Постанова № 9589482, 03.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 р. Справа № 2-а-422/09/2002

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області на постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 02.07.2009р. по справі№2-а-422/09/2002

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій неправомірними та зобов"язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області в якому просив визнати незаконним дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок суми щорічної допомоги на оздоровлення та виплатити недоотримані в 2005 - 2009 роках кошти в сумі 9288 грн. відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6- рп/2007 та від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.

Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 02.07.2009р. позовні вимоги задоволені частково. Визнано неправомірними дії Барвінківського районного управління праці та соціального населення Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області в термін один місяць з дня набрання чинності цим рішенням вчинити дії щодо перерахунку належної ОСОБА_1 до виплати у 2005, 2007, 2008 роках щорічної допомоги на оздоровлення, відповідне до - 4 ст. 48 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених із цих питань кошті . Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 377 грн. 08 коп. витрат на правову допомогу.

Відповідач, Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області, не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову, посилаються на те, що суд не врахував, що вказані кошти сплачуються тільки у межах бюджету.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 104398 (а.с. 12).

Згідно з довідкою серії ХАР № 026877, ОСОБА_1 з 01 грудня 2000 року безстроково встановлена третя група інвалідності як постраждалому при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 10).

Згідно з довідкою Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення від 02 липня 2009 року позивачеві виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанови від 12 липня 2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": 25.03.2005 року - 90 грн., 07.10.2005 грн. - 68,50 грн, 22.03.2006 року - 90 грн., 16.03.2007 року - 90 грн., 18.02.2008 року - 90 грн., 29.01.2009 року - 90 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково , виходив з того, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року за №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню піддягає саме ст. 48 "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2005 р., на 2007р. та на 2008 р., а не Постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року за №836., тому дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 р., за 2007р. та за 2008 роки виходячи із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Суд першої інстанції , відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2006 року виходив з того, що дія ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (п. 37 ст. 77) і рішень Конституційного Суду України щодо конституційності норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалося. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2009 року , суд першої інстанції виходив з того , що згідно з довідкою від 02 липня 2009 року ОСОБА_1 29 січня 2009 року щорічна допомога на оздоровлення виплачена (а.с. 22), позивачем не надано суду письмові докази про відмову відповідача у перерахунку вказаної допомоги.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. З ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам IIІ групи - чотири мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від № 836 від 26.07.1996 року, якою керувались і суди, встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цим законом встановлено розмір такої допомоги як кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати величину на час виплати.

Як вбачається зі змісту Законів України, що приймались у 2005 році стосовно розмірів заробітної плати за вказані періоди, ними не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З моменту прийняття постанови № 836 від 26.07.1996 року встановлені нею розміри щомісячної допомоги на оздоровлення залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

В зв'язку з цим колегія суддів відзначає також, що відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача по виплаті щомісячної допомоги на оздоровлення у розмірах, які не відповідають встановленим ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" за 2005р., є такими, що порушують конституційні права позивача на здоров'я та належний соціальний захист.

Враховуючи викладене, а також те, що Верховною Радою України, ні Кабінетом Міністрів України за вищезазначений період не приймалось рішень щодо подальшого врегулювання питання виплати та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми ст. 48 згаданого Закону та норми відповідних Законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати за час, що сплив після прийняття постанови № 836 від 26.07.1996 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2005рр., виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

3 урахуванням вищевикладеного , отриманих ОСОБА_1 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік та розміри середньої мінімальної заробітної плати, встановлені на момент виплат, колегія суддів дійшла висновку , що позовні вимоги щодо зобовязання Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області нарахувати та здійснити дії щодо виплати ОСОБА_1 різниці між отриманою у 2005 році сумою щорічної допомоги та тією сумою, яку ОСОБА_1 має право отримати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню.

Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" були зупинені відповідні норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" рішенням Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.

На підставі цього, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги стосовно сум на оздоровлення за 2006 рік не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007р. та за 2008р. та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, та дане не спростовується сторонами, що щорічна грошова допомога на оздоровлення , передбачена ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була виплачена позивачу 16.03.2007року в розмірі 90,0 грн. та в 18.02.2008 року в розмірі 90,0грн.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних зарплат. Як зазначено у ст. 71 вказаного Закону - дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до нього.

Розмір мінімальної заробітної плати затверджується щорічно Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Іншого порядку визначення розміру мінімальної заробітної плати в Україні не встановлено.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” було зупинено на 2007 рік та на 2008рік у частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із законом - три мінімальні заробітні плати.

Зупинення дії абзацу 3 ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, передбачене ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та розд.2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 та згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 11рп/2008 .

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2007році була проведена позивачу у березні 2007року , а положення статей Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом, тобто після проведення виплат.

Виплата щорічної разової допомоги на оздоровлення у 2008 року була проведена позивачу у лютому 2008року,,а положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто після проведення виплат.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» та «Про державний бюджет України на 2008 рік» фактично змінено положення Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які діяли у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону Про Державний бюджет України.

Крім цього, відповідно до ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” зупинено на 2007 рік та відповідно до положення розділу другого Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» на 2008р. дію статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині визначення розміру виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, тому суд не може застосувати до спірних правовідносин норму, яка не діє.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та за 2008р., оскільки ОСОБА_1 були виплачені суми одноразової щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році -90,0 грн. та у 2008р. 90,0 грн. як і передбачено законами, які діяли на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені вимоги щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р. ,виходячи з наступного.

Постановою КМУ від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам IIІ групи установлена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 90 гривень.

Постановою КМУ від 18.03.2009 року №211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" передбачено, що інвалідам війни IIІ групи у 2009 році виплата разової грошової допомоги здійснюється у розмірі 380 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав у 2009 році разову грошову допомогу в розмірі 90,0 грн.

Враховуючи положення Постанови КМУ від 18.03.2009 року №211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2009р. в розмірі передбаченому Постановою КМУ від 18.03.2009 року №211 з урахуванням виплаченої суми.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку , що позовні вимоги щодо зобовязання Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області нарахувати та здійснити дії щодо виплати ОСОБА_1 різниці між отриманою у 2009 році сумою щорічної допомоги та тією сумою, яку ОСОБА_1 має право отримати відповідно до Постанови КМУ від 18.03.2009 року №211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" підлягають задоволенню.

Відповідно ч.1, ч.2, ч.3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до вимог ст.. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею

документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом першої інстанції задоволені вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивачем витрат на правову допомогу в сумі 377,08 грн.

Колегія суддів вважає про безпідставність задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не надано жодних доказів здійснення ним сплати витрат на правову допомогу відповідно до договору від 15.06.2009року, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім того, виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів вважає за необхідно прийняти рішення щодо розподілу судових витрат при апеляційному розгляді справи.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “3” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору по цій категорії спору, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3ст.198,п.4ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області задовольнити частково.

Постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 02.07.2009р скасувати .

Прийняти нову постанову , якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково .

Визнати неправомірними дії Барвінківського районного управління праці та соціального населення Харківської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 та вчинити дії щодо щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005, 2009рік з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути до бюджету з Барвінківського районного управління праці та соціального населення Харківської області 1,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 08.02.2010 р.