Ухвала суду № 9585985, 29.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2071/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Лічевецький І.О.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" квітня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Бараненко І.І.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Паскаль Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Маньківському районі на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області до Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод»про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Маньківському районі звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ДП «Іваньківський цукровий завод»активів в рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Маньківському районі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем визначено станом на 13 березня 2009 р. відповідач має податковий борг: зі сплати земельного податку в сумі 35 073, 51 грн.; податку на прибуток в сумі 68 048, грн.; податку на додану вартість в сумі 611 203,1 грн. та збору за спеціальне водокористування в розмірі 60 588, 59 грн.

Оскільки ДП «Іваньківський цукровий завод»не перерахувало кошти до бюджету, позивач просив стягнути 816 637, 15 грн. за рахунок активів платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з поданими відповідачем 31.01.2008 р. та 14.01.2009 р. податковими розрахунками земельного податку ДП «Іваньківський цукровий завод»мало сплатити за жовтень, листопад, грудень 2008 р. та за січень 2009 р. земельний податок в розмірі 33 953, 42 грн., але сплачено 891,65 грн. Недоїмка по сплаті земельного податку складає 33 061, 77 грн.

Оскільки ДП «Іваньківський цукровий завод»сплачувало земельний податок з порушенням строків, встановлених статтею 17 Закону України «Про плату за землю», податковими повідомленнями-рішеннями № 0000051501/0/12 та № 0000051501/0/13 від 14 січня 2009 р. до відповідача застосовано штрафи в сумі 817, 76 грн. та 1 193, 98 грн.

Згідно з актом перевірки № 546/23/32741501 від 07 листопада 2008 р. відповідачем за три квартали 2007 р. було занижено податок на прибуток на суму 136 096 грн., тому позивачем 21 листопада 2008 р. ДП «Іваньківський цукровий завод»винесено податкове повідомлення-рішення №0000262301/0/433, яким визначено зобовязання відповідача щодо сплати 68 048 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Рішення отримано директором підприємства в цей же день.

19 січня 2009 р. відповідачем подано розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 2008 р.

Згідно цьому розрахунку до бюджету підлягає перерахуванню збір в розмірі 89 794,1 грн. Із зазначеної суми ДП «Іваньківський цукровий завод»сплачено 29 205, 51 грн.

Недоїмка по сплаті зазначеного збору складає 60 588, 59 грн.

За даними акта про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету № 547/15-34741501 від 07 листопада 2008 р. відповідачем несвоєчасно сплачувався податок на додану вартість.

У звязку з порушенням ДП «Іваньківський цукровий завод»платіжної дисципліни та на підставі положень статті 17 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002861501/0/403 від 12.11.2008 р. яким визначено суму штрафу у розмірі 10%, що складає 2 091, 6 грн.

В цей же день зазначене повідомлення-рішення було отримане головним бухгалтером ДП «Іваньківський цукровий завод».

Відповідач визначену суму податкового зобовязання сплатив частково в розмірі 972,41 грн.

07 листопада 2008 р. позивачем складено акт № 546/23/32741501 про результати планової виїзної перевірки державного підприємства «Іваньківський цукровий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 21.03.2008 р.

Згідно зазначеному акту відповідачем занижено податок на додану вартість за травень 2007 р. на суму 153 205 грн. та за липень 2007 р. на суму 25 182 грн.

За таких обставин ДПІ у Маньківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0/434 від 21.11.2008 р. яким визначено податкове зобовязання відповідача за основним платежем в сумі 178 387 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 89 194 грн., а всього 267 581 грн. Із зазначеної суми відповідачем фактично сплачено 146 151, 66 грн.

Відповідно до договорів № 71/15 від 06.08.2008 р., № 72/16 від 15.08.2008 р. та № 17/102 від 01.09.2008 р. ДПІ у Маньківському районі надала ДП «Іваньківський цукровий завод»розстрочення сплати податкових зобовязань. За умовами цих договорів відповідач мав сплатити до 19 грудня 2008 р. податок на додану вартість в загальній сумі 276 250 грн. Відповідач своїх зобовязань за договорами не виконав.

За даними акта про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 697/1/15-32741501 від 19.12.2008 р. встановлено, що в порушення вимог зазначеної статті Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач включив до складу податкового кредиту 41 363, 4 грн., що не підтверджені належним чином оформленою податковою накладною.

За результатами перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003281501/0/482, яким відповідачу визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в сумі 41 363, 4 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 068, 17 грн.

З поданої ДП «Іваньківський цукровий завод»податкової декларації з податку на додану вартість вбачається, що за грудень 2008 р. підлягало нарахуванню до сплати в бюджет 983 грн. Зазначена сума відповідачем не сплачена.

Документальною невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість (акт № 114/15-32741501 від 16.02.2009 р.) встановлено, що в порушення вимог підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 160 000 грн.

З урахуванням висновків, викладених в акті перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000281501/159 від 17.02.2009 р., яким визначено податкове зобовязання ДП «Іваньківський цукровий завод»в сумі 168 000 грн. в тому числі:160 000 грн. з податку на додану вартість та 8 000 штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням викладених положень Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачу, за порушення платіжної дисципліни, нарахована пеня в сумі 41 723, 95 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про дотримання ДПІ у Маньківському районі порядку погашення податкового боргу встановленого ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до пп. 3.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу (узгоджене податкове зобовязання) виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від застави зобовязань забезпечення боргу.

Особливості погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств визначені статтею 11 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до зазначеної статті у разі, коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі, коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, повязаних з продажем активів, податковий орган зобовязаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобовязання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобовязаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Таким чином, законодавством передбачено особливий порядок для погашення податкового боргу платником податків, який перебуває у державній або комунальній власності.

Відповідно до статті 1 Статуту відповідача Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод»створене на підставі наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву. Підприємство засноване на державній власності і належить до системи Держкомрезерву України.

Згідно статті 1 Закону України «Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації»від 07.07.1999 р. № 847-XIV не підлягають приватизації запаси державного резерву, незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші обєкти, що входять до системи державного резерву.

Це положення узгоджується з вимогами частини третьої статті 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв»від 24.01.1997 р. № 51/97-ВР відповідно до якої запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші обєкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

Підпункт 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, зокрема, майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про недотримання позивачем особливого порядку звернення стягнення на майно, що є обєктом державної власності, визначеного вказаними вище положеннями законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Маньківському районі на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 30.04.2010 р.

Головуючий суддя Судді: <Текст >