Рішення № 95943647, 01.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року м. Київ № 640/12261/20

11:51

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-

вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» (01133, м. Київ, бул. Лесі

Українки, 26)

до Головного управління ДПС у місті Києві (04166, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2020 року №0153830411 та №0153400411,-

за участю:

представника позивача - Горлатого О.В.,

представника відповідача - Ткач С.С.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №0153830411 та податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №0153 400411 Головного управління ДПС у місті Києві, яким Інститут «НДІпроектреконструкція» зобов`язано сплатити штраф у сумі 1 435 010,36 грн. за затримку сплати податку на додану вартість у сумі 14 350 103,60 грн. та штраф у сумі 513 012,66 грн. за затримку сплати податку на додану вартість у сумі 2 565 063,30 грн.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом не враховано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року в адміністративній справі №826/845/18, відповідно до якого контролюючий орган всупереч встановлених вимог законодавства України зараховував кошти, що декларувалися і сплачувалися державним підприємством як поточний податок на додану вартість у рахунок погашення податкового боргу, що був встановлений постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року в справі №826/16180/14, що виник у період з 31 грудня 2013 року по 02 жовтня 2014 року.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача адміністративний позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління ДПС у місті Києві зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та з урахуванням всіх обставин справи, оскільки станом на 30 грудня 2018 року обліковувалась заборгованість у розмірі 3 225 372,26 грн. При цьому, кошти, які сплачувались Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» зараховувались в рахунок погашення податкового боргу (по відповідним термінам сплати) з урахуванням черговості його виникнення.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що головним державним ревізором-інспектором відділу застосування штрафних санкцій з ПДВ управління адміністрування податків з юридичних осіб ГУ ДПС у місті Києві, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України 11 лютого 2020 року проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», за результатами якої складено відповідний акт перевірки №5333/26-15-04-11-13 від 11 лютого 2020 року.

Перевіркою встановлено порушення Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, визначених пунктом 50.1 статті 50, пункту 57.1 та пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України на загальну суму 16 915 166,90 грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у місті Києві 13 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0153400411, яким за затримку на 58 58 57 56 56 55 55 55 54 54 54 53 52 48 48 45 40 40 40 33 31 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 2 565 063,30 грн. визначено суму штрафу в розмірі 20 % в сумі 513 012,66 грн.

Крім того, 13 лютого 2020 року контролюючим органом видано податкове повідомлення-рішення №0153830411, відповідно до якого до позивача за затримку на 30 30 30 30 30 30 30 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 26 26 26 26 26 26 26 25 25 25 25 25 25 24 24 24 23 23 23 21 19 14 14 11 11 11 9 8 7 6 5 5 5 5 4 2 2 1 1 1 1 1 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 14 350 103,60 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % в сумі 1 435 010,36 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов`язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов`язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як передбачено у пункті 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, підставою для застосування штрафних санкцій є не сплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що у період з 02 жовтня 2018 року по 05 лютого 2020 року (тобто період, що був предметом камеральної перевірки) позивачем декларувались податкові зобов`язання з податку на додану вартість, які сплачені Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» до Державного бюджету в загальній сумі 26 785 616,93 грн.

З матеріалів справи, зокрема, відзиву на адміністративний позов вбачається, що заборгованість, на яку нараховано суму штрафу, виникла у зв`язку з тим, що кошти, які сплачувались позивачем, зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу (по відповідним термінам сплати) з урахуванням черговості їх виникнення.

Відтак, граничні терміни сплати зобов`язань не порушено позивачем, адже останнім надано достатні та допустимі докази, а відповідачем не спростовано, що підприємством сумлінно та вчасно подавались декларації у встановлений законодавством термін та вчасно сплачувались узгоджені суми, вказані у податкових деклараціях.

В постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року по справі №21-377а15 зазначено, що Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Тобто, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

Суд зазначає, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не враховано обставини, визначені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року в справі №826/845/18, яким встановлено наступне.

Відповідно до пункту 87.1 статі 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд також враховує, що податковий борг позивача з податку на додану вартість в сумі 2 216 547,28 грн., на погашення якого спрямовувались відповідачем сплачені державним підприємством кошти в період з жовтня 2018 року по 04 лютого 2020 року, виник за період з 31 грудня 2013 року по 02 жовтня 2014 року.

При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року по справі №826/16180/14 задоволено позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" та стягнуто з Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", код 04653199 (податкова адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26), суму податкового боргу в розмірі 2 216 547,28 грн шляхом перерахування коштів з відкритих розрахункових рахунків, що відкриті в установах банків: в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, а саме - 2 216 547,28 грн. на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).

Постанова набрала законної сили 29 січня 2015 року.

Тобто, податковий борг позивача з податку на додану вартість виник до 01 липня 2015 року.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 11.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18, суд висловив позицію, відповідно до якої у разі, коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.

Також у цій постанові Верховний Суд вирішував питання співвідношення норм пункту 87.9 статті 87 ПК України із пунктом 95.3 статті 95 ПК України, за результатом чого дійшов висновку, що кожна з цих норм має окремий предмет регулювання: норми пункту 87.9 встановлюють черговість погашення податкового боргу незалежно від способу (добровільного чи примусового) та джерела погашення податкового боргу, тоді як норма пункту 95.3 регулює відносини щодо стягнення (примусового погашення) податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках та на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.

За наслідками касаційного розгляду справи № 440/4082/18 Верховний Суд дійшов висновку про протиправність поведінки відповідача, який зараховував кошти, спрямовані платником на рахунок в СЕА ПДВ, в рахунок погашення податкового боргу.

Враховуючи факт того, що позивачем вживались заходи щодо своєчасної та повної сплати узгоджених зобов`язань, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за період з жовтня 2018 року по лютий 2020 року, що відповідачем не заперечується, суд приходить до висновку про протиправність спрямування таких сплачених коштів в рахунок погашення податкового боргу та, як наслідок, безпідставність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2020 року №0153400411 та №0153830411.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не виконано обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного в сукупності суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 47, 72 - 78, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 13 лютого 2020 року №0153830411 та №0153400411.

Стягнути на користь Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 04653199) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04166, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДПРОУ 43141267).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук