Ухвала суду № 95949913, 01.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16479/14-ц

Провадження № 6/752/453/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

при секретарі Чабанюк І. А.,

за участю: державного виконавця Сіренка С. В.,

представника акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Тавлуй О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича, стягувач - акціонерне товариство «Альфа-Банк», боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільною з іншими особами,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшло подання приватного старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С. В., стягувач - акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільною з іншими особами, у якому державний виконавець просив визначити Ѕ частки за ОСОБА_1 в праві власності на квартиру, загальною площею 171,8 кв. м, житловою площею 91,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ціла частина якої зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за реєстраційним номером майна 21309052.

Подання обґрунтоване тим, що у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває на виконанні виконавче провадження № 55287431 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 06 листопада 2017 року у справі № 752/16479/14-ц про стягнення з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») заборгованості в розмірі 33 990 161,76 грн та судового збору у розмірі 3 219,00 грн.

18 серпня 2020 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі № 752/16479/14-ц винесено постановою державного виконавця про заміну стягувана ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа-Банк».

З моменту відкриття виконавчого провадження № 55287431 минуло більше трьох років, однак станом на дату направлення подання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року у справі № 752/16479/14-ц не виконано, оскільки боржник ухиляється від виконання рішення суду.

21 серпня 2020 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/34672/20-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, задоволено подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України боржника ОСОБА_1 до виконання майнових зобов`язань, покладених на нього рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2020 року у справі № 752/16479/14-ц.

Під час примусового виконання рішення встановлено, що відділом реєстрації актів громадського стану Львівського виконкому 19 вересня 1998 року зареєстровано шлюб боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис № 1802 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_2 з 29 червня 2007 року є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , 15 листопада 2007 року, видане Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі наказу № 1562-Ж-С.

23 січня 2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М. посвідчено іпотечний договір (зареєстровано за № 165), за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день іпотека припинена у зв`язку із виконанням.

Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М. надано копію заяви (бланк ВКЕ № 131978) ОСОБА_1 , якою боржник надає згоду своїй дружині передачу в іпотеку належного їм на праві спільної сумісної власності майна.

У поданні зазначено, що з урахуванням положень статті 60 СК України, ОСОБА_1 належить Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , так як вказана квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На думку державного виконавця, враховуючи вищевикладені обставини, з врахуванням вимог статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» та положень статті 443 ЦПК України, є підстави для визначення частки майна боржника в спільній сумісній власності, на підставі чого звернувся до суду з відповідним поданням.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2021 року матеріали подання передано головуючому судді Кахно І. А.

У судовому засіданні державний виконавець Сіренко С. В. подання підтримав та просив його задовольнити із викладених у ньому підстав.

Представник стягувача - ОСОБА_4 також просив подання задовольнити.

Будучи належним чином повідомленими, боржник та заінтересована особа в судове засідання не з`явились, що відповідно до вимог статті 443 ЦПК України не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Суд, вислухавши пояснення державного виконавця та представника стягувача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, приходить висновку, що подання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Судом установлено, що у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває на виконанні виконавче провадження № 55287431 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 06 листопада 2017 року у справі № 752/16479/14-ц про стягнення з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 33 990 161,76 грн та судового збору у розмірі 3 219,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі № 752/16479/14-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні № 55287431 з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».

Постановою державного виконавця Сіренка С. В. від 18 серпня 2020 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі № 752/16479/14-ц винесено постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 55287431 з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року у справі № 757/34672/20-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, задоволено подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України боржника ОСОБА_1 до виконання майнових зобов`язань, покладених на нього виконавчим документом у справі № 752/16479/14-ц та виконавчому провадженні № 49912783.

Обґрунтовуючи підстави подання, державний виконавець посилався на те, що з моменту відкриття виконавчого провадження минуло більше трьох років, однак станом на дату направлення подання рішення Голосіївського районного суду мста Києва від 22 червня 2017 року у справі № 752/16479/14-ц не виконано, оскільки боржник ухиляється від виконання рішення суду. Факт ухилення підтверджується ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року у справі № 757/34672/20-ц.

Згідно листа Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 18 лютого 2021 року № 696 згідно архівних даних станом на 29 грудня 2012 року квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право власності від 15 листопада 2007 року № НОМЕР_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , виданого згідно з наказом управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 15 листопада 2007 року № 1562-Ж-С, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира загальною площею 171,8 кв. м, житловою площею 91,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої станом на 10 лютого 2021 року, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно листа Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 12 травня 2018 року № 1338/04-12 зареєстровано актовий запис про шлюб № 1802 від 19 вересня 1998 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

23 січня 2008 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М. засвідчив справжність підпису ОСОБА_1 на заяві, відповідно до якої останній надавав згоду дружині ОСОБА_2 на передачу в іпотеку квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана за час перебування у шлюбі. У заяві нотаріусом встановлено, що 19 вересня 1998 року у відділі реєстрації актів громадського стану Львівського виконкому був зареєстрований шлюб боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис № 1802 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 .

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію про те, що діє абсолютна презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюється статтею 371 ЦК країни, згідно з якою кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленомустаттею 366 цього Кодексу.

Згідно із статтею 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі статтею 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Відповідно до частини другої статті 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Установлено, що квартира АДРЕСА_1 придбана подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період шлюбу, тому на неї поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя.

Доказів того, що між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були домовленості щодо іншого розподілу часток в праві спільної сумісної власності, суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 464/2227/17 зазначив, що задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності є необхідним для здійснення виконавчого провадження і визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання не є звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Установлено, що боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує, при примусовому виконанні судового рішення, грошових коштів, які б були виявлені для погашення заборгованості та майна у нього не має, що власне підтвердужється і ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року у справі № 757/34672/20-ц про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України боржника ОСОБА_1 до виконання майнових зобов`язань, покладених на нього виконавчим документом у справі № 752/16479/14-ц та виконавчому провадженні № 49912783.

Отже, наявні в матеріалах подання докази свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника.

Судом враховано, що згідно практики Європейського Суду з прав людини, а саме рішенням від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231 /16-ц зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло чи на інше майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Таким чином, суд вважає, що частка боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 складає Ѕ частки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для виділу частки боржника, визначивши її на рівні Ѕ частки.

Керуючись статтями 370, 371 ЦК України, статтями 443 ЦПК України, суд ,

п о с т а н о в и в:

Подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільною з іншими особами, задовольнити.

Визначити Ѕ частки за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) в праві спільної сумісної власності на квартиру, загальною площею 171,8 кв. м, житловою площею 91,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за реєстраційним номером майна 21309052.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 01 квітня 2021 року.

Суддя І. А. Кахно