Рішення № 95809049, 23.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

23 лютого 2021 р. Справа № 120/5699/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Захарченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області

про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 02.04.2019 року ОСОБА_1 було прийнято до Глинської сільської ради на посаду державного реєстратора речових прав па нерухоме майно в порядку переведення з комунального підприємства "Гарант+" відповідно до розпорядження сільського голови № 20 від 01.04.2019 року. Розпорядженням сільського голови Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області №71 від 24.12.2019 року "Про звільнення з посади державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" ОСОБА_1 звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних причин.

Звільнення Позивач вважає безпідставним. Зазначає, що його відсутність на робочому місці не може слугувати підставою для звільнення, оскільки, за домовленістю з сільським головою, Позивачу необхідно було приїжджати та проводити реєстраційні дії тільки після повідомлення телефоном про необхідність проведення таких дій на певну дату та час. Роботодавець не пропонував йому надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі, не дотримався встановленого законом порядку застосування дисциплінарного стягнення. Крім того, у зв`язку з прийняттям на роботу роботодавцем не було забезпечено йому належного робочого місця.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, залишено без руху. 22.10.2021 року недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 30.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомлення сторін на 01.12.2020 року. Також, зазначеною ухвалою зобов`язано відповідача надати документи, що стали підставою для звільнення ОСОБА_1 , зокрема, належним чином завірені наказу про прийняття, звільнення і переведення позивача; розпорядження щодо звільнення; акти про вчинення дисциплінарного проступку (прогулу), матеріали службової перевірки, табелі обліку робочого часу, з квітня 2010 по грудень 2019 року включно, посадову інструкцію позивача, розрахунок (довідку) по заробітній платі та довідку про одноденну заробітну плату.

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання 01.12.2020 року відкладено на 07.12.2020 року, у зв`язку із неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 07.12.2020 року витребувано у Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області в строк до 11.01.2020 року необхідні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду цієї справи докази, а саме: документи, що стали підставою для звільнення ОСОБА_1 , зокрема, належним чином завірені наказ про прийняття, звільнення і переведення позивача; розпорядження щодо звільнення; акти про вчинення дисциплінарного проступку (прогулу), матеріали службової перевірки, табелі обліку робочого часу, з квітня 2010 по грудень 2019 року включно, посадову інструкцію позивача, розрахунок (довідку) по заробітній платі та довідку про одноденну заробітну плату. Відкладено розгляд справи на 11.01.2021 року.

Ухвалою суду від 11.01.2021року відкладено судовий розгляд справи на 25.01.2021року.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкладено судовий розгляд справи на 01.02.2021 року. Запропоновано Відповідачу до початку судового засідання надати докази, які необхідні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду цієї справи, а саме: копії матеріалів службової перевірки, пояснення ОСОБА_1 щодо його відсутності на роботі; копії табелів обліку робочого часу, з квітня 2019 по грудень 2019 року включно, розпорядок роботи сільської ради та ознайомлення з ним позивача; розрахунок (довідку) по заробітній платі на момент звільнення; довідку про одноденну заробітну плату ОСОБА_1 ; інформацію про ознайомлення з наказом про звільнення позивача з посади; докази вручення трудової книжки. Пояснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду необхідно повідомити суд про причини такого невиконання. Попереджено повторно відповідача Глинську сільську раду Калинівського району Вінницької області про те, що згідно частини першої статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, в судовому засіданні 01.02.2021 року оголошено перерву до 03.02.2020 року, для надання додаткових доказів. А також, Відповідачем надано витребовувані докази та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.02.2020року відкладено судовий розгляд справи на 23.02.2021року.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, ураховуючи доводи та міркування зазначені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання свого уповноваженого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ст.205 КАС України, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Також, у встановлений судом строк, відповідач відзив на позовну заяву не подав. Враховуючи вищезазначене та те, що процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився, суд ухвалює рішення у справі за наявними доказами у відповідності до положень ч.6 ст.162 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що з 06.07.2018 року по 31.03.2019 року ОСОБА_1 працював на посаді державного реєстратора комунального підприємства "Гарант +".

01.04.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади державного реєстратора комунального підприємства "Гарант +" у зв`язку з переведенням до Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької відповідно до наказу № 15 від 01.04.2019 року.( а.с.77)

З 02.04.2019 року ОСОБА_1 було прийнято до Глинської сільської ради на посаду державного реєстратора речових прав па нерухоме майно в порядку переведення з комунального підприємства "Гарант+" відповідно до розпорядження сільського голови № 20 від 01.04.2019 року.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що оскільки облаштувати постійне робоче місце ОСОБА_1 не було можливості та у зв`язку із віддаленістю його проживання від місця роботи, за домовленістю з сільським головою, Позивачу необхідно було приїжджати та проводити реєстраційні дії після повідомлення телефоном про необхідність проведення таких дій на певну дату та час.

10.03.2020 року ОСОБА_1 дізнався про його звільнення відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. У видачі розпорядження на підставі якого ОСОБА_1 було звільнено та поясненні причин такого звільнення було відмовлено.

21.07.2020 року на адресу Глинської сільської ради було направлено адвокатський запит з метою отримання інформації про звільнення та надання документів, що стали підставою для звільнення ОСОБА_1 , однак відповіді на адвокатський запит не надійшло.

Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 43 Конституції України гарантовано громадянам України захист від незаконного звільнення, а статтею 139 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України) визначено основні обов`язки працівників, відповідно до якої, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до частини першої статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Суду надано довідку без дати про розпорядок роботи Глинської сільської ради Калинівського району, (а. с. 101), але суд не повідомлено і не надано доказів щодо ознайомлення з розпорядком роботи саме позивача ОСОБА_1 .

За правилами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

У відповідності до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №235/2284/17 (провадження № 61-72св17) зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №572/2944/16-ц (провадження №61-20505св18) зазначено, що крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким міжнародним договором є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці 1982 року №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом статті 4 цієї Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення лежить на роботодавцеві.

У Постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 750 від 13.06.2000 року затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 1,2 п.1 Порядку, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування:

у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозр.

Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:

1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування;

3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування;

4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять;

5) звертатися до керівника органу у письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, в яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, стосовно якої проводиться службове розслідування.

8. За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Судом встановлено, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (від позивача не відбиралися письмові пояснення; не вказано у чому саме полягає порушення умов реалізації права на державну службу; обрання звільнення як виду дисциплінарного стягнення немотивоване.

Тобто, суд наголошує, що право особи на участь у процесі прийняття суб`єктом владних повноважень рішень є однією із ключових гарантій реалізації її прав у сфері публічної адміністрації.

Як видно з наданих суду доказів звільнення ОСОБА_1 відбулось на підставі складених актів про відсутність ОСОБА_1 , починаючи з 25.11.2019 року по 24.12.2019 року (а.с. 53-76), з якими позивача не було ознайомлено взагалі та не доведено про їх складання і в усній формі.

Суд звертає увагу, що за змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення. (постанова ВС України від 01.10.2013, №21-259а-13).

Вирішуючи спір, суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, і надавши їм належну оцінку, встановив, що посадовою інструкцією державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якою належним чином позивача ознайомлено не було також, не передбачено обов`язку перебувати на визначеному роботодавцем робочому місці, проте, за домовленістю з сільським головою, Позивачу необхідно було приїжджати та проводити реєстраційні дії тільки після повідомлення телефоном про необхідність проведення таких дій на певну дату та час.

Окрім цього, відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Крім того, наказ відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є актами індивідуальної дії, які мають відповідати вимогам, встановленим частиною третьою ст. 2 КАС України де передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Тобто, суд зазначає і звертає увагу сторін, що право особи на участь у процесі прийняття суб`єктом владних повноважень рішень є однією із ключових гарантій реалізації її прав у сфері публічної адміністрації.

Суд, констатує факт, що Позивача не було належним чином повідомлено про постійне його місце роботи та, в порушення частини першої статті 149 КЗпП України, роботодавцем від позивача ОСОБА_1 не було відібрано письмових пояснень з приводу його відсутності на робочому місці та не було ознайомлено з розпорядженням про його звільнення.

Тобто, таке звільнення суперечить нормам Законодавства, відтак, суд робить обґрунтований висновок що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі шляхом визнання протиправним і скасування розпорядження сільського голови Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області №71 від 24.12.2019 року "Про звільнення з посади державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" ОСОБА_1 та відповідно, поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області з 26.12.2019 року.

Разом із тим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно з частиною першою вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми слідує, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

З огляду на викладене, керуючись ст. 9 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та стягнути з Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2019 року по 23.02.2021 року включно в сумі 60583,90 грн (шістдесят тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні 90 коп.), з відрахуванням податків та інших загальнообов`язкових платежів.

Надаючи оцінку стягненню на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд виходить з таких міркувань.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як зазначено в абзаці 5 пункту 10. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з абз. "з" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок № 100), цей Порядок застосовується у випадку вимушеного прогулу.

За правилами абз. 3, 4 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до інформації з довідки Глинської сільської ради, судом встановлена середньоденна заробітна плата - 208,91 грн (а.с. 121).

Відтак, оскільки на дату постановлення судом рішення період вимушеного прогулу позивача складає 290 робочих дні (з 26.12.2019 року до 23.02.2021 року включно), у зв`язку з поновленням позивача на роботі на його користь підлягає стягненню середній заробіток в сумі 60583,90 грн (208,91 *290).

Згідно з роз`ясненнями, що міститься в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому, при виплаті присудженого позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач повинен утримати та сплатити з присудженої суми податки та інші загальнообов`язкові платежі, в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством.

При цьому, з урахуванням вимог п. 2 ст. 1 ст. 371 КАС України, рішення суду в частині стягнення на користь Позивача заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання щодо розподілу судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області №71 від 24.12.2019 року "Про звільнення з посади державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області з 26.12.2019 року.

Вийти за межі позовних вимог та стягнути з Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2019 року по 23.02.2021 року включно в сумі 60583,90 грн (шістдесят тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні 90 коп.), з відрахуванням податків та інших загальнообов`язкових платежів.

На підставі положень п.2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області та в частині присудження позивачу виплати заробітної плати за один місяць.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_2 ).

Відповідач - Глинська сільська рада Калинівського району Вінницької області (Код ЄДРПОУ - 04328482; вул. Миру, 6, с. Глинськ, Калинівський район, Вінницька область, 22425, тел.: (04333)3-54-38, моб. 067-240-8812).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар