Рішення № 95840846, 26.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа № 911/2845/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Мишко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

до Селянського (фермерського) господарства "Гонтар"

про стягнення 52 164,89 гривень

за участю представників:

від позивача: Гудов Р.Л. (статут)

від відповідача: Мовчан А.О. (ордер серії КС №507615 від 13.12.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - ТОВ "Агрозахист Донбас"/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Гонтар" (далі - СФГ "Гонтар"/відповідач) про стягнення 52 164,89 гривень, з яких: 31 567,78 грн заборгованості, 538,20 грн 48% річних, 134,55 грн пені, 19 924,36 грн штрафу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №877 від 11.03.2020 в частині оплати вартості отриманого товару у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2020 у справі №911/2845/20 позовну заяву ТОВ "Агрозахист Донбас" залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

27.10.2020, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" надійшли пояснення, відповідно до яких позивач надав відомості та документи щодо виявлених судом недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/2845/20 прийнято позовну заяву ТОВ "Агрозахист Донбас" до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, а також, зокрема, надано відповідачу строк для подання заперечень на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 29.11.2020.

Згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про прийняття справи до розгляду та відповідні процесуальні права і обов`язки, строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

16.11.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли, зокрема:

- відзив на позов, згідно якого Селянське (фермерське) господарство "Гонтар" не погодилось з вимогами позивача та просило відмовити у їх задоволенні;

- клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

23.11.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати відповідь на питання відповідача, поставлені в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України у відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2020 у справі №911/2845/20 призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 14.12.2020, викликано у судове засідання представників сторін, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповідь на питання.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 27.11.2020 та 28.12.2020, занесеними до протоколів судового засідання, у справі №911/2845/20 відкладено судове засідання на 28.12.2020 та 26.01.2021 відповідно.

Водночас, 28.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення стосовно поставлених відповідачем питань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2021 у справі №911/2845/20 провадження у справі №911/2845/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Селянського (фермерського) господарства "Гонтар" про стягнення 31 567,78 грн заборгованості закрито.

У судовому засіданні 26.01.2021, після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, суд вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 між ТОВ "Агрозахист Донбас", як постачальником, та СФГ "Гонтар", як покупцем, укладено договір поставки №877 (далі - договір поставки) відповідно до п. 1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до пп. 2.1., 3.1., 3.5., 5.1., 6.3., 6.4. та 11.2. договору поставки за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортименту, кількість, ціна якої визначається додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно видаткових накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Товар, що передається покупцю, є оригінальною продукцією виробників - провідних країн світу, а його якість відповідає сертифікатам якості (аналізу) або їх копіям підприємства (фірми)-виробника, а для товару, яким є насіння - вимогам ДСТУ 2240-93. Копії сертифікатів якості підприємств (фірм)-виробників на товар, що поставляється на умовах цього договору, надаються на вимогу покупця.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

До договору поставки сторонами підписано додатки, зокрема:

- 25.03.2020 сторонами підписано додаток №1-1, відповідно до якого погоджено поставку товару - Голдазім 500, к.с. (2*10л) кількістю 70 літрів, Віволт (Тренд 90%, в.р. (4*5л) кількістю 30 літрів, ТРУ, в.г. (0,5кг) кількістю 3,5 кілограм, загальною вартістю 34 846,78 грн, а також строк оплати такого товару - 100% вартості до 25.03.2020;

- 30.03.2020 сторонами підписано додаток №2, відповідно до якого погоджено поставку товару - соняшнику Мугллі КЛ кількістю 17 мішків вартістю 31 567,78 грн, а також строк оплати такого товару - 100% вартості до 10.09.2020.

Копії зазначеного вище договору поставки та додатків до нього наявні в матеріалах справи.

Поданий ТОВ "Агрозахист Донбас" позов, з урахуванням наданих представником позивача у судових засіданнях пояснень, мотивовано тим, що за договором поставки та додатками №№1-1, 2 до нього відповідачу поставлено товар:

- згідно видаткової накладної №971 від 25.03.2020 на суму 34 846,78 грн;

- згідно видаткової накладної №1484 від 06.04.2020 на суму 31 567,78 грн, скріплених підписами та печатками сторін. Копії вказаних накладних наявні в матеріалах справи.

