Рішення № 95955477, 22.03.2021, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

266/4503/19

2/241/31/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

22.03.2021 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд

Донецької області

у складі:

головуючого судді Демочко Д.О.

при секретарі Цукановій Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитків , суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 шляхом подачі документів через систему «Електронний суд» звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя із позовом, в якому просив стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на його користь суму завданих йому збитків у зв`язку зі знищенням належного йому майна - бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка була передана відповідачеві у іпотеку у забезпечення кредитного договору, та яка на даний час не може використовуватися за призначенням, вартістю 22653779,83 гривень та доходів, які ним мали бути реально одержані ( упущеної вигоди) в розмірі 121101617,00 гривень, а всього на суму 143 755 396,83 гривень. При цьому послався на положення Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу звернення до суду за місцем своєї реєстрації, та без сплати судового збору.

В ухвалі Приморського районного суду м. Маріуполь від 08.08.2019 року зазначено,що стосовно застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів», суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання, чи перебування споживача, або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Положенням статті 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, робіт і надавачами послуг.

Проте, предметом позову у справі є відшкодування майнової шкоди, завданої у зв`язку зі знищенням належного позивачеві майна, переданого відповідачу на зберігання, та доходів, які б мали бути реально одержані, а не про порушення прав споживачів.

Тобто, фактично спірні правовідносини виникли з приводу завданої нерухомому майну шкоди, оскільки позов пред`явлено про стягнення збитків, заподіяних ОСОБА_1 за наслідками передачі ним нерухомого майна на відповідальне зберігання представникам банку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що судом вже розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 , у вказаній справі ухвалено рішення, яке набрало законної сили. При цьому Верховний Суд в своїй ухвалі від 11.03.2019 року № 266/1313/15-ц визначив предмет позову та дійшов до висновку, що предметом спору є відшкодування шкоди позивачу, а не порушення прав споживачів.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. За таких обставин, оскільки місцем заподіяння шкоди є місце розташування нерухомого майна, а саме - Мангушський район Донецької області, оскільки база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташована за адресою: АДРЕСА_1 , то вказаний позов підлягає розгляду Першотравневим районним судом Донецької області.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо

справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Приморський районний суд м. Маріуполя ухвалив, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитків передати на розгляд до Першотравневого районного суду Донецької області .

13.09.2019 року до Першотравневого районного суду надійшла цивільна справа 266/4503/19, пров. 2/266/953/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитків, згідно ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя від 08.08.2019 року .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

04.03.2008 року ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ПАТ «ОТП Банк» (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки № РМ-SМЕ107/078/2008, за яким, належна ОСОБА_1 на праві власності база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2454,8 кв.м, розташована по АДРЕСА_1 , стала предметом іпотеки в забезпечення укладеного між банком та ОСОБА_2 валютного кредитного Договору №СМ-SМЕ/107/078/2008 - 04.03.2008 року.

Згідно п.4.4. договору іпотеки ціна бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» була встановлена ??сторонами на підставі проведеної незалежної експертизи і дорівнювала 1 000 611,49 доларів США, як забезпечення кредиту, виданого у валюті.

15.05.2008 року ОСОБА_1 (власник -- виконавець) та ТОВ СП «Регалс» (Споживач) уклали комплексний договір для надання послуг курортного відпочинку і оздоровлення на основі бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » строком на 10 років за сплатою 4 200 000 гривень на рік з автоматичною індексацією згідно офіційних річних індексів девальвації гривні відносно доларів США. Саме надання послуг по цьому договору та надання подібних послуг на комерційній основі мало бути джерелом погашення кредиту.

05.05.2009 року Першотравневий районний суд Донецької обл. задовольнив клопотання «ОТП Банку», який посилаючись на умови вище вказаного договору іпотеки просив суд про передачу йому на відповідальне зберігання предмету іпотеки та відповідною ухвалою суду зобов`язав ОСОБА_1 передати базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ключі від усіх приміщень на відповідальне зберігання банку. 05.05.2009 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до відділу виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій обл. із зазначеною ухвалою, у зв`язку з чим було відкрито виконавче провадження № 12667752.

11.05.2009 року іпотекодавець ОСОБА_1 саме на вимогу виконавчої служби передав «ОТП Банку» базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по акту прийому - передачі без будь-яких зауважень і претензій по її стану, тобто в стані аналогічному на момент раніше проведеної експертної оцінки.

