Ухвала суду № 9586043, 29.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2801/09 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" квітня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Попович О.В. та Маслія В.І., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елопро»до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2009 року позивач ТОВ «Елопро»звернувся до суду із позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області, в якому просив:

- визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001832301/0 від 27.06.2008 року, № 0001832301/1 від 24.09.2008 року, № 0001832301/3 від 17.12.2008 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року позов задоволено:

- визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0001832301/0 від 27 червня 2008 року, № 0001832301/1 від 22 липня 2008 року, № 0001832301/2 від 24 вересня 2008 року, № 0001832301/3 від 17 грудня 2008 року.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню з підстав того, що позивачем правомірно було включено суми податку на додану вартість до складу податного кредиту, а прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 червня 2008 року відповідачем Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року.

За результатами вказаної перевірки ТОВ «Елопро»відповідачем складено акт №332/232/30552696.

На підставі даного акту прийняті податкові повідомлення-рішення №0001832301/0 від 27.06.2008 р., №0001832301/1 від 22.07.2008 р., №0001832301/2 від 24.09.2008 р., №0001832301/3 від 17.12.2008 р., якими визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) - 1210844,46 грн. (один мільйон двісті десять тисяч вісімсот сорок чотири гривні сорок шість копійок), у тому числі податку на додану вартість у сумі 807229,64 грн. (вісімсот сім тисяч двісті двадцять дев'ять гривень шістдесят чотири копійки), штрафних санкцій на суму 403614,82 грн. (чотириста три тисячі шістсот чотирнадцять гривень вісімдесят дві копійки).

Як зазначено у вказаному акті перевірки, позивачем завищено податковий кредит у липні 2006 року у розмірі - 156586,18 грн., у серпні 2006 року у розмірі - 286513,11 грн., у вересні 2006 року у розмірі 123418,71 грн., у жовтні 2006 року у розмірі - 230035,41 грн., а всього на загальну суму 807229,64 грн., згідно з отриманих податкових накладних від ТОВ «КТ Хизис», ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Будівельний світ».

Основною причиною завищення податкового кредиту, на думку відповідача є визнання недійсними установчих документів, свідоцтв платника ПДВ відповідних контрагентів, а також договорів щодо створення субєктів господарювання, а саме: ТОВ «КТ Хизис», ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Будівельний світ». За наявності вказаних обставин, на думку відповідача, помилковим стало включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку по податкових накладних ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ ХИЗИС»у липні, серпні, вересні, жовтні 2006 року. І тому позивачем, як зазначено в акті перевірки, порушено вимоги п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивача ТОВ «Елопро»зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №13638518.

Між позивачем («Покупець») та ТОВ "Е.Т.Е. Україна" («Постачальник») укладено договір поставки №1/61/Д від 23.11.2005 р. На виконання умов договору ТОВ "Е.Т.Е. Україна" поставлено товар та виписані податкові накладні, що є в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції. Фактичне ж отримання товару позивачем підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с 148-167, том 1).

Між позивачем («Покупець») та ТОВ "Будівельний світ" («Постачальник») укладено договір №7/10/К від 07.10.2005 р. На виконання умов договору ТОВ "Будівельний світ" поставлено товар та виписані податкові накладні, що є в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції. Фактичне отримання товару позивачем підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с 168-189, том 1).

Між позивачем («Покупець») та ТОВ «КТ ХИЗИС (Постачальником) укладено договір поставки №12 28.04.2006 року. На виконання умов договору ТОВ «КТ ХИЗИС»поставлено товар та виписані податкові накладні, що були досліджені судом першої інстанції. Фактичне отримання товару позивачем підтверджується відповідними видатковими накладними, що також були досліджені судом першої інстанції.

Вказані податкові накладні відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та занесені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) у відповідності до вимог наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форм податкової накладної , книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) порядку їх заповнення», тобто вони є такими, що складені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Оплату за отриманий товар від ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ ХИЗИС»здійснено Позивачем на розрахункові рахунки вищевказаних підприємств, що підтверджується реєстрами платіжних доручень №2-2-2/7018 від 17.12.2008 за 01.07.2006р., 31.10.2006 р. на суму 3751189,44 грн., в т.ч. ПДВ 625198,24 грн. (а.с 190-195, том 1).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарі (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, ще підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними вище документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що Законом «Про податок на додану вартість»передбачено два випадки неможливості включення витрат із сплати ПДВ до податкового кредиту звітного періоду, а саме:

- у разі коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат зі сплати податку на додану вартість податковими накладними.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Сторони по укладеним договорам, а саме ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ ХИЗИС»у відповідності до вимог податкового законодавства в момент виникнення податкових зобов'язань надали позивачу відповідні податкові накладні.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податкових кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, право позивача на податковий кредит виникло після отримання від ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ ХИЗИС», відповідно до положень пп. 7.2.3 та пп. 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкових накладних.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що скасування державної реєстрації, свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ ХИЗИС»після здійснення господарських операцій не є підставою для визнання вчинених позивачем з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що на момент здійснення відповідних господарських операцій вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та кожен з них мав свідоцтво платника ПДВ.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що в період укладання договорів між позивачем та ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ ХИЗИС»та їх виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ ХИЗИС» були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість, ними були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем сума податку на додану вартість була сплачена у складі вартості товару.

Договори, укладені між позивачем та зазначеними субєктами господарювання належним чином виконувались. Вказані податкові накладні та договори не визнані у встановленому порядку недійсними.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідальність за податковим законодавством настає за винне порушення встановлених нормами законодавства вимог і має індивідуальний характер, а відтак платник податків не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків.

За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції з приводу включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірних рішень про нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій - безпідставним.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд першої інстанції визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, що підтвердилось судом апеляційної інстанції, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість за розглянутими епізодами, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідають нормам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала складена в повному обсязі 30.04.2010 р.

Головуючий суддя: Е.Ю. Швед

Судді: О.В. Попович

В.І. Маслій