Рішення № 95851719, 23.03.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/526/2021

Справа № 537/334/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2021 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.В.,

за участю секретаря – Яворської А.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання недійсними кредитних відносин через їх відсутність, нікчемність,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог:

25.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Перший український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») про визнання недійсними будь-яких кредитних зобов`язань через їх відсутність, нікчемність.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.07.2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту АТ «ПУМБ» (Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якій банк запропонував ОСОБА_1 отримати кредит на суму 50000 грн. для споживчих цілей, на строк кредитування 12 місяців, з відсотковою ставкою за користування кредитом 47,88%, передбачалися у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит штрафи в розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення, а також збільшення процентної стакви за користування кредитом 62%. Пізніше банк запропонував укласти ще один кредитний договір. Таким чином ОСОБА_1 ще підписав паспорт споживчого кредиту (Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому зазначено сума кредиту 58747 грн., реальна процентна ставка 72,4799%, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 2,99%, строк кредитування 36 місяців. ОСОБА_1 підписав заяву №1001550197601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, отримав від банку інформацію про графік погашення кредиту, за якою на погашення кредиту він був зобов`язаний щомісячно сплачувати банку на виконання зобов`язань за договором кредиту ануїтентні платежі в розмірі 3388,68 грн., а також суму нарахованих відсотків від 0,01 грн. до 0,49 грн. ОСОБА_1 вважав, що підписані ним документи не є договором споживчого кредиту. Незважаючи на наведене, банк звертається до ОСОБА_1 в досудовому порядку з вимогою про сплату заборгованості за споживчим кредитом. Проте ОСОБА_1 вважав, що такими діями банк вчиняє шахрайство та вимагання, оскільки він не укладав з банком кредитного договору. В ст. 1055 ЦК зазначено, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати будь-які можливі існуючі кредитні зобов`язання між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» недійсними, через їх відсутність, нікчемність.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.01.2021 року відкрито провадження у справі №537/334/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» про визнання кредитних відносин недійсними. (а.с.21-22).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.01.2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. (а.с. 23-25).

Позиції учасників в судовому засіданні.

23.03.2021 року в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтримала позов в повному обсязі, просила його задовольнити з наведених підстав. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач АТ «ПУМБ» не направив свого представника в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В відповідності до ст.280 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Фактичні обставини справи.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст.2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 15 ЦК України, Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного в ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Загальними засадами цивільного законодавства, визначеними в ст. 3 ЦК України є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

В ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; … 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, (ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

В ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити … . При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд, за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний із предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із не залежних від нього причин.

В ст. 265 ЦПК України встановлено, рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

В п. 13 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» N 14 від 18.12.2009 року дано роз`яснення, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог. У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Судом встановлено, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 зазначено визнання недійсними будь-яких можливо існуючих кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» через їх відсутність, нікчемність.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання недійсними будь-яких можливо існуючих кредитних відносин між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» – не є належним способом захисту, оскільки такі позовні вимоги не є чіткими, вичерпними, безумовними, розповсюджуються на невизначене коло правовідносин, що відповідно до положень ст.215 ЦК України унеможливлює оцінку таких правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», на відповідність додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Разом з тим обрані позивачем способи захисту як визнання недійсним кредитних відносин між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» з підстав їх відсутності (не укладення), нікчемності – є два абсолютно різні правові інститути, які взаємовиключають одне одного.

Так, відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори, то неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов`язків, отже сам лише факт неукладення договору не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси сторін між якими не укладено договір. Вимога про визнання договору неукладеним не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі. В п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року зазначено, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК.

Зі змісту позовних вимог, викладених обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, пояснень представника позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні, суд вбачає, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним (нікчемним) договору кредиту №2001355790901 від 12.07.2019 року та договору кредиту №1001550197601 від 13.02.2019 року, укладені між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «ПУМБ», з підстав порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтею 1055 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 12.07.2019 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якій зазначено інформацію про кредитодавця АТ «ПУМБ». Зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: тип кредиту – кредитна лінія, ліміт кредиту – 50000 грн., строк кредитування – 12 місяців, зі спливом якого строк продовжується на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої сторони; мета отримання кредиту – споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту – шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку з дня прийняття рішення Банком. Зазначено інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача – 47,88% річних. Обумовлено порядок повернення кредиту, вартість та розмір платежів, періодичність внесення – щомісячно, не пізніше настання платіжної дати, протягом встановленого строку кредитування, за наявності заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду, розмір платежів розраховується щомісячно, і залежить від суми заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду (включає суму нарахованих процентів за користування кредитом, суму інших обов`язкових платежів). Обумовлено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме: сплату штрафу з 7 дня виникнення простроченої заборгованості включно за фактом не здійснення чергового щомісячного платежу – у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту в розмірі 62% річних з першого дня виникнення простроченої заборгованості на суму залишку заборгованості за кредитом, а також комісія за проведення обов`язкового платежу, внесеного після настання платіжної дати – 100 грн. (а.с.11).

В той же день 12.07.2019 року ОСОБА_1 подав АТ «ПУМБ» особисто підписану заяву №2001355790901 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на кладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Просив відкрити на своє ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати Кредитну карту. Номер Кредитної карти миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_2 . Просив встановити на свій поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, Кредитний ліміт у сумі 50000 грн. Розрахунковий день та платіжна дата 30 число місяця. Строк дії Кредитного ліміту, процентна ставка за користування Кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної карти встановлюються відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням заяви підтвердив, що ним отримана в непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також, що з правилами користування платіжною картою ознайомлений та зобов`язується їх дотримуватись. Реальна річна процента ставка складає 47,88%. Підтвердив, що отримав від Банку примірник Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування №2001355790901 від 12.07.2019 року. (а.с.12).

13.02.2020 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, Кредит на загальні цілі – IDC X-Sell SP BCЕЯСНО2,99 (36) – банківський переказ, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якій зазначено інформацію про кредитодавця АТ «ПУМБ». Зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: ліміт кредиту – 50000 грн., строк кредитування – 36 місяців, мета отримання кредиту – споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту – безготівковий переказ. Зазначено інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка відсотків річних – 0,01% річних, тип процентної ставки – фіксована. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту 2,99% від суми кредиту, який видається на загальні споживчі цілі. Реальні витрати за кредитом 63244,67 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 121992,17 грн. Реальна річна процентна ставка відсотків річних – 72,47,99% річних. Порядок повернення кредиту: повернення кредиту відбувається ануїтентними щомісячними платежами в період з 13.02.2020 року по 13.02.2023 року в розмірі 3388,68 грн., а останній платіж 3388,37 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 63244,67 грн. Загальна вартість кредиту 121992,17 грн. Обумовлено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язаня щодо повернення кредиту: штраф за умови, що сума заборгованості Клієнта дорівнює або перевищує 100 грн., Банк має право застосувати наступні штрафи: за період з 3 по 4 календарний день включно від дати прострочення, передбаченої Графіком платежів, у розмірі 100 грн.; за період з 5 календарного дня від дати прострочення платежів і до кінця місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, а також за кожен наступний місяць прострочення встановленого терміну у розмірі 10% від простроченої суми. Процентна ставка, яка застосовується при невиконані зобов`язання щодо повернення кредиту – 0,01% річних за користування споживчим кредитом на суму простроченої заборгованості за основною сумою Споживчого кредиту (частиною Споживчого кредиту, яку не було повернуто відповідно Графіку платежів). Зазначено, що споживач має право відмовитися від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених ЗУ «Про захист прав споживачів». (а.с.13).

В той же день 13.02.2019 року ОСОБА_1 подав АТ «ПУМБ» особисто підписану заяву №1001550197601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на кладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Просив надати йому Споживчий кредит на наступних умовах: цільове призначення загальні споживчі цілі, сплата разової комісії банку. Сума кредиту 58747,50 грн. Строк кредитування 36 місяців. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, розмір процентної ставки річних 0,01%. Спосіб надання кредиту на загальні споживчі цілі – банківський переказ на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий і АТ «ПУМБ». Реальні витрати за кредитом 63244,67 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 121992,17 грн. Реальна річна процентна ставка відсотків річних – 72,47,99% річних. Порядок повернення кредиту: повернення кредиту відбувається ануїтентними щомісячними платежами в період з 13.02.2020 року по 13.02.2023 року в розмірі 3388,68 грн., а останній платіж 3388,37 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 63244,67 грн. Загальна вартість кредиту 121992,17 грн. Обумовлено, що права та обов`язки Клієнта і банку , їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору визначаються умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Обумовлено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язаня щодо повернення кредиту: штраф за умови, що сума заборгованості Клієнта дорівнює або перевищує 100 грн., Банк має право застосувати наступні штрафи: за період з 3 по 4 календарний день включно від дати прострочення, передбаченої Графіком платежів, у розмірі 100 грн.; за період з 5 календарного дня від дати прострочення платежів і до кінця місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, а також за кожен наступний місяць прострочення встановленого терміну у розмірі 10% від простроченої суми.(а.с.14).

АТ «ПУМБ» звертався до ОСОБА_1 з листами, зокрема з листом №164 від 20.01.2021 року, в яких повідомляв, що ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ «ПУМБ» за кредитними договорами №1001550197601, № НОМЕР_4 , яку просив погасити. Повідомив, що в разі непогашення ним боргу Банк буде звертатися до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором. (а.с.7, 10).

