Постанова № 9582288, 11.05.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р.Справа № 33-20/240-08-5306

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів: Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.,

При секретарі Соломахіній О.О.

За участю представників сторін:

від позивача –Цинєв А.О. за довіреністю б/н від 22.03.2010р.

- Бойко Н.І. по довіреності №25/4-13 від 09.12.2008р.

від відповідача –Селіхов А.В. за довіреністю №629/02-07 від 05.10.2009р.

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси"

на рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2010 р.

по справі №33-20/240-08-5306

за позовом: Громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси"

до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, -

Встановив:

17.12.2008р. Громадська організація "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" (Далі –Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (Далі –Відповідач) про визнання права постійного користування земельною ділянкою, а саме: Позивач просив суд визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3067 га, розташованої в селі Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області по вул. Студентській, 18, для розміщення реабілітаційного Центру воїнів-інтернаціоналістів «Шураві».

В обґрунтування заявлених вимог позивачпосилається на те, що Законом України від 12.05.2004р. №1709-ІУ „Про внесення змін до статті 92 Земельного кодексу України стосовно визначення права на постійне користування земельними ділянками громадських організацій інвалідів” були внесені зміни до зазначеної статті, відповідно до яких право постійного користування земельною ділянкою набувають також громадські організації інвалідів України, її підприємства (об’єднання), установи та організації. Оскільки, відповідно до п. 1.1 свого Статуту позивач є організацією інвалідів, а також, що він вже є землекористувачем земельної ділянки, щодо якої існує вся необхідна документація і межі такої ділянки встановлені в натурі, позивач просив суд визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні позивача. Тобто, фактично вимоги позивача стосувались зміни правової підстави користування земельною ділянкою, від чого позивач самостійно відмовився, посилаючись на невизнання позивача організацією інвалідів.

          Відповідач позов не визнав у повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, за яких позивач може вважатись громадською організацією інвалідів у розумінні ст. 92 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.01.2009 року по справі №20/240-08-5306 (суддя Щавинська Ю. М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду 07.04.2009 року по справі №20/240-08-5306 (головуючий суддя Бойко Л. І., судді Величко Т.А., Жукова А. М.), позов задоволено, а саме: визнано за Громадською організацією "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3067 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Студентська, 18, для розміщення реабілітаційного Центру воїнів-інтернаціоналастів "Шураві".

Постановою Вищого господарського суду України від 18 серпня 2009р. по справі №20/240-08-5306 рішення та постанова, що були прийняті попередніми судовими інстанціями були скасовані, а справу спрямовано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справу було прийнято до свого провадження суддею Мазур Д.Т. та присвоєно №33-20/240-08-5306.

В ході розгляду справи, позивачем була надана до суду заява про додаткове обґрунтування позовних вимог, у якій зазначено, що інваліди складають 70,5 % від загального числа членів Громадської організації „Спілки ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси” та, що позивач є громадською організацією інвалідів. У відповідача є в наявності вся документація, яка необхідна для надання земельної ділянки у постійне користування, та вона затверджена відповідачем. Технічна документація для надання у оренду та надання в постійне користування земельної ділянки є однаковими, між сторонами договору існують орендні відношення відносно спірної земельної ділянки, - то, відповідно, за позивачем повинно бути визнано право постійного користування, а не оренди у відповідності до ст.ст. 92, 123 ЗК України.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2010 року, винесеним суддею Мазур Д.Т., у задоволенні позову було відмовлено.

          Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позову, застосував редакцію ч. 2 ст. 120 ЗК України, яка згідно із п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 05.11.2009 р. N 1702-VI почала діяти (набрала чинності) з 01 січня 2010 року, та прийшов до висновку, що задоволення позовних вимог у справі заперечують визначене цією нормою законодавства право ТОВ „Віват”, як власника будівель та споруд, розташованих на спірній земельній ділянці, на користування цією земельною ділянкою, на якій розміщені вказані об’єкти нерухомості.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2010 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому, скаржник посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведенність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

          В апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що при вирішенні спору господарський суд не повинен був застосовувати ч. 2 ст. 120 ЗК України, яка згідно із п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 05.11.2009 р. N 1702-VI почала діяти (набрала чинності) з 01 січня 2010 року, а повинен був застосувати редакцію цієї норми яка діяла з 01.01.2002 року –тобто редакції що діяла на час набуття ТОВ „Віват” права власності на об’єкти нерухомості, що розташовані на спірній земельній ділянці.

          Також скаржник посилається на те, що сільська рада зазначає про відсутність у позивача права на одержання ділянки у постійне користування з тих підстав, що він не відноситься до підприємств державної або комунальної власності, а не з підстав наявності прав на цю земельну ділянку за ТОВ „Віват”. Право на одержання земельної ділянки у постійне користування організацією інвалідів не ставиться в залежність від наявності у неї права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці.

