Постанова № 9589406, 20.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 р. Справа № 2-а-4240/08/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської ОДПІ Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2009р. по справі№2-а-4240/08/2070

за позовом Приватного підприємства "Золота нива 1" <Список ><Текст >

до Ізюмської ОДПІ Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Золота нива 1» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської ОДПІ у Харківській області та просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000021600/3 від 17.03.2008 року про нарахування податку на додану вартість в розмірі 144954,0 грн., застосування фінансової санкції з податку на додану вартість у розмірі 43486,20 грн. Посилається на незаконність прийнятого рішення з підстав відсутності порушень Закону України «Про податок на додану вартість», встановлених перевіркою.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 р. у справі № 2а-4240/08/2070 позов задоволено в повному обсязі.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 17.03.2008 року № 0000021699/3 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 188440,20 грн., у т.ч. за основним платежем - 144954 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43486,20 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Золота нива 1» судові витрати у загальній сумі 2349,40 грн., що складаються з 3,40 грн. державного мита та 2346,0 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Ізюмська ОДПІ, не погодившись з постановою суду, надіслала апеляційну скаргу, вважає постанову незаконною, прийнятою з порушенням норм як матеріального так і процесуального права та просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.09р. , винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилається на прийняття судом постанови з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Ізюмською ОДПІ у Харківській області була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року ПП «Золота нива 1», про результати якої було складено акт від 17.08.07р. № 2976/160-33897138.

Перевіркою встановлені порушення ( том 1 а.с.43-44) :

- п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження бази оподаткування по операціях з продажу на території України імпортованого товару, звичайна ціна на які перевищує договірну ціну більше ніж на 20 відсотків, зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 105722,0 грн.;

- п.11.5 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з включенням до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2007 року ПДВ за податковим векселем в сумі 214495,33 грн. без сплати податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету по декларації за травень 2007 року, чим завищено суму податкового кредиту на 214495,0 грн.;

- не проведення результатів попередніх перевірок по зменшенню від'ємного значення з ПДВ, чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 113051,0 грн. та занижено податковий кредит на 5815,0 грн., разом 107236,0 грн. за червень 2007 року.

На підставі вказаного акту Ізюмською ОДПІ у Харківській області було винесено податкове повідомленні-рішення від 31.08.2007 року №0000021600/0 про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 467023,70 грн.: 359249,0 грн. основний платіж, штрафна (фінансова) санкція в розмірі 107774,0 грн.

В межах апеляційного оскарження згідно ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ вказане рішення було оскаржене. Первинна та повторна скарга до Ізюмської ОДПІ та ДПА в Харківській області відповідно, були залишені без задоволення. Після прийняття рішень за результатами розгляду вказаних скарг та з метою доведення платнику податків граничного строку сплати податкового зобовязання відповідачем приймались та направлялись податкові повідомлення-рішення №0000021600/1 від 28.09.2007 року та №0000021600/2 від 28.12.2007 року.

Повторна скарга підприємства рішенням ДПА України від 29.02.2008 року задоволена частково, податкове повідомлення-рішення №0000021600/2 від 28.12.2007 скасовано в частині донарахування зобовязання з ПДВ в розмірі 214495,0 грн. в зв'язку з погашенням підприємством податкових векселів по ПДВ (АА 0565946 від 29.05.2007 на 78145,33 грн. та АА 0565945 від 29.05.2007 на 136350 грн.) шляхом включення зобов'язань по їх сплаті до декларації за травень 2007 року та заліку їх за рахунок податкового кредиту вказаного періоду та в частині суми фінансових санкцій в розмірі 64288,50 грн.

Після прийняття ДПА України рішення про результати розгляду скарги позивача Ізюмською ОДПІ було видано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000021600/3 від 17.03.2008 року про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 188440,20 грн.: 144954,0 грн. основний платіж, штрафна (фінансова) санкція в розмірі 43486,20 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення допустився арифметичної помилки і визначив суму податкового зобов'язання на 200,0 грн. більшу, ніж вона мала б бути .

