Рішення № 95979516, 26.02.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1928/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Абрамовій К.В.,

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача-2 - Козлової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач-1, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної фіскальної служби України (надалі - третя особа, ДФС України), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 26.02.2021 р., просить стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року по справі № 821/2085/17 за період із 16.02.2018 р. по 29.06.2020 р. у сумі 376 026,90 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів, що підлягають утриманню з нарахованої суми.

II. Позиція позивача та заперечення відповідачів, пояснення третьої особи

Вказані вимоги позивач обґрунтовує обставинами, викладеними у позові, а також у відповідях на відзив на позов відповідачів від 14.09.2020 та від 22.02.2021, які полягають у тому, що відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 р. по справі №821/2085/17, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року та постанови Верховного Суду від 03.06.2020 року ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Херсонській області. На виконання вказаних судових рішень, 08.01.2020 р. ДФС України видано наказ № 3-0 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, а 30.06.2020 ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис про його поновлення на вказаній посаді, що є доказом виконання вказаного судового рішення. З огляду на вказані обставини, позивач вказує, оскільки період із 16.02.2018 р. по 19.06.2020 р. є затримкою виконання судового рішення в частині його поновлення на роботі, то відповідно до ст. 236 КЗпП України та пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 р. № 100, з відповідача -1 слід стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вказаної затримки з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.

В судовому засіданні позивач підтримав вказані позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

04.09.2020 року представником ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи на те, що внаслідок прийняття наказу ДФС України від 08.01.2020 р. № 3-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ", Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі видано наказ від 29.04.2020 № 17-о “Про оголошення наказу ДФС України від 08.01.2020 № 3-о “Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ”, копію якого було надіслано листом ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 29.04.2020 № 52/к/21-22-04-01-13 на дві адреси ОСОБА_1 , наявні в його особовій справі. В подальшому, ОСОБА_1 звернувся з листом від 23.06.2020 до ДФС України, яким повідомив про те, що він працює на посаді заступника начальника ГУ ПФУ в Херсонській області і тому направляє заяву про звільнення з посади заступника начальника ГУ ДФС У Херсонській області за власним бажання, оскільки фактично не приступав до виконання обов`язків за посадою заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області. У звязку з чим, наказом ДФС України від 30.06.2020 № 860-о звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області за власним бажанням, а наказом ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 30.06.2020 № 64-о оголошено наказ ДФС України від 30.06.2020 № 860-о про звільнення ОСОБА_1 , та внесені відповідні записи до трудової книжки позивача. Тобто, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі діяло у межах та спосіб передбачений чинним законодавством і не мало будь-яким чином вплинути на рішення ДФС України щодо виконання судового рішення у справі № 821/2085/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді. Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, то відповідач-1 вказує, оскільки у 2018-2019 роках позивач отримував дохід у вигляді заробітної плати від ГУ ПФУ в Херсонській області в розмірі 658 290 грн., то вказана сума підлягає вирахуванню з суми середнього заробітку. Крім того, відповідач-1 вважає, що фактично період затримки виконання рішення суду складає з 16.02.2018 року по 07.01.2020 року, оскільки позивача було поновлено на посаді наказом Державної фіскальної служби України від 08.01.2020 року № 3-о. При цьому, зазначає, що середньоденний заробіток повинен складати 377,93 грн. Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, то ця вимога на думку відповідача-1 повинна бути розглянута лише після винесення рішення в справі, за окремою заявою.

Відповідач-1 в судове засідання не прибув, при цьому, 24.02.2021 надав заяву про розгляд справи без участі його представника, у задоволені позову просить відмовити.

22.02.2021 року представник ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі подав до суду відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки не є роботодавцем позивача, а тому не повинен відповідати за зобов`язаннями ГУ Державної фіскальної служби в Херсонській області, АРК та м. Севастополі, яке не ліквідовано як особа публічного права, а тому відсутні підстави для правонаступництва ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі.

В судовому засіданні представник відповідача-2 підтримала вказані заперечення та просила відмовити у задоволені позову.

Третя особа не скористалась своїм правом надати суду пояснення щодо позову.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 27.07.2020 року позовну заяву залишено без руху.

07.08.2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви

Ухвалою суду від 12.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 08.10.2020 р. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну фіскальну службу України.

