Ухвала суду № 9586127, 29.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 25/121-А Головуючий у 1-й інстанції: Копитов О.С.

Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" квітня 2010 р. м. Київ

м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ізмайлової Т.Л.

суддів Костюк Л.О. Шостака О.О.

при секретарі Тарадайко Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Судноверф», ДПІ у Подільському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року в справі за позовом Дочірнього підприємства «Судноверф» до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ДП «Судноверф» звернулось до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 05.07.2006 року №0000392350/0, № 0000402350/0, № 0000422350/0, № 0000392350/1, № 0000402350/1, № 0000422350/1 від 28.09.2006 року, №0000392250/2, №0000402350/2, №0000422350/2 від 08.12.2006 року, що були прийняті за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень від 05.07.2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року скасовані податкові повідомлення рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000402350/0 від 05.07.2006 року, № 0000422350/0 від 05.07.2006 року, № 0000402350/1, № 0000422350/1 від 26.09.2006 року, №0000402350/2, №0000422350/2 від 08.12.2006 року.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішення, ДП «Судноверф» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, а також задовольнити його позовні вимоги повністю.

Також, ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

З 15.05.2006 року по 09.06.2006 року відповідачем проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку ДП «Судноверф» з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року. За результатами перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва складено акт № 80/23-504-31514300 від 19.06.2006 року.

Актом № 80/23-504-31514300 від 19.06.2006 року, серед іншого встановлено, що позивачем порушено п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 26260,00 грн., в тому числі по періодах:2003 рік сума - 17310,00 грн., 2004 рік сума 8950,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем задекларовані дані в декларації по прибутку не відповідають фактичним даним податкового, бухгалтерського обліку та наявним первинним документам. До складу валових витрат віднесено суму, що не підтверджена відповідними первинними, розрахунковими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в 2003 році на уму 57700 грн., в 2004 році на суму 35800 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п.7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» невірно сформовано податкове зобовязання з податку на додану вартість при формуванні валових доходів, а саме не визначено податкове зобовязання за грудень 2005 року на суму 1097,200,00 грн.

Зазначене порушення спричинено тим, що підприємство в декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік в рядку 01.3 «Доходи від виконання довгострокових договорів» задекларувало суму валового доходу в розмірі 5486,000 тис. грн. та в порушення пп 7.3.7 п.73 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не вірно сформовано податкове зобовязання з податку на додану вартість, а саме ДП «Судноверф» по довгостроковому контракту нараховано валовий дохід з якого сума податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2005 року складає 1097200 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення рішення №0000392350, від 05.07.2006 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 39390 грн., у тому числі основний платіж 26260,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 13130 грн., №0000402350/0 від 05.07.2006 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2128746,00 грн., в тому числі основний платіж 1064 373,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1064 373,00 грн., та №0000422350/0 від 05.07.2006 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 32827,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32827,00 грн.

Не погодившись з результатами перевірки, позивач звертався зі скаргами до ДПІ у Подільському районі м. Києва, ДПА в м. Києві, ДПА України. За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а спірні рішення залишені без змін та прийняті наступні податкові повідомлення рішення: №0000392350/1, №0000402350/1, №0000422350/1 від 26.09.2006 року, №0000392350/2, №0000402350/2, №0000422350/2 від 08.12.2006 року.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Щодо правомірності нарахування податку на прибуток, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними, виходячи з наступного.

Як була вказане вище, в п.3.1.2 акту перевірки встановлено, що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 , п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» задекларовані позивачем дані в декларації з прибутку не відповідають фактичним даним податкового, бухгалтерського обліку та наявним первинними документам, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зокрема, позивачем до складу валових витрат віднесено суму, що не підтверджена відповідними первинними розрахунковими документами (видатковою накладною, актом виконаних робіт, актом прийому передачі). Відповідачем встановлено розбіжність між задекларованими сумами в рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) декларації про прибуток підприємства, оборотно сальдовими відомостями по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» та співставленням даних бухгалтерського та податкового обліку стосовно витрат підприємства з даними декларації про прибуток, які не відповідають документам, наданим позивачем.

Загалом за розрахунками відповідача позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат в 2003 році 57700 грн., в 2004 році 35800 грн.

На спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.3.1 ст.3 вищевказаного Закону, обєктом об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до ст. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В розумінні цього податкового закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. (п.5.1 ст. 5).

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Враховуючи вищевикладене, витрати платника податку можуть бути віднесені до складу його валових витрат виключно у тому разі, якщо вони підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частина 1 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав усіх первинних документів, які підтверджують правомірність віднесення відповідних витрат до складу його валових за період, що перевірявся.

Зведені облікові документи (реєстр первинних документів), що були надані позивачем, а також посилання апелянта на цю обставину, не можуть вважатись достатньою підставою для визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень рішень. Зазначені вище документи складаються лише для контролю та впорядкування даних на підставі первинних документів.

Крім цього, під час проведення перевірки позивача ним не були надані первинні документи, які могли б повністю підтвердити валові витрати позивача за 2003 рік в розмірі 57700 грн., та у 2004 році в розмірі 35800 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині, а доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо податку на додану вартість, то колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, виходячи н з наступного.

05.07.2005 року між позивачем та компанією «Damen Shipyard Bergum» укладено суднобудівний контракт № 72. Відповідно до умов п.1.1 суднобудівного контракту позивач бере на себе зобовязання збудувати на своїй верфі та продати компанії «Damen Shipyard Bergum» 1 корпус з надбудовою, з обладнанням, відповідно до додатків до контракту І,ІІ,ІІІ,ІV,V. Компанія «Damen Shipyard Bergum» зобовязується купити та оплатити його на умовах цього контракту.

Загальна вартість контракту у відповідності до п.2.1.2 суднобудівного контракту № 72, складає 1990 000 ЄВРО.

Згідно з умовами ст. 3 суднобудівного контракту № 72, вартість контракту має виплачуватись позивачеві шляхом відкриття компанією «Damen Shipyard Bergum» на користь позивача документарного безвідзивного акредитиву на суму 100% контрактної вартості. (п.3.2). Платіж по акредитиву здійснюється проти простого надання позивачем до банку компанії «Damen Shipyard Bergum» наступних документів: протокол приймання поставки корпусу, підписаний обома сторонами та комерційний інвойс, підписаний компанією «Damen Shipyard Bergum» (п.3.3).

Відповідно до п.4.2 суднобудівного контракту № 72 корпус буде поставлений компанії «Damen Shipyard Bergum» на умовах FCA Херсон, Україна не пізніше 14 місяців з моменту набрання контрактом чинності.

26.12.2005 року позивач звернувся до відповідача з листом № 39 у якому повідомив, що відповідно до довгострокового контракту № 72 від 05.07.2005 року розпочато будівництво корпусу суден з настройкою та обладнанням, термін закінчення робіт не пізніше 14 місяців від дати вступу в силу. У звязку з цим в декларації з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2005 року збиток позивача склав 4328,4 тис. грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в декларації з податку на прибуток підприємства за місяців 2005 року, поданій до ДПІ у Подільському районі м. Києва 20.12.2005 року, в загальній сумі валового доходу не зазначено суму доходу від довгострокових договорів (рядок 01.3 К2). В рядку 08 «Балансові збитки, не компенсовані прибутками» збиток позивача зазначено з відємним значенням у розмірі 4328,4 тис. грн..

В Декларації з податку на прибуток підприємств за 2005 рік, поданої позивачем до ДПІ у Подільському районі м. Києва 09.02.006 року до складу валових доходів від виконання довгострокових договорів (рядок 01.3 К2) віднесено до складу валових доходів від виконання довгострокових договорів (рядок 01.3 К2) віднесено 5486,0 тис. грн. У рядку 04.7 К2 «Витрати, повязані з виконанням довгострокових договорів» зазначеної декларації відображено 5486,0 тис. грн.

В Додатку К2 до рядків 01.3 та 04.7 Декларації по рядках 01.3 та 04.7 зазначено суми 5486,0 тис грн.

30.05.2006 року позивачем надано до ДПІ у Подільському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених посилок за 2005 рік. У рядку 01.3 «Доходи від виконання довгострокових договорів» уточнюючого розрахунку проведено коригування відповідних доходів на 4577 тис. грн. та в рядку 04.7 «Витрати повязані з виконанням довгострокових договорів» зменшення відповідних витрат на 45 77 тис. грн.

10.05.2006 року позивачем подано до ДПІ у Подільському районі м. Києва декларацію з податку на прибуток підприємств за перший квартал 2006 року, згідно якої були внесені коригування до зменшення загального розміру валового доходу 2005 року по рядку декларації 02.2 на суму 3462195 грн., та валових витрат по рядку 05.2 на суму 3462195 грн., в т.ч. згідно даних позивача увійшло коригування 908,4 тис. грн.

На спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 т. 7 «Про податок на додану вартість» Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

При цьому, згідно з п.п.7.3.7 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати). (пп.7.10.2. п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств).

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. (пп.7.10.5. п.7.10 ст. 7).

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.( (пп.7.10.6. п.7.10 ст. 7).

Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті. (7.10.7. п.7.10 ст. 7).

Враховуючи вищевикладені норми податкового закону, для здійснення особливого порядку оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором необхідні дві умови:

- виготовлення, будівництво, установка або монтаж матеріальних цінностей повинні входити до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, повязаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжиніринг», науково дослідних і дослідно конструкторських робіт та розробок),

- довгостроковий договір не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу;

Згідно з п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи, що замовником за суднобудівним контрактом є нерезидент визначити подальшу належність продукції до основних фондів замовника неможливо. Також неможливо достеменно встановити чи передбачає нерезидент використовувати побудовані за контрактом матеріальні цінності у власній господарській діяльності.

За таких обставин, суднобудівний контракт не може вважатись довгостроковим, оскільки його характеризує одна з умов, а тому немає підстав для застосування особливого порядку оподаткування відповідно до п.7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, результати діяльності за суднобудівним контрактом мають оподатковуватись на загальних підставах.

Така позиція також викладена у висновку № 8781/8782 комісійної судово економічної експертизи, складеному 28.11.2008 року КНДІСЕ.

Також, слід враховувати, що платник податку може обрати особливий порядок оподаткування відповідно до вимог п.7.10.1 п.7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідачем не надано доказів про те, що на час складання акту перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень рішень, відбулася будь яка з визначених законом подій.

Згідно пояснень позивача кошти по контракту № 72 від 05.07.2005 року були отримані від нерезидента 25.10.2006 року та 16.05.2007 року і відповідно відображені ДП «Судноверф» в декларації з податку на прибуток підприємств за 2006 рік та Декларації за ІІ півріччя 2007 року. Вищевказані обставини підтверджені належними доказами.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки перевірки в частині порушення позивачем п.п. 7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставними.

Крім цього, податковий орган приймаючи спірні рішення обмежився тільки тим, що позивач відобразивши в рядку 01.3 К2 декларації з податку на прибуток за 2005 рік суму доходу в розмірі 5486,0 тис. грн. не нарахувавши податок на додану вартість згідно з п.п. 7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що 30.05.2006 року позивачем подано до ДПІ у Подільському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2005 рік. У рядку 01.3 «Доходи від виконання довгострокових договорів» уточнюючого розрахунку проведено коригування (зменшення) відповідних доходів на 4577 тис. грн.

Проте, ДПІ у Подільському районі м. Києва, прийнято уточнюючий розрахунок, однак він не прийнятий до уваги при складанні акту перевірки.

Враховуючи те, що суд визнав відсутність порушень податкового зобовязання позивачем, то відповідно, підстав для застосування штрафних санкцій, накладені спірними податковими повідомленнями рішеннями в цій частині, у відповідача не було.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст., 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Судноверф», ДПІ у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.05.2010 року.