Сума податкового зобов'язання, вказана в рішенні-повідомленні 144954,0 грн. Загальна сума донарахування податкових зобов'язань, виходячи з арифметичного додавання окремих частин загальної суми податкових зобовязань - 212758 ,0 грн. , але , суми донарахувань в розрізі окремих порушень складають:

56061, 00 - грн. - сума податкового зобов'язання з ПДВ, донарахована відповідачем внаслідок зменшення податкового кредиту на суму податкового векселя, включеного підприємством до складу податкових зобов'язань в березні 2007 року та погашена за рахунок сум податкового кредиту в порушення п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»;

105522, 00 грн. - сума податкового зобов'язання з ПДВ, донарахована у зв'язку з продажем підприємством товарів за ціною нижче їх митної вартості, визначеної при імпорті, але вище фактурної вартості (ціни, за якою вказані товари були придбані) - комбайну зернозбирального СА8Е Мапаге5сЬег-2388-Т та сушарки зернової безперервної дії в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» ;

51175, 00 грн. - сума податкового зобов'язання з ПДВ, донарахована підприємству в зв'язку в не включенням підприємством до «загальної» декларації з податку на додану вартість (тобто такої, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом) податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціям з придбання та реалізації великої рогатої худоби: донараховано 113050,0 грн. податкових зобов'язань по операціям з продажу ВРХ та при цьому підприємству було збільшено суму податкового кредиту на 61876,0 грн. по операціям з придбання вказаної ВРХ ( 113050-61876) в порушення п.4.1 ст. 4, пп.6.2.6 п.6.2 ст.6 та п. 11.21. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Тобто, сума донарахування, яка повинна визначена в оскаржуваному податковому-рішення повинна складати 144754,0 грн.: самостійно нараховані підприємством податкові зобов'язання по декларації з ПДВ мінус податковий кредит по декларації з ПДВ мінус залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, яке включається до складу податкового кредиту поточного періоду плюс сума донарахування по акту перевірки, виходячи з описаних в акті порушень - 56061,0 + 105522,0 +51175,0 =212758,0

При цьому, самостійно донараховані підприємством податкові зобов'язання по декларації з ПДВ складають 155615,0 грн., податковий кредит по декларації з ПДВ складає 142281,0 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, яке включається до складу податкового кредиту поточного періоду складає 81338,0 грн. (155615-142281-81338+212758=144754).

Ізюмською ОДПІ у Харківській області актом перевірки №2976/160-33897138 від 17.08.2007 року встановлено порушення підприємством пунктів 4.1, 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні бази оподаткування податком на вартість по операціям з продажу сушарки зернової приватному підприємству «Еліта-2007» договору №01/06-03 від 01.06.2007 року (при продажу складено податкову накладну №21 26.06.2007 року та з продажу комбайну 1999 року випуску, в комплекті з жаткою приватному підприємству «Аркада» згідно договору №25/07 від 25.06.2007 року при продажу складено податкову накладну №228 від 26.06.2007 року.

Задовольняючи вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з наступного:

Відповідно п. 10.1 Закону України «Про податок на додану вартість» , якою передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку в бюджет по товарам, які імпортуються на митну територію України платниками податку, є митний орган, зазначив, що при переміщенні вантажів через митний кордон України, базу для нарахування податків та зборів визначає митний орган.

При переміщенні імпортних товарів, які надійшли на адресу позивача згідно вантажних митних декларацій №804000001/7/000653 та №804000001/7/000654 (комбайну зернозбирального та сушарки зернової), митним органом була визначена митна вартість (база для оподаткування при нарахуванні податків та зборів для цілей митного оподаткування).

Відповідно ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на підставі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

При здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку (ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Отже, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Для товарів, які реалізуються на митній території України база оподаткування визначається у відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної по вільним цінам, але не нижче звичайних цін, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), у відповідності до законів України з питань оподаткування (за виключенням податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних чи нематеріальних активів, які передається платнику податку безпосередньо покупцем чи через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У випадку якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більш ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п. 1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначення звичайної ціни регулюється пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідності до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Якщо не доведено інше, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, по якій товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику при умові, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично і фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, що склалися на ринку, ідентичних (а при їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпункт 1.2.2 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює порядок визначення звичайної ціни товару, а саме закріплює, що для визначення ціни товару (роботи, послуги) використовується інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договорів з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугам у спів ставних умовах. А саме, враховуються такі умови договорів, як кількість (об'єм) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

При цьому, умови реалізації ввезеного в Україну товару на митній території України не є співставними з умовами придбання товару за межами митної території України, незалежно від урахування витрат на транспортування товару на митну територію України. Кон'юнктура ринку як ідентичних, так і подібних товарів в країні придбання такого товару, який потім ввозиться в Україну, та ринку цих же товарів в Україні може суттєво відрізнятись.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача, що митна вартість, визначена митним органом, є базою для оподаткування при реалізації на території України, тобто є звичайною ціною.

Поняття митної вартості товару, яка визначається при імпорті товару та звичайної ціни, не ототожнюються положеннями діючого законодавства, є різними поняттями, які визначаються різними нормативними актами - визначення звичайної ціни регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а порядок визначення та застосуванні митної вартості товару регулюється Митним кодексом України.

У відповідності до пп. 1.20.8 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доказування того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган в порядку, встановленому законом.

Однак, відповідачем та його представником ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не доведено, що ціна продажу реалізованих позивачем товарів не відповідає рівню звичайних цін на дані види товарів, оскільки з наданого Куп»янською митницею листа від 07.08.2007 року вбачається, що при визначенні митної вартості сушарки зернової використовувалась цінова інформація на подібні товари ЦБД Єдиної автоматизованої системи ДМСУ, а на комбайн інформація висновку спеціаліста Харківської ТПП, а перевіркою проведено порівняння вартості товару, яка склалась в іншій країні з вартістю на внутрішньому ринку України.

Судом першої інстанції правильно взято до уваги, що у відповідності до пп. 1.20.10 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податків податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Приписами статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу» органи державної податкової служби можуть здійснювати надані їм вказаним законом права у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відсутній закон, який встановлює процедуру для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а органи державної податкової служби вправі діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими законами України у відповідності до статті 19 Конституції України, вони до прийняття відповідного закону по встановленню процедури донарахувань за непрямими методами не мають права здійснювати донарахувань, основаних на застосуванні звичайних цін, тому сума податку на додану вартість у розмірі 105522,0 грн. визначена позивачеві відповідачем до сплати по операціям з реалізації комбайна зернозбирального та сушарки зернової безперервної дії, донарахована безпідставно.

Ізюмською ОДПІ у Харківській області за актом перевірки №1549/160/33897138 від 19.06.2008 р. встановлено порушення підприємством пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні в податковому обліку сум податкового кредиту та податкового зобов'язання по податковому векселю серії АА №О565209і 27.03.2007 року на суму ПДВ 56061,51 грн.

У відповідності до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Таким чином, суд зауважує, що законодавцем у вказаному пункті закону не визначено, яке саме податкове зобов'язання має бути погашено, зобов'язання по податковій декларації, чи зобов'язання по податковому векселю.

Судом правильно встановлено, що при імпорті товару на митну територію України ПП «Золота нива 1» був сплачений ПДВ шляхом пред'явлення митному органу податкового векселя на суму 56061,51 грн.

20.04.2007 року податковий вексель серії АА 0565209 від 27.03.2007 р. позивачем був відображений в рядку 19.2 декларації з ПДВ за березень 2007 року і погашений шляхом включення до податкових зобов'язань даної декларації, тобто, по декларації з ПДВ за березень 2007 року позивачем був визначений від'ємний результат з урахуванням «від'ємного значення податкової декларації попереднього періоду - рядок 26».

Таким чином, по результатам звітного періоду, а саме - березня 2007 року позивач не мав права здійснювати розрахунків з бюджетом шляхом перерахування грошових коштів, так як результат по декларації з ПДВ - від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - рядок 23.2 в податковій декларації наступного звітного періоду. Погашення сум податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету виникає у платника податку на підставі даних рядку 27 податкової декларації з ПДВ. Однак, якщо в платника податків у вказаному рядку відсутні будь-які дані, то платник не зобов'язаний сплачувати грошові кошти до бюджету, що і відображено в декларації по ПДВ позивача.

Суд правильно встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за березень 2007 року позивачем був заповнений рядок 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», отже, сума податку на додану вартість до сплати до бюджету визначено не було, оскільки результат декларації з ПДВ - від'ємне значення.

Якщо в розділі III декларації «Розрахунки з бюджетом за звітний період» визначено суму до сплати в бюджет, то сума податкового векселя може бути відображена в рядку 12.2 податкової декларації наступного звітного періоду, але тільки при умові фактичної сплати до бюджету податкових зобов'язань (незалежно від розміру такого податкового зобов'язання - більше чи менше ніж сума податкового векселя).

Якщо в розділі ІІІ декларації «Розрахунки з бюджетом за звітний період» визначено суму до відшкодування з бюджету чи розрахунки з бюджетом по результатам звітного періоду не здійснюються (немає ні сплати до бюджету, ні відшкодування з бюджету), то сума таких податкових векселів також може бути відображена в рядку 12.2 податкової декларації за звітний період, наступний за тим, в якому такі векселі видані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивачем при імпорті товару на митну територію України був сплачений ПДВ шляхом пред'явлення митному органу податкового векселя на суму 56061,51 грн. та 20.04.2007 року податковий вексель серії АА 0565209 від 27.03.2007 р. правомірно був відображений в рядку 19.2 декларації з ПДВ за березень і погашений шляхом включення до податкових зобов'язань даної декларації, а сума податкового зобов'язання в розмірі 56061,51 грн. донарахована позивачу відповідачем по операції з відображення в податковому обліку суми по податковому векселю, безпідставно.

Ухвалою від 03.09.2008 року в справі призначалася судова експертиза. У відповідності до висновку судово-економічної експертизи №7120 від 30.09.2008 р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, висновки акту перевірки №2976/160-33897138 від 17.08.2008 року щодо порушення приватним підприємством «Золота нива 1» вимог пунктів 4.1, 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість по операції з продажу сушарки зернової та комбайну та висновки акту №1549/160/33897138 від 19.06.2008 року, щодо порушення вимог пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні в податковому обліку суми податкового кредиту та податкового зобов'язання по податковому векселю серії АА №0565209 від 27.03.2007 року на суму ПДВ 56061,51 грн., документально не підтверджуються.

Ізюмською ОДПІ у Харківській області за актом перевірки №1197/232/33897138 від 10.05.2007 р. встановлено порушення пп. 6.2.6 п .6.2 Закону України «Про податок на додану вартість» при оподаткуванні за нульовою ставкою операції з продажу молодняка великої рогатої худоби та внаслідок занижено податкове зобов'язання з ПДВ у вересні 2006 року на 21592,0 грн.

Цим же актом встановлено порушення підприємством пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом не включення до бази оподаткування декларації з ПДВ за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, операції з реалізації великої рогатої худоби, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання ПДВ у вересні 2006 року на 91459,0 грн.

В порушення п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.15 «Порядку нарахування, виплати та використання коштів, направлених для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого постановою КМ України від 12.05.1999р. №805 не включено до складу податкового кредиту загальної декларації суми ПДВ, що сплачені у звязку з придбанням товарів в цілях подальшої реалізації, а саме ВРХ, придбаної у інших господарств, чим занижено суму податкового кредиту в серпні 2006 року на 61876,0 грн.

Як встановлено судом, сума заниженого податку на додану вартість у звязку з наведеним порушенням складає 51175,0 грн. , що входить до основного платежу у розмірі 144954,0 грн.

Відповідно п.6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованою податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції з посиланням на п.6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними встановив, що відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано, що на підставі акта перевірки від 17.08.2008 №2976/160-33897138 було встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п. 11.5, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», але зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем до переліку норм права, вказаних в податковому повідомленні-рішенні від 17.03.2008 року в якості підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ по цим операціям п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не зазначено, тобто відповідач припустився помилки і не зазначив в рішенні норму матеріального права, за порушення якої ДПІ провело донарахування податкового зобов'язання у вказаній сумі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

За поясненнями відповідача в акті перевірки від 17.08.2007 №2976/160-33897138 не досліджувалась правомірність операцій з придбання та продажу великої рогатої худоби, як зазначається в постанові суду, аперевірялась правильність та повнота відображення в декларації з ПДВ за червень 2007 року результатів попередніх перевірок, тому і посилань на порушення позивачем п. 11.21. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» податковому повідомленні-рішенні не вказано.

Порушення з цього питання було встановлено актом перевірки №1197/232/33897138 від 10.05.2007 р. за період діяльності з 24.11.05 р. по 31.12.06 р. за результатами якої в т.ч. зменшено від»ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.25) в сумі 67931,0 грн. (113051 + 16756 - 61876), донараховано податкові зобов'язання в сумі 113051,0 грн., зменшено податковий кредит в сумі 16756,0 грн., збільшено податковий кредит в сумі 61876,0 грн. за рахунок перенесення зі спеціальної декларації №1.

Випадки здійснення розрахунку зобовязань податковим органом та направлення повідомлення передбачені Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків № 253.

Підстав для направлення податкового повідомлення - рішення (податкове повідомлення) по встановленим порушенням податкового законодавства, відображених в акті виїзної планової документальної перевірки від 10.05.07 №1197/232-33897138 не було, воно не приймалось , а платник податків повинен був самостійно відобразити ці порушення шляхом коригування сум ПДВ, що частково платником було зроблено: зменшена сума податкового кредиту на 16756,0 грн. самостійно відкоригована у деклараціях з ПДВ (загальній) за березень 2007 року в сумі 16050,0 грн. та за травень 2007 року в сумі 706,0 грн., а саме: відображено в ряд. 16.3 податкової декларації та подано розрахунок коригування сум ПДВ (додаток №1) до податкової декларації.

Відповідно до пп. 6.2.1, 6.2.6 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» станом на момент виникнення спірних відносин за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Згідно п. 11.21 ст.11 цього Закону до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 «Порядку нарахування, виплати та використання коштів, направлених для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого постановою КМ України від 12.05.1999р. №805, що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники реалізують переробним підприємствам усіх форм власності молоко і м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів, нараховуючи податок на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідно п.2 вказаного Порядку він не поширюється на операції з реалізації молока, молочної продукції, мяса та мясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, закупленої не в живій вазі і не власного виробництва с/х виробника.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем у ТОВ «Моноліт за договорами купівлі-продажу частини сукупних валових активів № 92 від 04.05.2006 року та № 102 від 05.06.2006 року була придбана велика рогата худоба (ВРХ) .

За договором купівлі-продажу частини сукупних валових активів № 92 від 04.05.2006 року та акту прийому-передачі придбано 36 голів ВРХ у кількості 16200 кг на суму 149040,0 грн. та продано ТОВ «Салтівський мясокомбінат» згідно видаткових накладних №5 від 07.09.2006 року, № 6 від 11.09.2006 року, № 10 від 15.09.2006 року , № 10 від 25.09.2006 року.

За договором купівлі-продажу частини сукупних валових активів № 102 від 05.06.2006 року та акту прийому-передачі придбано 123096 голів ВРХ у кількості 16200 кг на суму 371255,46 грн. ПДВ 61875,91 грн. та продано АТ «Утковському откормочному хазяйству» 61 шт. за видатковою накладною №9 від 25.09.2006 року, громадянину ОСОБА_3 21 шт. , видаткова накладна від 27.09.2006 року , ТОВ «Моноліт» - 4 шт. за накладною від 25.09.2006 року, громадянам ОСОБА_4 1 шт., ОСОБА_5- 3 шт., ОСОБА_6 -1 шт. в рахунок заробітної плати по накладним від 11.08.2006 року, від 05.10.2006 року, громадянину ОСОБА_7 1 шт , накладна № 8/6 від 29.09.2006 року, співробітникам згідно відомості за вересень 2006 року 7 шт., забой 8 шт., падеж 9 шт.

В обґрунтування твердження щодо правомірності застосування норми п.п.6.2.1, 6.2.6. ст..6, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» проведення оподаткування за нульовою ставкою операцій по реалізації переробному підприємству продукції власного виробництва, а саме - великої рогатої худоби та вірного відображення цієї операції в податковому обліку - у спеціальній декларації та відповідно безпідставного донарахування відповідачем підприємству ПДВ та податкового кредиту за цією операцією , з якою погодився суд першої інстанції , ПП «Золота нива 1» посилається на те, що законодавцем не визначено строк для переробки чи строк перебування у власності сільськогосподарського підприємства тварин або сільськогосподарської продукції для визначення поняття сільськогосподарської продукції власного виробництва, а навпаки, законодавцем встановлено пільги для оподаткування операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання, іншого не встановлено.

Також позивач посилається на те, що реалізація ВРХ була викликана внаслідок нестабільного санітарного становища в області, оскільки зачастили випадки захворювань ВРХ лейкозом в стаді, що підтверджується розпорядженням Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 26.04.2005р. №190.

Дійсно з вказаного розпорядження від 26 квітня 2005 року за № 190 Ізюмської РДА Харківської області вбачається про оголошення неблагополучною територію ТОВ «Моноліт» МТФ № 2 с. Куньє Куньєвської сільради та введення карантинних обмежень по захворюванню ВРХ на лейкоз.