Кілька років Банк на оренді бази відпочинку заробляв гроші. Після подій зими-весни 2014 р. банк «кинув» базу відпочинку напризволяще і закрив виконавче провадження, за яким база відпочинку була передана банку на відповідальне зберігання.

Таким чином була створена "юридична " видимість, мовляв іпотекодавець сам не зберігав свого майна - предмет іпотеки базу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а позичальник - просто «нахабно» не погашав кредит.

Потім Банк подав до Приморського районного суду м Маріуполя позов про стягнення солідарно з позичальника та іпотекодавця всієї суми боргу за кредитом з відсотками, які були нараховані за 10 років.

30.12.2014 року за письмовою заявою ПАТ «ОТП Банку» виконавче провадження було закрито, але база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» не була повернута ОСОБА_1 а так і залишилася на відповідальному зберіганні у ПАТ «ОТП Банк».

В 2016 році за заявою іпотекодавця ОСОБА_1 було відкрито кримінальне

провадження № 12016050710000210 від 27.04.2016 року за ст. 191 ч.5 КК щодо керівництва ПАТ «ОТП Банк» за заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах по факту знищення майна - предмета іпотеки бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вслід недбалості працівників ПАТ «ОТП Банку», за яким ОСОБА_1 було визнано потерпілим.

13.05.2016 року Державний реєстратор ПН Незнайка Є.В. своїм рішенням про державну реєстрацію права власності № 29593738 від 13.05.2016 року зареєстрував за ПАТ «ОТП Банк» право власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на підставі виникнення права власності згідно договору іпотеки № СМ-SМЕ/107/078/2008 від 04.03.3008 року

Рішенням правління банку № 5 від 08.04.2016 року підтверджується, що на баланс Банку база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» прийнята за ціною 391 098,00 грн. згідно висновку про вартість майна від 22.03.2016 року, що по курсу (25,31 грн/дол. США) на день оформлення права власності 13.05.2016 року) становить 15 452,31 доларів США.

15.02.2018 року Окружний адміністративний суд м. Києва своїм рішенням у справі 826/4223/17, залишеному в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 року, зазначена реєстрація була скасована, як незаконна.

23.07.2018 року рішенням державного реєстратора № 42174238 на право власності ПАТ «ОТП Банку» на базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» було скасовано і відновлено право власності за ОСОБА_1

12.06.2019 року Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області по справі № 241/1075/17 також скасовано реєстрація права власності №29593738 від 13.05.2016 року Державного реєстратора ПН Незнайка Є.В. про державну реєстрацію права власності ПАТ «ОТП Банку» на базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та зобов`язало ПАТ «ОТП Банк» повернути її (базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») власнику - ОСОБА_1

18.07.2019 року Висновком експерта № 6 судової будівельно-технічної експертизи по справі № 241/1409/18 встановлено вартість бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на 11.05. 2009 рокурозмірі 7 178 003 грн. 75 коп. та станом на 18.07.2019 року дана оцінка технічного стану бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» як «непридатна к подальшої експлуатації».

24.07.2019 року Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя визнано недійсним договір іпотеки № СМ-БМЕ/107/078/2008 від 04.03.3008 року з моменту його укладення.

26.07.2019 року Постановою Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі встановлено, що на виконання ухвали Першотравневого районного суду Донецької області від 5 травня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» прийняв від ОСОБА_1 11.05.2009 року базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» вартістю 7 178 003 гривень 75 коп. на відповідальне збереження з метою запобігання знищення бази, її погіршення, а також для збереження її цілісності, але своєю бездіяльністю ПАТ «ОТП Банк» не зберіг цілісність бази відпочинку «Волана», що призвело до її повного руйнування та знецінення станом на 2019 р. до 354 928,50 грн.

Таким чином, слід розуміти, що ОСОБА_1 15.05.2008 року передав в оренду своє власне майно - базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою отримання доходу, але на вимогу ПАТ «ОТБ Банку» 11.05.2009 року був змушений передати Банку базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» нібито на відповідальне зберігання, тобто був позбавлений можливості отримувати дохід та взагалі користуватися своїм власним майном на свій розсуд. ,

ПАТ «ОТП Банк» не зберіг бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та в наслідок його бездіяльності або недбалості призвело до її повного руйнування та неможливості використання за первісним призначенням.

