Ухвала суду № 9587848, 18.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010 р.Справа № 2-а-10415/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Любчич Л.В.

За участю секретаря Касян В.Ю.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційні скарги Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2009 року по справі № 2-а-10415/09/2070 за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

04 березня 2009 року постановою Харківського окружного адміністративного суду частково задоволено позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 14.07.2006 року № 0000420815/0, яким позивачу визначене податкове зобов»язання з податку на доходи іноземних юридичних осіб - повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 14.07.2006 року № 0000430815/0, яким позивачу визначене податкове зобов»язання з податку на землю з юридичних осіб - повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 14.07.2006 року № 0000450815/0 в частині завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 339871,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 169935,50 грн.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 14.07.2006 року № 0000450815/0 - залишено без змін.

На зазначену постанову суду Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничим підприємством та Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2006 року № 0000450815/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 100600,00 грн. за червень 2005 року та в розмірі суми 293, 00 грн. за листопад 2005 року, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Так, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог ,помилково застосував п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та вказав на відсутність самостійного виявлення помилок в податковій звітності, що унеможливлює подання уточненої звітності та не дав належної оцінки тому факту, що уточнюючий розрахунок позивачем наданий до прийняття оскаржуваного повідомлення рішення.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема :

Щодо податку на доходи іноземних юридичних осіб, судом першої інстанції не враховано вимоги п.»з»п. 13.1, 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/04 ВР , п.п 17.1.9 п.17.1, п.17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.. 68 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Суд першої інстанції не взяла до уваги, що комісійна або брокерська винагорода, отримана від позивача щодо комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь позивача повинна оподатковуватися за ставкою, встановленою п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто повинен утримуватись податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Щодо земельного податку, відповідач вказав, що суд першої інстанції безпідставно не дав належної оцінки тому факту, що перевіркою було встановлено неправомірність застосування ХДАВП пільги з податку па землю у розмірі 100 відсотків у 1 кварталі 2005 року на суму 1720510,48 грн. , як того вимагає ст.68 Закону України „Про державний бюджет в Україні на 2005 р." від 23.12.2004p. № 2285-IV .В 2005 році звільнення від земельного податку, передбачене в пункті 23 частини першої ст. 12 Закону України „Про плату за землю", здійснюється виключно за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування в частині, що зараховується до відповідних бюджетів.

Щодо податку на додану вартість відповідач зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту порушення позивачем вимог Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року N 166 „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", із з змінами та доповненнями. ХДАВП перенесло до рядка 22.2 скороченої податкової декларації з ПДВ за лютий 2005 року по технопарку з 1 рядка 8.2 уточнюючого розрахунку від 07.02.2005р. (даний рядок розрахунку проводиться по картці особового рахунку платника податку) суму у розмірі 339 871 грн. В наслідок вказаного перенесення на думку відбулось завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2005 року по повній формі (основна діяльність) на суму 339 871 грн., яким на момент перевірки підприємство скористалося в повному обсязі

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП в Харківській області було здійснено планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 1 січня 2005 року по 1 квітня 2006 року. ( а.с.22 39 том 1).

За результатами перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем порушення позивачем пп. "з" п.13.1, п. 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», п.23 ч.1 ст.12 Закону України «Про плату за землю», ст.68 Закону України «Про Державний бюджет в Україні на 2005 рік», абзацу «а»п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», із з змінами та доповненнями, що підтверджується актом № 1154/41-014/14308894 від 4 липня 2006 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було винесено :

- податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 14.07.2006 року № 0000420815/0, яким позивачу визначене податкове зобов»язання з податку на доходи іноземних юридичних осіб .

- податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 14.07.2006 року № 0000430815/0, яким позивачу визначене податкове зобов»язання з податку на землю з юридичних осіб .

- податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 14.07.2006 року № 0000450815/0 , яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. ( а.с. 8-10).

Задовольняючи позов ХДАВП про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 14.07.2006 року № 0000420815/0, яким позивачу визначене податкове зобов»язання з податку на доходи іноземних юридичних осіб, суд першої інстанції виходив з того, що предметом Агентської угоди від 01. 12.2004 року № 1-12-2004 є зобов'язання нерезидента - Компанії «AN Aircraft Support LTD»(Лондон, Велика Британія) по веденню переговорів та укладенню контракту з Компанією «Levithan Holding Investments S.A.»(Люксембург) на продаж літаків виробництва позивача. Як свідчить укладений між сторонами Агентської угоди від 01.12.04 № 1-12-2004, Акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.02.05, взяте на себе зобов'язання нерезидентом виконано в повному обсязі. Позивач провів на користь нерезидента сплату винагороди в сумі 1694434,00 дол. США, що підтверджується копіями валютних платіжних документів.

Також між позивачем та Північноафриканською Торговою Компанією «North Africa General Trading»було укладено Агентську угоду від 25.08.05, предметом якої є зобов'язання нерезидента по здійсненню агентських дій на території наступних країн: Лівія, Алжир, Туніс, Марокко, спрямованих на укладення контрактів на продаж продукції позивача. Згідно з умовами Угоди про підтвердження комісійної винагороди позивач та нерезидент визнали діяльність нерезидента по сприянню продажу продукції позивача, що стало підставою для виплати винагороди на користь нерезидента в сумі 400000,00 дол. США.

Задовольняючи позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2006 року № 0000420815/0, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зробив помилковий висновок про порушення позивачем ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під час здійснення виплат на користь нерезидентів за отримані агентські послуги, що вказує на безпідставність винесення відносно ХДАВП податкового повідомлення-рішення від 14.07.2006 року № 0000420815/0 і є підставою для його скасування в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід, розуміти брокерську, комісійну або агентську винагороду, отриману від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів.

Згідно п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходами з джерелом їх походження з України вважаються будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Таким чином, об'єктом оподаткування за наведеними вище операціями слід вважати доходи нерезидента від провадження господарської діяльності на території України за умов отримання винагороди від резидента України. Лише за викладених умов вступають в дію вимоги п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно зобов'язання резидента проводити утримання податку з доходів, зазначених у пункті 13.1, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за рахунок нерезидента, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів по спірним вищевказаним операціям до СДПІ ВПП не надавався, тобто, такий звіт ХДАВП не повинен був надаватися до податкового органу.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що відповідач помилково застосував вимоги пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних санкцій у подвійному розмірі від суми визначеного податкового зобов'язання, оскільки згідно з положеннями п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податків, зазначених у статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в статті 13 Закону здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат. У той же час застосування пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є правомірним в разі, коли нарахування та сплата податку обов'язково передує здійсненню грошової виплати.

Задовольняючи позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2006 року № 0000430815/0, суд першої інстанції виходив з того, що під час визначення податкових зобов'язань з земельного податку протягом І кварталу 2005 року згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач керувався чинними вимогами п. 23 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»з урахуванням приписів частини 1 Прикінцевих положень Закону України «Про плату за землю».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За наслідками проведення перевірки позивача відповідачем встановлене порушення вимог п. 23 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»та ст. 68 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», яке полягає у тому, що позивач неправомірно використав положення п. 23 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», якими передбачено звільнення від сплати податку для підприємств літакобудування, у той час, як застосуванню підлягали вимоги ст. 68 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік».

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»(в редакції, яка діяла з 01.01.05 по 31.03.05) в 2005 році звільнення від земельного податку, передбачене в пунктах 6, 17, 19, 23 частини першої статті 12 Закону України "Про плату за землю", здійснюється виключно за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування в частині, що зараховується до відповідних бюджетів.

Вказана норма суперечить вимогам ст.. 4 Закону України «Про плату за землю», якою встановлено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплата земельного податку не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами крім цього Закону.

Відповідних змін до Закону України «Про плату за землю»внесено не було. За наявності конфлікту двох норм чинних законів, позивач, як платник податків, повинен був керуватись нормами спеціального закону з питань оподаткування, яким є Закон України "Про плату за землю".

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 14.07.2006 року № 0000450815/0 в частині завищення бюджетного відшкодування в сумі 339871,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 169935,50 грн., відповідач протягом розгляду справи не довів в чому саме полягає порушення позивачем пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за показниками діяльності квітня 2005 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з вимогами пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації (у тому числі - уточнюючого розрахунку) є обов'язком відповідача. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Положення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»жодним чином не обмежує права платника податків на подання уточнюючих розрахунків, а лише встановлює пом'якшену відповідальність (розмір штрафу) у разі самостійного виявлення платником податків фактів занижень податкових зобов'язань в раніше наданій звітності. Поряд з цим передбачає, що застосування приписів п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»можливе лише у тому разі, коли платник податків самостійно визначає помилки у раніше наданій звітності.

Позивач надав уточнюючий розрахунок за квітень 2005 року під час проведення перевірки, але до моменту отримання її результатів згідно з Актом від 04.07.06 № 1154/41-014/14308894, тобто, помилку позивач визначив самостійно та мав право на застосування положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині подання уточнюючого розрахунку.

В квітні 2005 року ще не набули законної сили зміни до порядку відшкодування податку на додану вартість, внесені до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України». Вказані зміни набули чинності 01 червня 2005 року.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій в сумі 169935,50 грн. з використанням вимог пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки відповідач не встановив фактів наявності недоплати (заниження позивачем податкових зобов'язань) з податку на додану вартість, колегія суддів вважає правомірним.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції вказав на відсутність самостійного виявлення помилок в податковій звітності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана уточнена звітність подана позивачем вже після закінчення перевірки за наслідками ознайомлення з її результатами, тому позивач виявив помилки не самостійно, що унеможливлює застосування ним положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2009 року по справі № 2-а-10415/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22 січня 2010 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Любчич Л.В.

Спаскін О.А.