Постанова № 9580717, 19.05.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2010 року Справа № 6/543-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л. В.

при секретарі –Савін В.Ю.

за участю представників сторін

позивач: не з’явився

відповідач-1: не з’явився

відповідач-2: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Інсахарпром”, м. Котовськ Одеської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.09р. у справі № 6/543-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера”, м. Дніпропетровськ

до В-1 товариства з обмеженою відповідальністю „Інсахарпром”, м. Котовськ Одеської області

В-2 товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Іновація”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 33 006,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за товар за договором купівлі-продажу № 1862-К від 19.02.2009р. у сумі 22 769,11 грн., 636,84 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та 9600,09 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009 року у справі № 6/543-09 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги були задоволені у повному обсязі; з відповідачів на користь позивача стягнуто солідарно суму боргу, штрафних санкцій та відсотків по товарному кредиту.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачами зобов’язання, що випливають з договору купівлі-продажу та договору поруки, не виконані; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; нарахування пені та відсотків за користування товарним кредитом передбачене умовами договору та нормами чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому скаржник посилається на те, що:

- договір між ТОВ „Інсахарпром” та ТОВ „Гран Іновація” не укладався, скаржник не мав з відповідачем-2 жодних стосунків, позивач та відповідач-2, на його думку, є пов’язаними особами;

- договір поруки слід вважати нікчемним та неукладеним.

Позивачем та відповідачем-2 відзив на апеляційну скаргу наданий не був.

Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялися належним чином, однак, наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористалися.

Враховуючи те, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 19.02.09р. між ТОВ „Агросфера” (Продавець) та ТОВ „Інсахарпром” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №1862-К від 19.02.2009р., згідно якого позивач зобов’язався поставити товар (засоби захисту рослин) на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу, а відповідач –прийняти та оплатити його відповідно до умов даного договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору та визначений порядок та строки розрахунків.

Одночасно 19.02.09р. в забезпечення виконання Покупцем зобов’язань за договором купівлі-продажу між ТОВ „Агросфера” (Кредитор) та ТОВ „Гран Іновація” (Поручитель) був укладений договір поруки №1862/2-ПОР, що знайшло відображення в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.4 договору поруки поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов’язанням Боржника перед Кредитором по основному договору, що відповідає приписам ст.ст. 543, 554 Цивільного кодексу України щодо солідарного обов’язку боржників. За цивільним законодавством солідарною відповідальністю є відповідальність кількох боржників перед кредитором, коли кредитор вправі вимагати повного або часткового виконання зобов'язання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо.

На виконання договірних зобов’язань за договором купівлі-продажу позивачем був відвантажений відповідачу товар на загальну суму 32769,11 грн., оплату якого відповідач здійснив частково у сумі 10000,0 грн., що посвідчується видатковими та розрахунковими документами; вартість неоплаченого товару склала 22769,11 грн.; докази сплати заборгованості відповідач-1 в судове засідання не надав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В межах провадження у справі господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 22769,11 грн. Враховуючи, що відповідачем виконання зобов’язання по оплаті отриманих послуг не доведено належними доказами, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу рівно як і стягнення цього боргу солідарно з відповідачів у відповідності з умовами договору поруки.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 22 769,11 грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідачів окрім суми боргу передбачені п.п. 7.1 –7.3 договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення, а також відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 0,15% за кожен день прострочення оплати.

За вказаних обставин підстав для скасування оспорюваного рішення та відмови позивачу в задоволенні позову не убачається.

Відповідач, не заперечуючи факту отримання спірного товару та наявності непогашеного боргу, вимагає скасування рішення господарського суду з тих підстав, що договір між ТОВ „Інсахарпром” та ТОВ „Гран Іновація” не укладався, скаржник не мав з відповідачем-2 жодних стосунків, а позивач та відповідач-2 є пов’язаними особами; окрім того, договір поруки слід вважати нікчемним та неукладеним.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки:

- твердження скаржника про не укладення договору поруки спростовуються умовами договору купівлі-продажу, факт укладання відповідного договору поруки зафіксований у п.8.1 договору №1862-К від 19.02.2009р., тобто, відповідач-1 був обізнаний про укладання останнього;

- визнання договору нікчемним та неукладеним цивільне законодавство пов’язує з наявністю підстав, перелічених в ч. 1, 2 ст.215 ЦК України (а саме, з недодержанням сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 ст.203 цього Кодексу) та узгодженням сторонами істотних умов договору у відповідності до ст.638 ЦК України та 180 ГК України);

- при укладанні договору загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, сторонами договору поруки були дотримані.

Відсутність стосунків між боржником та поручителем та укладання договору поруки, за твердженням скаржника, між пов’язаними особами не свідчить про недійсність даного договору.

Скаржник заперечує дійсність договору поруки.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач-1 договір поруки не оспорив, про визнання останнього недійсним до суду не звертався, відтак спірний договір поруки є дійсним та чиним на момент розгляду справи.

Твердження про порушення територіальної підсудності ґрунтуються не на доказах у справі, а виключно на припущеннях скаржника про те, що ТОВ „Інсахарпром” повинно бути єдиним відповідачем у справі, що також не може бути прийнято до уваги.

За вказаних обставин підстав для задоволення апеляційної скарги не убачається.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються безпідставними і не підлягають задоволенню.

Державне мито, не доплачене скаржником за перегляд справи за апеляційною скаргою, у сумі 50,0 грн. підлягає стягненню з останнього.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009 року у справі № 6/543-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Інсахарпром” - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інсахарпром” (66303, Одеська область, м. Котовськ, вул. Бочковича, 101, код ЄДРПОУ 30940390, р/р 2600467567в ООФ ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 328351) в доход державного бюджету (п/р 31119095700004 у відділенні Держказначейства у Бабушкінському районім. Дніпропетровська, ГУДКУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24245686, код бюджетної класифікації доходів 22090200) державне мито - 50,00 грн (п’ятдесят грн. 00 коп).

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В.Чоха