Згідно власних розрахунків, позивач вважає, що діями ПАТ «ОТП Банку» були порушені права споживача ОСОБА_1 , вслід чого йому було причинено збитків у зв`язку зі знищенням його майна, яке не може використовуватись за призначенням, вартістю 22 653 779,83 грн. та доходів, які їм мали бути реально одержані (упущеної вигоди) в розмірі 121 101 617 грн., всього на суму 143 755 396,83 грн., які повинні бути стягнути с ПАТ «ОТП Банк», Код: 21685166, Код банка (МФО): 300528 на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що звільнений від сплати судового збору як позивач з позовними вимогами до ПАТ «ОТП Банка» у справі - спорі, що виникає із кредитних правовідносин, а саме договору іпотеки, який був укладено в забезпечення та виконання кредитного споживчого договору та є похідним від нього посилаючись на Постанову Великої палати Верховного Суду від 21.03.2018 р, справа N 61/24881/16-ц, в якій зазначено, що особи, у справах про захист своїх прав як споживачів, звільняються від сплати судового збору при розгляді справи у всіх судових інстанціях, згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, позивач просить стягнути з ПАТ «ОТП Банк», Код: 21685166, Код банка (МФО) 300528, на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 суму завданих йому збитків у зв`язку зі знищенням належного йому майна - бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке не може використовуватись за призначенням, вартістю 22 653 779,83 гривень та доходів, які їм мали бути реально одержані (упущеної вигоди) в розмірі 121 101 617 гривень, всього на суму 143 755 39,83 гривень.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належними чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав повністю та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином - заказаною кореспонденцією з повідомленням. Однак, 16.03.2021 року надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника . Проти позову заперечив , надавши відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з договору іпотеки № РМ-SМЕ107/078/2008 від 04.03.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого стала належна ОСОБА_1 на праві власності база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2454,8 кв.м, розташована по АДРЕСА_1 . Вартість іпотечного майна визначалася за згодою між іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ) та іпотекодержателем (ЗАТ «ОТП Банк») і становила 5 053 088 гривень, що за курсом НБУ на дату укладення договору становило 1 000 611,49 доларів США. Даний договір було укладено в забезпечення укладеного між банком та ОСОБА_2 валютного кредитного Договору №СМ-SМЕ/107/078/2008 - 04.03.2008 року. (а.с.13-19).

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 05.05.2009року заяву ЗАТ «ОТП Банк» про забезпечення позову було задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 передати базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ключі від усіх приміщень на відповідальне зберігання банку(а.с.22).

На виконання вказаної ухвали, 11.05.2009 року між сторонами було складено акт прийому - передачі бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка за цим актом була передана банку, і сторони підтвердили що зауважень та претензій щодо передачі майна не мають(а.с.27).

Реєстрація права власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за ПАТ «ОТП Банк» підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №59057696 від 13.05.2016 року(а.с.32-33).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №131710549 від 23.07.2018 року та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №131838351 від 23.07.2018 року право власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зареєстроване за ПАТ «ОТП Банк» було скасовано, а її власником значиться ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Також, відповідач надав висновок експерта № 6 від 18.07.2019 року, з якого з`ясовано, що ринкова вартість бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", на час проведення експертизи, технічним станом на момент складання акту прийому-передачі 01.06.2009 року, складала 942 542,557 доларів США, що за курсом НБУ, становило 7 178 003,75 грн., а її ринкова вартість на час проведення експертизи 18.07.2019 року, складає 13725 доларів США, що за курсом НБУ складає 354 928, 50 грн. ( а.с.36-37).

Зазначені відповідачем у його позовній заяві обставини уже неодноразово досліджувалися судами під час розгляду аналогічних спорів, та по ним Верховним Судом прийняті остаточні рішення.

Так, рішенням Першотравневого районного суду від 15.07.16 по справі №266/1313/15ц, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.08.16 та постановою Верховного Суду від 12.12.18р. в справі №266/1313/15-ц за позовом Позивача до АТ «ОТП Банк» у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про відшкодування шкоди, завданої банком внаслідок неналежного утримання і зберігання предмета іпотеки було відмовлено у повному обсязі.

Судами було встановлено, що передача нерухомого майна банку згідно з актом передачі не породжує жодних прав та обов`язків, характерних для угоди, як виду зобов`язання, а договір зберігання між сторонами не укладався (абз. 6 стор. 8 постанови Верховного Суду від 12.12.18р.).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач ( ОСОБА_1 ) протягом всього терміну дії договору іпотеки відповідає за утримання бази відпочинку у належному стані, відповідальність за порушення зобов`язань щодо збереження переданого в іпотеку нерухомого майна покладається виключно на позивача (останній абз стор. 8 постанови Верховного Суду від 12.12.18р.).

