Ухвала суду № 95855651, 24.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3411/21

1-і/308/4/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

Головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,

з участю прокурора – Левкулич О.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 та його адвоката – Джуган Н.Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області Левкулича О.І. у кримінальному провадженні №12021071170000025, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , поляка, громадянина України, тимчасово не працюючого, одруженого, раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В:

19.03.2021 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12021071170000025, відомості про яке 25.01.2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, ч.1 ст. 121 КК України.

Ухвалою судді ОСОБА_2 від 19.03.2021 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.

У зв`язку із закінченням строків застосування запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, та відсутністю судді ОСОБА_3 через перебування на лікарняному, вказане кримінальне провадження в порядку, передбаченому пунктом 20-5 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, передано судді ОСОБА_4 для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні.

23.03.2021 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Левкулич О., внесене в рамках кримінального провадження за №12021071170000025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку прокурора, обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Отже, наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наведені вище та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до закінчення судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання. Просив врахувати, що на даний час, наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Джуган Н.Б. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 . Зазначає, що прокурор не довів, що більш м`який запобіжний захід, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого. При обранні запобіжного заходу, просила врахувати, що її підзахисний є офіцером, одруженим, має постійне місце проживання, кається у вчиненому. У зв`язку з наведеним, просила обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження та вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, відносно ОСОБА_1 , згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськайонного суду Закарпатської області від 26.01.2021року (справа № 308/936/21), застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, як вбачається із змісту зазначеної ухвали, слідчий суддя виходив із тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема те, що обвинувачений, перебуваючи на волі та усвідомлюючи можливе покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні даного злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього, враховано, тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_1 .

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Злочин, передбачений ч.1 ст. 121 КК України, у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021071170000025, на які посилається сторона обвинувачення.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд враховує особу обвинуваченого, зокрема вік підозрюваного та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця проживання та відсутність постійного місця роботи і джерела доходу, майновий стан, наявність у нього судимостей, зокрема раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти життя та здоров`я особи, а саме: вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2012 року за п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Також, суд бере до уваги тяжкість покарання за ч.1 ст. 121 КК України, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вказаному злочині, враховує те, що докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено, та з урахуванням наведених даних, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують.

Крім цього, суд вважає, що застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією ОСОБА_1 від суспільства буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_1 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Крім цього, частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

Враховуючи вказану норму кримінального процесуального закону та обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 діяння, наслідки його вчинення, а саме із застосуванням насильства, слідчий суддя не знаходить підстав для визначення розміру застави обвинуваченому при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КПК України, не слід визначати розмір застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задоволити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 21.05.2021 року включно.

Матеріали кримінального провадження №12021071170000025 - передати судді Дергачовій Н.В. для продовження розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий В.М. Малюк