Ухвалою суду від 08.10.2020 р. задоволено клопотання Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання щодо розгляду справи по суті підготовчим засіданням, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, призначено підготовче засідання на 10.11.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та відпустці за сімейними обставинами підготовчі засідання, призначенні на 10.11.2020 та 08.12.2020 р., не відбулись, тому подальший розгляд справи призначено на 02.02.2021 р.

Ухвалою суду від 02.02.2021 р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження: 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259), у зв`язку з чим відкладено підготовче засідання до 16.02.2021 р.

16.02.2020 судом, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 22.02.2021 р. у зв`язку з відсутністю доказів повідомлення відповідача-2 та третьої особи про дату та час проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 22.02.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2021.

В судовому засіданні 26 лютого 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

12 липня 2016 року наказом голови ДФС України № 2613-о ОСОБА_1 звільнено з 14 липня 2016 року з посади заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області, у зв`язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

26 липня 2016 року наказом Голови ДФС України № 2733-о внесено зміни до наказу голови ДФС України від 12 липня 2016 року № 2613-о щодо дати звільнення позивача, а саме 14 липня 2016 року замінено на 26 липня 2016 року у зв`язку з перебуванням його на лікарняному.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року в справі № 821/2085/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Херсонській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Херсонській області від 11 травня 2016 року № 186-о "Про попередження щодо наступного вивільнення".

Визнано протиправним і скасовано наказ ДФС України від 12 липня 2016 року № 2613-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним і скасовано наказ ДФС України від 26 липня 2016 року № 2733-о "Про внесення змін до наказу ДФС України від 12 липня 2016 року № 2613-о".

Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління ДФС у Херсонській області від 26 липня 2016 року № 279-о "Про оголошення наказу ДФС України від 12 липня 2016 року № 2613-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами, внесеними наказом ДФС України від 26 липня 2016 року № 2733-о)".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 148 148,56 гривень.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року змінено в частині абзаців другого та сьомого резолютивної частини та викладено текст в наступній редакції:

"У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 11 травня 2016 року № 186-о "Про попередження щодо наступного вивільнення" відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 147 770,63 грн."

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року по справі №821/2085/17 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року в незміненій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року залишено без змін.

08.01.2020 року на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 року, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 року у справі № 821/2085/17 в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді в.о. голови ДФС України прийнято наказ № 3-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ", яким, зокрема -

- скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 12.07.2016 №6213-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

- скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26.07.2016 №2733-о "Про внесення змін до наказу ДФС від 12.07.2016 №2613-о".

- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області з 26.07.2016 року.

29.04.2020 відповідно до п. 1.3. Порядку призначення (переведення) на посади та звільнення з посад працівників номенклатури Голови Державної фіскальної служби України, затвердженого наказом ДФС України від 15.06.2017 р. № 421, головою комісії з реорганізації ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі прийнято наказ № 17-о "Про оголошення наказу ДФС України від 08.01.2020 № 3-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 "

29.04.2020 листом ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі за вих. № № 52/к/21-22-04-01-13 на адреси ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) були направлені копія наказу в.о. голови ДФС України від 08.01.2020 р. № 3-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ", та копія наказу ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 29.04.2020 № 17-о "Про оголошення наказу ДФС України від 08.01.2020 № З-о.

23.06.2020 позивач направив на адресу ДФС України лист-звернення, яким повідомив, що отримав постанову Верховного Суду від 03 червня 2020 року по справі № 821/2085/17, якою залишено без задоволення касаційні скарги ДФС України та ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 р. На даний час працює на посаді заступника начальника ГУ ПФУ у Херсонській області у зв`язку з чим направляє заяву про своє звільнення з посади заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області за власним бажанням та просить повідомити про час, коли можливо з`явитись йому до ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі для одночасного внесення записів до трудової книжки про поновлення та звільнення з посади заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області.

30.06.2020 в.о. Голови ДФС України видано наказ № 860-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області за власним бажанням згідно частини 1 ст. 38 КЗпП України, з яким ознайомлено позивача під підпис 30.06.2020 року.

30.06.2020 в.о. начальника, головою комісії з реорганізації ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі видано наказ № 64-о "Про оголошення наказу ДФС України від 30.06.2020 № 860-о "Про звільнення ОСОБА_1 "

30.06.2020 р. до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 внесено запис під номером 51 наступного змісту " Запис № 43 є недійсним, поновлений на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області з 26 липня 2016 року" , підстава - наказ ДФС України від 08.01.2020 №3-о, наказ ГУ від 29.04.2020 №17-о."( а.с. 7-8).