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 в справі № 241/1409/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про визнання неналежним виконання зобов`язань з охорони майна, яке є предметом спору та стягнення з АТ «ОТП Банк» збитків за неналежне утримання та зберігання бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у сумі 985159,18 доларів США було залишено в силі рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 03.12.2018 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.

По вказаній справі судами було встановлено:

«Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про іпотеку», якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов`язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та від незаконних посягань та вимог інших осіб.

За вимогами пункту 5.4 договору іпотеки від 04 березня 2008 року № РМ-БМЕ 107/078/2008, у разі знищення, втрати чи пошкодження предмета іпотеки або його частини із будь-яких причин, при якому вартість предмета іпотеки на ринку нерухомості зменшується порівняно з тою, яка існує на дату укладення цього договору, іпотекодавець зобов`язаний, зокрема, за свій кошт і в строки, погоджені із іпотекодержателем, відновити предмет іпотеки до такого технічного і експлуатаційного стану, який існує на дату укладення цього договору.

Таким чином, позивач протягом всього терміну дії договору іпотеки відповідає за утримання бази відпочинку у належному стані, і відповідальність за порушення зобов`язань щодо збереження переданого в іпотеку нерухомого майна покладається виключно на позивача.

При цьому, передача нерухомого майна банку згідно з актом прийому-передачі не породжує жодних прав та обов`язків, характерних для угоди, як виду зобов`язання, а договір зберігання між сторонами не укладався.

Акт прийому-передачі не припинив між сторонами зобов`язальних правовідносин за кредитним та іпотечним договорами, нерухоме майно належало ОСОБА_1 на праві власності до моменту реєстрації права власності за ПАТ «ОТП Банк», тобто до 13 травня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які випливають з кредитного договору від 04 березня 2008 року № СМ-БМЕ107/078/2008, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , та договору іпотеки від 04 березня 2008 року № РМ-БМЕ 107/078/2008, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції прийшла до висновку, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання неналежним виконання зобов`язань з охорони майна, оскільки між сторонами було укладено договір іпотеки, а не договір зберігання.

Враховуючи, що обставини на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог вже були предметом судових розглядів та їм надано належної правової оцінки, яка викладена у набравших чинності судових рішеннях Верховного Суду від 06.11.2019 в справі № 241/1409/18 та від 12.12.18р. в справі №266/1313/15-ц зазначені рішення є преюдиційними в розумінні ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України і мають враховуватись при прийнятті рішення по даній справі.

Таким чином вимоги Позивача про стягнення з АТ «ОТП Банк» збитків та упущеної вигоди є безпідставними та спростовуються преюдиційними рішеннями Верховного Суду від 06.11.2019 в справі № 241/1409/18 та від 12.12.18р. в справі №266/1313/15-ц.

Щодо звільнення позивача від сплати судового збору суд доходить висновку, що відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Положенням статті 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, робіт і надавачами послуг.

Проте, предметом позову у справі є відшкодування майнової шкоди, завданої у зв`язку зі знищенням належного позивачеві майна, переданого відповідачу на зберігання, та доходів, які б мали бути реально одержані, а не про порушення прав споживачів.

Тобто, фактично спірні правовідносини виникли з приводу завданої нерухомому майну шкоди, оскільки позов пред`явлено про стягнення збитків, заподіяних ОСОБА_1 за наслідками передачі ним нерухомого майна на відповідальне зберігання представникам банку.

Крім того, судом вже розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 , у вказаній справі ухвалено рішення, яке набрало законної сили. При цьому Верховний Суд в своїй ухвалі від 11.03.2019 року № 266/1313/15-ц визначив предмет позову та дійшов до висновку, що предметом спору є відшкодування шкоди позивачу, а не порушення прав споживачів.

В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 зазначено, що якщо факт недоплати судового збору з`ясований судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини

Крім того, з відповідача, на підставі ст. 88 ЦПК України, слід стягнути судовий збір у розмірі 10035 (десять тисяч тридцять п`ять ) гривень на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись: 4, 5, 12, 13, 76, 61, 81, 88, 141, 258, 259, 263- 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України « Про Іпотеку», суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача і стягнення збитків - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 10035 грн. (десять тисяч тридцять п`ять ) гривень.

Повний текст рішення складено 30.03.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення Першотравневого районного суду Донецької області може бути подана до Донецької апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Демочко