Враховуючи наявність заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №1484 від 06.04.2020 на суму 31 567,78 грн, позивач звернувся до суду із відповідним позовом та вимогою про стягнення з відповідача, зокрема, 31 567,78 грн заборгованості.

В підтвердження обставин часткової сплати відповідачем вартості отриманого за договором товару до позовної заяви додано виписки по рахунку.

Своєю чергою, погодившись із обставинами отримання від позивача товару, зокрема 17 мішків соняшнику згідно видаткової накладної №1484 від 06.04.2020 на суму 31 567,78 грн, відповідач зазначив, що вказаний товар є неякісним, попри те з 31.03.2020 по 20.10.2020 позивачу сплачено вартість всього поставленого товару, у тому числі 31 567,78 грн згідно платіжного доручення №143 від 20.10.2020 за неякісне насіння соняшника.

В підтвердження вказаних вище обставин проведення оплат за отриманий товар відповідач надав копії платіжних доручень, у тому числі №143 від 20.10.2020, а також витяг з виписок по рахунку.

В розрізі обставин поставки позивачем неякісного товару відповідач зауважив, що 11.05.2020 комісією за участі працівника позивача складено акт огляду посівів СФГ «Гонтар» про погану схожість насіння соняшника, яке було придбано у позивача. Копія вказаного акта наявна в матеріалах справи.

Надалі, за доводами відповідача, 27.10.2020 ним направлено позивачу претензію №23-10-03 від 23.10.2020 з вимогою повернути кошти у сумі 31 567,78 грн, сплачені за неякісне насіння.

З огляду на вказане відповідач не погодився з наявною у нього заборгованістю перед позивачем у розмірі 31 567,78 грн, як і не погодився відповідач з обставинами укладення між сторонами договору поставки з огляду на відсутність у ньому такої істотної умови як строк дії договору, оскільки з п. 11.2. договору відповідачу не вбачається, на який строк сторони планували укласти договір і що означають слова «діє до повних розрахунків».

Враховуючи, що договір поставки є неукладеним, відповідач зазначив, що договір стосовно спірної поставки між сторонами було укладено у спрощений спосіб - шляхом надання відповідачем замовлення, поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем.

Стосовно ж сплачених позивачу 31 567,78 грн, відповідач зазначив, що такі кошти підлягають поверненню позивачем в силу п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України, а тому заборгованість у відповідача відсутня.

За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас приписами ст. ст. 627, 530 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду зазначеного вище суд дійшов висновку, що підписання відповідачем договору поставки та специфікацій до нього без будь-яких заперечень щодо вказаних у них умов свідчить про погодження відповідача з таким правочином, а тому підписання, надалі, відповідачем видаткових накладних №971 від 25.03.2020, №1484 від 06.04.2020 без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару разом з відповідно оформленою документацією на такий товар, у тому числі стосовно його якості, та, відповідно, породжує для СФГ "Гонтар" обов`язок по сплаті вартості відповідно отриманого товару у погоджені згідно додатків до договору строки:

- згідно видаткової накладної №971 від 25.03.2020 на суму 34 846,78 грн - до 25.03.2020;

- згідно видаткової накладної №1484 від 06.04.2020 на суму 31 567,78 грн - до 10.09.2020.

Доводи відповідача щодо відсутності у договорів поставки однієї з його істотних умов - строку дії такого правочину, та, як наслідок, неукладеності цього договору, судом визнаються неспроможними, позаяк сторони, керуючись передбаченими законодавством положеннями щодо свободи договору, у пункті 11.2 договору погодили, що договір діє до повних розрахунків, тоді як строк дії договору, який сторони зобов`язані погодити, не обмежується будь-яким максимальним строком, а тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов`язків, які з нього виникли, у той час як не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов`язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону.

В розрізі вказаного вище суд звертає увагу на те, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Посилання ж відповідача на неналежну якість товару, отриманого за видатковою накладною №1484 від 06.04.2020, оцінюються судом критично та визнаються такими, що не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки відповідно до погоджених сторонами за договором умов товар вважається прийнятим покупцем, зокрема, по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника, а підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем підписано видаткові накладні, у тому числі і накладну №1484 від 06.04.2020, без будь-яких заперечень щодо якості товару та наявності відповідної документації стосовно якості такого товару та без жодних вимог до позивача про надання такої документації.

Посилання відповідача на складення 11.05.2020 акта огляду посівів, яу і сам акт, не підтверджують обставин виявлення недоліків, у тому числі прихованих, отриманого відповідачем згідно накладної №1484 від 06.04.2020 товару та його неналежну якість, оскільки дії щодо складення такого акта не відповідають умовам договору, яким передбачено спеціальний порядок перевірки відповідачем якості насіння - відбору проб зразків товару за участю позивача з непошкодженої та опломбованої тари.

З огляду вказаного вище судом спростовуються посилання відповідача на укладення між сторонами договору у спрощений спосіб, а також наявність у відповідача передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України права на відмову від договору та повернення сплачених за товар коштів.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, як слідує з наданих сторонами банківських виписок по рахунках, відповідач покладений на нього договором обов`язок щодо оплати у передбачені строки вартості поставленого позивачем товару належним чином не виконав, сплативши:

- 31.03.2020 - 34 846,78 грн за поставлений згідно видаткової накладної №971 від 25.03.2020 товар;

- 20.10.2020 - 31 567,78 грн за поставлений згідно видаткової накладної №1484 від 06.04.2020 товар.

За таких обставин суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором, що виявилось у порушенні строків оплати отриманого товару.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з СФГ "Гонтар", зокрема:

- 134,55 грн пені, нарахованої з 10.09.2020 по 22.09.2020 на 31 567,78 грн боргу;

- 10 454,03 грн штрафу, нарахованого на 34 846,78 грн боргу, та 9 470,33 грн штрафу, нарахованого на 31 567,78 грн боргу, що загалом складає 19 924,36 грн штрафу.

Відповідач, посилаючись на правило тлумачення contra proferentem, заперечив проти вказаних вимог з огляду на, що договором не визначено зміст умов щодо пені та штрафу, зокрема не вказано на чию користь вони мають слачуватись, не визначено розмір облікової ставки НБУ при розрахунку пені, є не зрозумілим визначення терміну продукція, а розмір штрафу є занадто великим та має ознаки каральної санкції.

З огляду на вказане відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача про стягнення сум пені та штрафу, попри те просив суд, у разі задоволення таких вимог, зменшити розмір штрафної санкції до 1 гривні відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 7.1.1., 7.8. договору поставки передбачено, що крім відповідальності, передбаченої п. 7.1. даного договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Згідно приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, враховуючи передбачені договором поставки та додатками до нього строки розрахунків за товар, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені та штрафу за порушення строків сплати грошового зобов`язання у позивача виникло:

- за видатковою накладної №971 від 25.03.2020 на суму 34 846,78 грн - з 26.03.2020;

- за видатковою накладною №1484 від 06.04.2020 на суму 31 567,78 грн - з 11.09.2020.

Втім нарахування пені позивач здійснив за дні, коли відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання - 10.09.2020, що не відповідає законодавчим приписам та встановленим обставинам справи, а тому суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені в межах вказаного позивачем періоду з 11.09.2020 по 22.09.2020 на 31 567,78 грн боргу.

Оскільки арифметично правильний розмір пені, обрахований судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням умов договору, законодавчих приписів та обставин справи, складає 124,20 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 134,55 грн пені є частково обгрунтованою у розмірі 124,20 грн.

Водночас, оскільки зобов`язання по сплаті вартості отриманого згідно видаткової накладної №1484 від 06.04.2020 товару відповідачем виконано у повному обсязі 20.10.2020, тобто у строк більше 5 днів, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 7.8. договору поставки, враховуючи арифметичну правильність обрахунку відповідної штрафної санкції, суд дійшов висновку про обгрунтованість та підставність вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 470,33 грн штрафу, нарахованого на 31 567,78 грн боргу.