Вважаючи, що судове рішення про поновлення на роботі виконано із затримкою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до положень частин 2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

На час незаконного звільнення, позивач був державним службовцем, правовий статус якого був урегульований Законом України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу", приписами статі 5 цього Закону передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Разом з тим, відносини щодо поновлення на роботі незаконно звільненого державного службовця, компенсації за вимушений прогул та за затримку виконання рішення про поновлення на роботі нормами Закону України "Про державну службу" безпосередньо не врегульовані.

Натомість, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частинами 1, 5 статті 235 КЗПП України передбачено, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

У відповідності до вимог ст.236 КЗПП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VI. Оцінка суду

З аналізу вищевказаних положень статей 235, 236 КЗпП України вбачається, що роботодавець зобов`язаний добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі негайно - відразу після проголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися та чи вчинялися працівником, якого було звільнено, дії для поновлення. Невиконання цього обов`язку тягне наслідки, передбачені статтею 236 КЗпП України, за змістом якої роботодавець, який не виконав рішення суду про поновлення на роботі, зобов`язаний сплатити такому працівникові його середній заробіток за весь час затримки.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. При цьому, законодавець пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, оскільки у даній категорії справ наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція з цього спірного питання викладена і Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16.02.2018 року у справі №807/2713/13-а, від 21.03.2018 року у справі №243/2748/16-ц, від 27.06.2019 року у справі №821/1678/16, від 17.07.2019 року у справі №825/1281/16, від 25.07.2019 року у справі №2а-3138/10/0370, від 27.11.2019 року у справі №802/1183/16-а.

Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", роз`яснено судам, що стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Разом з тим, КЗпП не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов`язків.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем-1, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 р. в справі № 821/2085/17 ДФС України видано наказ від 08.01.2020 № 3-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ", після чого лише 29.04.2020 р. ГУ ДФС у Херсонській області, АРК там. Севастополі видано наказ № 17-о "Про оголошення наказу ДФС України від 08.01.2020 № 3-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ", що свідчить про затримку виконання вказаного судового рішення, яке у цій частині підлягало негайному виконанню, а тому відповідно до ст. 236 КЗпП України позивач має право на виплату йому середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення.

Визначаючись з періодом затримки виконання судового рішення, суд вказує про таке.

За позицією позивача початком затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 р. по справі №821/2085/17 є 16.02.2018 р., тобто наступний день після дати його прийняття, а фактичним днем його виконання є дата внесення запису у його трудову книжку, тобто 30.06.2020 р.

Відповідач-1 вважає, що судове рішення про поновлення позивача на роботі є виконаним з 08.01.2020, тобто з дня видання ДФС України наказу № 3-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 " Крім того, у відзиві на позов вказує, що з 08.01.2020 на позивача вели табель обліку використання часу керівників ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, копії яких надано до матеріалів справи. Також звертає увагу суду на те, що з 08.01.2020 по 30.06.2020 позивач займав дві посади у різних державних службах, у т.ч. у ГУ Пенсійного фонду у Херсонській області отримував заробітну плату, а тому дні затримки виконання рішення суду складають період із 16.02.2018 по 07.01.2020, тобто 470 днів

Надаючи правову оцінку вказаним доводам сторін суд вказує про таке.

Як зазначалось вище, виконання судового рішення в частині поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст. 77 КАС України ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що позивача було допущено до виконання його посадових обов`язків саме 08.01.2020, пов`язуючи вказане лише з датою прийняття ДФС України наказу від 08.01.2020 за № 3-о про поновлення позивача на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Херсонській області.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 щодо ведення на позивача з 08.01.2020 р. табель обліку робочого часу та направлення позивачу копії наказів про поновлення, як доказ виконання судового рішення, оскільки вказане не спростовує факт не виконання відповідачем-1 обов`язку фактичного допуску позивача до виконання ним обов`язків на вищевказаній посаді. Крім того, вказаний довід відповідача-1 спростовується доказами листуванням між ДФС України та ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Зокрема, лист ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 21.01.2020 р. № 117/8/21-22-04-03-10, адресований в.о. голови ДФС України, яким повідомляється про неможливість реалізації наказу ДФС України від 08.01.2020 №3-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 " та відповідно, вжиття всіх заходів щодо обліку та нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , оскільки у Головному управлінні ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відсутня особа керівного складу, яка має право підпису розпорядчого документу про оголошення вказаного наказу ( а.с. 78), а також лист ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 29.04.2020 р. № 757/8/21-22-04-03-10, адресований в.о. голови ДФС України, яким також повідомлено про те, що на теперішній час, ОСОБА_1 заступник начальника Головного управління ДФС у Херсонській області залишається не зарахованим до штату Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ( а.с. 79).

При цьому, суд зазначає, що на виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі роботодавцю необхідно привести штатний розпис у відповідність до рішення суду, тобто видати наказ про внесення змін до штатного розпису; видати наказ про поновлення працівника на роботі, та при цьому у відповідності до п. 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом № 58 від 29.07.1993 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №10 внести зміни до трудової книжки працівника; здійснити оплату за весь час вимушеного прогулу і допустити працівника до виконання попередніх обов`язків.

Отже, відповідач-1 не надав жодних доказів, що невиконання судового рішення про поновлення на посаді сталося з вини самого працівника.

З огляду на вказані обставини, суд погоджується з позицією позивача, що фактичним днем виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі є дата внесення запису у трудовій книжці ОСОБА_1 про його поновлення, тобто 30.06.2020 р.

Таким чином, в межах даних спірних правовідносин судом встановлено, що період затримки виконання судового рішення становить з 16 лютого 2018 року, тобто з наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі, до 29.06.2020 р., тобто дати, після якої позивача фактично було поновлено на посаді.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку №100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку №100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Абзацом другим пункту 10 Порядку №100 передбачено, що, виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

В п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю" зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду в справі № 821/2085/17 від 15 лютого 2018 року, яке набрало законної сили, згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 , наданою Головним управлінням ДФС у Херсонській області від 16.08.2016 року №296/21-22-05-31, складеної відповідно до Порядку № 100, середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці (травень, червень 2016 року) становить 377 грн. 93 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, вказані обставини також визнаються відповідачем-1.

Таким чином, сума середньоденного заробітку позивача, встановлена рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі №821/2085/17 від 15 лютого 2018 року у розмірі 377,93 грн. - доказуванню не підлягає.

Особливістю цієї справи є те, що в періоді, який припадає на період затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі, відбулися зміна структури заробітної плати, поєднана з підвищенням посадових окладів усіх державних службовців, і подальше підвищення їхніх посадових окладів (без зміни структури заробітної плати).

Аналіз абзаців сьомого, восьмого пункту 2 у взаємозв`язку з абзацами першим, другим пункту 10 Порядку №100 дає підстави для висновку, що у випадку зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадового окладу, обчислення середньої заробітної плати здійснюється, виходячи із виплат, передбачених згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Отож після змін структури заробітної плати та одночасного підвищення посадового окладу розмір виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, для цілей визначення середньоденної заробітної плати не застосовуються. Натомість застосовується розмір виплат, установлений державному службовцю після відповідних змін.

Водночас підвищення посадових окладів, що не поєднане із зміною структури заробітної плати, є підставою для коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення посадових окладів, який визначається шляхом ділення посадового окладу після підвищення на розмір посадового окладу до такого підвищення.

При цьому під зміною структури заробітної плати у контексті спірних правовідносин необхідно розуміти будь-які зміни в оплаті праці державних службовців, унаслідок яких змінюється її складові (обсяг надбавок, заохочувальних і компенсаційних виплат), або їх питомої ваги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №817/1169/16, від 04 березня 2020 року у постанові №0440/6017/18, від 03.10.2019 року в справі №804/8042/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що посадовий оклад позивача за посадою "заступник керівника відділу у складі департаменту, служби, самостійного управління" на момент звільнення становив 5686,00 грн., відповідно до постанови КМ України "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році" №292 від 06.04.2016 року.

В подальшому постановою КМ України "Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році" №24 від 28.01.2018 року, з 01.01.2018 року підвищено посадовий оклад за посадою "Заступник керівника департаменту, головного управління, служби, заступник керівника апарату місцевої держадміністрації" до 9000 грн.

Відповідно до п. 10 Порядок коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів розраховується наступним чином: 9000, 00 грн. / 5686, 00 грн = 1,5828.

