Постанова № 9581989, 19.05.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

19.05.10                                                                                           Справа № 18/159

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого–судді Городечної М.І.

суддів Юркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши апеляційну cкаргу Дочірнього підприємства «Деревообробник»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський лісокомбінат»№ 01-4/21 від 02.02.2010 року (вх. № 91 від 12.02.2010 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2010 року у справі № 18/159

за позовом Приватного підприємства «Сапротрейд», м.Херсон

до Дочірнього підприємства «Деревообробник»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський лісокомбінат», м.Івано-Франківськ

про стягнення боргу та розірвання договору поставки від 21.07.2009 року.

Встановив, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2010 року у справі № 18/159 частково задоволено позов Приватного підприємства «Сапротрейд»до Дочірнього підприємства «Деревообробник»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський лісокомбінат»: стягнено на користь позивача 20000 грн. сплаченого авансового платежу, 1742,50 грн. пені, 5000 грн. штрафу, 89,32 грн. річних, та відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі: 268,82 грн. держмита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1000 грн. витрат на юридичну допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі № 01-4/21 від 02.02.2010 року (вх. № 91 від 12.02.2010 року), Дочірнє підприємство «Деревообробник»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський лісокомбінат»(надалі –ДП, апелянт) вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що ним не отримувались ухвали про час та місце розгляду справи, а тому він не мав можливості взяти участь в судовому розгляді та подати суду докази погашення заборгованості. За наведеного, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2010 року у справі № 18/159 скасувати.

Також апелянтом подано суду клопотання від 17.05.2010 року (вх. № 6368 від 18.05.2010 року) про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 11 від 01.02.2010 року про сплату державного мита за подання апеляційної скарги.

Приватне підприємство «Сапротрейд»(надалі –ПП) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 6122 від 12.05.2010 року). Зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції для надання можливості сторонам з»явитись в судове засідання та подати докази в підтвердження своїх вимог та заперечень двічі відкладався розгляд, однак відповідач жодного разу своїм правом не скористався. Також апелянт посилається на те що позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору поставки від 21.07.2009 року та нормах ст.ст. 173, 174, 193, 224 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України. За наведеного, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2010 року у справі № 18/159 залишити без змін та розглядати справу за відсутності його представника в судовому засіданні.

Від сторін представники в судове засідання не з»явились Однак колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи повідомлення їх належним чином про час та місце розгляду даної справи, що й підтверджується поданими відповідачем відзивом на апеляційну скаргу та клопотанням позивача від 18.05.2010 року, необов»язковість їх явки в судове засідання, вважає, що апеляційним судом забезпечено право сторін на участь в судовому засіданні, та відповідно, й судовий захист, та є можливим відповідно до ст. 101 ГПК України здійснення апеляційного провадження в даному судовому засіданні та прийняття за наслідками перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2010 року у справі № 18/159 відповідної постанови апеляційного суду за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовної заяви Приватного підприємства «Сапротрейд», дане Підприємство просить стягнути з ДП «Деревообробник»ВАТ «Івано-Франківський лісокомбінат»20000 грн. боргу, що виник на підставі договору поставки від 21.07.2009 року, укладеного між сторонами, 1742,50 грн. пені за несвоєчасну поставку товару за період, починаючи з 01.08.2009 року по 22.09.2009 року, та 5000 грн. штрафу за не поставку товару по двказаному Договору, 89,32 грн., що складають 3% річних з простроченої суми боргу, 1000 грн. збитків в зв»язку з оплатою юридичних послуг, а також розірвати договір поставки від 21.07.2009 року в зв»язку з істотним його порушенням відповідачем.

Колегією суддів встановлено, що за Договором поставки від 21.07.2009 року, укладеним між сторонами, позивач зобов»язувався поставити відповідачу однією партією товар: дошку обрізну І сорту, чисту, без гілок діаметром до 10 мм, згідно специфікації, викладеної в додатку № 1 до договору, в 10-денний строк з дати отримання передоплати в розмірі 40% від загальної ціни товару, що складає 20000 грн., включаючи ПДВ, а відповідач зобов»язувався його прийняти та оплатити, при чому кінцевий розрахунок проводиться на протязі 5-ти банківських днів від дня повного відвантаження всієї партії товару згідно додатків до даного договору, але не пізніше дня отримання всіх необхідних супровідних документів (п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.5, 4.1, 5.1, 5.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Вказаний вище Договір, виходячи з його змісту, по своїй правовій природі містить ознаки договору поставки, правове регулювання якого здійснюється § 3 глави 54 Цивільного кодексу України, § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Як вбачається апеляційним судом з матеріалів справи, зокрема копії платіжного доручення № 1 від 22.07.2009 року, позивачем перераховано відповідачу 20000 грн. передоплати за пиломатеріали згідно договору від 21.07.2009 року, що відповідає умовам п.п. 1.1, 4.1 Договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач умов п.п. 1.1, 3.1, 4.1, 8.1.1 Договору щодо поставки товару не виконав, доказів протилежного відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подав.

За наведеного, у позивача відповідно до п.п. 4.1, 5.1, 10.2 Договору, ч. ст. 179, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 610, ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимоги повернення сплачених коштів передоплати за поставлений товар, а у відповідача обов»язок повернути дані кошти.