Позивач зазначає, що з метою попередження падежу ВРХ та зараження всього стада ВРХ позивача лейкозом, тобто раком крові, також з метою попередження понесення позивачем збитків внаслідок цього, інфікування людини вірусом лейкозу ВРХ, неможливістю оздоровлення чи лікування ВРХ та небезпечністю для людини вживання молока такої худоби, ПП «Золота Нива 1» було прийняте рішення про реалізацію в живій вазі ВРХ на переробку, оскільки при термічній обробці м'яса ВРХ, інфікованого лейкозом, клітини цього ретровірусу гинуть. Так, відповідно до п.1.5 Інструкції з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу вірус нестійкий у зовнішньому середовищі, гине при температурі 80 С протягом 1 хвилини. Згідно із п.1.6 цієї Інструкції в інфікованих ВЛВРХ тварин особливо в клінічній стадії змінюються обмінні, біохімічні процеси і, як наслідок відбуваються зміни якісних характеристик молока і м'яса та накопичення в них шкідливих для організму тварин і людей продуктів обміну, зокрема метаболів триптофану, які мають канцерогенну дію.

З пояснень, наданих підприємством суду апеляційної інстанції вбачається, що внаслідок того, що лейкоз ВРХ викликає втрату ваги худоби, реалізоване позивачем стадо ВРХ, не дивлячись на те, що її кормили весь час перебування худоби на фермі позивача, втратила вагу по зрівнянню з тією загальною вагою, яка була придбана позивачем у ТОВ «Моноліт», тобто лейкоз ВРХ унеможливив приріст тварин позивача.

Придбаваючи у ТОВ «Моноліт» у складі загальних валових активів хвору велику рогату худобу та враховуючи наявність розпорядження від 26 квітня 2005 року № 190 Ізюмської РДА Харківської області про оголошення неблагополучною територію ТОВ «Моноліт» та введення на цьому підприємстві карантинних обмежень по захворюванню ВРХ на лейкоз, позивач , будучі обізнаним про вказане розпорядження № 190, про дані наукових досліджень та практику сільськогосподарських господарств, економічною шкодою, що спричинюється лейкозом господарству, та те, що наслідком хвороби є зниження кількості та якості молочної та м'ясної продукції, передчасного падежу чи вимушеного вибраковування та забою хворих тварин, понесенням витрат на знезараження молока, на проведення протилейкозних заходів , недоотримання молодняку, втрати його племінної цінності та обмеження в реалізації, витрат, уклав договори № 92 від 04.05.2006 року № 102 від 05.06.2006 року про придбання у складі сукупних валових активів хвору велику рогату худобу та свідчить про відсутність мети подальшого вирощування ВРХ.

Колегія суддів погоджується з висновком ОДПІ, що операції з реалізації великої рогатої худоби ТОВ «Салтівський мясокомбінат» АТ «Утковському откормочному хазяйству» та громадянам фактично є операцією з реалізації покупної продукції, що не підпадає під визначення поставки продукції власного виробництва, а підприємством порушено обмеження щодо продажу худоби в живій вазі переробному підприємству, неправомірно оподатковано за нульовою ставкою операції з реалізації покупної продукції, оскільки торгівля придбаним товаром не відносить до операцій властивих сільськогосподарській галузі виробництва, а відповідно податкові зобовязання з ПДВ відображаються в декларації по якій платник розраховується з бюджетом та оподатковується за ставкою 20%.

За таких обставин донарахування позивачу ПДВ у розмірі 51175,0 грн. здійснено ОДПІ правомірно, та в цій частині доводи апеляційної скарги прийняті до уваги.

Заниження вказаної суми відбувалось протягом 3-х податкових періодів, відповідно штрафна санкція згідно пп.17.1.3 п.17. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» складає 15352,50 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0000021600/3 від 17.03.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66527,50 грн., основний платіж в розмірі 51175,0 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15352,50 грн. прийнято відповідачем правомірно, а у суду першої інстанції відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи положення п.1, п. 4 ст. 202 КАС України постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса позивачу на оплату експертизи було надано рахунок №13145 від 08.09.2008 року на суму 2346,0 грн., платіжним дорученням №455 від 19.09.2008 року позивачем було сплачено вартість експертизи.

У відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи часткове задоволення вимог з урахуванням доводів апеляційної скарги, слід розподілити здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3ст198,ст.200,п.4ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської ОДПІ задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 р. скасувати в частині задоволення позову ПП «Золота нива 1» та визнання нечинним податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 17.03.2008 року № 0000021699/3 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 140364,50 грн., у т.ч. за основним платежем 93579,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46789,50 грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ПП «Золота нива 1» відмовити .

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Золота нива 1» судових витрат у розмірі 1,70 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 25.01.2010 р.