За період з 16.02.2018 року по 31.12.2018 року (останній день в цьому періоді, що передував наступному підвищенню посадових окладів) середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу розраховувався наступним чином 377,93 грн.(середньоденний заробіток) х 1.5828 (коефіцієнт підвищення) х 218 робочих дня (кількість робочих днів розраховано відповідно до листів Міністерства соціальної політики про розрахунки норм тривалості робочого часу на відповідні роки) = 130404,90 грн.

Постановою КМУ "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році" №102 від 06.02.2019 року підвищено посадовий оклад за посадою "Заступник керівника департаменту, головного управління, служби, заступник керівника апарату місцевої держадміністрації" до 2,75 розмірів мінімального окладу (примітка 1 до схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах) передбачає , що посадові оклади на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів визначаються шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний коефіцієнт).

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Таким чином посадовий оклад за посадою позивача з 01.01.2019 року становить (1762*2)*2,75=9690 грн.

Відповідно до п. 10 Порядок коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів розраховується наступним чином: 9690,00 грн. / 5686,00 грн = 1,7042.

За період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року (останній день в цьому періоді, що передував наступному підвищенню посадових окладів) середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу розраховувався наступним чином 377,93 грн.(середньоденний заробіток) х 1.7042 (коефіцієнт підвищення) х 249 робочих дня (кількість робочих днів розраховано відповідно до листів Міністерства соціальної політики про розрахунки норм тривалості робочого часу на відповідні роки) = 160373,01 грн.

Постановою КМ України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. N 15" №15 від 13.01.2020 року посадовий оклад за посадою "Заступник керівника департаменту, головного управління, служби, заступник керівника апарату місцевої держадміністрації/ державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя" з 01.01.2020 року підвищено до 10600 грн.

Відповідно до п. 10 Порядок коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів розраховується наступним чином: 10600,00 грн. / 5686,00 грн = 1,8642.

За період з 01.01.2020 року по 29.06.2020 року (останній день перед поновленням на посаді) середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу розраховувався наступним чином 377,93 грн.(середньоденний заробіток) х 1.8642 (коефіцієнт підвищення) х 121 робочих дня (кількість робочих днів розраховано відповідно до листів Міністерства соціальної політики про розрахунки норм тривалості робочого часу на відповідні роки) = 85248,99 грн.

Таким чином, суд вважає, що за період затримки виконання судового рішення з 16.02.2018 р. по 29.06.2020 року сума середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу складає 376 026,90 грн. без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

При цьому, суд приймає до уваги відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача -1 щодо розрахунку середнього заробітку з урахуванням її коригування на коефіцієнт підвищення заробітної плати, наведеного позивачем у додатку до позову.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованою позицію ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі стосовно того, що позивач декларував доходи у вигляді заробітної плати в ГУ ПФУ в Херсонській області за 2018-2019 роки та у вигляді заробітної плати за час вимушеного прогулу в ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі за 2019 рік, оскільки статті 235-236 КЗпП України не передбачають підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. При цьому, доводи відповідача-1 про те, що ОСОБА_1 протягом спірного періоду був працевлаштований та отримував заробітну плату могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову/підставу для зменшення суми середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на посаді чи за час вимушеного прогулу. З огляду на те, що КЗпП таких положень уже не містить, аргументи відповідача в цій частині не спростовують вказаний висновок суду.

На користь цього висновку свідчить правова позиція Верховного суду, викладена в постанові від 20.06.2018 року у справі за №826/808/16, де зазначено, що орган, що розглядає трудовий спір, зобов`язаний вирішити питання щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу незалежно від факту отримання такою особою у вказаний період будь-яких інших доходів. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

VII. Висновок суду

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2.статті 73 КАС України).

Приписами частини 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи, роботодавцем позивача є ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, яке порушило його права та інтереси в межах даних спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача-1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, а позов таким, що підлягає задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 3767,31 грн., що підтверджується платіжним документом № 0.0.1793213062.1 від 07.08.2020 р.

Враховуючи уточнення позивачем позовних вимог у сумі 376 026,90 грн. та їх задоволення, судовий збір в сумі 3 760,27 гривень підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження: 73026, м. Херсон, пр.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259), Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної фіскальної служби України (місце знаходження 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - задовольнити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року по справі № 821/2085/17 за період із 16.02.2018 р. по 29.06.2020 р. у сумі 376 026,90 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів, що підлягають утриманню з нарахованої суми;

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3 760,27 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 березня 2021 р.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 106030000