Окрім цього, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що в порушення частини першої статті 11112 ГПК України та керівних роз’яснень Вищого господарського суду України, судом першої інстанції при новому розгляді справи не було виконано вказівок, які були викладені у Постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2009 року, а саме: не встановлена можливість визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, яка надана йому ж в користування на іншій правовій підставі –договорі оренди; не надано обгрунтованого мотивування при відхиленні доводів відповідача про те, що відповідно до Статуту позивача його членами можуть бути не тільки інваліди, але й інші особи.

У судовому засіданні представником позивача до суду надано копію Статуту Громадської організації «Одеський міський союз інвалідів війни в Афганістані (Воїнів-інтернаціоналістів)»(який перереєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради за реєстр. №1797 від 08.02.2010 року) та свідоцтво про реєстрацію об’єднання громадян від 08.02.2010 року №1797, які свідчать про те, що вказана організація є правонаступником Громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси", тобто позивача по справі, та заявлено клопотання про заміну сторони (позивача) з Громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" на Громадську організацію «Одеський міський союз інвалідів війни в Афганістані (Воїнів-інтернаціоналістів)». У відповідності до ст. 25 ГПК України вказане клопотання задоволено та здійснено заміну позивача.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

          Як вбачається із матеріалів справи, 31.03.2005 року між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та Громадською організацією „Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси” було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець (відповідач) на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради №1843 28 сесії –ІV скликання від 24.03.2005 року, надає, а Орендар (позивач) приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, розташовану в с. Кароліно-Бугаз, вул. Студентська, 18, Овідіопольського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Згідно до умов вказаного договору оренди від 31.03.2005 року площа орендованої земельної ділянки складає 1,307 га, строк договору оренди встановлений сторонами терміном 4 роки та 11 місяців.

Вказана земельна ділянка, відповідно до п.5.1, 5.2 договору передається для будівництва реабілітаційного центру „Шураві” членів спілки ветеранів Афганістану з цільовим призначенням –обслуговування зазначеного центру.

05.03.2008 року сторонами спору складено акт встановлення в натурі меж вищевказаної земельної ділянки, наданої для розміщення реабілітаційного центру згідно з рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 6.09.2001р., з планом встановлення меж земельної ділянки та кадастровий планом цієї земельної ділянки. (т.1 а.с.29-31)

Відповідно до витягу від 06.06.2008 року за вих. №510-0, який було видано Відділом земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 1252723,55 грн.

Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради №1275-У від 17.06.2008 року „Про передачу земельної ділянки площею 1,3067 га, розташованої в селі Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області по вул. Студентській, 18, в довгострокову оренду терміном на 49 років ГО „Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси” для розміщення реабілітаційного Центру воїнів-інтернаціоналістів „Шураві”, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки та надано позивачу в довгострокове користування на умовах оренди терміном на 49 років зазначену земельну ділянку площею 1,3067 га для розміщення реабілітаційного Центру воїнів-інтернаціоналістів „Шураві” із встановленням орендної плати в сумі 59324,28 грн. на рік. (т.1а.с.34-35)

Пунктом 1.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. N 04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” визначено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі, як об'єкта нерухомості (власності).

          Згідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Ст.123 ЗК України визначає порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам. Так, відповідно до ч. 1 вищевказаної статті ЗК України, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Тобто виготовлення та затвердження відповідної технічної документації є однаковою умовою як для надання в оренду, так і надання в постійне користування земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. N 04-06/15, визначено, що порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 ЗК України. У вирішенні спорів відповідної категорії господарським судам слід враховувати, що земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою повноважним органом у разі надання в таке користування земель державної або комунальної власності. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Технічна документація із землеустрою була виготовлена і затверджена відповідачем, що підтверджується рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради №1275-У від 17.06.2008 року.

          Судова колегія приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем, у повній відповідності до Земельного кодексу України, було укладено договір оренди та відповідачем було прийнято позитивне рішення №1275-У від 17.06.2008 року „Про передачу земельної ділянки площею 1,3067 га, розташованої в селі Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області по вул. Студентській, 18, в довгострокову оренду терміном на 49 років ГО „Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси” для розміщення реабілітаційного Центру воїнів-інтернаціоналістів „Шураві”, тобто було виконано вимоги ст. 123 Земельного кодексу України.

          Із системного аналізу ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України вбачається, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок, які за своєю суттю є однаковими.

          Судовою колегією встановлено, що у відповідача є в наявності документація, яка необхідна для надання земельної ділянки у постійне користування позивачу та вона затверджена відповідачем.

Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

          Вважаючи, що згідно із ст.92 Земельного кодексу України, позивач як громадська організація інвалідів, має право на постійне користування цією земельною ділянкою, він звернувся до відповідача з проханням передати зазначену земельну ділянку у постійне користування.

Листом від 28.11.2008р. за вих. № 875/02-07, відповідач відмовив у задоволенні вказаного клопотання, посилаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, які відносяться до державної чи комунальної власності. А враховуючи, що Громадська організація „Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси” не відноситься ані до державної, ані до комунальної власності, позивачу було запропоновано укласти із сільською радою додаткову угоду до договору земельної ділянки від 31.03.2005р.

З такою підставою для відмови у задоволенні вищевказаного прохання позивача передати зазначену земельну ділянку у постійне користування судова колегія не погоджується по наступним підставам.

Згідно до п. 1.1. Статуту Громадської організації «Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси», остання є добровільною, самостійною організацією інвалідів, учасників бойових дій в Афганістані і воєнних конфліктів в інших іноземних державах, членів родин загиблих, військовополонених і тих, хто пропав безвісті під час війни і Афганістані та воєнних конфліктів в інших іноземних державах. А також інших громадян України, які всебічно сприяють діяльності громадської організації і беруть участь у реалізації її програм та заходів. Відповідно до п. 2.1 Статуту, головною метою діяльності Громадської організації є здійснення заходів щодо соціального захисту, реабілітації, оздоровлення, залучення до суспільно корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом. Консолідація і координація зусиль учасників бойових дій та інвалідів війни, сімей загиблих, їх об’єднань у справі широкого, більш ефективного використання наявних можливостей в забезпеченні захисту своїх законних політичних, економічних, соціальних прав. Надання оздоровчої, медичної, психологічної, моральної та матеріальної допомоги членам Громадської організації, в першу чергу інвалідам та родинам загиблих.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Громадської організації «Одеський міський союз інвалідів війни в Афганістані (Воїнів-інтернаціоналістів)»(Далі –Союз), є правонаступником Громадської організації «Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси»код ЄДРПОУ 01463653, та є добровільною, недержавною, неприбутковою, некомерційною громадською організацією інвалідів, учасників бойових дій в Афганістані і воєнних конфліктів в інших іноземних державах, членів родин загиблих, військовополонених і тих, хто пропав безвісті під час війни і Афганістані та воєнних конфліктів в інших іноземних державах. Який на основі спільності інтересів об’єднує для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом, а також інших громадян України, які всебічно сприяють діяльності Союзу і беруть участь у реалізації його програм та заходів. Пунктом 1.2. Статуту Союзу передбачено, що останній є колективним членом Одеського міського товариства інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України”, підзвітним і підконтрольним йому. Головна мета діяльності Союзу (п. 2.1. Статуту) співпадає з головною метою діяльності Громадської організації «Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси».

Згідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», громадські організації інвалідів та спілки громадських організацій інвалідів (далі - громадські організації інвалідів) створюються з метою здійснення заходів щодо соціального захисту, реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільно корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", громадські організації інвалідів надають соціальні послуги, здійснюють громадський контроль за дотриманням прав інвалідів, представництво інтересів та захист прав інвалідів, створюють підприємства, які здійснюють комерційну і некомерційну господарську та іншу діяльність, не заборонену законодавством.

Статтею 16 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", передбачено, що порядок створення, діяльності і ліквідації громадських організацій інвалідів, регулюється законодавством України про громадські організації, статутами цих організацій, зареєстрованими у встановленому порядку.

Суд погоджується з позицією позивача, що норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Закон України "Про об'єднання громадян" не встановлюють мінімальну кількість інвалідів, необхідну для створення та початку роботи громадських організацій інвалідів.

Слід зазначити, що єдиною нормою, яка визначає належність громадської організації до громадської організації інвалідів є частина 2 статті 6 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", відповідно до якої замовник торгів надає перевагу тендерній пропозиції, поданій підприємствами громадських організацій інвалідів, підприємствами, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік незалежно від суми очікуваної вартості закупівлі.

У матеріалах справи містяться довідка Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 27.11.2009 року №01-1/1025, довідка Спілки ветеранів Афганістану від 30.11.2009 року за вих. №246/1-11, відповідно до якої кількість членів організації –78 осіб, з них інвалідів –55, з відповідними посвідченнями. Вказані докази підтверджують, що інваліди складають 70,5 % від загального числа членів позивача.