Вимога ж позивача про стягнення з відповідача 10 454,03 грн штрафу, нарахованого на 34 846,78 грн боргу, є безпідставною, оскільки зі встановлених судом вище обставин слідує, що 34 846,78 грн за поставлений згідно видаткової накладної №971 від 25.03.2020 товар відповідач оплатив 31.03.2020, тобто прострочення вказаного зобов`язання тривало не більше 5 днів, та як наслідок підстави для нарахування штрафу в порядку п. 7.8. договору поставки відсутні.

Заперечення ж відповідача стосовно відповідно заявлених вимог позивача про стягнення сум пені та штрафу оцінюються судом критично з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Поряд з тим відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, питання про те, хто саме у господарських правовідносинах має сплачувати пеню врегульовано зазначеними вище положеннями законодавства. Такою особою є боржник, особа, що порушила правила здійснення господарської діяльності, порушила, невиконала або неналежно виконала зобов`язання.

Встановлення в договорі того, на чию користь має сплачуватися пеня, законом не вимагається та, як вже зазначалося, законом встановлено, що пеня сплачується особою винною у порушенні зобов`язання на користь постраждалої особи. Інше розуміння свідчило б про безпідставне ігнорування положень закону, що визначив механізм нарахування та сплати пені, залишивши на врегулювання сторін лише питання про встановлення такого обов`язку та розміру пені в договорі, що сторонами було дотримано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №911/1189/19.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що за умовами укладеного між сторонами договору поняття «товар» та «продукція» є тотожними, тоді як асортимент, кількість та ціна продукції/товару визначається відповідними додатками до договору та/або накладними.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафної санкції до 1 гривні відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Водночас, частиною 3 ст. 551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Однак відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування виняткових обставин, за наявності яких можливе зменшення розміру пені та штрафу, тоді як посилання відповідача на відсутність доказів понесення позивачем збитків не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені і штрафу, у зв`язку з чим відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 134,55 грн пені, 19 924,36 грн штрафу підлягають частковому задоволенню відповідно у розмірі 124,20 грн та 9 470,33 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 538,20 грн 48% річних, нарахованих з 10.09.2020 по 22.09.2020 на 31 567,78 грн боргу.

Відповідач заперечив проти вказаної вимоги, оскільки ст. 625 ЦК України визначено можливість сторін погодити інший розмір процентів річних, тоді як договором визначено сплату покупцем сорока восьми відсотків річних, а тому, на переконання відповідача, сторонами не погоджено іншого розміру процентів річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.7. договору поставки в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до п. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору.

Враховуючи законодавчі приписи та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті вартості товару, отриманого за видатковою накладною №1484 від 06.04.2020 на суму 31 567,78 грн, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до періоду розрахунку сум 48% річних день, коли відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання - 10.09.2020, а тому обрахунок заявлених до стягнення сум 48% річних та інфляції суд здійснював в межах визначених позивачем періоду з 11.09.2020 по 22.09.2020 на 31 567,78 грн боргу.

Оскільки арифметично правильний розмір 48% річних, обрахований судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням положень договору та обставин справи, складає 496,80 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 538,20 грн 48% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 496,80 грн відповідно.

Судом визнаються неспроможними посилання відповідача на невизначення договором іншого розміру процентів, з огляду на сформульоване у договорі поняття «відсотки річних», позаяк поняття процентів та відсотків є тотожними.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Гонтар" (вул. Молодіжна, 14, с. Пії, Миронівський р-н, Київська обл., 08811, ідентифікаційний код 30319016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, 4В, смт Чабани, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08162, ідентифікаційний код 30048570) 124 (сто двадцять чотири) грн 20 коп. пені, 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 80 коп. 48% річних, 9 470 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят) грн 33 коп. штрафу та 1 678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн 67 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.03.2021.

Суддя В.А. Ярема