При цьому, безпідставними є посилання апелянта про те, що його не повідомлялось про час та місце судових засідань, в зв»язку з чим він не мав можливості подати суду докази погашення боргу, оскільки в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення йому ухвал суду від 24.11.2009 року (а.с. 2), від 08.12.2009 року (а.с. 26), від 24.12.2010 року(а.с. 39). В той же час, як вбачаєттся з вказаних ухвал, суд першої інстанції тричі відкладав розгляд справи, надавав можливість відповідачу подати суду заперечення на позов з доказами в їх підтвердження. Однак, відповідач передбаченим процесуальним законом, та забезпеченим йому судом правом на участь в судовому засіданні, та відповідно, на судовий захист, не скористався. Таким чином, в силу норми ч. 3 ст. 22 ГПК України є підстави для висновку про недобросовісність користування відповідачем своїми процесуальними правами та обов»язками, та невикористання свого права на судовий захист, який йому було забезпечено судом першої інстанції.

За наведеного, враховуючи, що відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу –повернення отриманої від позивача передоплати по договору в сумі 20000 грн., позов в цій частині підставно задоволено судом першої інстанції.

Крім цього, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача 1742,50 грн. пені за несвоєчасну поставку товару, за період з 01.08.2009 року (наступного дня після закінчення строку на поставку товару згідно п. 4.1 Договору) по 22.09.2009 року, та 5000 грн. штрафу за не поставку товару, оскільки їх нарахування передбачено п.п. 10.1-10.2 Договору, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, а їх розрахунок (а.с. 10) відповідає вимогам, зробленим в ч.ч. 4, 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування позивачем відповідачу 89,32 грн., що складає 3% річних з простроченої суми боргу, починаючи з 01.08.2009 року по 22.09.2009 року, і відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому судом першої інстанції підставно задоволено позов в цій частині вимог.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові про стягнення 1000 грн. збитків завданих позивачу, як зазначає позивач, невиконанням відповідачем умов договору поставки від 21.07.2009 року, для чого він змушений був звернутись за юридичною допомогою до фахового юриста згідно договору про надання юридичних послуг від 10.08.2009 року, оскільки відповідно до ст.ст. 22 цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 4-3, 33 ГПК України позивачем, як вбачається з матеріалів справи, не подано доказів фактичного понесення даних витрат ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. В той же час, позивач, в разі понесення даних витрат, не позбавлений можливості звернутись з окремим позовом до суду про відшкодування йому даних збитків.

Щодо позову в частині вимоги про розірвання договору поставки від 21.07.2009 року відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України в зв»язку з істотним його порушенням відповідачем, то слід зазначити, що дану позовну вимогу в порушення норм ст. 4-5, 4-7, 82-85 ГПК України, суд першої інстанції не розглянув взагалі, що відповідно до ст.ст. 103-104 ГПК України є підставою для скасування рішення як такого, що прийнято за неповного з»ясування обставин справи та порушення норм процесуального та матеріального права, що вплинули на зміст прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції за наслідками скасування рішення суду першої інстанції в частині позову про розірвання договору поставки від 21.07.2009 року, приймає нове рішення яким в позові в цій частині вимог слід відмовити.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 ст. 652 цього ж Кодексу передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Умовами договору поставки від 21.07.2009 року передбачено, що всі спірні питання по даному Договору вирішуються лише шляхом переговорів між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано суду першої інстанції доказів звернення до відповідача з пропозицією розірвати спірний договір поставки від 21.07.2009 року. Судом апеляційної інстанції ухвалою від 21.04.2010 року надавалась позивачу можливість подати суду такі докази. Однак таких доказів подано суду не було. У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 6122 від 12.05.2010 року) позивач таких доказів не зазначив і не додав. Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду з такою вимогою, враховуючи не доведення суду наявності спору між сторонами щодо розірвання вказаного Договору.

За таких обставин, позов в частині вимоги про розірвання договору поставки від 21.07.2009 року не підлягає до задоволення.

Окрім цього, судом першої інстанції не було враховано, що позивачем було сплачено лише державне мито в розмірі 286 грн. за подання позову в частині стягнення 28574,312 грн. боргу, штрафних санкцій, збитків, та в порушення п.п. б п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» не було сплачено державне мито за подання позову в частині вимоги про розірвання договору поставки від 21.07.2009 року в сумі 85 грн., а тому слід достягнути в Державний бюджет України дану суму державного мита за подання апеляційної скарги.

Також відповідно до п.п. б, г п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»відповідно слід достягнути з апелянта в дохід Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги в частині вимоги про розірвання договору поставки від 21.07.2009 року.

Також враховуючи часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині вимоги про розірвання договору поставки від 21.07.2009 року, відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України апелянту слід відшкодувати судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 42 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Деревообробник»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський лісокомбінат»частково задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2010 року у справі № 18/159 в частині позову про розірвання договору поставки від 21.07.2009 року та прийняти в цій частині позовних вимог нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2010 року у справі № 18/159 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Сапротрейд»(73000, м.Херсон, вул. Дорофеєа, 16, кв. 95, код ЄДРПОУ 36504742) в дохід Державного бюджету України 85 грн. державного мита за подання позовної заяви.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Деревообробник»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський лісокомбінат»(76018, м.Івано-Франківськ, вул. Шота Руставелі, 1, код ЄДРПОУ 24683044) в дохід Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства «Сапротрейд»(73000, м.Херсон, вул. Дорофеєа, 16, кв. 95, код ЄДРПОУ 36504742) на користь Дочірнього підприємства «Деревообробник»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський лісокомбінат»(76018, м.Івано-Франківськ, вул. Шота Руставелі, 1, код ЄДРПОУ 24683044) 42 грн. 50 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Івано-Франківської області відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України видати накази на виконання даної постанови та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2010 року.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області для видачі судових наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя М.І.Городечна

Судді М.В.Юркевич

В.Л.Кузь