Рішення № 95989481, 03.03.2021, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/250/20

Провадження № 2/327/8/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2021 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Беспалько Л.В.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін без їх виклику за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому вказала, що згідно рішення Розівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2008 року відповідача зобов`язано сплачувати на її користь аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 27 березня 2008 року, а згідно рішення Розівського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2010 року відповідача зобов`язано сплачувати на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею, починаючи з 16 лютого 2010 року. Позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач належним чином не сплачував аліменти, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Закір`янова О.В. (далі - державний виконавець) станом на 01 липня 2020 року склала 69245 грн. 82 коп.. Посилаючись на те, що відповідач має заборгованість за аліментами, розмір якої останнім у судовому порядку не оскаржено, позивач прохає суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 січня 2020 року по 01 липня 2020 року у розмірі 67000 грн. 90 коп..

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та вперше призначено розгляд справи по суті з повідомленням сторін без їх виклику на 01 жовтня 2020 року (а.с.33,74). В подальшому судові засідання неодноразово відкладались. Востаннє судовий розгляд справи по суті було призначено на 03 березня 2020 року (а.с.62,72).

Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.64), у письмовій заяві, поданій до суду вказала, що вона підтримує позов у повному обсязіпо тих підставах, які були викладені в позовній заяві. Разом з тим, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подала (а.с.96).

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.70-72,94), заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подав, правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Виходячи з положень ч.5 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши позицію позивача у справі, викладену у письмовій заяві, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у них докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Новомлинівської сільської ради Розівського району Запорізької області, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, виданого 24 квітня 2019 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружились ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації актів про одруження 24 січня 2004 року зроблено запис за №1. Вказаний шлюб між сторонами розірвано 22 жовтня 2008 року, про що зроблено й актовий запис за №36 (а.с.4,5,78,79).

Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину – сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6,80).

Як встановлено з матеріалів справи та не оспорювалось сторонами, після розірвання шлюбу дитина, яка є дитиною-інвалідом та потребує постійного стороннього догляду, проживає разом з позивачем (а.с.7-10,81-84).

Крім того, з 26 грудня 2009 року позивач перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 , який заочним рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 13 серпня 2015 року було розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу було відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.11-15,85-89).

Згідно рішення Розівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2008 року по справі №2-48/2008 відповідача ОСОБА_2 зобов`язано сплачувати на користь позивача аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 27 березня 2008 року (а.с.16-17,90-91).

Згідно рішення Розівського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2010 року по справі № 2-16/2010 відповідача ОСОБА_2 зобов`язано сплачувати на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею, починаючи з 16 лютого 2010 року (а.с.18,92).

Відповідно до розрахунку державного виконавця Закір`янова О.В. станом на 1 липня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів склала 69 245 гривень 82 копійки (а.с.19,93).

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має заборгованість за аліментами, розмір якої ним в судовому порядку не оскаржено.

Частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У постанові від 25 квітня 2018 року за наслідками розгляду справи №572/1762/15-ц, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1Ч1%ЧQ1)+(A2Ч1%ЧQ2)+……….(AnЧ1%ЧQn), де:

?p – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 – нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 – нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 – кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An – нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn – кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого – обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, яка має враховуватися судами відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем, відповідачу було відомо про відкрите виконавче провадження, оскільки він частково сплачував аліменти, однак сплачував їх не в повній мірі і не кожного місяця, тому утворилась заборгованість.

Згідно ч.1,ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_2 правом подати відзив на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надав, а також не надав жодних доказів щодо поважності причин, внаслідок яких утворилася заборгованість зі сплати аліментів, чим не виконав вимоги стст.12,81 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 мав можливість сплачувати аліменти відповідно до рішення суду щомісячно у визначному розмірі, однак допустив заборгованість, тому позивач має право на отримання від відповідача неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен місяць прострочення, а саме у розмірі 67000 грн. 90 коп., виходячи з розрахунку, визначеним позивачем, з яким погоджується суд, а саме:

(3 168 гривень х 1 % х 545 днів (з 1 лютого 2019 року до 30 липня 2020 року) = 17 265 грн. 60 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 3 168 грн.) + (3 168 грн. * 1% * 517 днів (з 01 березня 2019 року до 30 липня 2020 року) = 16 378 грн. 56 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 3 168 грн.) + (3 168 грн. * 1% * 486 днів (з 01 квітня 2019 року до 30 липня 2020 року) = 15 396 грн. 48 коп., що в силу ч.1 ст. 196 СК України підлягає зменшенню до 3 168 грн.) + (4 557 грн. * 1% * 456 днів (з 01 травня 2019 року до 30 липня 2020 року) = 20 779 грн. 92 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 4 557 грн.) + (4 557 грн. * 1% * 425 днів (з 01 червня 2019 року до 30 липня 2020 року) = 19 367 грн. 25 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 4 557 грн.) + (4 557 грн. * 1% * 395 днів (з 01 липня 2019 року до 30 липня 2020 року) = 18 000 грн. 15 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 4 557 грн.) + (3 668 грн. * 1% * 364 днів (з 01 серпня 2019 року до 30 липня 2020 року) = 13 351 грн. 52 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 3 668 грн.) + (3 668 грн. * 1% * 333 дні (з 01 вересня 2019 року до 30 липня 2020 року) = 12 214 грн. 44 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 3 668 грн.) +(4 557 грн. * 1% х 303 дні (з 01 жовтня 2019 року до 30 липня 2020 року) = 13 807 грн. 71 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 4 557 грн.) + (4 557 грн. * 1% * 272 дня (з 01 листопада 2019 року до 30 липня 2020 року) = 12 395 грн. 04 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 4 557 грн.) + (4 557 грн. * 1% * 242 дня (з 01 грудня 2019 року до 30 липня 2020 року) = 11 027 грн. 94 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 4 557 грн.) + (4 557 грн. * 1% * 212 дня (з 01 січня 2020 року до 30 липня 2020 року) = 9 660 грн. 84 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 4 557 грн.) + (3 668 грн. * 181 день (з 01 лютого 2020 року до 30 липня 2020 року) = 6 639 грн. 08 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 3 668 грн.) + (3 668 грн. * 1% * 152 дня (з 01 березня 2020 року до 30 липня 2020 року) = 5 575 грн. 36 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 3 668 грн.) + (7 668 грн. * 121 день (з 01 квітня 2020 року до 30 липня 2020 року) = 9 278 грн. 28 коп., що в силу ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню до 7 668 грн.) + (1700 грн. 81 коп. * 1% х 91 день (з 01 травня 2020 року до 30 липня 2020 року) = 1 547 грн.) + (1 901 грн. 01 коп. * 1% х 60 днів (з 01 червня 2020 року до 30 липня 2020 року) = 1 140 грн. 60 коп.) + (1 901 грн. 01 коп. * 1 % * 30 днів (з 01 липня 2020 року до 30 липня 2020 року) = 570 грн. 30 коп..

За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку про доведеність тих обставин, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_2 , тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору при подачі до суду позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, то у відповідності з вимогами, передбаченими статтею 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави.

Керуючись ст.196 СК України, ст.549 ЦК України, стст.12,13,76-81,141,247,259,263-268,279 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Розівським РС УДМС України в Запорізькій області від 12 грудня 2012 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Розівським РС УДМС в Запорізькій області від 25 травня 2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини-інваліда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 67000 (шістдесяти семи тисяч) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Розівським РС УДМС України в Запорізькій області від 12 грудня 2012 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятисот восьми) гривень 00 копійок (рахунок отримувача –UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України).

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.М. Кущ