляду справи позивачем надана копії Ліцензії Серія АБ №208001 терміном дії з 23.12.2004 р. по 23.12.2009 р., яка надає йому права здійснювати будівельну діяльність, Сертифікату відповідності Серія ВВ № 985030 на термін з 30.07.2007 р. по 29.07.2008 р. на продукцію: вікна та балконі двері полівінілхлоридні виробництва ДП «Дуже добро», Сертифікату відповідності Серія ВБ № 985017 з терміном дії з 30.07.2007 р. по 29.07.2008 р. на Склопакети клеєні будівельного призначення виробництва ДП «Дуже добро». Також до матеріалів справи залучена копія Довідки Головного управління статистики в АРК АА№ 010973, в який зазначені види діяльності за КВЕД 45.21.7 «Монтаж та встановлення збірних конструкцій». Позивачем також надані копії договорів, яки підтверджують, що будівельний кран був ним орендований саме для здійснення діяльності по виготовленню вікон, збірних конструкцій.

Вивчивши зазначені матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, думку представника відповідача, суд прийшов до висновку, що в період часу, який перевірявся, ДП «Дуже добро» проводила господарську діяльність в тому числі по виготовленню вікон та балконних дверей з склопакетами, використовуючи при цьому кран.

В порядку, передбаченому ст. 71КАС України, відповідачем не надано доказів того, що зазначене діяльність не була визначена статутом позивача. З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат підприємства мають бути віднесені витрачені ним кошти на оплату вартості послуг по роботі крану, на проведення сертифікаційного випробуванням склопакетів.

Позивачем надані копії договорів оренди нежитлових приміщень № 03-010-01/а від 01.03.2007 р., та б/н від 01.03.2008 р. відповідно до умов цих договорів позивач використовував орендовані приміщення для ведення виробничої діяльності, здійснюючи поточний їх ремонт.

Під час проведення перевірки позивача податковим органом було встановлено, що у період часу, який перевірявся позивачем віднесено до валових витрат 39270 грн., сплачених за проведення ремонту орендованих приміщень та 6435 грн. вартості придбаного шиферу . При цьому платником податку не були надані документи , яки підтверджували проведення ремонтних робіт, їх вартість та обсяги.

Під час розгляду справи позивачем не надав будь-яких документів, яки б підтверджували понесення ним цих витрат. За таких обставин суд, керуючись вимогами п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що податковий орган правомірно виключив зі складу валових витрат платника податків суми зазначених витрат, нарахував суму податкових зобовязань, визначив суми штрафних санкцій, виходячи з кількості звітних періодів.

В силу викладеного суд приходить до висновку, що існують підстави для визнання протиправними на скасуванню податкових повідомлень-рішень відповідача в частині нарахування податку на прибуток у сумі 121450,25 грн., та штрафних санкцій у розмірі 50098,31 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на думку податкового органу заниження податкових зобовязань по ПДВ відбулось в наслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених під час надання рекламних послуг , виготовлення рекламних матеріалів, реалізації металопластикових вікон власного виробництва. Відповідач наполягав на тому, що операції з безоплатного розповсюдження рекламних проспектів є безоплатно наданими товарами, вартість яких є обєктом оподаткування ПДВ та включаються до бази оподаткування ПДВ у відповідних податкових періодах.

Позивачем надана копія Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КМ № 1354-106р, відповідно до якого позивач був засновником журналу «Х-Party», цільовим призначенням якого є, в тому числі, реклама.

Судом встановлено, що в період часу, який перевірявся позивач здійснював операції по безоплатному розповсюдженню друкованого рекламно-інформаційного видання, за розповсюдження якого він не отримував грошову або іншу компенсацію його вартості. Податковий орган вважає, що це поставка товару, яка підлягала оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

Вивчивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що розповсюдження рекламною продукції, підготування та друкування якої здійснювалось на кошти, отримані позивачем від субєктів господарювання, яки розмісти в неї свою рекламу, не можна віднести до постачання товарів в розумінні п.1.4 ст.1 Закону України «Про податку на додану вартість», Цивільного кодексу України, в наслідок чого не можна визнати обґрунтованими твердження податкового органу про необхідність сплати платником податків ПДВ від вартості журналу «Х-Party», який безоплатно розповсюджувався.

Як зазначено вище, судом встановлено, що до статутної діяльності позивача відноситься виготування вікон та балконних дверей, склопакетів, в наслідок чого віднесення до податкового кредиту сум ПДВ під час оплати робіт по сертифікаційним випробуванням склопакетів, сплати вартості роботи крану, може бути віднесено до складу податкового кредиту по ПДВ за відповідні звітні періоди.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач до складу податкового кредиту по ПДВ включені суми ПДВ у розмірі 6544,99 3 грн. сплачені під час здійснення розрахунків за ремонтні роботи, яки виконувались ТОВ «Аві-Строй». Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, яки підтверджували виконання ремонтних робіт, їх обсяг, довідки про їх вартість. Позивачем також не надано документів, які б підтверджували обґрунтованість віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 1072,50 грн., сплаченого під час придбання шиферу на суму 6435 грн.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим нарахування податковим органом у зазначених сумах податкового зобовязання по ПДВ та застосування до нього відповідних штрафних санкції, розрахованих по кількості звітних періодів.

В силу викладеного суд приходить до висновку, що існують підстави для визнання протиправними на скасуванню податкових повідомлень-рішень відповідача в частині нарахування ПДВ у сумі 99477,17 грн., та штрафних санкцій у розмірі 49738,58грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.04.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 30.04.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0004812301/0 від 24.04.2009 р., №0004812301/1 від 10.07.2009 р. № 0004812301/2 від 14.08.2009 р. № 0004812301/3 від 30.11.2009 р. в частині нарахування податку на прибуток у сумі 121450,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 50098,31 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0004782301/0 від 24.04.2009 р., №0004782301/1 від 10.07.2009 р. № 0004782301/2 від 14.08.2009 р. № 0004782301/3 від 30.11.2009 р. в частині нарахування ПДВ у сумі 99477,17 грн. та штрафних санкцій у сумі 49738,58 грн.

4. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.