Аналізучи правову природу відносин, що виникли між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» , суд керувався наступними положеннями законодавства України.

Так, відповідно до положень ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

В ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В цивільному судочинстві встановлено презумпція правомірності правочину. Тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст. 204 ЦК України).

В ст. 509 ЦК України дано визначення поняття зобов`язання та підстави його виникнення. Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто зокрема на підставі договору. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

В ст. 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору. Так, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ст. 630 ЦК України встановлено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

В ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

В ст. 642 ЦК України встановлено порядок прийняття пропозиції. Так, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до положень ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

В ст. 1055 ЦК Визначено вимоги до форми кредитного договору. Так, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Вимоги до письмової форми правочину визначені в ст. 207 ЦК України. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

В ст. 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

З огляду на наведені положення ЦК України, щодо публічних договорів, договорів приєднання, кредитних договорів, порядку укладення договору у письмовій формі, суд проаналізував подані докази, та встановив, що Паспорт споживчого кредиту АТ «ПУМБ» (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), підписаний 12.07.2019 року працівником банку та ОСОБА_1 – є письмовою публічною пропозицією Банку укласти кредитний договір (офертою), яка містить істотні умови для договору кредиту. А письмова заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2001355790901 від 12.07.2019 року, підписана ОСОБА_1 та працівником банку, – є письмовою відповіддю ОСОБА_1 про прийняття пропозиції банку укласти кредитний договір (акцепт), що також містить істотні умови кредитного договору.

Підписання 12.07.2019 року ОСОБА_1 та представником банку оферти та акцепту, що містять істотні умови кредитного договору, – вказує на укладення ним з АТ «ПУМБ» кредитного договору №2001355790901 в письмовій формі.

Аналогічно суд проаналізував подані докази, та встановив, що паспорт споживчого кредиту АТ «ПУМБ», Кредит на загальні цілі – IDC X-Sell SP BCЕЯСНО2,99 (36) – банківський переказ, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, підписаний 13.02.2020 року працівником банку та ОСОБА_1 – є письмовою пропозицією укласти кредитний договір (офертою), яка містить істотні умови для договору кредиту, а письмова заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001550197601 від 13.02.2020 року, підписана ОСОБА_1 та працівником банку, – є письмовою відповіддю ОСОБА_1 про прийняття пропозиції банку укласти кредитний договір (акцепт), що також містить істотні умови кредитного договору.

Підписання 13.02.2020 року ОСОБА_1 оферти та акцепту, що містять істотні умови кредитного договору, – вказує на укладення ним з АТ «ПУМБ» кредитного договору №1001550197601 в письмовій формі.

На укладення саме цих договорів і вказує АТ «ПУМБ» в своїх письмових вимогах до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитними договорами №2001355790901 від 12.07.2019 року та №1001550197601 від 13.02.2020 року, які були подані банком для врегулювання спору в досудовому порядку.

Твердження представника позивача в судовому засіданні ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 не отримав від АТ «ПУМБ» грошових коштів за кредитними договорами №2001355790901 від 12.07.2019 року та №1001550197601 від 13.02.2020 року – не впливає на момент укладення кредитного договору, оскільки з положень ст.1054 ЦК України вбачається, що кредитні договори за своєю юридичною природою є консенсуальними, тобто вступає в силу з моменту досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

Такі твердження суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.06.2019 року в справі № 2-6315/11 (провадження №61-23326св18).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ст. 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину.

Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 06.11.2009 (далі Постанова Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року) року з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними дано роз`яснення, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

В п.4 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року дано роз`яснення, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду .

З п.5 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року вбачається, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року вбачається, що вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

В змісті позову не зазначено інших підстав визначених в ст.215 ЦК України для визнання недійсними (нікчемними) кредитних договорів №2001355790901 від 12.07.2019 року та №1001550197601 від 13.02.2020 року, окрім недодержання письмової форми при їх укладенні.

Враховуючи, що під час розгляду справи судом було встановлено факт укладення між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» саме в письмовій формі кредитного договору №2001355790901 від 12.07.2019 року та кредитного договору №1001550197601 від 13.02.2020 року, а з відповіді АТ «ПУМБ» на звернення ОСОБА_1 вбачається, що банк не згоден з твердженнями останнього про недотримання письмової форми при укладенні вказаних кредитних договорів, суд не вбачає підстав, передбачених в ч.2 ст.1055 ЦК України для визнання вказаних кредитних договорів недійсними (нікчемними) з підстав недодержання письмової форми при їх укладенні.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними будь-яких можливо існуючих кредитних відносин між ним та АТ «ПУМБ» через їх відсутність, нікчемність.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 137,141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання кредитних відносин недійсними, нікчемними.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 29.03.2021 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.