Постанова № 9586463, 05.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 6/487(2-а-4993/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" травня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бараненка І.І., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Приходько Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ Логістікс 4»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання переглянути висновки акту -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «АЕ Логістікс 4»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0008262308/0 від 25.10.2007 року, № 0008262308/1 від 28.12.2007 р., № 0008262308/2 від 20.03.2008 р. та № 0008262308/3 від 22.05.08 на суму 28863 грн. та зобовязання переглянути висновки власного акта перевірки № 4114/23-8/34355440 від 17.10.2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлень від 30.08.2007 №1278/23-8 та від 27.09.07 №1391/23-8 проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «АЕ Логістікс 4»за період з 17.04.2006 року по 31.03.2007 року.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення підпункту 5.1 статті 5 та підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток. За посиланням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТОВ «АЕ Логістікс 4»на підставі договорів від 10.08.2006 р. № 49-06/4, від 28.04.2006 р. № 4/68-06, та від 01.11.2006 р. № 64-Д-06 отримано консультаційні та юридичні послуги, пов'язані з придбанням земельних ділянок, які неправомірно віднесено до складу валових витрат.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт від 17.10.2007 р. № 4114/23-8/34355440 та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 р. № 0008262308/0, яким щодо ТОВ «АЕ Логістікс 4»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28 863 грн., у тому числі: основний платіж - 19 737 грн. та штрафні санкції у сумі 9 126,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «АЕ Логістікс 4»в порядку апеляційного узгодження оскаржило його до контролюючого органу. За результатами апеляційного узгодження, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняті повідомлення-рішення:

від 28.12.2007 р. № 0008262308/1, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28 863,00 грн., у томі числі: основний платіж - 19 737,00 грн. та штрафні санкції у сумі 9 126,00 грн.;

від 20.03.2008 р. № 0008262308/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28 863,00 грн., у томі числі: основний платіж - 19 737,00 грн. та штрафні санкції у сумі 9 126,00 грн.;

від 22.05.08 № 0008262308/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28 863,00 грн., у томі числі: основний платіж - 19 737,00 грн. та штрафні санкції у сумі 9 126,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оскаржувані податкові рішення прийнято згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення позивачем підпункту 5.1. статті 5 та підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою висновку щодо порушення ТОВ «АЕ Логістікс 4»названого припису Закону стали послуги, отримані позивачем за договором від 28.04.2006 р. №4/68-06 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «АЕ Логістікс 4»та ЗАТ «Бі. Сі. Томе енд Ко», та договором від 01.11.2006 р. № 64-Д-06 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕ Логістікс 4»та ТОВ «Саланс».

Відповідно до договору № 4/68-06 та акту приймання-передачі до нього, ТОВ «АЕ Логістікс 4»надавались юридичні та консультаційні послуги щодо правового регулювання інвестицій в об'єкти нерухомості та землю, щодо корпоративного законодавства України, здійснення правового аудиту об'єктів для інвестиційних цілей, щодо законодавства України в галузі податків, валютного регулювання, трудових відносин, підготовка договорів позик, консультування щодо регулювання договорів позик відповідно до законодавства України.

Згідно з договором № 64-Д-06 та актом приймання-передачі до нього, ТОВ «АЕ Логістікс 4»надавались телефонні консультації та вивчення відповідних правових документів, договорів і регулятивних питань.

Із названих договорів не вбачається, що зазначені послуги безпосередньо пов'язані з операціями з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності, зокрема, не перелічені номери та дати відповідних договорів на придбання землі, надання послуг по конкретним ділянкам землі.

Як вбачається з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції(робіт, послуг) і охороною праці.

Акт перевірки та заперечення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва також не визначають зв'язок послуг з надання консультацій щодо корпоративного законодавства України, здійснення правового аудиту об'єктів, які розглядаються для інвестиційних цілей з операціями з продажу або купівлі землі.

Відповідно до пункту 2.7 акту перевірки, видами господарської діяльності ТОВ «АЕ Логістікс 4»у періоді, що перевірявся були: овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, вирощування зернових та технічних культур.

За таких обставин суд правомірно прийшов до висновку, що прямого зв'язку щодо витрат на оплату послуг, які надаються у зв'язку із господарською діяльністю позивача та конкретних операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності не вбачається, а тому посилання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на порушення ТОВ «АЕ Логістікс 4»саме підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є недоведеним та необґрунтованим.

Вирішуючи питання щодо перегляду висновків акта перевірки в частині повноти та достовірності визначення балансової вартості іноземної валюти та відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у звязку з підтвердженням сум балансової вартості продажу іноземної валюти, суд правильно прийшов до висновку що зазначені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Отже, акт перевірки не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне податкове законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта господарювання.

Тобто, вищезазначений акт складений за результатами проведеної перевірки, не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд правомірно прийшов до висновку, що оскарження висновків акта перевірки № 4114/23-8/34355440 від 17.10.2007 року не може бути предметом спору, проте не взяв до уваги, що провадження по справі в цій частині підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2009 року змінити, виклавши її резолютивну частину наступним чином:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва від 25.10.2007 р. № 0008262308/0, від 28.12.2007 р. № 0008262308/1, від 20.03.2008 р. № 0008262308/2 та від 22.05.2008 р. № 0008262308/3 про донарахування та сплату податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28863,00грн.

Провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ Логістікс 4»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва в частині вимог щодо зобовязання переглянути висновки акту закрити.

Судові витрати в розмірі 3,40 грн. судового збору присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ Логістікс 4»з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07 травня 2010 року.