Ухвала суду № 9591627, 15.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 р.Справа № 2-а-38390/09/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Чміленко Н.С.

за участю:

представника позивача Житєньова К.Є

представника відповідача Караульна Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року по справі № 2-а-38390/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик-Гейзер»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Атлантик-Гейзер», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000732302/0 від 27.02.09 р. та № 0000732302/1 від 30.03.09 р. про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 123000,0 грн.; № 0000722302/0 від 27.02.09 р. та № 0000722302/1 від 30.03.09 р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 379000,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.09 р. по справі № 2-а-38390/09/2070 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.09 р. по справі № 2-а-38390/09/2070 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не були взяті до уваги фактичні обставини, що мають значення для даної справи.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт №1248/23-506/35586049 від 20.02.09 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.12.07 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 24.12.07 р. по 31.12.08 р. При проведенні даної перевірки були встановлені порушення ТОВ «Атлантик-Гейзер»вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Виявлені порушення повязані з тим, що протягом 2008 р. підприємство позивача віднесло до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми за операціями з СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_5 Як вказує апелянт, згідно умов договорів, укладених з вказаними контрагентами, останні повинні надавати послуги з представлення інтересів позивача, здійснювати після продажне обслуговування товару, виступати авторизованим сервісним центром ТОВ «Атлантик-Гейзер». Проте перевіряючими, з посиланням на вжиті під час перевірки заходи, вказано, що у вищевказаних субєктів підприємницької діяльності відсутні необхідні умови для виконання обовязків за договорами, оскільки у них відсутні необхідні трудові ресурси, необхідні машини, механізми та обладнання, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби, що свідчить про укладання угод без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а правочини за якими проводились розрахунки, є нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України і не можуть формувати валові витрати та податковий кредит по ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „Атлантик-Гейзер" є торгівля електричними водонагрівачами, які позивач (покупець) придбаває у ТОВ «Укратлантік»(продавець) на підставі договору поставки № 1 від 28.12.07 р., в якому передбачено, що покупець зобов'язується нести будь-які зобов'язання щодо після продажного обслуговування по відношенню до продукції. Після подальшого продажу продукції покупцем, він здійснюватиме пост-продажну підтримку (обслуговування) та нестиме витрати на таке обслуговування продукції, приймати претензій від споживачів та здійснюватиме ремонт та технічне обслуговування продукції.

Оскільки у штаті позивача немає необхідної кількості спеціалістів, які можуть виконувати після продажне обслуговування електроводонагрівачів, продаж яких здійснюється по всій території України, ТОВ «Атлантик-Гейзер»були укладені договори з СПД ФО ОСОБА_3 № 01 від 04.01.08 р.; СПД ФО ОСОБА_4 № 2 від 04.01.08 р.; СПД ФО ОСОБА_5 № 1 від 08.01.08 р., якими передбачено, що фізична особа-підприємець здійснює після продажне обслуговування електроводонагрівачів (продукції, що реалізує ТОВ «Атлантик-Гейзер») в різних регіонах України та виступає авторизованим Сервісним центром замовника. Отримання послуг з після продажного обслуговування електроводонагрівачів підтверджується актами виконаних робіт та описами щодо змісту робіт до них. Оплата виконаних робіт здійснюється в безготівковому порядку. Копії первинних документів, що підтверджують факт отримання позивачем послуг з після продажного обслуговування водонагрівачів та їх оплати, були надані позивачем до матеріалів справи.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що надані до матеріалів справи документи та пояснення залученого в якості свідка СПД ФО ОСОБА_3, спростовують твердження перевіряючих про неможливість виконання контрагентами позивача зобовязань за договорами № 01 від 04.01.08 р., № 2 від 04.01.08 р., № 1 від 08.01.08 р., оскільки для фактичного виконання зобовязань були укладені трудові договори з фізичними особами в регіонах України, з підприємствами в містах України, договори оренди як офісних, так і складських приміщень.

Дані факти відповідачем не спростовані, а договори контрагентів позивача з виконавцями та орендодавцями при перевірці не досліджувалися та їх легітимність не ставилася під сумнів.

Таким чином, твердження відповідача про те, що укладені позивачем договори з СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4 та з СПД ФО ОСОБА_5 порушують публічний порядок, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, а тому є недійсними, безпідставні, оскільки спростовані належними та допустимими доказами.

В оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях № 0000722302/0 від 27.02.09 р. та № 0000722302/1 від 30.03.09 р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 379000,0 грн. вказано, що вони були прийняті у звязку з виявленими порушенням вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено і це підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач правомірно формував валові витрати по операціям з приватними підприємцями, які використовувалися в його господарській діяльності, а суд першої інстанції на законних підставах задовольнив позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722302/0 від 27.02.09 р.

Також слід відмітити, що в п. 7.4.1 ст.7 Закону України «Про ПДВ», про порушення якого вказано в податкових повідомленнях-рішеннях № 0000732302/0 від 27.02.09 р. та № 0000732302/1 від 30.03.09 р. про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 123000,0 грн., визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому Закону України «Про ПДВ»вказує на неможливість віднесення до податкового кредиту сум податку в разі відсутності належним чином оформленої податкової накладної (п. 7.4.5 ст. 7).

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивачем формувався на підставі належним чином оформлених податкових накладних і це не заперечувалося відповідачем, а тому, з урахуванням вищенаведених обставин щодо реальності здійснених операцій і використання їх у власній господарській діяльності платника податків, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимоги позивача і задоволення позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000732302/0 від 27.02.09 р.

Додатково колегія суддів вважає доцільним зауважити, що матеріали справи свідчать про те, що податкові повідомлення-рішення від 27.02.09 р. були підприємством оскаржені в адміністративній процедурі і за результатами розгляду скарг відповідачем було прийняте рішення від 27.03.09 р., яким скарга платника була залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін.

Проте, відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 30.03.09 р. № 0000732302/1 про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 123000,0 грн. та № 0000722302/1 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 379000,0 грн., тобто з тими ж сумами визначених податкових зобовязань та застосованих фінансових санкцій, що і в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях. Проте прийняття нових рішень в разі незадоволення скарги та без здійснення додаткового нарахування податкових зобовязань та/або застосування штрафних санкцій є порушенням приписів ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.09 р. по справі № 2-а-38390/09/2070 прийнята у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням приписів процесуальних норм, колегія суддів не виявила підстав для її скасування, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року по справі № 2-а-38390/09/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року по справі № 2-а-38390/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик-Гейзер»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2010 р.