Рішення № 95856912, 22.03.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.03.2021

Справа № 334/24/21

Провадження № 2/334/1411/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Єременко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.12.2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-157237, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 59 410,00 грн зі сплатою відсотків у розмірі 47, 69 процентів річних. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360». Відповідно до п. 7.1 договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки у повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості. В будь-якому разі пеня, нарахована позичальнику на підставі вказаного пункту договору не може перевищувати 15 відсотків від суми несвоєчасно невиконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.9 договору банк вправі вимагати повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів у разі порушення істотних умов договору; прострочення сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту) щонайменше на один календарний місяць; невиконання позичальником зобов`язань передбачених договором.

Відповідач порушив умови договору, у зв`язку з чим станом на 17.12.2020 року заборгованість за договором становить 103 117, 05 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом–57 946,57грн, заборгованість за відсотками – 43 046,48 грн, пеня – 2124 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 2102,00 грн, сплаченого при зверненні до суду, витрати на правничу допомогу в розмірі 13 405, 22 грн, а також витрати пов`язані з явкою позивача та/або представника позивача до суду в розмірі 5000,00 грн.

24.02.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить врахувати, що 15.10.2020 року позивачем було направлено повідомлення – вимогу про дострокове повернення кредиту, тому з 15.10.2020 року нарахування відсотків та пені відповідно до умов договору є безпідставним. З повідомлення вимоги вбачається, що розмір заборгованості за кредитом на дату пред`явлення такої вимоги становив 96313,48 грн, тому з припиненням у позивача права нарахування процентів та пені з 15.10.2020 розмір заборгованості за договором зміні не підлягав. Крім того, відповідач не погоджується з розміром витрат на правову допомогу, який є явно завищеним. Відповідач просить врахувати, що справа є незначної складності, надання усних консультацій та аналізу судової практики не потребує значних витрат часу, тому сума послуг в розмірі 5 000,00 грн є явно завищено. Складання процесуальних документів з огляду на їх типовість та незначну складність, написання позовної заяви, яка є шаблонною та при підготовці потребує лише зміни анкетних даних та бази нарахування заборгованості. Крім того, у судові засідання представник позивача не з`являвся, тому відсутні підстави для стягнення витрат на представництво в судових засіданнях.

Позивач в судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою подав письмове клопотання, в якому просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги просить задовольнити з підстав, зазначених у позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник відповідача 22.03.2021 року звернувся до суду з заявою, що просить розглядати справу за його відсутності з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.12.2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-157237, відповідно до умов якого, відповідач отримала кредит в розмірі 59 410 ,00 грн строком на 60 місяців (терміном до 19 грудня 2023 року). Кредит надається шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальника, яке міститься п. 2.4 кредитного договору.

На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» та згідно з Рішенням Акціонера №03/2018 від 29.11.2018 року банк змінив своє найменування на Акціонерне товариство «Кредобанк», що підтверджується копією статуту позивача.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 47,69 процентів річних. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360». Загальні витрати позичальника по кредиту за цим договором становлять 99 237, 52 грн, реальна процентна ставка 59,6 процентів річних.

Згідно п. 6.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до цього договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки у повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості. В будь-якому разі пеня, нарахована позичальнику на підставі вказаного пункту договору не може перевищувати 15 відсотків від суми несвоєчасно невиконаного зобов`язання.

Також, 20.12.2018 року відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, заповнив анкету – заяву №CL-157237 фізичної особи на отримання готівкового кредиту від 20.12.2018, що підтверджується підписом відповідача у вказаних документах.

Згідно копії меморіальних ордерів №72125099 від 20.12.2018 року, №72122558 від 20.12.2018 року, №72125085 від 20.12.2018 року, виписки про рух коштів по рахунку з 20.12.2018 року – 17.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти від позивача, належним чином не виконувалися умови договору, тому 15.10.2020 року відповідачу було направлено вимогу про дострокове погашення кредиту в розмірі 96 313, 48 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком, у відповідача станом на 17.12.2020 року заборгованість за договором становить 103117,05 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 57946, 57грн, заборгованість по процентах – 43046,48 грн, пеня – 2124,00 грн.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості розрахунку, виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач належним чином не виконував умови договору, станом на 17.12.2020 року розмір заборгованості за кредитом складає 103 117,05 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що 15.10.2020 року позивачем було направлено повідомлення вимогу про дострокове повернення кредиту, тому з цієї дати повинно бути припинено нарахування відсотків та пені за договором.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Крім того, суд враховує, що повідомлення-вимога про дострокове погашення кредиту хоча і направлялася відповідачу 15.10.2020 року та 20.11.2020 року фактично отримана відповідачем не була, оскільки позивачу повернулися конверти з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, та з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Щодо заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 13 405,22 грн та витрат у зв`язку з явкою представника позивача до суду в розмірі 5000,00 грн, слід врахувати наступне.

Згідно попереднього (орієнтовного ) розрахунку суми судових витрат витрати на професійну допомогу складаються з:

-надання правової інформації, консультацій, роз`яснень – 2500,00 грн,

-аналізу судової практики Верховного Суду щодо стягнення заборгованості – 2500,00 грн;

-складання та подання до суду позовної заяви – 3500,00 грн;

-складання заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру – 3500,00 грн;

-представництво інтересів по справі в суді першої інстанції, участь у судових засіданнях – 1 405,22 грн.

Відповідач у відзиві не погоджується з заявленим розміром витрат, вважаючи їх занадто перебільшеними.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо надмірності заявлених вимог виходячи з наступного.

Представник позивача у призначені судові засідання особисто не з`являлася, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат пов`язаних з явкою у судове засідання в розмірі 5000,00 грн та представництво інтересів по справі в суді першої інстанції, участь у судових засіданнях в розмірі 1 405,22 грн.

Суд також враховує, що представником позивача крім позовної заяви, складено було лише один процесуальний документ – заяву про розгляд справи за відсутності представника, тому суд не вбачає підстав для стягнення витрат пов`язаних з складання заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру у розмірі 3500,00 грн.

Враховуючи, що вказаний спір є малозначним, відноситься до категорії справ незначної складності, стягнення заборгованості за кредитним договором для банку є досить типовим засобом захисту, суд вважає необґрунтованими витрати з надання консультацій та роз`яснень та аналіз судової практики, на загальну суму 5000,00 грн.

При цьому суд звертає увагу, що у розрахунку адвоката відсутній детальний опис виконаних робіт та кількість витраченого на це часу.

За таких обставин суд приходить до висновку, про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн, які були здійснені представником позивача за складання та подання позову до суду.

Керуючись 4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 141, 258,259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №CL-157237від 20.12.2018 року у розмірі 103 117 (сто три тисячі сто сімнадцять) грн 05 коп. станом на 17.12.2020 року, яка складається з : заборгованості за кредитом – 57 946,57грн,заборгованостіза відсотками – 43 046,48 грн, пені – 2124,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір в розмірі 2102 ( дві тисячі сто дві ) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 ( три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 01.03.2021 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач:Акціонерне товариство «Кредобанк», юридична адреса:79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862, МФО 325365;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Філіпова І. М.