За цих підстав, судова колегія приходить до висновку, що позивач є саме громадською організацією інвалідів.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що відмова позивачу у наданні у постійне користування земельної ділянки у зв’язку з тим, що він не відноситься ані до державної, ані до комунальної власності та не є громадською організацією інвалідів, є безпідставною та є безумовним порушенням ст. 92 Земельного кодексу України, оскільки Законом України від 12.05.2004р. №1709-ІУ „Про внесення змін до статті 92 Земельного кодексу України стосовно визначення права на постійне користування земельними ділянками громадських організацій інвалідів” були внесені зміни у вказану норму Земельного кодексу України, відповідно до яких право постійного користування земельною ділянкою набувають також громадські організації інвалідів України, її підприємства (об’єднання), установи та організації.

          Судова колегій не може погодитись із застосуванням місцевим господарським судом редакції ч. 2 ст. 120 ЗК України, яка згідно із п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 05.11.2009 р. N 1702-VI почала діяти (набрала чинності) з 01 січня 2010 року, та послугувала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, по наступним підставам.

          Згідно до положень вказаної редакції ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

          Спірні відносини між сторонами виникли з моменту виникнення відмови відповідача у задоволенні прохання позивача передати спірну земельну ділянку у постійне користування, тобто, з часу направлення листа відповідачем 28.11.2008 року за вих. №875/02-07.

Станом на час виникнення цих спірних правовідносин, діяла інша редакція ч. 2 ст. 120 ЗК України (в редакції Закону України від 27.04.2007 р. N 997-V), відповідно до якої якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Суд враховує, що на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області №1399 від 30.10.2006 року та рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2007 року у справі №4/55-07-1363, було визнано право власності ТОВ „Віват” на будівлі та споруди реабілітаційного центру „Шураві”, які розташовані на спірній земельній ділянці.

На час набуття ТОВ „Віват” права власності на вказані об’єкти нерухомості, діяла редакція ч. 2 ст. 120 ЗК України, згідно до якої при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Згідно до пояснень сторін, з моменту набуття права власності ТОВ „Віват” на об’єкти нерухомості, що розташовані на спірній земельній ділянці, вказане товариство не зверталось до відповідача з проханням надати у власність або користування цю земельну ділянку у відповідності до ст.ст. 118, 120, 122, 124 ЗК України. Матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка з 2005 року знаходиться у користуванні позивача на умовах оренди. Суд враховує той факт, що ТОВ „Віват” ніколи не заявляло жодних претензій до позивача відносно користування нею.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999р. N 1-рп/99, було визначено, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Судова колегія погоджується з твердженням скаржника, що при вирішенні спору місцевий господарський суд не повинен був застосовувати ч. 2 ст. 120 ЗК України, яка згідно із п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 05.11.2009 р. N 1702-VI почала діяти (набрала чинності) з 01 січня 2010 року, а повинен був застосувати редакцію цієї норми яка діяла з 01.01.2002 року –тобто редакції що діяла на час набуття ТОВ „Віват” права власності на об’єкти нерухомості, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Суд апеляційної інстанції не погоджується також із висновком місцевого господарського суду, щодо відсутності у позивача прав на споруди та будівлі Реабілітаційного центру „Шураві”, оскільки між позивачем та власником споруд ТОВ „Віват”, засновником якого є позивач, укладено договір оренди (безоплатного користування) будівель та споруд реабілітаційного центру.

Судова колегія приймає до уваги посилання позивача на те, що право на одержання земельної ділянки у постійне користування громадською організацією інвалідів жодним чином не ставиться в залежність від наявності у останньої права власності на нерухоме майно.

В порушення статті 11112 ГПК України та п. 10 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/367 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", місцевим господарським судом не було виконано вказівки, які визначені у постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2009 року, а саме суд не звернув увагу на можливість визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, яка надана йому ж в користування на іншій правовій підставі –договорі оренди.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскільки рішення місцевого господарського суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем доведено його приналежність до громадської організації інвалідів, та, оскільки, між сторонами договору існують орендні відношення відносно спірної земельної ділянки, за наявності затвердженої документації, яка необхідна для надання земельної ділянки у постійне користування позивачу, яка є однаковою для надання у оренду та надання в постійне користування земельної ділянки, - то, відповідно, за позивачем повинно бути визнано право постійного користування у відповідності до ст.ст. 92, 123 Земельного кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" - задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2010 року по справі №33-20/240-08-5306.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області у повному обсязі, а саме: визнати за Громадською організацією «Одеський міський союз інвалідів війни в Афганістані (Воїнів-інтернаціоналістів)» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 50, код ЄДРПОУ 01463653) право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3067 га, розташованої в селі Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області по вул. Студентській, 18, для розміщення реабілітаційного Центру воїнів-інтернаціоналістів „Шураві”.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Судді                               Е.І. Андрєєва

П.Ф. Мацюра