Ухвала суду № 9597860, 27.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2010 р. м. КиївК-19295/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 27.04.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 23.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2007

у справі№ 5/1456-19/282А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Львівська металургійна компанія»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 23.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 у справі №5/1456-19/282А, позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №005692320/4/18975 від 09.08.2006 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 138850,84 грн. основного платежу та 62922,70 грн. штрафних санкцій; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №005692320/4/18974 від 09.08.2006 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52563,33 грн. основного платежу та 26134,50 грн. штрафних санкцій, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнято на підставі Акту перевірки «Про результати планової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)»№ 450/23-0/30706786 від 06.10.2005 (а.с.16-23), в якому визначено порушення позивачем: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 02.05.1997р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Львівська металургійна компанія»до складу валових витрат віднесено вартість отриманих маркетингових послуг у розмірі 555356,40грн., що надані підприємству суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами та юридичними особами, а саме: підприємством «Майя Плюс»на суму 180780,00грн., в т.ч. ПДВ 30130,00 грн.; суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. на суму 284439,73грн. без ПДВ; ПП «Будметал»на суму 39450,00грн. в т.ч. ПДВ 5575,00 грн.; ПП «Святослав Люкс»на суму 50150,00 грн. в т.ч. ПДВ 8358,33грн.; ПП «Вел»на суму 45000,00грн., в т.ч. ПДВ 7500,00грн.; ПП «Стандарт Плюс»на суму 8100,00 грн., без ПДВ.

Не погоджуючись з висновками перевіряючих, позивач неодноразово їх оскаржував до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, ДПІ у м. Львові та Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду зазначених скарг Державною податковою адміністрацією України прийнято податкове повідомлення-рішення №005692320/4/18974, відповідно до якого, позивачу на підставі п.п. «б»п.п. 4.2.2 ст. 4, п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, за порушення п.п.7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 33.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 52 608,99 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 26304,50 грн. (а.с.91); та податкове повідомлення-рішення № 005692320/4/18975, яким, на підставі п.п. «б»п. п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 138896,40 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 63162,70 грн. (а.с.90).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

В силу п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3- 5.7 цієї статті.

Згідно п.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 згаданого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, надані позивачем первинні документи, а саме: угоди про надання маркетингових послуг; акти приймання-передачі наданих маркетингових послуг, в яких зазначено, що Замовник підтверджує одержання послуг в повному обсязі та заявляє про відсутність будь-яких претензій відносно наданих послуг та їх вартості, письмові економічні обґрунтування та дослідження на ринку металопрокату, а також платіжні документи про оплату вартості наданих послуг, містять усі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим для первинних документів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-XIV, також судами зауважено, що в Акті перевірки не йдеться про їх відсутність.

Крім того, копії Декларацій з податку на прибуток підприємства за 2004, 2005 роки, за перше півріччя 2006 року, свідчать про зменшення валового доходу Позивача: з 10621300,00 грн. (в період використання зазначених вище послуг у 2004 р.) до 3660445,00 грн. у 2006 р. з моменту проведення перевірки Відповідачем, внаслідок якої позивач припинив використувати маркетингові послуги, що, на думку позивача, стало причиною зменшення валового доходу підприємства.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів про скасування податкового повідомлення-рішення №005692320/4/18975 від 09.08.2006 в частині визначення податкових зобов'язань, у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат вартості маркетингових послуг

Що стосується віднесення до складу валових витрат 50% придбаного пального в сумі 228,30 грн., використаного на легковий автомобіль «Мерседес», який, як встановлено перевіркою, на балансі підприємства не рахується, то судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту використання цього пального у господарській діяльності.

Тобто, судами вірно зазначено, що відсутній первинний документ, який відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тому судова колегія вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірне донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 45,66 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 45,66 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 23.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 у справі № 5/1456-19/282А слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 23.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 у справі № 5/1456-19/282А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко